- •1. Не та етнічний чинник її формування.
- •2. Не та її осн.Ознаки. Принципи та методи дос-ня не.
- •3. Основні внутрішні та зовнішні чинники формування та розпаду державних утворень.
- •4. Основні періоди та особливості становлення укр.Державності.
- •5. Наведіть приклади прояву загального та особливого в ек-ці у.
- •5. Боротьба з тіньовою економікою та корупцією.
- •6. Зміст та функції інститутів, інституційного середовища.
- •7. Базисні інститути не, їх сутність, форма прояву та реалізації в у.
- •8. Охарактеризуйте інституціональні особливості х та у-матриць.
- •9. «Інституційна пастка». Форми прояву та шляхи подолання.
- •10. Охарактеризуйте взаємозв’язок інститутів і влади
- •11.Чому владні інституції мають можливість обирати рентоорієнтовану поведінку?
- •12. Чим пояснюються надмірні трансакційні витрати в економіці України?
- •13.Зміна пріоритетів в умовах перехідного періоду
- •14.У чому полягає сутність та значення демократії, економічної демократії, бюрократії?
- •15.Дайте характеристику поняття «економічна свобода» у ринковій економіці.
- •16.Основні форми економічного порядку. Соціальний порядок.
- •Охарактеризуйте структурні елементи громадянського суспільства.
- •Ринковий та корпоративний механізми регулювання національної економіки
- •Державне регулювання економіки. Суб’єкти, об’єкти та методи регулювання.
- •Охарактеризуйте основні етапи формування теорії національної економіки докейнсіанської доби.
- •Охарактеризуйте основні етапи формування теорії національної економіки посткейнсіанської доби.
- •Назвіть основні напрямки розвитку теорії суспільного добробуту.
- •Теоретичні джерела концепції соціальної ринкової економіки.
- •24.Зміна пріоритетів при переході до «соціального ринкового господарства»
- •25.Державне управління та функції держави.
Охарактеризуйте основні етапи формування теорії національної економіки посткейнсіанської доби.
Предметом дослідження кейнсіанства на противагу більшості економічних напрямів є безпосередня механізм функціонування НЕ – вплив конкретних методів і форм регулювання на її стан. Найбільший внесок у розвиток НЕ як наукового знання дали неокласичний синтез та теорія інститутів. Основні методологічні принципи неокласичного синтезу:
прагнення досягти максимальної корисності від економічної діяльності з урахуванням особливостей розвитку економіки в умовах обмежених економічних ресурсів.
оптимального поєднання ринкового та державного регулювання економічних відносин з урахуванням національних особливостей розвитку.
Неокласичний напрям представлявся школами: монетаризму, теорія економічного регулювання, теорія раціональної поведінки.
Інституціоналізм – досліджує економічну поведінку суб’єктів в умовах не ресурсних а інституціональних обмежень.
Внесок: теорія домінування Француа Перру- розрізняє НЕ тотального домінування, лідерства одностороннього впливу часткового домінування. Відкидає традиційну тезу про рівноправність учасників ринку: усі економічні суб’єкти не рівноправні і зв’язані між собою відносинами супідрядності які формуються природно в міру укрупнення компаній, впровадженнями деякими із них нових технологій. Центри прийняття рішень і генерування прибутків називаються полюсами росту. Державне регулювання економіки повинно орієнтуватись не стільки на макроекономічне стимулювання скільки на створення політики яка спрямована на формування і підтримку полюсів росту і розширення зон їх впливу.
Назвіть основні напрямки розвитку теорії суспільного добробуту.
Теорія суспільного добробуту є сукупність положень на основі яких досягається високий рівень життя всього суспільства та формуються критерії для визначення якості життя населення. Смітт, Рікардо під основними показниками суспільного добробуту розуміли обсяг НД на душу населення. Маршал Альфред – звернув увагу на те що людина відіграє більш важливу роль в економічному розвитку ніж більшість факторів в-ва. Людина це головний засіб в-ва багатства а також вона служить кінцевою метою багатства. Каретто в своїх дослідженнях приділяє пошуку максимуму добробуту суспільства. Стан оптимуму за каретто це стан за якого ніякий перерозподіл продуктів чи ресурсів не може поліпшити становище 1 раціонального суб’єкта не погіршивши тим самим становище іншого. Оптимальний розподіл ресурсів при цьому не гарантується соціального оптимуму і не має на меті досягнення соціальної справедливості.
Різновиди Концепції:
Утилітарна
Ліберальна
Мінімаксна
Егалітарна
Сенжвік зробив висновок що держава має скеровувати розподіл виробленого в країні продукту і тим самим підвищувати загальний рівень добробуту. В той час він зазначає що держава згладжуванням послаблює стимули до праці і неповинно розповсюджуватись на сферу в-ва. Також він досліджував конфлікт між вигідним теперішнім моментом та інтересами майбутніх поколінь. Артур нігу розмежовує економічний і неекономічний добробут. Представники інституціонального напряму пропонують вирішення проблеми суспільного добробуту на основі етичних категорій. Поведінка індивіда досліджується на основі-людина економічна- раціонального, егоїстичного, максимізатора власного добробуту. Джеймс дюхенен досягнення суспільного добробуту вважає можливим на основі теорії суспільного вибору. Індивідууми обмінюють своє виборче право на певний набір благ які вони не можуть отримати на основі ринкових відносин.
Соціальний напрям нової історичної школи основними постулатами даної школи є визнання не економічних факторів основних для соціально – економічного розвитку. Основні показники оцінки добробуту суспільства: показники доходів населення, рівень розподілу доходів між окремими групами населення, демографічні показники.