Тема 9

НАЦІОНАЛЬНИЙ РИНОК ПРАЦІ ТА ЙОГО ВЗАЄМОДІЯ З ТОВАРНИМ ТА ГРОШОВИМ РИНКАМИ

1. Зайнятість і безробіття як макроекономічні явища ринкової економіки.

2. Ринок праці та його рівновага.

3. Умови рівноваги трьох ринків. Модель Хікса — Хансена.

4. Моделі загальної макроекономічноїрівноваги: неокласична, кейнсіанська та синтезована.

Навчальний тренінг.

1. ЗАЙНЯТІСТЬ І БЕЗРОБІТТЯ ЯК МАКРОЕКО- НОМІЧШ ЯВИЩА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

У цій темі ми розглянемо проблему зайнятості та вплив рівня зайнятості на зростання національного виробництва.

Плани підприємців стосовно купівлі та плани найманих працівників щодо продажу трудових послуг зіставляють­ся саме на ринку праці. І міра відповідності чи невідповід­ності цих планів визначає рівень зайнятості та безробіття в економіці.

Ринок праці — це система соціально-економічних від­носин між роботодавцями та найманими працівника­ми з приводу купівлі-продажу трудових послуг за ціна­ми, що складаються під впливом співвідношення по­питу і пропозиції.

Отже, об’єктом купівлі-продажу на ринку праці є тру­дові послуги.

Суб’єктами на цьому ринку є:

• продавці, тобто ті, хто шукає роботу за наймом, та ті, хто уже надає трудові послуги;

• покупці, тобто ті, хто пропонує робочі місця найма­ним працівникам (роботодавці).

Мотиви поведінки обох суб’єктів ринку праці (найма­них працівників і роботодавців) зумовлені одним парамет­ром — ставкою заробітної плати.

Через ринок праці певна частина населення залучаєть­ся до процесу суспільної праці. Залучених до процесу ви­робництва людей називають зайнятим населенням. Усе населення розділяють на дві групи: інституціональне та неінституціональне.

До інституціонального населення належать ті особи, які ще не досягли працездатного віку, та ті, які уже вибу-

ли зі складу робочої сили у зв’язку з виходом на пенсію, перебуванням у тривалій ізоляції чи іншими причинами.

Неінституціональне населення поділяють на економіч­но активне та економічно неактивне.

До економічно неактивного населення належать осо­би, які не працюють і не шукають роботу за наймом. Еко­номічно активним населенням є зайняті наймані праців­ники та безробітні.

Отже, визначальним критерієм активності населення, за концепцією МОП, є здатність саме до найманої праці та вільне волевиявлення активного пошуку роботи за наймом. Саме тому підприємці, люди вільних професій і т. ін. не належать до економічно активного населення, адже вони здатні до праці, але не до найманої, а до вільної.

Структура населення за класифікацією МОП подана на рис. 9.1.

Частка економічно активного населення в загальній його чисельності визначає рівень економічної активності:

(1)

100 %.

або

(2)

Я = ^100 %. Т

де R — рівень економічної активності;

L — чисельність працюючих за наймом;

F — чисельність безробітних;

F + L — чисельність економічно активного населення (робочої сили);

Т — загальна чисельність населення;

Ті_н — чисельність інституціонального населення;

289

Тяеіи — чисельність неінституціонального населення.

10. Макроєкономіка

Рис. 9.1. Структура населення за здатністю до найманої праці

Чисельність зайнятих і безробітних утворює економіч­но активне населення або чисельність робочої сили.

Осіб, які не мають роботи за наймом, але активно її шукають і готові приступити до роботи в будь-який момент, називають безробітними. Осіб, що мають ро­боту зі стандартним навантаженням, а також осіб, зай­нятих неповний робочий день, як і самозайнятих, від­носять до категорії зайнятих.

Осіб, що не мають роботи і не шукають її активно, вва­жають вибулими зі складу робочої сили. До них нале­жать особи працездатного віку, здатні до праці, але такі, що не працюють з певних причин. Це пенсіонери, учні, студенти, домогосподарки, ті, хто втратив надію знайти роботу і припинив її пошук, особи, що перебу­вають у психіатричних лікарнях, тюрмах і т. ін.

Основні форми зайнятості та їх характеристики наве­дено на рис. 9.2.

Як показано на рис. 9.2, зайнятість може бути повною або неповною (випадковою, частковою, тимчасовою) та на­бувати форми самозайнятості.

Рис. 9.2. Форми зайнятості

Повна зайнятість не означає, що всі, хто хоче і може пра­цювати, мають роботу. Повна зайнятість припускає наявність певного процента безробітних. У 60-ті рр. XX ст. західні краї­ни вважали повною зайнятістю таку ситуацію на ринку, коли рівень безробіття становив 4 %. Зараз повна зайнятість при­пускає навіть 5—6 і більше процентів безробітних.

Отже, повна зайнятість на ринку кількісно завжди мен­ша за величину економічно активного населення (чисель­ності робочої сили).

Явище повної зайнятості безпосередньо пов’язане з природним рівнем безробіття, зміст якого буде розкрито трохи пізніше.

Само зайнятість як форма зайнятості найбільше поши­рена в тих видах діяльності, де потреби в капіталі незначні, а бар’єрів для вступу до ринку нема або вони несуттєві.

Неповні форми зайнятості, залежно від виду дільності, мають різні причини поширення. Так, випадкова і част­кова форми зайнятості зростають в період зменшення діло­вої активності. Тимчасова зайнятість значною мірою втра­чає зв’язок із кон’юнктурними коливаннями і зумовлюєть­ся або сезонністю робіт, або потребою реалізувати підпри­ємцем певний проект, після завершення якого роботода­вець не несе відповідальності за забезпечення робочими місцями найнятих за контрактом працівників, або інши­ми аналогічними факторами.

З’ясувавши зміст та основні форми зайнятості, проана­лізуємо явище, безпосередньо пов’язане з зайнятістю, — безробіття.

Безробіття — такий стан на ринку, коли пропозиція праці перевищує попит на неї.

Безробіття тривалий час у вітчизняній літературі трак­тувалось як явище суто негативне. І це зрозуміло. Адже дійсно безробіття робить економіку вразливою, соціальну сферу — напруженою, психологічний клімат — збуреним, суспільний спокій — порушеним.

Але, як і будь-який інший феномен, безробіття — не тільки зло, воно, окрім руйнівних, виконує важливі суспіль­ні функції (рис. 9.3).

Оскільки безробіття виконує і конструктивні, і деструк­тивні функції, для суспільства важливо знати ту межу, за якою безробіття переходить із нормального (благого) яви­ща у небезпечне (зле). Для цього необхідне визначення рівня безробіття.

Рис. 9.3. Функції безробіття як інструмента риіпіового механізму

Якщо все працездатне економічно активне населення позначити буквою К, чисельність зайнятих — Ь, а чи­сельність безробітних — Р, то рівень безробіття (и) мож­на подати як частку безробітних в загальній чисельності економічно активного населення, тобто:

£ = £і00%. (3)

або

£ = -^—100%. (4)

Ь + Ґ

Оскільки усі перераховані показники рухливі (змінні) у часі, і частина зайнятих втрачає роботу, а частина без­робітних отримує її, то рівень безробіття може визначатись і за іншою формулою:

Чисельність тих,

хто втратив роботу ^

Чисельність тих, хто знайшов роботу +

+ чисельність тих, хто втратив роботу

Той рівень безробіття, який вважається суспільно нор­мальним, відповідає повній зайнятості і, як зазначалося, в сучасних умовах дорівнює 5—б % для розвинених країн змішаної економіки.

Форми, з якими пов’язане природне безробіття, розгля­немо в темі “Макроекономічна нестабільність: безробіття та інфляція”. У цій темі ми проаналізували проблему без­робіття і зайнятості тільки тією мірою, якою це необхід­но для розуміння механізму встановлення ринкової рівно­ваги. Цій проблемі присвячено наступний параграф.

