Тема 7

НАЦІОНАЛЬНИЙ РИНОК БЛАГ ТА ЙОГО РІВНОВАГА

1. Зміст та структура національного ринку. Загальна економічна рівновага Л. Вальраса.

2. Ринок благ (товарів та послуг) та його рівновага: кейнсіанські та класична моделі.

Навчальний тренінг.

Як правило, національна економіка будь-якої країни більшою чи меншою мірою залежить від зовнішнього світу і має певний вплив на економічний сектор світу. Доціль­ність вивчення проблем національного ринку як закритої системи визначається насамперед тим, що пізнання ру­хається від абстрактного до конкретного, від простого до складного. Цей розділ підручника присвячується виявлен­ню сутності та закономірностей функціонування націо­нальної економіки держави без урахування взаємин із за­рубіжжям. У наступних розділах ці зв’язки будуть врахо­вані, що дасть змогу точніше зрозуміти механізми взає­модії національних держав та їх вплив на кожну з них.

1. ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОГО РИНКУ. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА Л. ВАЛЬРАСА

Національний ринок — це система соціально-еконо- мічних відносин, за допомогою яких здійснюється обіг капіталу, купівля-продаж трудових послуг та реалі­зація вироблених економічних благ у межах окремого національного господарства.

Структура національного ринку наведена на рис. 7.1. Валютний ринок у цій темі не розглядається, оскільки в ній не розглядаються зовнішньоекономічні відносини (див. тему 16).

Суб’єкти національного ринку водночас функціонують на трьох ринках.

Домогосподарства пред’являють попит: на ринку благ на предмети споживання та послуги споживчого при­значення, на ринку праці — на робочі місця та на гроші у зв’язку з продажем своїх трудових послуг.

Домогосподарства пропонують: ресурси на ринку благ, трудові послуги на ринку праці та гроші у зв’язку з купівлею предметів споживання.

Фірми (підприємства) пред’являють попит: на рин­ку благ на ресурси, на ринку праці — на трудові послуги, на фінансовому ринку — на цінні папери та гроші.

Фірми пропонують: на ринку благ — засоби виробниц­тва, предмети споживання та послуги споживчого і вироб­ничого характеру, на ринку праці — робочі місця і гроші у зв’язку з купівлею трудових послуг та на фінансовому ринку — гроші у зв’язку з купівлею цінних паперів та власне цінні папери.

У зв’язку з тим, що кожен із структурних елементів національного ринку має свої особливості, які визначають

Рис. 7.1. Структура національного ринку

механізми його функціонування (фактори, що визначають попит і пропозицію тих благ, які пропонуються на різних ринках і т. ін.), і всі ці ринки, взаємодіючи, впливають один на одного, виникає потреба розглянути проблему встановлення загальної економічної рівноваги національ­ного ринку.

Основоположником теорії загальної економічної рівно­ваги вважають швейцарського економіста Леона Вальра­са (1834—1910). Саме тому з розгляду його моделі розпоч­немо вивчення теорії загальної економічної рівноваги.

З курсу мікроекономіки ми знаємо таке:

• споживачі в межах своїх грошових доходів максимі- зують корисність зіідно з тими цінами, які встановлю­ються на ринку, в такий спосіб, щоб отримати однакову граничну корисність на одну гривню від кожного куплено­го товару чи послуги;

• виробники максимізують прибутки згідно з цінами на фактори виробництва і продукти, використовуючи такі обсяги факторів і такі їхні пропорції, які б дали змогу от­римати однакову граничну корисність на кожну гривню ви­трат. Це примушує їх будувати заводи оптимального роз­міру, випускати оптимальні обсяги продукції, що мінімізу­вало б середні витрати та урівноважувало б граничну ціну пропозиції кінцевоі’о продукту і ціну попиту на нього.

Додаючи одиничні (індивідуальні) ціни попиту на рин­ку будь-якого товару, отримаємо ринкову ціну попиту, яка в рівноважній економіці має дорівнювати ринковій ціні пропозиції. Остання обчислюється шляхом додавання інди­відуальних цін пропозиції фірм, які постачають цей товар на ринок.

Загальна ж ціна попиту, який пред’являють на рин­ку будь-якого фактора всі галузі, має дорівнювати ціні пропозиції послуг певного фактора.

А сумарний попит на всі фактори має дорівнювати доходам, отриманим домогосиодарствами від надання фак­торних послуг за той самий період. Це саме той дохід, з якого ми почали розгляд поведінки споживача, що озна­чає завершення циклу.

Л. Вальрас довів, що по-перше, загальна рівновага на всіх ринках одночасно можлива. По-друге, єдине рішення системи загальної рівноваги може включати не тільки додатні, а й нульові та від’ємні ціни, що дає змогу ринку позбутись “безоплатних товарів”.

