Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпорпы 2.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
23.11.2019
Размер:
135.17 Кб
Скачать
  1. Державне регулювання економіки. Суб’єкти, об’єкти та методи регулювання.

Саме наявність вад ринкового самоврегулювання обумовлює необхідність державного регулювання економіки (ДРЕ).

ДРЕ – це сукупність форм, методів та інструментів за допомогою яких держава впливає на діяльність суб’єктів господарювання і ринкову кон’юктуру з метою створення. Нормальних умов функціонування ринку та вирішення складних соціально – економічних проблем сусп.-ва. Об’єктом ДРЕ є НЕ яка складається з: економічної підсистеми, соціально – економічних явищ, відносин ринків. Суб’єкти ДРЕ інституційні органи держав: законодавчі, виконавчі та судові органи влади, різних рівнів. Ступінь державного втручання в економіку в різних країнах, він залежить від інституційних чинників (якісні).

Кількісний показник який характеризує ступінь державного втручання в економіку – це частка ВВП що перерозподіляється через бюджетний механізм макроекономічного регулювання що складається з таких головних елементів: ринкові регулятори, важелі державного впливу, корпоративне управління, інститути соц. Партнерства. Методи державного регулювання економіки: 1. за формами впливу (прямі, не прямі), 2. за засобами впливу (правові, адміністративні, економічні, пропагандистські).

Правові – діяльність держави щодо встановлених обов’язкових до виконання юридичних норм і правил поведінки суб’єктів права. Основні форми правового регулювання: конституція, кодекси, закони. Адміністративні методи: інструменти прямого впливу держави на суб’єктів ринку.

За ознаками обов’язковості виконання: безальтернативного вибору та відповідальності за ухилення від виконання наказів. Основні форми прояву: ліцензія, квота, санкції, норми, стандарти.

Економічні методи – створені економічні умови які спонукають суб’єктів ринку діяти у необхідних для сусп.-ва напрямку вирішувати ті чи ін. завдання згідно із загальнодержавними чи приватними інтересами. Економічне регулювання здійснюється інструментом фіскальної, монетарної, торгової, валютної. Пропагандистські методи їх ефективність залежить від належної орг.-ї, та ступеню довіри людей до держави.

  1. Охарактеризуйте основні етапи формування теорії національної економіки докейнсіанської доби.

Меркантилісти – зосередили увагу на питання зовнішньої взаємодії між економічними системами держави. Метою економічної політики було збільшення багатства нації у вигляді матеріальної складової дорогоцінних металів, грошового багатства. Меркантелісти перенесли принцип максимізації економічного багатства країни на рівень національної політики яка проявляється через політичний протекціонізм. Фізіократи перемістили дослідження зі сфери обігу у сферу внутрішньо економічного проблем, явищ і процесів в державі. Недоліки: основне джерело збагачення тільки земельні ресурси, залишали позаувагою ефект від взаємодії та постійного розвитку всього комплексу економічних ресурсів нації. Англійська школа політичної економії обґрунтувала механізм саморегулювання економіки. Державі відводиться роль забезпечення безпеки, правопорядку, приватної власності. Зростання могутності та багатства країни на думку Сміта можна досягнути шляхом запровадження принципів економічної свободи як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку. Рікардо визначав націю через географічний простір що володіє природним потенціалом та обумовлює характеристику економіки. Міль Країну трактував як регіон в межах якого фактори в-ва є мобільними однак їх мобільність обмежується державними границями.

Марксизм – визначальна роль у процвітанні розвитку суспільства належить продуктивним силам і виробничим відносинам які формують його економічний базис. Сукупність релігійних правил, релігійних, морально-етичних відносин а також установ, орг.-й через посередників яких вони реалізуються складає надбудову. Вона може стимулювати або гальмувати розвиток. Однак праця марксистів щодо аналізу НЕ системи є значна прогалина щодо формування соціалістичної системи господарювання, розглядалась з позиції розвитку окремих суспільно – економічних формацій які наділені найбільш загальними рисами та відображають тенденції розвитку всього людського суспільства без урахування специфічних рис а не з погляду розвитку окремих держав чи їх груп. Німецька історична школа: Густаф Шон Шмоллер сформував генетичний підхід до вивчення економіки, національне господарство залежить від численних факторів а також економічної психології народу що визначає неповторність кожної країни. Ліств Фрідріх під НЕ зображує цілісне економічне утворення що розвивається за власними законами які визначаються: традиціями, законодавством.

Рошер розглядав історичні аспекти національних особливостей країн.

Вольтер Пойнен – основоположник теорії господарського порядку автор основ НЕ, вивів що господарський порядок є породженням свідомої діяльності людини елемент суспільної системи взаємопов’язаних з державним устроєм, правовим порядком.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]