2. РИНОК ПРАЦІ ТА ЙОГО РІВНОВАГА

Із вивченням ринку праці пов’язана проблема визна­чення рівня зайнятості. Попит на трудові послуги та їх пропозиція формують ринок праці.

Рівновага на ринку праці визначає повну зайнятість, а порушення рівноваги — неповну (безробіття) або надлишко­ву зайнятість. Різні економічні школи не мають єдиного підходу щодо трактування проблем ринку праці. Тому роз­глянемо класичну, кейнсіанську та сучасні концепції, оскіль­ки кожна з цих концепцій є ситуативною, тобто час від часу в економіці складається певна ситуація, теоретичне осмислен­ня якої відрізняються в концепціях різних економічних шкіл та напрямів.

Перш ніж аналізувати відмінності різних концепцій, розглянемо в загальному ринок праці як взаємодію попи­ту і пропозиції.

за-

Особи, які хочуть працювати за наймом, пропонують свої трудові послуги L (labour) з метою отримання доходу у формі заробітної плати. Варто зазначити, що наймано­го працівника цікавить не номінальна (W), а реальна

робітна плата, оскільки саме вона визначає рівень його спо­живання та добробуту.

У найзагальнішому плані зростання реальної заробіт-

IW\

ноі плати І~р"І супроводжується зростанням пропозиції

праці (L^s) (рис. 9.4).

. ҐИМ (W

ТИ ВІД І— Ідо

З рис. 9.4 зрозуміло, що зростання реальної заробітної пла-

супроводжується зростанням пропози-

/2

о ^ .

ції праці від Ь_г до Ь₂ і зростанням зайнятості від Ь\ до Ь%.

Така поведінка найманого працівника пояснюється на­самперед тим, що за інших однакових умов погодинна

Рис. 9.4. Залежність пропозиції праці від рівня реальної заробітної плати

ставка реальної заробітної плати спонукає їх працюва­ти більше, тобто більше праці пропонувати на ринок.

Окрім зазначеного така поведінка пояснюється і ефек­том заміщення, який виникає тоді, коли за високої пого­динної ставки заробітної плати вільний час оцінюється як потенційний збиток. Година дозвілля за високої погодин­ної ставки реальної заробітної плати стає все дорожчою, і працівник замість дозвілля надає перевагу праці. Це зумов-

с с

лює зростання пропозиції праці (відрізок Ь_{ - Ь₂) (рис. 9.5).

Але така реакція пропозиції праці на зростання заробіт­ної плати не є безумовною. Подекуди зростання реальної заробітної плати може спричинити зменшення пропозиції трудових послуг. Така поведінка найманих працівників по­яснюється такими факторами:

• по-перше, якщо працівники не мають активного інте­ресу в зростанні доходів, вони зменшують пропозицію праці;

• по-друге, ефектом доходу, який виникає тоді, коли висока заробітна плата розглядається як джерело можли­вості збільшити час дозвілля, вільний час. Це зменшує пропозицію праці.

Графічно зміна конфігурації кривої пропозиції праці зображається на рис. 9.5.

Рис. 9.5. Зміна конфігурації кривої пропозиції праці, зумовлена ефектами заміщення та доходу

Як показано на цьому рисунку, крива пропозиції праці (відрізок від Ьі до Ь₂) зростає із збільшенням заробітної

К

р

плати від

до І ~~ І , що пояснюється ефектом замі­

, що пояснюється ефек-

щення, а потім зменшується (від Ь₂ до із ), хоча зарпла­

(IV'		'УГ'
ІР,	]2до	[р)

та збільшується

том доходу. Сила якого ефекту буде сильнішою, залежить від особистості працівника.

Окрім названих, на пропозицію праці впливають такі чинники:

• чисельність населення;

• частка працездатного населення в загальній чисельно­сті населення;

• середня тривалість робочого часу (за тиждень, місяць, рік);

• якісний склад економічно активного населення за рів­нем кваліфікації та структурою тощо.

Проаналізувавши пропозицію праці та чинники, що на неї впливають, розгляньмо явище попиту на працю.

Попит на працю визначається граничним доходом від продукту праці. Це означає, що підприємець максимізує при­буток за умови, що ставка реальної заробітної плати ^ дорівнює граничному продукту праці (MR.Pi) (рис. 9.6).

Рис. 9.6. Графік граничного продукту праці й доходу 298

З рис. 9.6 зрозуміло, що реальній ставці заробітної пла-

ґиМ

ти —- відповідає обсяг праці Ьц. Фігура {£N1,00 — це

V ^Р Л>

величина сукупного доходу. Він складається з доходу від

(її

ЛГ/,₀О

та доходу від капіталу

праці (прямокутник

)-

чи інших факторів (трикутник KN

Р іо

Якщо реальна ставка заробітної плати буде нижчою від

, то попит на працю зростатиме і гранична продук-

о

УУ Р

Іт),

тивність праці буде змінюватись. Це означає, що функція попиту на працю Ь° є ідентичною функції граничної про­дуктивності праці. За умови незмінного обсягу капіталу

функція попиту на працю матиме вигляд: Ь^п = Ь^п | -77 | , Де

ИМ ..

• — ставка реальної заробітної плати.

Р )о

Отже, в короткостроковому періоді, коли обсяг капі­талу є незмінним, попит на працю (Ь^п) залежить тільки від ставки заробітної плати. Графічно цю залежність подано на рис. 9.7.

Як видно із рисунка, крива попиту на працю знаходиться у зворотній залежності від ставки реальної заробітної плати.

У довгостроковому періоді попит на працю перебуває під впливом змін рівня розвитку технологій та обсягів ка­піталу.

Досі ми розглядали явища попиту та пропозиції трудо­вих послуг як відокремлені одне від одного. Тепер розгля­немо їх взаємодію.

Часткова рівновага на ринку праці встановлюється в точці перетину кривих попиту на працю та пропозиції пра­ці (рис. 9.8).

Рис. 9.7. Функція попиту на працю в короткостроковому періоді

Рис. 9.8. Часткова рівновага на ринку праці

Як показано на рис. 9.8, часткова рівновага на ринку праці, яка відповідає точці Е, визначає реальну ставку за­

робітної плати і чисельність зайнятих Величи­

чається площею прямокутника О ЕЬ_е.

на реальної заробітної плати зайнятих в обсязі Ь_Е визна-

Якщо найманими працівниками є люди з унікальними здібностями, то пропозиція буде зображена вертикальною лінією (рис. 9.9).

Рис. 9.9. Рівновага на ринку праці з нееластичною за ціною пропозицією праці

Ь

Із графіка видно:

1. особи з надзвичайними здібностями можуть запро­понувати чітко обмежену кількість трудових послуг;

2. при зростанні попиту на такі послуги їх пропозиція не зростає, а збільшується тільки їх (трудових послуг) ціна, яка вимірюється реальною заробітною платою. Тому ско­ристатись цими послугами зможуть ті, хто забезпечить найманим працівникам з унікальними здібностями отри­мання вищого доходу.

Така ситуація на ринку властива природній монополії на ринку праці осіб з унікальними здібностями.

Там, де мають місце пропозиція праці та попит на неї, не обмежені монопольним компонентом, рівноважний об­сяг виробництва формується співвідношенням попиту і про­позиції трудових послуг, які визначаються рівнем реаль­ної ставки заробітної плати.

Але сказане не дає відповіді на запитання, чи встанов­лена рівновага на ринку праці забезпечує повну зайнятість? Чи її взагалі можна забезпечити? Цю проблему може ви­рішити ринок чи уряд?

Різні економічні теорії відповідають по-різному на ці запитання. Розглянемо їх.

