3. Моніторинг та аналіз змін

Перед тим, як робити які-небудь кроки, варто сформулювати довгострокові цілі іпроміжні задачі. При цьому необхідно, щоб поставлені вами цілі були конкретними, досяжними і піддавалися перевірці - це істотно для контролю виконання програми моніторингу і внесення до неї коректив. Формулюючи їх, варто враховувати специфічні риси суспільного екологічного моніторингу, обговорені в попередньому розділі. Основна мета будь-якої програми моніторингу - інформаційна. Результатом її повинно бути одержання інформації, усунення тієї чи іншої невизначеності або, навпаки, виявлення браку інформації. Однак, при обговоренні особливостей суспільного моніторингу вже зазначалося, що він (а) орієнтований на конкретні проблеми місцевого населення і (б) тісно пов'язаний з контролем - вживанням заходів на основі отриманої інформації. Тому природним чином мета програми суспільного моніторингу може бути спрямована на:

1. Отримання інформації, пов'язаної з конкретною проблемою.

2. Представлення інформації для різних типів аудиторії (зацікавленої громадськості, адміністрації підприємства, державних органів) і її поширення.

3. Вживання заходів, безпосередньо спрямованих на поліпшення ситуації або мають на меті домогтися прийняття відповідних рішень).

Хоча власне до моніторингу відноситься перша з цих цілей і (частково) друга, у рамках суспільних програм нема рації жорстко розділяти екологічні моніторинг і контроль.

Під задачами ми розуміємо конкретні дії або етапи на шляху досягнення мети. У кожному разі, завдання підпорядковані цілям. У рамках грамотно складеної програми не може бути задач, що виходять за межі цілі, не мають до неї відношення і т.п. Приклади тих і інших наводяться в розділі "Модельні проекти".

Вибір пріоритетів: об'єкти спостереження й визначувані параметри Інстинктивно виникаюче бажання вимірювати усе в усім - найвірніший шлях в глухий кут. Навіть якщо ваша організація може дозволити собі достатньо великі дослідження, варто завжди задаватися питанням: а чи так вже необхідно вимірювати усе, що ви тільки можете? У більшості ж випадків обмежені ресурси організації жорстко диктують необхідність скоротити програму вимірів, зберігши, по можливості, якість одержуваного матеріалу.

Тому на основі поставленої мети слід визначити пріоритети - об'єкти моніторингу й визначувані параметри. Об'єкти розуміються тут у самому широкому сенсі слова - як антропогенні, так і природні. Наприклад, якщо мета програми пов'язана зі станом ріки, то вибір об'єкта може виглядати як визначення підприємства або конкретного стоку, на якому будуть сконцентровані зусилля по моніторингу. Якщо проблему представляє стан навколишнього середовища в забрудненому міському районі, визначення пріоритетів може початися з вибору природного середовища для моніторингу - атмосфери, води, грунту, снігового покриву. У деяких випадках вибір об'єкта однозначно випливає з поставленої проблеми, а іноді являє собою змістовну і нетривіальну задачу. Як правило, спочатку на основі поставлених цілей і завдань вибираються об'єкти моніторингу, а потім визначаються параметри. Проте можливий і зворотний порядок, особливо якщо заздалегідь відомо, що проблема пов'язана з певним речовиною (наприклад, ртутне забруднення).

Для того, щоб ваша робота була ефективною, уважно проаналізуйте ситуацію до того, як ви приступите до вимірювань і визначте пріоритетні об'єкти і параметри, які дійсно необхідно досліджувати. Немає необхідності постійно вивчати вміст в повітрі, воді та грунті компонентів, які не належать до локальним або регіональним антропогенних (викликаних діяльністю людини) або природним (наприклад, пов'язаних з аномаліями типу фторових або йодним) пріоритетним забруднюючим речовинам, а також продуктам їхньої трансформації в навколишньому середовищі.

Процес проведення організаційних змін охоплює комплекс робіт, який включає: Аналіз підготовленості (сприйняття) персоналу до майбутніх змін. Цей аналіз переслідує такі цілі: виявлення наявності достатніх фінансових, матеріальних і трудових ресурсів фірми для здійснення змін; виявлення основних організаційних і психологічних перешкод організаційним змінам; виявлення ступеня зацікавленості вищого керівництва фірми в проведенні організаційних змін.

Вибір тактики проведення організаційних змін, яка може бути: директивною (примусовою, яка дає лише тимчасову рівновагу); тактикою переконань; тактикою залучення.

Створення умов для здійснення змін. Процес створення умов для проведення змін включає в себе: повний опис змін і ознайомлення з ними кожного робітника, якого цей процес стосується; залучення до участі в прийнятті рішень щодо змін тих робітників, яких вони стосуються; спростування чуток і побоювань шляхом більш широкого розповсюдження інформації про зміни; надання змінам якомога більш прийнятного характеру; демонстрацію зацікавленості вищого керівництва у змінах. Якщо опір змінам значний, то пропонується їх впроваджувати в обмежених масштабах, тобто використовувати експериментальний (пілотний) проект, в якому чітко вказано, що організаційні зміни впроваджуються як експеримент.

Вибір підрозділу, що буде здійснювати зміни. Таким підрозділом може бути: внутрішньо фірмовий підрозділ; зовнішня організація (консультант). Вибір методу здійснення організаційних змін. Такий вибір має два аспекти: визначення швидкості, з якою мають бути проведені зміни; визначення місця, з якого повинні починатися зміни.

За швидкістю розрізняють: метод «землетрусу», пов’язаний зі здійсненням докорінних змін у порівняно короткий період, метод поступових змін, пов’язаний з поступовими змінами за тривалими фазами.

За критерієм місця, з якого починаються зміни, розрізняють: метод зверху донизу; метод знизу доверху; бінарний метод; метод клина; метод багатьох точок.