Физиология Karpovskyi

ВСТУП

Фізіологія (від грец. рhysis – природа і logos – учення) – наука про життєдіяльність цілісного організму й окремих його частин: клітин, тканин, органів, функціональних систем у взаємозвязку як єдиного цілого із зовнішнім середовищем. Фізіологія розкриває механізми здійснення функцій живого організму, їх регуляцію й зв’язок між собою, пристосування до зовнішнього середовища, походження й становлення в процесі еволюції й індивідуального розвитку особини.

Фізіологічні закономірності ґрунтуються на даних про макро- і мікроскопічну структуру органів і тканин, а також про біохімічні й біофізичні процеси, що протікають у клітинах, органах і тканинах. Фізіологія синтезує конкретні дані, отримані анатомією, гістологією, цитологією, молекулярною біологією, біохімією, біофізикою й іншими науками, поєднуючи їх у єдину систему знань про організм. Таким чином, фізіологія є наукою, що здійснює системний підхід, тобто дослідження організму і всіх його елементів як систем. Системний підхід орієнтує дослідника в першу чергу на розкриття цілісності об’єкта й механізмів, що її забезпечують, тобто на виявлення різноманітних типів зв’язків складного об’єкта й узагальнення їх у єдину теоретичну картину.

Живий організм тварин – доволі стабільна система, яка за принципом саморегуляції й самоконтролю здійснює активний пошук найбільш оптимального й стійкого стану. Це виражається в гомеостазі та адаптації, тобто в здатності утримувати мінливі показники організму (температуру тіла, кров’яного тиску, складу, рН, осмотичного тиску крові й тканинної рідини тощо) у фізіологічних межах не дивлячись на постійні зміни оточуючого середовища.

Саморегуляція, узгодження функцій органів і тканин, адаптація (пристосування) організму до навколишнього середовища здійснюються нервово-гуморальною системою, що складається з двох ланок: нервової, яка забезпечується центральною, периферичною та автономною нервовими системами й гуморальної, представленої гормонами, біологічно активними пептидами, простагландинами, а також деякими продуктами обміну речовин.

Регуляція діяльності ендокринних залоз, серцево-судинної, дихальної й іншої систем організму здійснюється за принципом зворотного зв’язку. Він полягає в тому, що функція будь-якого органа регулюється її результатом (продуктом, секретом) чи результатом (продуктом, чи секретом, чи інкретом) функціональної діяльності «підлеглого» органа.

Об’єктом діяльності спеціалістів з технології, виробництва та переробки продукції є тварини. Вони є і друзями людини, і відрадою для її ока, і помічниками в тяжкій праці. Тваринництво – джерело одержання продуктів харчування, сировини для легкої та харчової промисловості. Скрізь, де існує людина – є і тварини. Покращення умов існування тварин і підвищення рівня виробництва продукції тваринництва обумовлені насамперед створенням стабільної кормової бази. Поряд з цим, важливе значення займає селекційна робота, а також подальше вивчення фізіологічних закономірностей життєдіяльності.

Глибоке розуміння фізіологічних процесів тваринного організму допоможе своєчасно організувати розробку науково обґрунтованих умов утримання тварин та догляду за ними без шкоди для навколишнього середовища, що, безумовно, покращить життя людини. Для цього потрібно добре знати, як у здоровому організмі відбуваються ті чи інші процеси, в якій послідовності і як швидко організм відновлює функціональну (фізіологічну) сталість. Функції організму розглядаються з огляду на вік тварин, умови життя, продуктивність та типологічні особливості вищої нервової діяльності.

Фізіологія ділиться на загальну, спеціальну, порівняльну, вікову, еволюційну та екологічну.

Загальна фізіологія вивчає основні життєві процеси, властиві всім живим організмам, якісні відмінності живого від неживого, загальні закони функціональних змін організмів під впливом зовнішніх умов.

Спеціальна фізіологія досліджує особливості функцій у тварин різних видів та груп, а також окремих органів і тканин (наприклад, нервової системи, серця, легень, м’язової тканини) Сюди відноситься і фізіологія сільськогосподарських тварин.

Порівняльна фізіологія досліджує функціональні особливості тварин різних груп, виявляючи загальні та специфічні їх риси.

Вікова фізіологія вивчає функції організму в процесі його індивідуальною розвитку.

Еволюційна фізіологія з’ясовує історію формування різних функцій, їх взаємозв’язок протягом тривалого часу.

Екологічна фізіологія вивчає закономірності прояву життєвих процесів в результаті дії різних факторів довкілля.

Вивчаючи фізіологічні процеси, слід знати, що останні є сукупністю послідовних дій для досягнення певної функції того чи іншого органа або системи органів. Так, процес травлення включає приймання корму, його пережовування, ослинення, ковтання, розщеплення поживних речовин у шлунку та кишках до такого стану, щоб вони могли всмоктатись у кров або лімфу.

Фізіологія тварин ставить за мету не лише розкрити основні механізми забезпечення існування цілісного організму, а й керувати ними в корисному для людини напрямку. Знаючи фізіологічні закономірності організму, можна на науковій основі значно збільшити виробництво м’яса, молока, яєць та інших продуктів тваринництва, забезпечити легку та харчову промисловість необхідною сировиною.

Вивчення функцій різних органів створює умови для їх моделювання за допомогою певних приладів і апаратів (штучна нирка, апарати електростимуляції серця і штучного кровообігу, штучне серце). Розроблено методику нейрохірургічної операції вживляння у внутрішнє вухо (завиток) електродів для відновлення слуху тощо.

Перенесення в науку та техніку схем мінімальної частки біологічних процесів дає можливість створювати ефективні прилади, механізми, системи.