Передумови моделі загальної рівноваги Л. Вальраса:

• попит і пропозиція факторів виробництва урівнова­жені;

• ціни на фактори виробництва постійні та стійкі;

• ціни на товари та послуги відповідають витратам виробництва.

Л. Вальрас виходить із думки про те, що ціни на пред­мети споживання (хліб, взуття, одяг тощо) залежать від цін на фактори виробництва (зарплата, процент, рента). Водночас ціни на фактори виробництва залежать від цін на предмети споживання, бо, приміром, зміна цін на хліб,

одяг та житлово-комунальні послуги зумовить зміну рівня заробітної плати, а це, в свою чергу, спричинить зміни в цінах на ті фактори, які вироблені за іншого рівня заро­бітної плати, і т. ін.

Рівноважні ціни встановлюються в результаті взаємодії всіх ринків — товарного, праці, ресурсів, грошового, цін­них паперів.

У зв’язку з цим учасники обмінних операцій повинні дотримуватись принципу рівнозначності угод.

Головним завданням моделі Л. Вальрас вважає необ­хідність виведення загальних законів дії системи цін за на­явності багатьох ринків. Він побудував систему рівнянь, яка відображала взаємозв’язки окремих ринків економічної си­стеми і математично довів можливість досягнення одночас­ної рівноваги на всіх ринках в межах економіки як цілого в умовах вільної конкуренції.

Економіко-математична модель Л. Вальраса спрямова­на на обґрунтування можливості існування системи рівно­важних цін, які приводять ринкову систему в стан рівно­ваги і утримують її в цьому стані.

Ця модель у другій половині XX ст. була перетворена засобами програмування, внаслідок чого набула спроще­ного вигляду:

П

П

(1)

де Р — ціни вироблених благ;

X — кількість вироблених благ;

V — ціни реалізованих виробничих послуг;

У — обсяг запропонованих і спожитих виробничих послуг;

п

Іч ■Х₁ — грошова оцінка вироблених і запропонова-

і=і

них благ (кінцевих продуктів та послуг);

П

^ — грошова оцінка загального попиту, джере­лі

лом якого є доходи від продажу виробництва та послуг, на­даних факторами виробництва.

Рівняння (1) показує, що пропозиція кінцевих продуктів у грошовому виражені має дорівнювати попиту на ці про­дукти, який виражається у грошовій формі як сума доходів від факторів виробництва, отримана їх власниками.

Модель загальної рівноваги Л. Вальраса за своїм зміс­том є мікроекономічною і натуральною, незважаючи на те, що вона використовує такі агреговані величини, як сукуп­ний попит і сукупна пропозиція та їхнє грошове виражен­ня, оскільки останні виводяться як змінні індивідуально­го рівня. Але ми розпочинаємо з цієї моделі розгляд моде­лей загальної макроекономічної рівноваги тому, що саме вона дала поштовх для ретельного вивчення механізмів взаємодії різних ринків, їх взаємовпливу та взаємозумов­леності, виявлення умов встановлення загальної економіч­ної рівноваї’и, причин, що обумовлюють порушення рівно­важної ситуації та розкриття засобів впливу на макроеко- номіку з метою її (рівноваги) відновлення.

2. РИНОК БЛАГ (ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ)

ТА ЙОГО РІВНОВАГА: КЕЙНСІАНСЬКІ ТА КЛАСИЧНА МОДЕЛІ

Розглянемо дві теоретичні моделі рівноваги на ринку благ — кейнсіанську і класичну.

Кейнсіанська модель доходів та витрат

Ця модель отримала назву “кейнсіанського хреста”. Вона є базовою для моделі /З — ЬМ. Тому ми розпочинаємо розгляд рівноваги на ринку благ з неї.

Модель “кейнсіанський хрест” ґрунтується на таких припущеннях:

• закритість економіки;

• в економіці існує незмінний рівень цін;

• стабільна процентна ставка;

• вирішальний вплив на кінцевий результат виробниц­тва має сукупний попит;

• рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції не гарантує повної зайнятості;

• розмежування запланованих та фактичних витрат.

Нагадаємо, що заплановані витрати визначаються гро­шовою сумою, яку домогосподарства, фірми та держава планують затратити на товари і послуги.

Фактичні витрати — це витрати, які названі вище економічні суб’єкти фактично витратили на придбання товарів і послуг. Вони дорівнюють фактично отриманим доходам або сукупному випуску.

