З'єднання трикутником

Обмотки генератора та навантаження можна об'єднати так, як наведено на рис. 15. Це з'єднання називається з'єднанням трикутни­ком. У цьому разі коло буде трипровідним.

Рис.4

Із схеми з'єднання трикутником випливає

тобто при з'єднанні трикутником завжди лінійна напруга є і фазною напругою. За законом Кірхгофа лінійні струми зв'язані із фазними співвідношеннями:

Векторну діаграму (рис. 5) зруч­но починати будувати з векторів лінійних (вони ж і фазні) напруг. Фазні струми відстають від них на кут ф за симетрією.

У цьому разі з трикутників струмів можна дістати співвідношення

Рис.5

Таким чином, якщо коло має з'єднання трикутником, основні розрахункові співвідношення мають такий вигляд:

Рис.6

До трифазної системи при ₍ з'єднанні трикутником навантаження вмикається за схемою, що наведена

на рис. 4. Перевагою цього з'єднання є відсутність четвертого прово­да. Крім того, якщо навантаження з'єднане трикутником, то явище пе­рекосу фаз не виникає.

2. Основні базові топології телефонних мереж та їхні особливості.

Розглянемо низку базових топологій та їхні особливості.

Т опологія ”точка – точка” є найпростішим прикладом базової топології і представляє собою сегмент мережі, що зв’язує фізично і логічно два пункти (рис. 1).

Надійність зв’язку в такому сегменті може бути підвищена за рахунок введення резервного зв’язку, який забезпечує стовідсоткове резервування, назване захистом типу 1+1. Незважаючи на всю простоту, саме ця базова топологія найбіль широко використовується при передаванні великих потоків інформації високошвидкісними магістральними каналами, наприклад, трансокеанськими підводними кабелями, які обслуговують цифровий телефонний трафік.

Деревоподібна топологія може мати різні варіанти (рис. 2).

Особливістю сегмента мережі, що має деревоподібну топологію будь-якого із зазначених варіантів, є те, що зв’язність n пунктів на рівні фізичної топології тут досягається числом ребер R = n – 1, що забезпечує високу економічність такої мережі на логічному рівні. Деревоподібна топологія знаходить застосування в локальних мережах, мережах абонентського доступу.

Т опологія ”кільце” (рис. 3) характеризує мережу, в якій до кожного пункту приєднано дві й лише дві лінії. Кільцева топологія широко використовується в локальних мережах, в сегментах міжвузлових з’єднань територіальних мереж, а також у мережах абонентського доступу. Число ребер графа, що відображає фізичну топологію, дорівнює числу вершин: R = n і характеризує порівняно невисокі витрати на мережу.

П овнозв’язна топологія (рис. 4) забезпечує фізичне і логічне з’єднання пунктів за принципом “кожний із кожним”. Граф, який включає n вершин, містить R = n∙(n – 1)/2 ребер, що визначає високу вартість мережі. Повнозв’язна топологія на логічному рівні має максимальну надійність зв’язку завдяки можливості організації великої кількості обхідних шляхів. Така топологія є характерна для територіальних мереж при формуванні сегментів базових і опорних (магістральних) мереж.

Комірчаста топологія (рис. 5). Кожний пункт сегмента має безпосередній зв’язок з невеликою кількістю пунктів, найближчих за відстанню.

Комірчасті сегменти мають високу надійність зв’язку при меншому числі ребер порівняно з повнозв’язним сегментом. Використання комірчастої топології доцільне лише в сегментах з високою концентрацією трафіка, оскільки їхня реалізація пов’язана із значними витратами.

6. Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

Для проведення атестації робочих місць та встановлення пріори­тету в проведенні оздоровчих заходів використовується “Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.2001 р. № 528.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці діляться на 4 класи – оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні (екстремальні).

1 клас – ОПТИМАЛЬНІ умови праці – такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

клас – ДОПУСТИМІ умови праці – характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

клас – ШКІДЛИВІ умови праці — характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

1 ступінь (3.1) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;

2 ступінь (3.2) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворював­ності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);

3 ступінь (3.3) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);

4 ступінь (3.4) — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності);

4 клас НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) умови праці — характер­ри­зуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середо­ви­ща і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

. Зразок написання програми на мові Раscal:

Program;

Var

x,y:real

begin

if(x<=5) then y:=3,8*sqr(x)-1,3

else if (x>5) and (x<7) then

y:=1/x

else if (x>=7) and (x<=20) then

y:=23,5-x

else y:=7,6*x+1;

Writeln (‘y=’, y:8:2, ‘x=’, x:8:2);

End

БІЛЕТ 9

Диференційні і операційні підсилювачі

Диференційні підсилювачі

Д иференціальний підсилювач (ДП) – це широко відома схема, використовувана для підсилення різниці напруг двох вхідних сигналів. В ідеальному випадку вихідний сигнал не залежить від рівня кожного з вхідних сигналів, а визначається тільки їх різницею.

Uвих = K·(U2 – U1)

Такий підсилювач має два входи , але сигнал може подаватись як симетрично, між входами U2 і U1 так і окремо на U2 і U1, перший варіант включення називають балансним, другий диференційним. Вхід в першому випадку називають симетричним, в другому асиметричним

Виходи також можуть бути симетричними, коли сигнал знімається між колекторами транзисторівVT1 i VT2, але частіше вихід асиметричний як на рисунку 1, б.

Нижній на рисунку 1,а вхід називається неінвертуючим входом (при подачі сигналу на цей вхід фаза сигналу на виході співпадає з фазою вхідного), а верхній - інвертуючим входом (при подачі сигналу на цей вхід фаза сигналу на виході протилежна до фази вхідного ).

Коли рівні сигналів на обох входах змінюються одночасно, та така зміна вхідного сигналу називають синфазною;

Різницевий вхідний сигнал називають диференціальним або парафазним.

Парафазний сигнал підсилювач повинен підсилювати, тому його ще називають корисним. Синфазний сигнал не повинен підсилюватись, в ідеальному випадку зміна сигналу на з’єднаних входах не приводить до зміни напруги на виході. Синфазний сигнал вважається сигналом завад .

Гарний диференційний підсилювач має високий коефіцієнт послаблення синфазного сигналу (К_ПСС), це відношення вихідного корисного сигналу до вихідного синфазного сигналу, за умови що корисний і синфазний вхідні сигнали мають однакову амплітуду.

Диференціальні підсилювачі використовують у тих випадках, коли слабкі сигнали можна загубити на фоні шумів.

Прикладами таких сигналів є цифрові сигнали, передані по довгим кабелям (кабель звичайно складається з двох скручених проводів), Диференціальний підсилювач на прийомному кінці відновлює первісний сигнал, якщо синфазні завади не дуже великі.