8. Важкість праці:Напруженість праці

Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяльність, під якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні, а будь-яка діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства. Важкість та напруженість праці є одними з головних характеристик трудового процесу.

Важкість праці – це така характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. До факторів, що характер­ри­зують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

Під час виконання людиною трудових обов‘язків на неї діє сукупність фізичних, хімічних, біологічних та соціальних чинників. Ці чинники звуться виробничим середовищем.

Сукупність чинників трудового процесу і виробничого середовища, які впливають на здоров‘я і працездатність людини під час виконування нею трудових обов‘язків складають умови праці. Під безпекою розуміється стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Реальне виробництво супроводжується шкідливими та небезпек­ними чинниками (факторами) і має певний виробничий ризик. Виробничий ризик – це ймовірність ушкодження здоров‘я працівника під час виконання ним трудових обов‘язків, що зумовлена ступенем шкідливості та/або небезпечності умов праці та науково-технічним станом виробництва.

Визначити ширину смуги частот, яку займає одна АМ радіостанція, якщо в ефір передаються смуга частот від 60Гц до 10кГц.

БІЛЕТ 12

Компаратори напруг

Компаратор, пристрій порівняння, призначений для порівняння двох напруг, що надходять на його входи.

О дна з порівнюваних напруг, називається опорною (U_оп), може бути постійною або повільно змінною, інша напруга U_вх має відносно велику швидкість зміни. В залежності від знака різниці вхідних напруг на виході компаратора встановлюється максимальний (U_{вих.мах}) чи мінімальний (U_{вих.мін}) рівень напруги.

Компаратори застосовуються в пристроях часової затримки імпульсів, для одержання перепадів напруг, імпульсів малої тривалості, виміру фази синусоїдальних коливань та інших цілей. В ролі компараторів широко використовуються інтегральні ОП. Великий коефіцієнт підсилення інтегрального ОП забезпечує встановлення високого чи низького рівня вихідної напруги при незначній відмінності вхідних напруг, тобто зміна рівнів U_вих відбувається при досягненні U1 = U2

Схема компаратора на рисунку а)

Вхідна напруга подана на інвертуючий, а опорна – на прямий вхід ОП. Якщо Uвx < Uоп, то вхідна напруга ОП U0< 0 і U_вих = U_{вих.мах}. При Uвх > Uоп, вхідна напруга ОП U0> 0 і U_вих = U_вих.min Полярність вихідної напруги змінюється при переході вхідної напруги через значення U_оп і завдяки великому Кu має східчастий характер.

Передаточна характеристика такого компаратора показана на рисунку б. Умовне позначення компаратора напруг приведене на рисунку в

На рисунку г показано часові діаграми напруг на вході і виході компаратора.

Захист ліній передач за допомогою розрядників і запобіжників.

телефонних станціях местомом з'єднання лінійних і станційних кабелів. На кросі забезпечується можливість підключення до абонентських і сполучних ліній з метою проведення вимірювань і перевірок у бік лінії і у бік станції при визначенні місця пошкодження.

Для захисту від високої напруги, що виникає на лінії зв'язку, між дротом і землею включають розрядник. Захисна функція розрядника полягає в повному або частковому перетворенні енергії електричного поля наведеної хвилі, небезпечної своїм високим потенціалом, в енергію магнітного поля снизким напругою щодо землі. Основними робочими елементами розрядника є електроди, відокремлені один від одного іскровим проміжком.

При виникненні на розряднику високої напруги частотою 50 Гц або імпульсної напруги при грозових розрядах з амплітудою, що перевищує напругу його запалення, відбувається пробій іскрового проміжку (мал. 7.3). Тоді через розрядник потече розрядний струм .

При набряканні розрядного струму наведена напруга зменшується до величини падіння напруги на розряднику і заземлителе:

Звідси витікає, що захисна дія розрядника зростає із зменшенням сопротивлекия заземлення. Тому дуже важливою умовою надійної роботи розрядників є строге дотримання норм на опір заземлення. На мережах ГТС використовують в основному вугільні двоелектродні розрядники типу УР-500 з номінальною напругою запалення 500 В і газонаповнені трьохелектродні розрядники типу Р-27 з номінальною напругою запалення 350 В.

Для захисту устаткування і обслуговуючого персоналу АТС від небезпечних струмів на абонентських лініях в розрив проводів зв'язку включають запобіжники. Запобіжники бувають лінійні і станційні. Лінійні запобіжники типу СН-1 (спіральні з ножовими контактами) і СЬК (спіральні з конічними контактами) розраховані на величину струму 1 А. Станционнимі запобіжниками є термічні котушки, що встановлюються на кросі. Термічні котушки розраховані на струм 0,25 А (ТК-0,25) і 0,3 А(ТК-0,3). Вони відключають устаткування станції від проводів лінії зв'язку у разі повідомлення останніх з проводами електромережі з напругою нижче напруги запалення встановлених розрядників. Термокатушки є запобіжниками багатократної дії.

В порівнянні з електромеханічними, квазіелектронні і електронні АТС чутливіші до зовнішніх перенапружень. IIоэтому для цих АТС може передбачатися додатковий, так званий вторинний ступінь захисту, який реалізується непосредетвенно в устаткуванні АТС.