Фактичні витрати можуть відхилятись від запланованих. Це відхилення обумовлюється такими ситуаціями:

а) фірми пропонують на ринок більше товарів і послуг, ніж їх готові купити суб’єкти господарювання. Тоді частина їх товарів та інвестиційних ресурсів спрямовується в запаси;

б) готовність покупців придбати більше товарів і послуг не забезпечується реальним обсягом виробництва. Тоді фірми зменшують запаси і збільшують обсяг продажу.

Згідно з цією моделлю економіка перебуває у стані рів­новаги, коли фактичні витрати (£) будуть дорівнювати за­планованим витратам (2?_запл) і сукупним фактичним дохо­дам (У), тобто У=£.

Ця модель має два рівні абстракції. Перший передба­чає, що закрита економіка функціонує без втручання дер­жави. Другий відображає вплив держави на ситуацію в еко­номіці.

Розглянемо першу ситуацію.

Умови рівноваги для кейнсіанської моделі “доходи — витрати” за наявності двох суб’єктів макроекономіки (домо- господарств та підприємств) відображають рівностями:

1. сукупні доходи дорівнюють сукупним витратам, тоб­то У = Е;

2. сукупні витрати дорівнюють витратам домогоспо- дарств та витратам підприємницького сектору (фірм), тобто Е = С + І;

3. функція споживання має вигляд: С = Со + с' ■ У,

де С — обсяг споживання (споживчі витрати домогоспо- дарств);

Со — автономне споживання, обсяг якого не залежить від обсягу доходу;

с' — гранична схильність до споживання за доходом;

У — обсяг доходу.

4. / = /о,

де І — функція інвестицій;

І₀ — автономні інвестиції, обсяг яких не залежить від обсягу доходу;

5. підставивши в рівняння Е = С + І значення функцій споживання та інвестицій матимемо: Е = Со + /₀ + с'У. Це означає, що обсяг фактичних витрат залежить від автоном­ного споживання (Со), автономних інвестицій (/о), гранич­ної схильності до споживання за доходом (с') та обсягу фак­тичного доходу (У);

6. підставивши значення сукупних витрат у першу умо­ву, отримаємо: У = С₀ + /о + с' У.

Зобразимо графічно модель “доходи — витрати” за до­помогою “кейнсіанського хреста”, який утворюється пере­тином двох ліній. Перша — бісектриса кута, яка відобра­жає таку ситуацію в економіці, коли заплановані витрати дорівнюють фактичним і дорівнюють обсягу національного виробництва І ДОХОДУ, тобто У = Е_факт = Язапл-

Друга лінія відображає рівень запланованих витрат (^заил) (рИС. 7.2).

Рис. 7.2. Модель “кейнсіанський хрест”

На графіку точка N — точка рівноваги сукупних витрат і національного доходу. В цій точці обсяг фактичних і за­планованих витрат збігається. їй відповідає рівноважний обсяг виробництва Удг. В точці У і обсяг виробництва пере­вищує заплановані витрати. В такій ситуації частину то­варів реалізувати неможливо. Ця частина вироблених і нереалізованих товарів спрямовується в запаси. Обсяг ви­робництва зменшується. Досягаючи рівня Удг, система по­вертається до первинного рівноважного рівня.

У точці У₂ заплановані витрати більші за обсяг націо­нального виробництва. У такій ситуації фірми зменшують запаси і збільшують обсяг виробництва до Удг. Система урівноважується.

На відновлення порушеної рівноваги між сукупними доходами і сукупними витратами може впливати держа­ва. Тоді модель ускладнюється у зв’язку з включенням ще одного суб’єкта — уряду.

Умовами рівноваги кейнсіанської моделі “доходи — ви­трати” за участю держави є:

1. У = Е;

2. Е = С 4- / + С, де б — витрати держави;

3. / = /₀;

4. С = бо;

5. С = С₀ + с'(У - Т) - С₀ + с' • У_а,

це У а — обсяг доходу після вилучення податків;

с"— гранична схильність до споживання за доходом після оподаткування.

Підставляючи значення правої частини рівнянь (3), (4) і (5) в рівняння (1), матимемо:

У = С_а + с' У4 + Іо + С₀. (2)

Вплив держави на відновлення порушеної рівноваги може здійснюватись шляхом зміни обсягу податків, що вилучаються до державної казни, та зміни обсягу витрат держави.

Розглянемо спочатку вплив держави через зміну обся­гу державних витрат (закупівель).

Припустимо, що державні закупівлі зростають на ДЄ. Тоді крива запланованих витрат зміститься вгору (рис. 7.3).