Рівновага на ринку праці в інтерпретації неокласичної школи

Характеристики, неокласичної моделі рівноваги:

1. Ринок праці — саморегульована система. Якщо якісь надзвичайні ситуації все-таки зумовлюють порушення рів­новаги на ринку праці, що призводить до появи безробіт­тя, рівновага самостійно відновлюється.

2. Точці рівноваги на ринку праці відповідає повна зай­нятість та потенційний обсяг національного виробництва, що передбачає повне і раціональне використання не тільки праці, а й усіх інших ресурсів.

3. Самовідновлення рівноваги на ринку праці відбуваєть­ся за рахунок гнучкості ставок заробітної плати, власти­вої конкурентним ринкам.

4. Держава не повинна втручатися в процес функціону­вання ринку праці (як і інших ринків), оскільки в цьому немає ніякої потреби.

5. Тривале безробіття неможливе. Якщо ж воно існує, то причина у відсутності гнучкої ставки заробітної плати (а також процента і цін).

Графічно рівновагу на ринку праці при гнучкій ставці заробітної плати подано на рис. 9.10.

Рис. 9.10. Рівновага на ринку праці в неокласичній мо­делі

Із рис. 9.10 зрозуміло, що рівноважний обсяг попиту на працю (Ь^п) та пропозиції праці (і>^я) забезпечує рівноваж­на ставка заробітної плати (

. Будь-яке відхилення рів-

Ч ^Р Уі>

ня реальної заробітної плати від рівноважного рівня зумо­вить порушення рівноваги, яке виявиться або у формі над­лишку робочої сили (безробіття), або у формі її дефіциту. Так, підвищення реальної ставки заробітної плати від

зумовить збільшення пропозиції праці від

£(, до 1>® і, відповідно, скорочення попиту на працю з Ьц до внаслідок чого виникне надлишок запропонованих трудових послуг, що проявить себе у безробітті. А відпо­відне зменшення реальної заробітної плати від [ ] до

о

303

• зумовить зростання попиту на працю від Ьо до Ь^п₂

\ “ >2

і зменшення пропозиції праці від до Ь\ , внаслідок чого утвориться дефіцит робочої сили. У першому випадку по­рушена рівновага відновиться шляхом зменшення реаль­ної ставки заробітної плати, а в другому — шляхом її зро­стання до рівноважного значення.

Кейнсіанська теорія зайнятості та встановлення рівноваги на ринку праці

Характеристики кейнсіанської концепції:

1. Ринкова економіка не є саморегульованою системою.

2. Автоматично (внаслідок саморегулювання) встанов­лена ринком рівновага не завжди задовольняє суспільство, оскільки вона може існувати за досить високого рівня без­робіття.

3. У короткостроковому періоді ставки заробітної пла­ти нееластичні, вони не можуть служити автоматичними регуляторами економіки і забезпечувати повну зайнятість.

Жорсткість ставок заробітної плати пояснюється таки­ми причинами:

• недосконала конкуренція на ринках;

• наявність монополій, що чинять опір падінню цін;

• наявність суттєвого впливу на ринок праці з боку профспілок, які чинять опір зниженню рівня заробітної плати.

4. Праця і капітал у короткостроковому періоді — ре­сурси не взаємозамінні.

5. Держава має регулярно втручатися в економіку з ме­тою забезпечення повної зайнятості та досягнення потен­ційного обсягу національного виробництва.

Дж.М. Кейнс, як і представники класичної школи, вва­жав, що попит на працю (Ь^п) є функцією реальної заробіт­ної плати і що лінія попиту на працю відповідає лінії гра­ничного продукту праці, тобто

І» = і?

\¥

Але, на відміну від представників неокласичної школи, Дж.М. Кейнс вважав, що пропозиція праці (1<^я) е функцією не реальної, а номінальної заробітної плати (IV), тобто

І? = І?(УУ ).

Свою позицію Кейнс аргументував впливом інституцій- пих чинників на заробітну плату домогосподарств. Він був переконаний, що, но-перше, номінальна заробітна плата не може щодня змінюватись, адже трудові договори укла­даються на певний строк (місяці, рік, 3—5 років і т. ін.). По-друге, домогосподарства, підписуючи трудові контрак­ти, беруть до уваги саме номінальну заробітну плату, по­рівнюючи її з номінальною зарплатою інших домогоспо­дарств. Це пояснюється тим, що наймані працівники не можуть одразу усвідомити зростання рівня цін в еконо­міці: воно відбувається тільки з часом. І лише згодом вони почнуть вимагати зростання номінальної заробітної плати з тим, щоб реальна заробітна плата залишалась хоча б на попередньому рівні. Домогосподарства, за аргументацією Дж.М. Кейнса, не залишать ринок праці, якщо реальна заробітна плата водночас зменшиться в усіх домогоспо­дарств. Але якщо одні домогосподарства за аналогічні трудові послуги матимуть меншу номінальну зарплату, ніж їхні сусіди, вони залишать ринок праці.

На відміну від неокласиків, Кейнс заперечував політику скорочення номінальної заробітної плати найманих пра­цівників для підтримування повної зайнятості. Він відзна­чав особливу чутливість працівників до такого заходу і вва­жав, що сильні й активні профспілки можуть чинити на­

лежний опір такій політиці. Саме тому, за Кейнсом, ринок праці не може функціонувати в умовах досконалої конку­ренції. Цей висновок вмотивовує ще більшою мірою втру­чання держави в механізми функціонування ринку праці шляхом законодавчого встановлення мінімального рівня за­робітної плати, обмеження кількості робочих годин на ти­ждень, місяць, рік за різних умов праці і т. ін.

Проте Кейнс вважав, що для досягнення повної зайня­тості необхідно зменшувати реальну заробітну плату.

Розглянемо механізм встановлення рівноваги на рин­ку праці за умови жорстких ставок заробітної плати. Цей механізм графічно зображено на рис. 9.11.

. Тоді пропозицію праці мож- Уо

\у

робітну плату на рівні | —

Рис. 9.11. Рівновага на ринку праці за умови жорстких ставок заробітної плати

Нехай законодавство країни встановлює мінімальну за-

5 6’

на зобразити у вигляді ламаної лінії Ь Ь. Вона показує, що

.заробітна плата не може бути нижчою за (горизон­

тальний відрізок), але може бути вищою (висхідний відрі­зок). Далі продовжимо пунктирною лінією донизу висхідний відрізок і отримаємо лінію пропозиції праці за умови гнуч­ких ставок заробітної плати Ь⁸Ь\.

Розглянемо рівновагу на ринку праці за різних ситуа­цій.

Ситуація перша. Нехай крива попиту на працю Ь і пе­ретинає криву пропозиції на висхідному відрізку, коли фактична заробітна плата вища мінімального рівня і дорів­

нює

Нехай у цьому випадку досягається рівноваж­

ний рівень заробітної плати і повна зайнятість (Ьі = Ь*).

Ситуація друга. Нехай лінія попиту на працю Ь^п₂ пере­тинає криву пропозиції на горизонтальному відрізку. Якби реальна зарплата була гнучкою, рівновага була б встанов­лена в точці N2 і їй відповідав би рівень рівноважної заро­ив

бітної плати І —

при рівні зайнятості (Ь%).

/2

Але за умови жорсткої заробітної плати рівновага

та

буде встановлена при реальній заробітній платі

Р

рівні зайнятості Ґ₀. Це означає, що жорсткі ставки заро­бітної плати спричинять вимушене безробіття у розмірі - і«-

Це підтверджує висновок Дж.М. Кейнса про те, що рівновага на ринку праці встановлюється не обов’язково в умовах повної зайнятості.

