17. Охарактеризуйте структурні елементи громадянського суспільства.

Громадянське суспільство – система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян держави їх об’єднань що добровільно сформувалися та перебувають у відносинах конкуренції та солідарності поза безпосереднім втручанням держави, ф-ї якої покликані створювати умови для їх вільного розвитку.

Структура:

1. соціальна система – охоплює сукупність об’єктивно сформованих спільнот людей та взаємовідносин між ними (сім’я, нація).

2. економічна система – сукупність економічних інститутів та відносин у які вступають люди у процесі реалізації відносин власності в-ва, розподілу, обміну і споживання сукупного суспільного продукту.

3. політична система – складається з цілісних саморегульованих елементів – політичні партії, сіспільні політичні рухи і владні відносини між ними.

4. культурна система – утворюється із відносин людьми їх об’єднаннями державою з приводу культурних благ і відповідних матеріалізованих інститутів.

5. інформаційна – формується через ЗМІ.

17. Ринковий та корпоративний механізми регулювання національної економіки

1. Ринковий механізм – форма організації суспільного виробництва яка базується на принципах вільного ціноутворення, конкуренції, взаємодії попиту та пропозиції, переливу капіталу. Основним рушієм є конкуренція. За суб’єктами (конкуренція покупців, виробників). За галузевими ознаками (внутрішньогалузева, міжгалузева). За умовами формування та впливом на загальну ринкову рівновагу (досконала, не досконала). За рівнем дотримання правил конкурентної боротьби (добросовісна, не добросовісна).

Ф- ї ринкового механізму: інтеграційна, інформаційна, стимулююча, регулююча, розвитку.

2. корпорація – це найвищий інститут сучасної економіки в промислово – розвинутих країнах, він становить не від’ємний атрибут системи влади і одночасно інструмент експансії економічних відносин. В світовій практиці корпорація найчастіше ототожнюється з акціонерними компаніями. Згідно господарського кодексу У корпорація це договірне об’єднання створене на основі поєднання виробничих, наукових, комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання кожному з учасників. Тобто фактично корпорація це над фірмове утворення. Механізм корпоративного регулювання економіки проявляється як цілеспрямований, прямий та опосередкований вплив на основні параметри суспільного в-ва з метою задоволення власних корпоративних та суспільних потреб через координацію діяльності державних органів влади.

Корпоративний лобізм – форма взаємодії влади та крупного бізнесу що проявляється як прагнення провести власні інтереси останнього поза ринковими способами з метою досягнення власних економічних інтересів.

Форми прояву: 1. просування власних лобістських інтересів у органи влади шляхом аргументації, невідкладності та актуальності проведення певних заходів. 2. надання консультативних послуг органам влади. 3. технічна допомога в зборі та обробці ін.-ї, участь у написанні корпоративних документів, та моніторинг виконання виданих актів. 4. просування вигідниг кандидатур в органи влади. 5. участь у виконанні державних програм управління державною власністю на договірних умовах.

Корпоративний лобізм об’єктивно існує як опосередкована форма впливу на ринковий механізм. Завдяки тому що він не є узаконеною формою взаємовідносин влади і бізнесу він складно піддається регулюванню з боку державних інститутів влади та суспільства і разом з тим відкриває широкі можливості для використання не формальних, деструктивних інститутів. В У корпоративне регулювання має квазі форму. Неефективне корпоративне управління (порушуються норми, принципи, правила). Корпоративний лобізм не відповідає міжнародній практиці і має форму зрощення політичної та економічної влади. Стратегія фірми досить частот не відповідає загальній стратегії розвитку НЕ (основний пріоритет – короткострокове, швидке збагачення, за рахунок збільшення ринкової та економічної влади). Корпоратизація та приватизація відбувається з порушенням законодавства. Відсутня єдина стратегія управління корпоративними правами держави. Зв’язки корпорацій з науково – дослідними та іншими не комерційними за своєю суттю установами є не стійкими. Позитивні зрушення у практиці господарювання вітчизняних корпорацій:

1. ратифікація договорів і концепцій щодо формування національної ТНК.

2. участь деяких компаній у реалізації стратегій соціально – економічного розвитку.

3. спільна робота представників компаній, органів влади та науковців у розробленні національних рейтингів оцінок корпоративного управління.