Із рис.7.3 видно, що зміщення кривої запланованих витрат від точки Е_г до Е₂ змістило точку рівноваги з точ­ки N до точки М. Наслідком цього є збільшення обсягу ДОХОДІВ ВІД Уі до У₂. При цьому видно, що приріст доходу є більшим від зростання державних закупівель, що пояс­нюється мультиплікатором державних витрат. Чому вини-

Рис. 7.3. Вплив зміни державних закупівель на обсяг доходу та рівновагу економічної системи

кас мультиплікативний ефект у такому разі? Пояснюєть­ся це тим, що, як ми уже знаємо, функція споживання залежить від доходу і залежність ця прямо пропорційна, тобто зростання доходу зумовлює зростання споживання. Оскільки збільшення державних закупівель збільшує до­хід, а останній зумовлює збільшення споживання і т. д., то приріст доходу перевищує первинний приріст держав­них витрат. Величина мультиплікатора державних витрат визначається так:

АУ _ 1 АС 1-е

Виводиться цей мультиплікатор із тотожності

У = С + І + С. (4)

Згадаймо, що С = Со + с' ■ У (без урахування податків). Тоді:

У = С₀ + с' • У + І + б. (5)

У цьому рівнянні інвестиції та автономне споживання

• величини сталі.

П род ифереї і ці іоемо це рівняння відносно С. Тоді матимемо:

™ -^ЛУ- ^{1 т}ЗУ А

ас ^{лс 1}“^с

Ускладнимо функцію споживання, врахувавши вплив на неї податків. Тоді вона матиме вигляд:

С = с'{і-і)¥_а, (7)

де с' — гранична схильність до споживання за доходом після його оподаткування;

£ — частка податків у сукупних доходах.

Тоді рівняння (4) матиме вигляд:

¥_л=с'(1-і)¥_л+І + С. (8)

Продиференціювавши його за С, матимемо:

_ЛУ _ 1

Іс ~ ЛС? ~ 1 - с'(1 - £) ’

Цей мультиплікатор показує, як зміниться обсяг дохо­ду, якщо державні витрати зміняться на одну одиницю.

Якщо, наприклад, т_ау -2,5, то це означає, що зміна дер-

дс

жавних витрат на 1 одиницю зумовить зміну доходу на 2,5 одиниці.

Тепер розглянемо вплив зміни податків на зміну дохо­ду. Зрозуміло, що збільшення запланованих витрат, яке б змістило рівновагу від точки N до точки М, вимагає змен­шення податків (рис. 7.4).

Рис. 7.4. Вплив зміни обсягу податків на обсяги доходу та рівновагу економічної системи

Як видно із рис. 7.4, зменшення податків на АТ збіль­шує дохід, що залишається після оподаткування, на цю величину, що, в свою чергу, збільшує споживання, а отже, і заплановані витрати. Це зміщує криву сукупних витрат вгору з положення Е_г до Ег- Рівновага переміщується з

точки N в точку М, а обсяг доходу після оподаткування »ід точки У^ до У^.

Графік знову ж таки показує, що приріст доходу пере­вищує зміну (зменшення) податків. Тут теж наявний муль- типлікативний ефект.

(4)

Мультиплікатор податків показує вплив зміни обсягу податків на обсяг ВВП. Він виводиться із тотожності

У = С + / + С.

(Ю)

Функція споживання матиме вигляд

С = с(У-Т)

або

де У= (У - Т) — дохід після оподаткування;

Т — величина податкових надходжень.

Підставивши значення функції споживання в рівняння (3), матимемо:

(И)

У„ = С₀+с'(У-Т) + / + С.

Продиференціюємо це рівняння за Т. Отримаємо:

1-е '

с

(12)

Цей мультиплікатор має від’ємне значення, оскільки рівень податків має зворотний вплив на економіку. Якщо цей мультиплікатор дорівнює, приміром, 2, то це означає, що зменшення податків на одну одиницю зумовить зростання обсягу доходу після оподаткування на дві одиниці.

225

Підсумовуючи, зазначимо, що модель “кейнсіанський хрест” показує зміни обсягу національного доходу для будь-

8 Макроекономіка

якого рівня запланованих витрат. Ця модель ґрунтуєть­ся на припущенні, що рівень запланованих інвестицій фіксований. Насправді заплановані інвестиції залежать від рівня позичкового процента.

Тепер розглянемо вплив процентної ставки на обсяг інвестицій та побудуємо криву /5.

Модель “інвестиції — заощадження” (/5)

Для розгляду цієї моделі ми мусимо, по-перше, згадати залежність обсягу інвестицій від процентної ставки. По- друге, дослідити вплив позичкового процента на обсяг до­ходу в моделі “кейнсіанського хреста”. По-третє, виявити вплив обсягу запланованих інвестицій на обсяг сукупних витрат і доходу.