3. УМОВИ РІВНОВАГИ ТРЬОХ РИНКІВ. МОДЕЛЬ ХІКСА — ХАНСЕНА

Модель Джона Хікса та Елвіна Хансена є першою та най­поширенішою інтерпретацією кейнсіанської моделі “доходи

• витрати”⁵. Модель Хікса — Хансена доповнює модель ІБ — ЬМ рівняннями попиту та пропозиції на ринку праці.

Абстрагуючись від державного сектора та сектора “за­кордон”, “кейнсіанська” модель Хікса — Хансена може бути математично представлена наступною системою рівнянь:

(1)

У=С(У,і) + ДУ,0;

(2)

(3)

м^п = м(у, і);

У = /(!,) при Ґ{Ь) > О та Ї(Ь) < 0;

\

(4)

(5)

де рівняння (1) — функція доходу, в якій споживання (С), як і інвестиції (/) є функціями від У та і;

рівняння (2) — функція попиту на реальні грошові за­лишки;

рівняння (3) — агрегатна виробнича функція; рівняння (4) — функція попиту на працю; рівняння (5) — функція пропозиції праці.

Зобразимо цю модель графічно на рис. 9.12.

Рис. 9.12. Модель Хікса — Хансена для трьох ринків: товарного, грошового та ринку праці

У моделі Хікса — Хансена єдиним змінним ресурсом є праця. Попит на працю визначається першою похідною агрегатної виробничої функції. Попит і пропозиція праці

є функціями реальної заробітної плати . Всі інші рів­няння теж є функціями реальних величин.

1. У IV квадранті зображена виробнича функція (рів­няння (3)), яка показує зв’язок між обсягом випуску та рівнем зайнятості.

2. У III квадранті зображено графіки, що визначаються рівняннями (4) і (5). Вони показують точку перетину кри­вих попиту на працю та пропозиції праці, якій відповідає

повна зайнятість (і ₀) за реальної ставки зарплати _

3. У II квадранті зображено співвідношення процентної

ставки (і) та реальної ставки заробітної плати

4. У І квадранті зображено кейнсіанську модель рівно­ваги системи ринків у трактуванні Хікса — Хансена.

Крива ІБ у цьому квадранті побудована за рівнянням (1). Вона показує зв’язок між процентною ставкою і рівно­важним обсягом доходу, який визначається рівністю за­планованих інвестицій та заощаджень (/ = Б).

Пропозиція грошей є екзогенною змінною, яка визна­чається органами, що здійснюють грошово-кредитну полі­тику. Вона задана рівнянням (2) і в І квадранті представ­лена кривою ЬМ, яка відображає рівноважне співвідно­шення попиту на гроші та їх пропозиції за незмінного рівня цін.

Згадаймо, що Дж.М. Кейнс розглядав заощадження ви­ключно як функцію доходу, а інвестиції виключно як фун­кцію процентної ставки, тобто <8 = 5 (У), а / = І (і).

У моделі Хікса — Хансена функція доходу (рівняння (1)) зображена таким чином, що заощадження і споживання є функціями і від доходу, і від процентної ставки.

Таке математичне відображення функції доходу не впливає на загальні висновки кейнсіанської системи. Воно тільки підтверджує, що заощадження чутливіше реагують на зміни доходу, ніж на зміни процентної ставки, а інве­стиції, навпаки, чутливіші до змін процентної ставки і менш чутливі до зміни доходу. Тому лінія інвестиційної функції від процентної ставки стрімко спрямована вгору, лінія інвестиційної функції від доходу — донизу.

4. МОДЕЛІ ЗАГАЛЬНОЇ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ РІВНОВАГИ: НЕОКЛАСИЧНА, КЕЙНСІАНСЬКА ТА СИНТЕЗОВАНА

Економічна діяльність суб’єктів господарювання на ок­ремих ринках по-різному усвідомлена й описана неокла­сичним та кейнсіанським напрямами економічної теорії, що розглядає загальну економічну рівновагу як цілісну си­стему, яка функціонує у взаємодії трьох ринків.

Досить ґрунтовно ця проблема висвітлена в підручни­ку “Макроекономіка” В.М. Гальперіна та ін. У цьому роз­ділі ми розглянемо її дещо спрощено.

Неокласична модель

Характеристики моделі

1. Наявність трьох ринків: праці, капіталу (цінних па­перів) та благ. Відсутність ринку грошей пояснюється тим, що гроші, на відміну від товарів, не є багатством. Вони є мірилом цінності всіх інших благ, а самі цінності не ма­ють.

2. На ринку взаємодіють два суб’єкти: підприємці та домогосподарства. Це пояснюється тим, що неокласики не відводять державі активної ролі в економіці.

3. Економіку утворюють два сектори: реальний і грошо­вий. Коротко розглянемо умови та механізм встановлен­ня рівноваги у кожному із названих секторів.

Реальний сектор економіки

Неокласики стверджують визначальну роль ринку пра­ці. Згідно з їхньою концепцією, рівновага на ринку праці досягається завдяки гнучкій ставці реальної заробітної пла­ти, яка забезпечує повну зайнятість. За таких умов домо­господарства повністю реалізують свої наміри щодо про-

дажу трудових послуг та отримання доходу, а підприємці реалізують свої наміри щодо обсягу найманої праці й об­сягу виробництва.

Доходи домогосподарства розпадаються на дві частини: одна із них реалізується на споживчому ринку благ, а інша

• заощаджується і витрачається не ними, а підприємця­ми на ринку капіталів.

Вироблений підприємницьким сектором продукт дорів­нює сумі факторних доходів домоі'осподарств і реалізується підприємцями на ринку благ домогосподарствам, а інша частина реалізується самому підприємницькому сектору, задовольняючи його інвестиційний попит.

Тому за умови, що обсяг інвестицій дорівнює обсягу заощаджень (І = Б), попит на ринку благ буде урівноваже­ний із пропозицією.

Розподіл доходу на споживання (С) та заощадження (Б) визначається процентною ставкою (і). При цьому обсяг за­ощаджень прямо залежить від процентної ставки, а обсяг інвестицій — зворотньо. Заощадження набуває форми пропозиції капіталу, а інвестиції — попиту на капітал.

Урівноваження попиту і пропозиції на ринку капіталу відбувається за допомогою гнучкої процентної ставки. Якщо обсяг заощаджень (пропозиція капіталу) перевищує попит на нього (обсяг запланованих інвестиції), то процент­на ставка зменшується і, навпаки, якщо попит на капітал перевищує пропозицію, тобто (I^а > Б⁸), то процентна став­ка зростає. Зрештою, на ринку капіталів буде встановле­на така процентна ставка, яка урівноважить інвестиції та заощадження або попит і пропозицію.

Згідно з законом Л. Вальраса, якщо на ринку праці та на ринку капіталів має місце рівновага, то і на ринку благ матиме місце рівновага між запланованим попитом і за­планованою пропозицією.

Умови загальної рівноваги у реальному секторі еконо­міки можна представити такою системою рівнянь:

а)

/

У = У(і₊) => У*;

(2)

(3)

V

5(і₊) = /(і_) => 7*.

Перше рівняння означає, що:

а) на ринку праці рівновага встановлюється за умови рівності попиту і пропозиції трудових послуг (праці);

б) і попит, і пропозиція праці визначаються рівнем ре­альної ставки заробітної плати. Але попит на працю зво­ротньо залежить від ставки реальної заробітної плати, а пропозиція — прямо;

в) рівноважна реальна ставка заробітної плати забезпе­чує рівноважний обсяг зайнятості, який дорівнює повній зайнятості.

Друге рівняння означає, що:

а) обсяг виробництва є функцією від чисельності зайнятих;

б) потенційному обсягу виробництва і доходу відповідає повна зайнятість;

Третє рівняння означає, що:

а) рівновага на ринку благ визначається рівністю обсягу заощаджень та інвестицій;

б) обсяг інвестицій є зворотно залежним від процентної ставки, а обсяг заощаджень — прямо;

в) урівноважує обсяг заощаджень та інвестицій рівно­важна процентна ставка.