Отже, залежність обсягу інвестицій від процентної став­ки математично зображується рівнянням / = І(і). Зрозу­міло, що ця залежність обернена. Згадаймо, що незалеж­но від того, що є джерелом інвестицій (власний капітал, запозичений капітал чи капітал, залучений шляхом випус­ку цінних паперів), інвестиційний попит перебуває в обер­нено пропорційній залежності від позичкової ставки. Зоб­разимо цю залежність графічно (рис. 7.5).

Із графіка видно, що зростання процентної ставки від до І2 зменшує обсяг запланованих інвестицій з І (і і) до /(іг)- Остання обставина впливає на обсяг сукупних витрат, змі­щуючи криву витрат донизу (рис. 7.6).

Як видно із рис. 7.6, зростання процентної ставки зумо­вило (у зв’язку зі зменшенням інвестиційного попиту та су­купних витрат) зменшення доходу від У| до У₂.

Отже, можна зробити висновок, що рівень процентної ставки має зворотний вплив на обсяг доходу.

Зобразимо ці залежності графічно (рис. 7.7).

Крива /5 — крива рівноваги на ринку благ. Вона є геометричним місцем точок рівноваги інвестицій (І) та заощаджень (5) за будь-яких значень процента і доходу. Ця крива не може перетинати вісь ординат, оскільки норма 226

Рис. 7.5. Залежність обсягу запланованих інвестицій від процентної ставки

Рис. 7.7. Побудова кривої ІБ:

а — кейнсіанський хрест; б — функція інвестицій; в — крива ІБ

б в

процента не може бути меншою нуля. Крива “інвестиції — заощадження” показує, що із збільшенням рівня процент­ної ставки рівень доходу знижується.

Як впливають на криву /£ запозичені кошти? Щоб дослідити цей вплив, згадаймо основну макроекономічну тотожність (формула (4)):

У = с + / + с.

Здійснимо деякі перетворення. Перенесемо Ста Є ліво­руч:

У-С-б = /. (13)

Тоді права частина цієї тотожності — це інвестиції, а ліва — національні заощадження, тобто зображену вище тотожність можна записати так:

5. = /. (14)

Національні заощадження складаються із приватних заощаджень, які дорівнюють різниці між національним доходом та сумою сплачених податків і споживчого попи­ту, тобто

£„р„_в = у - т - С, (15)

та державних заощаджень, які дорівнюють різниці між податками і державними витратами, тобто

£держ = Т — С. (16)

В цілому національні заощадження за своїм змістом — це пропозиція заощаджень, а інвестиції — попит на за­позичення.

Підставимо в рівняння (13) замість С та І функції спо­живання та інвестицій. Отримаємо:

(17)

229

У - С'(У - Т) - С = І(і).

Розглядаючи ліву частину рівняння, бачимо, що про­позиція запозичень залежить від:

а) рівня доходу;

б) фіскальної політики.

Права частина рівняння свідчить про те, що попит на запозичення залежить від позичкового процента. Урівно­важення попиту на запозичення та їх пропозиції здійсню­ється через зміну процентної ставки.

Зобразимо ці залежності графічно (рис. 7.8).

Як видно із рис.7.8, а, що відображає ринок запозичень, збільшення пропозиції заощаджень зумовлюється збільшен­ням ДОХОДУ (У 2 > Уі), тому Б (У 2) > &(Уі) і призводить до зменшення процентної ставки 3 І\ ДО І2-

Рис. 7.8, б свідчить, що зі зниженням ставки процента відбувається зростання доходу (крива ІБ).

Розглянемо вплив фіскальної політики на зміщення кри­вої ІБ. Ми будували криву ІБ з огляду на те, що фіскальна політика незмінна, а тому незмінними, тобто фіксовани­ми ставали значення Сі Т (державних закупівель і по­датків). Якщо фіскальна політика змінюється, крива ІБ зміщується. Дослідимо цей механізм впливу.

Нехай державні закупівлі зростають, що зумовлює зро­стання сукупних запланованих витрат. За такого рівня по­зичкового процента збільшення державних витрат на ЛС

зумовлює зростання доходу на величину

Збільшення доходу зумовить збільшення заощаджень, а отже й інвестицій (за умови їх рівності). Тому крива ІБ зміститься праворуч. Зобразимо цей механізм графічно (рис. 7.9).

Аналогічно відреагує крива ІБ на зменшення податків. Якщо фіскальна політика проявиться у зменшенні держав­них закупівель та в збільшенні податків, крива /Б, відпо­відно, зміститься ліворуч.

Л

в

ф

V

X

п

о

к

«

м

и

я

к

.3

»

>>

«

о

X

о

«

£*

к

о

VO

о

е...

•1 £ 3 ®

Я 3* g g ев О

СО

00

с „

cd СО М к.

cd

к

«J

а

йч

К

о.

& Й

1. I

а \о

У і г₂ у

а

б

Рис. 7.9. Зміщення кривої /5, зумовлене впливом фіскаль­ної політики:

а — вплив збільшення державних витрат на заплановані витрати і рівень доходу;

б — зміщення кривої ІБ унаслідок збільшення держав­них витрат

Модель рівноваги Хікса на ринку благ

Рівновагу на товарному ринку (ринку благ) досліджу­вав відомий англійський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки Дж. Хікс. На честь цього вченого кри­ву IS ще називають кривою Хікса.

Передумови моделі Дж. Хікса:

1. наявна закрита приватна економіка;

2. сукупний попит дорівнює сумі споживчого попиту домогосподарств та інвестиційного попиту підприємниць­кого сектору, тобто

В. БАЗИЛЕВИЧ, К, БАЗИЛЕВИЧ, Л. БАЛАСТРИК 1

Підручник 1

ЗМІСТ 3

ПЕРЕДМОВА 17

ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ ТА ФУНКЦІЇ МАКРОЕКОНОМІКИ 20

1.1. РІВНІ ГОСПОДАРСЬКОЇ СИСТЕМИ ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК. ПРЕДМЕТ, 21

ФУНКЦІЇ ТА МІСЦЕ МАКРОЕКОНОМІКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ НАУК 21

1.2. МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИ МАКРОЕКОНОМІЧ- НИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. МАКРОЕКОНОМІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ 24

ІІЛВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ 36

МАКРОЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ КРУГООБОРОТУ РЕСУРСІВ, ПРОДУКТІВ І ДОХОДІВ 39

2.2. МОДЕЛЬ КРУГООБОРОТУ ЗАКРИТОЇ ЕКОНОМІКИ ЗА УЧАСТЮ ДЕРЖАВИ 48

2.3. МОДЕЛЬ КРУГООБОРОТУ ВІДКРИТОЇ ЕКОНОМІКИ 50

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ 58

МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ 60

снд. 75

СУКУПНИЙ ПОПИТ ТА СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ 108

СПОЖИВАННЯ, ЗАОЩАДЖЕННЯ ТА ІНВЕСТИЦІЇ 143

^⁺с&Г^у*⁺(Г?о- ⁽¹⁸⁾ 157

у 158

^С=4^И'⁺І^У' 160

£„р„_в = у - т - С, (15) 232

е... 231

о. 232

РИНОК ГРОШЕЙ І ПРОБЛЕМИ ЙОГО РІВНОВАГИ 258

НАЦІОНАЛЬНИЙ РИНОК ПРАЦІ ТА ЙОГО ВЗАЄМОДІЯ З ТОВАРНИМ ТА ГРОШОВИМ РИНКАМИ 293

ИМ .. 301

Yi = f(h, ..., /,), 518

Yi /(/1,..., lj, Пі, ..., ті}.), 518

^тоі ⁼ 1^7^=4: 624

МАКРО- ЕКОНОМІА 697

Для побудови моделі площину необхідно розділити на

чотири квадранти (рис. 7.10) і відкласти по осях значен­

ня змінних: і, У, S, І.

Для побудови графіка Хікс припускає:

1. рівень цін є сталим, тобто Р = const;

2. пропозиція благ є еластичною (тобто, наявна непов­на зайнятість, що дає змогу підприємцям збільшувати об­сяг виробництва товарів і послуг за рахунок залучення безробітних), що не призводить до зміни середніх витрат;

3. гранична схильність до споживання є сталою, тоб­то с' = const.

Рівновага /(і) = £(У) у моделі Хікса, як і в попередній моделі, допускає множину рівноважних станів на ринку благ, зображених кривою /£ (інвестиції — заощадження). Ця модель встановлює також множину значень національ­ного доходу (У) та ставки процента (і), за яких встанов­люється рівновага на ринку благ.

У IV квадранті (рис. 7.10) зображено функцію заоща­джень 5(У), що залежить від доходу, який завжди переви­щує обсяг заощаджень за незмінної величини граничної схильності до заощаджень.

У III квадранті проведена допоміжна пряма під кутом 45°, яка є графічною інтерпретацією рівноваги /(і) та 5(У), котра необхідна для побудови проекцій функцій <8(У), та /(і).

У II квадранті графічно зображено функцію інвестицій [(і), залежну від ставки процента за умови, що 0 < і < °°, тобто процента ставка може нескінченно зростати.

Якщо і —> °°, то І —^ 0, тобто якщо процентна ставка прямує до нескінченності, то інвестиції наближаються до нуля.