На визначення наведених показників кількість грошей не впливає.

Ми розглянули реальний сектор економіки. Тепер роз­глянемо грошовий сектор. Для цього пригадаймо, що кількість грошей в обігу обумовлює рівень цін, через який визначають номінальну ставку заробітної плати та номі­нальний обсяг національного доходу.

Для обчислення рівня цін скористаємося кембридж­ським рівнянням

В. БАЗИЛЕВИЧ, К, БАЗИЛЕВИЧ, Л. БАЛАСТРИК 1

Підручник 1

ЗМІСТ 3

ПЕРЕДМОВА 17

ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ ТА ФУНКЦІЇ МАКРОЕКОНОМІКИ 20

1.1. РІВНІ ГОСПОДАРСЬКОЇ СИСТЕМИ ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК. ПРЕДМЕТ, 21

ФУНКЦІЇ ТА МІСЦЕ МАКРОЕКОНОМІКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ НАУК 21

1.2. МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИ МАКРОЕКОНОМІЧ- НИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. МАКРОЕКОНОМІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ 24

ІІЛВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ 36

МАКРОЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ КРУГООБОРОТУ РЕСУРСІВ, ПРОДУКТІВ І ДОХОДІВ 39

2.2. МОДЕЛЬ КРУГООБОРОТУ ЗАКРИТОЇ ЕКОНОМІКИ ЗА УЧАСТЮ ДЕРЖАВИ 48

2.3. МОДЕЛЬ КРУГООБОРОТУ ВІДКРИТОЇ ЕКОНОМІКИ 50

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ 58

МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ 60

снд. 75

СУКУПНИЙ ПОПИТ ТА СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ 108

СПОЖИВАННЯ, ЗАОЩАДЖЕННЯ ТА ІНВЕСТИЦІЇ 143

^⁺с&Г^у*⁺(Г?о- ⁽¹⁸⁾ 157

у 158

^С=4^И'⁺І^У' 160

£„р„_в = у - т - С, (15) 232

е... 231

о. 232

РИНОК ГРОШЕЙ І ПРОБЛЕМИ ЙОГО РІВНОВАГИ 258

НАЦІОНАЛЬНИЙ РИНОК ПРАЦІ ТА ЙОГО ВЗАЄМОДІЯ З ТОВАРНИМ ТА ГРОШОВИМ РИНКАМИ 293

ИМ .. 301

Yi = f(h, ..., /,), 518

Yi /(/1,..., lj, Пі, ..., ті}.), 518

^тоі ⁼ 1^7^=4: 624

МАКРО- ЕКОНОМІА 697

де — — коефіцієнт реальних касових залишків. к

В умовах первинної загальної економічної рівноваги суб’єкти мають оптимальну величину касових залишків

, необхідних для безперебійного здійснення ринкових

(иМ р У

угод.

Якщо реальні касові залишки перевищать оптимальний рівень, то їх власники будуть прагнути обміняти надлишок грошей на блага. Це зумовить зростання попиту на блага. Але економіка не може запропонувати більше благ, бо вона знаходиться в умовах повної зайнятості й забезпечує по­тенційний реальний обсяг національного виробництва. То­му перевищення попиту над пропозицією зумовить зростан­ня рівня цін, яке буде продовжуватись доти, доки не буде

досягнено рівності

Це означає, що збільшення кількості грошей в обігу за інших однакових умов призведе до пропорційного зростан­ня рівня цін і не вплине на реальний обсяг виробництва і до­ходу.

Зобразимо графічно модель загальної економічної рівно­ваги (ЗЕР) в неокласичній інтерпретації (рис. 9.13).

Прокоментуємо графіки а і б на рис. 9.13.

ft

с

Q

С)

К

со

л

4

аз

«

о

Я

с«

К

F

4. и ев

4. и

о

V

Е

со

I—<

05

О

а

Û4

У І квадранті зображено ринок праці. У точці Е попит на працю та пропозиція праці урівноважуються. Цьому

W^

та чисель-

відповідає рівноважна ставка зарплати

Р _

ність працюючих (і*), яка свідчить про повну зайнятість.

У II квадранті зображено виробничу функцію У(Ь). Продовживши перпендикуляр, опущений із точки Е на вісь Ь до точки перетину з графіком виробничої функції в точці N, та опустивши з точки N перпендикуляр до осі У, отримаємо обсяг сукупної пропозиції, якому відпові­дає потенційний обсяг національного доходу (У*).

За рівноважного ринку праці в умовах повної зайня­тості рівноважна процентна ставка (іо) (рис. 9.13, б), яка визначається рівновагою заощаджень (5) та інвестицій (/) (тобто точкою перетину цих функцій), забезпечує рівнова­гу на ринку капіталу та на ринку благ.

У квадранті III (рис. 9.13, а) побудована неокласична

IV

функція сукупного попиту У -ттг на основі значень У та /г.

кР

Графіком сукупної пропозиції є перпендикуляр, прове­дений до осі ординат в точці У*. Криві сукупного попиту та сукупної пропозиції перетинаються в точці В. їй відпо­відає рівноважний рівень цін (Ро), який отримуємо, опу­стивши перпендикуляр з цієї точки на вісь Р.

У квадранті IV зображено функцію номінальної ставки зарплати IVо, яка визначається рівнем цін та рівнем реаль-

( (^ ної ставки заробітної плати тобто УҐ = Р\ —

Для того щоб дослідити вплив зміни обсягу запропоно­ваних грошей на рівень зайнятості та обсяг національно­го виробництва, скористаємося спочатку III квадрантом (рис. 9.13).

Нехай пропозиція грошей зросла. Це призведе до змі­щення кривої сукупного попиту ВІД Уо = ^2- до Уі = .

ИР кР

Збільшення обсягу пропозиції грошей зміїцує графік, відда­ляючи його від початку координат.

Зрушення кривої АБ зумовить зміщення кривої номі­нальної заробітної плати від Ж₀ до И^. Зросте рівень цін від /*0 до Р\, але ці зміни ніяк не впливають на рівень зайня­тості та обсяг національного виробництва.

Висновки з неокласичної моделі ЗЕР:

1. гнучкі процентні ставки та ставки заробітної плати забезпечують сталу економічну рівновагу при повній зай­нятості;

2. порушення рівноваги на ринку праці (безробіття), або на ринку благ (перевиробництво) — явища тимчасові. При­чиною порушення рівноваги є відхилення ставок заробіт­ної плати, процента та рівня цін від рівноважних значень;

3. державі немає потреби втручатися в ринкові механізми з метою впливу на кон’юктурні коливання економіки.

Кейнсіанська модель ЗЕР

Якщо вважати, що критерієм істинності будь-якої теорії є практика, то саме реальні явища, що відбувалися в еко­номіці з кінця 20-х — початку 30-х рр. XX ст., піддали сумніву висновок неокласиків щодо того, що в ринковій економіці тривале безробіття неможливе. Таку концепцію відстоював у своїй теорії Дж.М. Кейнс.

Характеристики кейнсіанської моделі ЗЕР:

1. ставки заробітної плати, процента та ціни не є гнуч­кими. У короткостроковому періоді вони нееластичні до зниження;

2. суб’єкти економіки далеко не завжди є раціональними;

3. гроші — не просто облікова одиниця, а елемент багат­ства, який впливає на реальний сектор економіки;

4. визначальним для долі економічної системи є не ри­нок праці (як у неокласиків), а ринок благ;

5. сукупний попит (АО) чинить вирішальний вплив на економіку;

6. економічна система прагне до повної зайнятості, але ринок не здатний автоматично забезпечити рівновагу саме за умови природнього рівня і тому необхідне державне втручання в економіку.