Якщо і —> 0, то / —> °°, тобто якщо процентна ставка прямує до нуля, то інвестиції прямують до максимальної величини.

В точці ІУ* при і* — 0 => 5* = І*, тобто точці N* відпо­відає рівноважний потенційний обсяг виробництва і до­ходу У*.

І, нарешті, у І квадранті, проектуючи функції /(і) та £(У), будуємо криву ІБ, яка є геометричним місцем то­чок рівноважних значень інвестицій і заощаджень за мно­жини можливих комбінацій значень національного дохо­ду (У) і процентних ставок (і)-

Крива /Б показує, на скільки треба змінити ставку процента (і) при зміні національного доходу (У) для збе­реження рівноваги на ринку благ.

Будь-якій точці, що знаходиться вище кривої ІБ, відпо­відає ситуація, за якої спостерігається надлишок благ.

Будь-якій точці, що знаходиться нижче кривої ІБ відпо­відає ситуація, за якої спостерігається дефіцит благ.

Ми розглянули кейнсіанські моделі рівноваги на рин­ку благ. А зараз ми розглянемо класичну модель.

Класична модель рівноваги на ринку благ

Ця модель ґрунтується на передумовах:

• сукупний попит на реальний продукт (АО) є спадна функція від рівня цін (Р). Тобто АО = АО(Р);

• сукупна пропозиція (А5) визначається наявними ре­сурсами і технологіями і абсолютно пееластична за ціною;

• рівновага на ринку благ встановлюється за умови рів­ності заощаджень та інвестицій (£ = /), як і в кейнсіанській моделі.

На відміну від попередньої моделі, де сукупний попит був визначальним чинником, у цій моделі сукупний попит пристосовується до рівня цін і пов’язується з грошовою масою. Тому класична модель виходить із того, що саме рівень цін відіграє вирішальну роль у регулюванні рівно­ваги.

Зобразимо ці залежності графічно (рис. 7.11).

Із системи графіків видно, що пропозиція на ринку благ задається виробничою функцією і не залежить від рівня цін, а попит є функцією від рівня цін, і ці змінні перебува­ють у зворотній залежності.

Тепер нам знову слід згадати, що сукупний попит у за­критій економіці без державного втручання складається із споживчого та інвестиційного попиту, тобто АО = С + /, а основою інвестицій є заощадження. І тільки за умови рів­ності інвестицій та заощаджень встановлюється рівноваж­ний рівень сукупного попиту. Отже, і у класичній моделі

І = Б.

Якщо в кейнсіанській моделі заощадження є функцією доходу, а інвестиції — функцією процентної ставки, то згідно з класичною моделлю і заощадження, і інвестиції є функціями від процентної ставки. Зобразимо цю залеж­ність графічно (рис. 7.12).

Із графіка видно, що рівноважна процентна ставка (іо) забезпечує рівність заощаджень (£) та інвестицій (/).

2

и

•&

а

6

«•

2

о

S*

s

»

\о

о

Pt

S

и

л

ч

vo

►>

м

в

в

ft

«9

Я

£

«

И

о

»

и

•н . «ч

о. и

к ^ о »

«

и

tf

2

В. БАЗИЛЕВИЧ, К, БАЗИЛЕВИЧ, Л. БАЛАСТРИК 1

Підручник 1

ЗМІСТ 3

ПЕРЕДМОВА 17

ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ ТА ФУНКЦІЇ МАКРОЕКОНОМІКИ 20

1.1. РІВНІ ГОСПОДАРСЬКОЇ СИСТЕМИ ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК. ПРЕДМЕТ, 21

ФУНКЦІЇ ТА МІСЦЕ МАКРОЕКОНОМІКИ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ НАУК 21

1.2. МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИ МАКРОЕКОНОМІЧ- НИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. МАКРОЕКОНОМІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ 24

ІІЛВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ 36

МАКРОЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ КРУГООБОРОТУ РЕСУРСІВ, ПРОДУКТІВ І ДОХОДІВ 39

2.2. МОДЕЛЬ КРУГООБОРОТУ ЗАКРИТОЇ ЕКОНОМІКИ ЗА УЧАСТЮ ДЕРЖАВИ 48

2.3. МОДЕЛЬ КРУГООБОРОТУ ВІДКРИТОЇ ЕКОНОМІКИ 50

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ 58

МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ 60

снд. 75

СУКУПНИЙ ПОПИТ ТА СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ 108

СПОЖИВАННЯ, ЗАОЩАДЖЕННЯ ТА ІНВЕСТИЦІЇ 143

^⁺с&Г^у*⁺(Г?о- ⁽¹⁸⁾ 157

у 158

^С=4^И'⁺І^У' 160

£„р„_в = у - т - С, (15) 232

е... 231

о. 232

РИНОК ГРОШЕЙ І ПРОБЛЕМИ ЙОГО РІВНОВАГИ 258

НАЦІОНАЛЬНИЙ РИНОК ПРАЦІ ТА ЙОГО ВЗАЄМОДІЯ З ТОВАРНИМ ТА ГРОШОВИМ РИНКАМИ 293

ИМ .. 301

Yi = f(h, ..., /,), 518

Yi /(/1,..., lj, Пі, ..., ті}.), 518

^тоі ⁼ 1^7^=4: 624

МАКРО- ЕКОНОМІА 697

ft и s 5 и а

а

(1ч

I I

Ö 45

Рис. 7.12. Інвестиційна функція та функція заощаджень за класичною моделлю

Не визначаючи обсягів пропозиції та попиту, процентна ставка в класичній інтерпретації визначає пропорцію, в якій дохід розподіляється на споживання та інвестиції. Зобра­зимо цей зв’язок графічно (рис. 7.13).

На графіку рис. 7.13 зображено:

а) функцію інвестицій (І(і)), функцію споживання (С(У,і)) та сумарну функцію сукупного попиту (ЛІ) (У,і));

б) розподіл доходу У на С та І визначає процентна став­ка (і)-

Зедемо всі чотири графіки в одну систему (рис. 7.14).

На відміну від кейнсіанських моделей, які допускають багато варіантів рівноважних станів на ринку благ, кла­сична модель допускає тільки одну точку рівноваги, яка утворюється точкою перетину кривих І(і) та 5(і).

Ми розглянули механізм утворення рівноваги на рин­ку благ без урахування впливу на нього грошового ринку та ринку праці. У наступному розділі розглянемо механізм утворення рівноваги на ринку грошей.

Рис. 7.13. Вплив процентної ставки на розподіл доходу на інвестиції та споживання

Рис. 7.14. Механізм утворення рівноваги на ринку благ за класичною моделлю: а — виробнича функція; б — ринок товарів; в — розподіл А Б на С та /; г — рівновага інвестицій і заощаджень

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ Основні поняття

Загальна економічна рівновага. Заплановані витрати. Класич­на модель рівноваги на ринку благ. Модель “кейнсіанський хрест”. Модель IS.

Модель JI. Вальраса. Модель рівноваги на ринку благ Дж. Хікса. Мультиплікатор державних витрат. Мультиплікатор податків. На­ціональний ринок. Національні заощадження. Попит на запози­чення (/). Пропозиція заощаджень (<S_Ha„). Ринок благ. Ринок гро­шей і цінних паперів. Ринок праці. Ринок ресурсів. Ринок спожив­чих товарів і послуг. Ринок технічних розробок та інформації. Фак­тичні витрати. Фінансовий ринок.

Контрольні запитання і завдання

1. .Дайте визначення національного ринку та розкрийте його структуру.

2. Розкрийте зміст функцій макроекопомічіїих суб’єктів на ринку благ.

3. Назвіть передумови, головні завдання та зміст моделі загаль­ної рівноваги JI. Вальраса.

4. Розкрийте зміст моделі" кейнсіанський хрест”, у мови вста­новлення та порушення рівноваги за цією моделлю.

5. Виведіть формули мультиплікаторів податків та держав­них витрат. Розкрийте їх економічний зміст.

6. Розкрийте зміст моделі IS. Побудуйте криву IS через систе­му графіків та розкрийте економічний зміст кривої IS.

7. Розкрийте механізм впливу запозичень на кривій IS.

8. Розкрийте зміст моделі рівноваги на ринку благ Хікса.

9. Яким чином рівновага на ринку благ пов’язана з виробничою функцією? Побудуйте графік цієї залежності.

10. Розкрийте механізм та побудуйте графік рівноваги па ринку благ за класичною моделлю.

Рекомендована література

1. Базилевич В Д., БаластрикЛ.О. Макроекономіка: Навч. посіб.

• К.: Атіка, 2002. — С. 89—92.

2. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе: Пер. с англ.

• 4-е изд. — М.: Дело ЛТД, 1994. — С. 527—530.

3. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроэкономика. — СПб.: Пи­тер, 2002. — С. 50—81.

4. Гальперин В.М., Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасе вич Л.С. Макроэкономика: Учебник / Общ. ред. Л.С. Тарасевича. — СПб.: Экон. шк., 1994. — С. 36—73.

5. Линвуд Т. Гайер. Макроэкономическая теория и переходная экономика: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1996. — С. 168—172.

6. Селищев А.С. Макроэкономика. — СПб.: Питер, 2000. — С. 141—165.