Кейнсіанська модель ЗЕР ґрунтується на твердженні, що саме ефективний попит, який формується на ринках благ та грошовому, тобто в рамках моделі /5 — ЬМ, є ви­значальним. Зобразимо модель ЗЕР в кейнсіанському ва­ріанті на рис. 9.14.

Оскільки механізм цін не може свідчити про потенційний попит, то в економіці може порушитись рівновага, що ста­вить під сумнів ідею Л. Вальраса щодо загальної рівноваги.

Ефективний попит — це сукупний попит на товари та послуги, забезпечений ресурсами для їх придбан­ня. Це поняття треба відрізняти від потенційного по­питу, який належить до бажаних товарів та послуг, незабезпечених здатністю їх придбати, і тому не може бути доведений до виробників через механізм цін.

Як видно із рис. 9.14, а точка перетину кривих ІБ та ЬМ визначає рівноважну величину процентної ставки (і₀) та величину ефективного попиту (Уо).

Проектуючи значення У₀ на рис 9.14, б (І квадрант), визначимо рівноважне значення цін, яке відповідає взаємо- рівновазі на ринку благ та на грошовому ринку. За допо­могою графіка виробничої функції У = У(Ь) (II квадрант) визначимо кількість праці (Ьо), необхідної для задоволен­ня ефективного попиту У₀.

В III квадранті зобразимо дві функції: а) граничної продуктивності праці (У/_у); б) пропозиції праці (І«⁵).

Опускаючи перпендикуляр із точки перетину цих фун­кцій на вісь знаходимо максимальну ставку заробіт­ної плати, яка відповідає номінальній ставці заробітної пла-

Рис. 9.14. Кейнсіанеька модель ЗЕР при завищеній гро­шовій ставці заробітної плати

ти УУ₀ за рівня цін Р₀ (IV квадрант). Якщо \¥о = ТУ⁵, то має місце загальна рівновага, крива А Б перетинає криву А5 у точці з координатами Ро та У₀.

Ми розглянули ситуацію, за якої ІУо =

Тепер розглянемо ситуацію, коли ціна пропозиції праці

•5 5

буде меншою за рівноважне значення, тобто (див.

рис. 9.14).

За цих умов гіпербола ТУ⁵ (IV квадрант) зміститься пра- £

воруч ДО і, відповідно, крива сукупної пропозиції у І квадранті зміститься праворуч до А£г, що порушить за­гальну рівновагу.

За рівня цін Р₀ на ринку благ виник надлишок пропо­зиції у розмірі У* - У₀.

Не забезпечить рівноважне значення рівень цін Р₀ і за­гальної рівноваги за умови, що ціна пропозиції праці буде вищою за рівноважне значення.

Отже, загальна економічна рівновага можлива за умо­ви виняткового набору екзогенних параметрів: У₀, Р₀,

УУ₀, іо. Але ця рівновага існує за наявності стійкого кон’юн­ктурного безробіття у розмірі І* — Ь₀. Причиною її існу­вання є фіксована грошова ставка заробітної плати. Таке безробіття не можна усунути зниженням рівня заробітної плати через підвищення рівня цін. Пояснюється це тим, що зростання рівня цін від Р₀ до Р* спонукатиме підпри­ємців збільшити зайнятість до Ь*, а пропозицію — до У*. Але за цих умов ефективний попит зменшиться, і тому виробництво не збільшиться.

Отже, при фіксованій ставці заробітної плати ЗЕР при повній зайнятості досягається винятково за умови, що рів­неві цін, який забезпечує рівновагу на ринку благ та рин­ку грошей, відповідає така номінальна ставка заробітної плати, за якої реальна ставка заробітної плати дорівнює природній (рис. 9.15).

Ця модель ґрунтується на постулатах:

1. величину ефективного попиту можна задовольнити тільки за умови повної зайнятості;

Рис. 9.15. Кейнсіанська модель ЗЕР за умови “природ­ної” та заниженої ставки заробітної плати

11. 321

    Мокроекономіка

2. рівень цін, який урівноважує попит і пропозицію на ринку благ та грошовому ринку, забезпечує переведення фіксованого значення грошової ставки заробітної плати УУ* в значення “природної” ставки реальної заробітної

4:

плати .

І Р)

Розглянемо ситуацію, за якої \¥і < IV*. Якщо номі­нальна заробітна плата буде зафіксована на рівні И^, то рівень цін Р₀ призведе до скорочення чисельності зайня­тих ДО 1і\.

Зменшення ставки номінальної заробітної плати від IV* до XV! призведе до зменшення пропозиції праці й крива сукупної пропозиції Уі(Р) буде мати від’ємний (незвичай­ний нахил), адже зростання рівня цін при падінні номіналь­ної заробітної плати настільки зменшує її реальну величи­ну, що бажаючих працювати ставатиме менше [Л£ = У‘і(Р)].

Із рис. 9.14 та 9.15 зрозуміло, що рівновага трьох рин­ків, за кейнсіанською концепцією ЗЕР, досягається при існуванні безробіття на ринку праці.

Для того, щоб ЗЕР була досягнена при повній зайня­тості, треба збільшити ефективний попит із (У₀) До (У*) (рис. 9.16). Засобами, які дозволяють збільшити ефектив­ний попит до обсягу У*, є:

• збільшення обсягу державних витрат (С), або змен­шення податків (Т), що призведе до зміщення кривої Ів праворуч (рис. 9.16);

• збільшення пропозиції грошей, що зміщує криву ЬМ праворуч (рис. 9.17).

Розглянемо вплив зміщення кривої ІБ на ЗЕР (рис. 9.16).

Як видно із рис. 9.16, збільшення державних витрат та (або) зменшення податків зміщує криву /5 від /5₀ до Г5і. Якщо пропозиція грошей залишається незмінною, то рівно­вага на ринку благ і грошовому ринку зміщується до об­сягу національного доходу повної зайнятості, тобто від У₀ до У* (рис. 9.16, о). Ці зміни супроводжуються зміною

Рис. 9.16. Вплив фіскальної політики на ЗЕР в умовах повної зайнятості

обсягу ефективного попиту, крива якого зміщується від АО₀ до АБ₁, що збільшує реальний обсяг виробленого на­ціонального доходу до потенційного рівня (У*) (рис. 9.16, б)

і, відповідно, чисельності зайнятих від Ь₀ до Ь*, тобто рівня повної зайнятості (рис. 9.16, в).

'цг \

Ставка реальної заробітної плати теж зростає від І —— до

Р )о

досягаючи “природнього” рівня (рис. 9.16, г).

Розглянувши вилив фіскальної політики держави на до­сягнення ЗЕР в умовах повної зайнятості, з’ясуємо, як впливає грошова (монетарна) політика на досягнення тієї самої мети (рис. 9.17).

Нехай за початкову береться модель рівноваги з ендо-

(IV ^Л

> *о*

о

генними параметрами У₀, Ро» £о> І

З метою стимулювання ефективного попиту уряд збіль­шує номінальну пропозицію грошей, внаслідок чого крива ЬМ зміститься праворуч від ЬМо до ЬМ\, а ефективний попит зросте до У₂. Водночас відбудеться зміщення праворуч кри­вої сукупного попиту, але на величину меншу, ніж та, на яку змістилась крива ЬМ. Це пояснюється тим, що грошовий ринок зменшує мультиплікативний ефект зміни авто­номних витрат. Крива сукупних витрат зміститься від У^Д(Р)о до У°(Р)і.

За цих умов ефективний попит буде перевищувати су­купну пропозицію благ, що призведе до зростання рівня цін. Останнє вплине і на величину ефективного попиту, і на величину пропозиції.

Зростання рівня цін зменшить реальну кількість грошей, що показує зміщення кривої ЬМ від ЬМі до ЬМ₂ (рис. 9.17, а). Внаслідок цього ефективний попит, буде дорівнювати Уі*, тобто потенційному обсягу національного доходу.

Зростання рівня цін зворотно вплине і на реальну став­ку заробітної плати. Вона зменшиться від

ҐИМ	'иМ
~ ДО
\Р )о	р,

і відповідатиме “природній” ставці.

Зменшення реальної заробітної плати збільшить чи­сельність зайнятих від Ь₀ до Ьі* і, відповідно, призведе до збільшення пропозиції з Уо до Ух*. Нова рівновага буде вста-

иМ

Р к

новлена за таких ендогенних змінних: У_х*, Рі*, Ьі*,

і*, які відповідають умовам повної зайнятості.

Отже, ми розглянули вплив фіскальної та грошової по­літики держави на досягнення ЗЕР в умовах повної зайня­тості. Але утримувати таку рівновагу тривалий час досить непросто. Адже прагнення утримувати ефективний попит в умовах потенціального обсягу національного виробниц­тва і повної зайнятості призводить зрештою до інфляцій­них процесів в економіці. Тому така рівновага не може бути стійкою. Це вимагає постійного втручання держави у сферу економіки.

Окрім фіксованої грошової ставки заробітної плати на стійкий рівень безробіття впливають у кейнсіанській моделі інвестиційна та ліквідна пастка (рис. 9.18).

Впливаючи з метою стимулювання економіки на вели­чину процентної ставки таким чином, щоб вона знижува­лася, держава може спричинити попадання грошового рин­ку в ліквідну пастку.

Ліквідна пастка — це така ситуація в економіці, коли подальше зростання пропозиції грошей уже не може спричинити подальше зменшення процентної ставки нижче і.

Небезпечність такої ситуації в тому, що: по-перше, ніяка рівновага на грошовому ринку за таких умов неможлива, оскільки будь-яка запропонована грошо­ва маса поглинається попитом на гроші як на майно;

326

по-друге, ринки благ не отримують від грошового рин­ку належних інформаційних імпульсів;

по-третє, уповільнюється інвестиційний процес, оскіль­ки надлишкова маса грошей і низькі процентні ставки зу­мовили значне подорожчання цінних паперів і товарів.

Такі характеристики є свідченням того, що у суб’єктів економіки посилюються інфляційні очікування, які зумов­люють ажіотажний попит і, як наслідок, намагання швид­ше позбавитись грошей у зв’язку з падінням їх купівель­ної спроможності.

Практика свідчить, що, потрапивши в ліквідну пастку через непродуману грошову політику, вийти з неї шляхом корекції останньої неможливо. Для цього потрібно вико­ристовувати фіскальну політику.

В умовах ліквідної пастки лінія /£ має вигляд верти­кальної прямої (рис. 9.18, а) на рівні ефективного попи­ту Уо-

Лінія сукупного попиту (рис. 9.18, б) теж вертикальна (уО(р)) ^ відповідає ефективному попиту У₀. Це свідчить про те, що в умовах інвестиційної пастки грошам влас­тива нейтральність. За цих умов ніякі зрушення кривої ЬМ не спричинять зміни реального обсягу національного доходу та рівня зайнятості. Але за умов інвестиційної па­стки зміна пропозиції грошей змінює величину процентної ставки (тоді як у класичній моделі ЗЕР процентна ставка визначається не в реальному, а у номінальному вираженні).

В умовах ліквідної пастки лінія /,М (рис.9.18, а) має горизонтальний вигляд за низької процентної ставки (при від’ємному нахилі прямої ІБ). Домогосподарства за такої низької процентної ставки прагнуть позбавитись цінних паперів, і спекулятивний попит на гроші необмежено зро­стає. За цих умов кількість запропонованих грошей не впливає на величину процентної ставки (і). Остання стає екзогенно заданою величиною. Саме тому, коли ЗЕР вста­новлюється в умовах ліквідної пастки, реальний сектор та­кож не залежить від грошового. Якщо за цих умов вели­чина ефективного попиту буде нижчою за обсяг національ- мого доходу повної зайнятості, тобто У₀ < У*, то виникне стійке кон’юнктурне безробіття, рівень якого не буде реа­гувати на зміну рівня цін.

Ми розглянули неокласичну та кейнсіанську концепції ЗЕР відособлено одну від одної. Підсумовуючи, проведемо їх порівняльний аналіз.

Порівняльна характеристика неокласичної і кейнсіанської моделі ЗЕР

Спільним для обох моделей є визнання того, що рин­кова економіка здатна забезпечувати ЗЕР одночасно на трьох макроекономічних ринках.

Відміності в підходах до розуміння проблем, механіз­мів та наслідків ЗЕР у цих двох концепціях відображені в табл. 9.1.

Таблиця 9.1. Порівняльна характеристика неокласичного і кенсіанського підходів до проблеми ЗЕР

Параметри	Неокласична теорія ЗЕР	Кейнсіанська теорія ЗЕР
1. Характе­ристика ЗЕР щодо иарето- ефективності	ЗЕР парето- оптимальна	ЗЕР не парето-оптималь- на, адже в умовах кон’юнктурного безро­біття гранична продук­тивність праці переви­щує реальну ставку заро­бітної плати
2. Здатність си­стеми цін впли­вати па віднов­лення поруше­ної рівноваги	Ціни гнучкі і вирівнюють по­рушену рівно­вагу	Ціни негнучкі в корот­костроковому інтервалі і пристосування до нової рівноваги відбувається завдяки зміні обсягу ви­робництва, а не ціни.

Продовження табл. 9.1

Параметри	Неокласична теорія ЗЕР	Кейнсіанська теорія ЗЕР
		Причому результати цінового та кількісного за фізичним обсягом при­стосування можуть від­різнятися
3. Мотиви по­ведінки еконо­мічних суб’єктів	а) Споживчий попит домо- господарств, як і інвести­ційний попит підприємців, визначається рівнем процент­ної ставки. б) Попит на гроші визна­чається тільки обсягом угод у грошовому вираженні	а) Споживчий попит до- могосподарств визнача­ється рівнем доходу піс­ля оподаткування, а ін­вестиційний попит під­приємців — граничною ефективністю капіталу. б) Попит на гроші визна­чається не тільки обся­гом угод, а й мотивом пе­рестороги та спекулятив­ним мотивом
4. Трактування заощаджень та інвестицій	Заощадження й інвестиції здійснюються одними і тими самими суб’єк­тами — підпри­ємцями, і тому 5 = /	Заощаджують домого- снодарства, а інвестують підприємці. їх цілі не збігаються, і тому Б та І можуть не збігатися
5. Трактування процентної станки	Процента стан­ка визначаєть­ся граничною продуктив­ністю капіталу,	Процента ставка с ціною грошей; вона забезпечує рівновагу запасових ве­личин, оптимізуючи структуру портфеля

Закінчення табл. 9.1

Параметри	Неокласична теорія ЗЕР	Кейнсіанська теорія ЗЕР
	впливає на об­сяг заощаджень та інвестицій і урівноважує їх
6. Трактування ролі грошей в економіці	Гроші — не ба­гатство. їх ко­рисність визна­чається корис­ністю благ, які можна за них придбати. Гро­ші — посеред­ник. Фактично на ринку одне благо обміню­ється на інше. Тому пропози­ція створює попит і тому АП = .АЙ (закон Сея)	Гроші — особливе благо. Попит на гроші визнача­ється трьома мотивами. Гроші є елементом багат­ства
7. Типи ринко­вих структур, іцо є об’єктом дослідження	Досконало кон­курентні ринки	Монополістичні ринки; адміністративне регулю­вання цін державою та вплив профспілок на ри­нок праці тощо
8. Часові періо­ди економіки	Довгостроко­ вий	Короткостроковий

Модель ЗЕР неокласичного синтезу

У 50—60-ті рр. XX ст. в теорії макроекономіки було зроблено спроби поєднати класичну та кейнсіанську теорії, максимально усунувши недоліки кожної з них. Цей напрям отримав назву неокласичного синтезу.

Характеристики моделі:

• ринок праці має вирішальний вплив на ЗЕР;

• ставки заробітної плати гнучкі;

• відсутність грошових ілюзій;

• в короткостроковому періоді відсутня класична дихо­томія, оскільки зміна цін впливає на обсяг реального по­питу на ринку благ;

• в довгостроковому періоді має місце класична дихо­томія (гроші нейтральні).

Модель ЗЕР неокласичного синтезу ґрунтується:

• на функції сукупного попиту, властивій моделі ІБ — ЬМ;

• функції сукупної пропозиції, властивій неокласичній концепції функціонування ринку праці, коли попит на працю (і°) і пропозиція праці (І⁵) визначається ставкою реальної заробітної плати.

Синтезовану модель ЗЕР подано на рис. 9.19.

У цій моделі, як і в моделі неокласиків, ринок праці має визначальний вплив на ЗЕР. Тому побудова моделі почи­нається саме з цього ринку (рис. 9.19, г).

Завдяки гнучкості ставки заробітної плати встановлю­ється повна зайнятість (І*) та “природна” ставка заробіт-

, ч*

ҐИМ ноі плати — .

Р

Оскільки модель передбачає відсутність грошових ілю­зій, зміна рівня цін не вплине на рівень зайнятості, і тому функція А Б має вертикальне положення і проходить че­рез точку, яка відповідає повній зайнятості та потенційному рівню національного виробництва (рис. 9.19, б).

Рис. 9.19. Загальноекономічна рівновага в теорії некла- сичного синтезу

Графік функції сукупного попиту, побудований як проек­ція зміщення кривої ЬМ уздовж лінії ІБ. Точці перетину кривих АО₀ і Ав (£о) відповідає рівноважний рівень цін Р₀ та потенційний обсяг виробництва У* (рис. 9.19, а).

Якби величина сукупного попиту (А Б і) відповідала пе­ретину ліній ІБ та ЬМ в точці Е_1г то на ринку благ утво­рився б надлишок виробленого національного доходу в роз­мірі (У* - Ух), який би призвів до зниження рівня цін та зростання ефективного попиту до рівня повної зайня­тості (У*).

Таким чином було б досягнуто стійкої ЗЕР при повній зайнятості.

Тепер розглянемо вплив на ЗЕР збільшення пропозиції грошей. ЬМ_п зміститься праворуч до ЬМ₂, що зумовить зміщення праворуч і графіка сукупного попиту від АІ)₀ до АБ\. На ринку благ виникне дефіцит. Ціни на обмежену кількість благ почнуть зростати, що зрушить криву ЬМ₂ ліворуч до початкового положення (/,М₀). Нова рівновага буде відрізнятися від попередньої тільки рівнем цін (Ру).

иіить величину касових залишків і тому менша

кількість грошей може бути використана для спекуля­тивних операцій. Внаслідок цього вартість облігацій змен­шиться, а процентна ставка зросте, що в свою чергу, зу­мовить зменшення інвестиційного попиту та зменшення попиту на споживчі товари. Такий опосередкований вплив рівня цін на попит слід відрізняти від прямого впливу зміни загального рівня цін на споживчий попит домого- сподарств, який називають ефектом реальних касових за­лишків. Ефект Кейнса виявляється в зміщенні кривої ЬМ в моделі ІБ — ЬМ, а прямий ефект реальних касових залишків — зрушенні кривої ІБ.

Отже, гроші нейтральні у довгостроковому періоді, але не нейтральні у короткостроковому.

Причиною зростання цін є ефект Кейнса, зміст якого полягає в тому, що зростання загального рівня цін змен-

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ Основні поняття

Безробітні. Економічно активне населення. Економічно неак­тивне населення. Ефект доходу. Ефект заміщення. Зайняті. Інсти- туціональне населення. Кейнсіанська модель рівноваги на ринку праці. Моделі загальної макроекономічної рівноваги: неокласична, кейнсіанська та синтезована. Неінституціональне населення. Нео­класична модель рівноваги на ринку праці. Нетипові форми зай­нятості. Об’єкти ринку праці. Повна зайнятість. Попит на працю. Пропозиція праці. Ринок праці. Рівень безробіття. Рівновага на ринку праці. Рівновага трьох ринків: (модель Хікса — Хансена). Самозайнятість. Ставка заробітної плати: номінальна і реальна. Суб’єкти ринку праці. Тимчасова зайнятість. Фактична зайнятість. Функції безробіття: руйнівні та конструктивні. Функція попиту на пращо. Функція пропозиції праці.

Контрольні запитання і завдання

1. .Дайте визначення поняття “ринок праці”. Охарактеризуй­те суб’єкти та об’єкти ринку праці.

2. Який економічний феномен визначає мотиви поведінки ос­новних суб’єктів ринку праці? Обґрунтуйте свою позицію.

3. Дайте характеристику поняттю “ чисельність робочої сили’’.

4. Розкрийте суперечливий зв’язок конструктивних і деструк­тивних функцій безробіття.

5. Визначте рівень безробіття, якщо два проценти працюючих втратили роботу впродовж місяця, а чотири проценти безробіт­них знайшли за цей період роботу.

6. Побудуйте графіки пропозиції праці у загальному вигляді та за умови впливу на пропозицію праці ефектів заміщення та доходу.

7. Побудуйте графік попиту на працю в короткостроковому періоді. Дайте йому характеристику.

8. Побудуйте графік часткової рівноваги на ринку праці за умо

ви еластичності пропозиції за ціною та за умови її нееластичності. Поясніть різну конфігурацію кривої на цих графіках.

2. На яких передумовах ґрунтується неокласична модель рівно­ваги на ринку праці? Побудуйте та поясніть графік цієї моделі.

3. На яких передумовах ґрунтується кейнсіанська модель рівно­ваги на ринку праці. Побудуйте графік рівноваги на ринку праці при жорстких ставках заробітної плати. Поясніть цей графік.

4. Наяких передумовах ґрунтується модель Хікса — Хансена, яка розкриває механізм встановлення рівноваги на трьох ринках: товарному, грошовому та праці? Побудуйте графік та дайте пояс­нення до нього.

5. Сформулюйте передумови та побудуйте графік ЗЕР за нео­класичною моделлю.

6. Назвіть передумови кейнсіанської моделі ЗЕР. Побудуйте графік та прокоментуйте його.

14. .Які наслідки має вплив фіскальної політики на ЗЕР в умовах повної зайнятості?

15. Які наслідки має вплив монетарної політики на ЗЕР?

16. Зробіть порівняльний аналіз неокласичного і кейнсіанського підходів до проблеми ЗЕР.

17. Наяких засадах ґрунтується модель ЗЕР неокласичного син­тезу. Побудуйте графік цієї моделі та охарактеризуйте його.

Рекомендована література

1. Базилевич В Д., БаластрикЛ.О. Макроекономіка: Навч. посіб.

• K.: Атіка, 2002. — С. 103—107; 119—141.

2. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе: Пер. с англ.

• М.: Дело ЛТД, 1994. — С. 613—617.

3. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроэкономика: — СПб.: Пи­тер, 2002. — С. 136—152; 162—167.

4. Гальперин В.М., Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасе- вич Л.С. Макроэкономика: Учебник / Общ. ред. Л.С. Тарасевича. — СПб.: Экон. шк., 1994. — С. 132—150; 152—175.

5. Иваиіковский С.Н. Макроэкономика: Учебник. — М.: Дело ЛТД, 2000. — С. 102—109.

6. Селищев A.C. Макроэкономика: — СПб.: Питер, 2000. — С. 271—282; 336—345.