- •1. Земля як інтегрований та диференційований об’єкт правового регулювання
- •2. Поняття та предмет земельного права.
- •3.Принципи земельного права України.
- •4.Методи земельного права
- •5.Система земельного права України.
- •6.Співвідношення і взаємодія земельного права з іншими галузями права
- •7.Земельне право як наука і навчальна дисципліна.
- •8. Розвиток земельно-правового регулювання Доби Київської Русі
- •9. Розвиток земельно-правового регулювання польсько-литовської доби (хіv-хvіі сторіччя)
- •10. Розвиток земельно-правового регулювання гетьманської доби
- •11. Розвиток земельно-правового регулювання в початковий період входження до складу Російської імперії (хvііі- початок XIX сторіччя)
- •12. Часи аграрної реформи в Російській імперії середини XIX сторіччя
- •13. Столипінська аграрна реформа в Росії
- •14. Регулювання земельних відносин часів унр
- •15. Розвиток земельного права за часів срср.
- •16.Поняття, особливості та класифікація джерел земельного права України
- •17.Закони України як джерела земельного права.
- •18. Постанови Верховної Ради України як джерела земельного права.
- •21. Нормативно-правові акти центральних органів державної влади в системі джерел земельного права
- •23. Міжнародні договори та міжнародні угоди в системі джерел земельного права
- •24. Нормативні акти Конституційного Суду України в системі джерел земельного права.
- •25. Поняття та види прав на землю в Україні
- •26. Поняття права власності на землю
- •27. Зміст права власності на землю
- •28. Форми права власності на землю в Україні
- •29. Право приватної власності на землю
- •30. Право державної власності на землю
- •31. Право комунальної власності на землю
- •32. Право власності на землю українського народу
- •33. Право колективної власності.
- •34. Особливості права спільної власності.
- •35 Гарантії права власності на землю
- •36 Умови , підстави та правові форми (способи) набуття права власності на земельні ділянки.
- •37 Приватизація земельних ділянок із земель державної і комунальної власності: поняття та ознаки.
- •38 Одержання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності (із земель запасу, резервного фонду) в межах норми безоплатної приватизації в порядку ст 121.
- •7. Обов’язковій державній експертизі підлягають проекти відведення земельної ділянки:
- •40 Передача земельних ділянок у власність громадян для зайняття фермерським господарством.
- •41 Одержання земельних ділянок внаслідок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій.
- •42 Придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод,
- •43 Особливості продажу земельних ділянок із земель державної та комунальної власності
- •44 Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю
- •45 Перехід прав власності на земельну ділянку при переході права власності на будівлю і споруду
- •46 Виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток ( паїв)
- •47 Розмежування земель державної та комунальної власності
- •48 Підстави припинення права власності на земельні ділянки.
- •49 Поняття та види прав на користування землею
- •50 Право на загальне користування землею
- •51 Право на оренду землі
- •52. «Оренда» земельних часток (паїв) без виділення в натурі
- •53. Право на постійне користування землею.
- •54. Право на земельні сервітути.
- •55. Право на користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •56. Право на користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •61. Міжгалузеві органи у сфері регулювання земельних правовідносин
- •62. Галузеві органи у сфері регулювання земельних правовідносин
- •63. Планування використання земель як функція державного регулювання земельних правовідносин
- •64. Розподіл та перерозподіл земель як функція державного регулювання земельних правовідносин
- •65. Землеустрій як функція державного регулювання земельних правовідносин
- •3 Рівні землеустрою:
- •66. Ведення державного земельного кадастру як функція державного регулювання земельних правовідносин
- •67. Державна реєстрація прав на землю як функція державного регулювання земельних правовідносин
- •68. Контроль за додержанням законодавства у сфері використання та охорони земель як функція державного регулювання земельних правовідносин
- •69.Моніторинг земель як функція державного регулювання земельних правовідносин
- •70.Нормування і стандартизація у сфері регулювання земельних відносин.
- •71.Вирішення земельних спорів як функція державного регулювання земельних правовідносин
- •72. Поняття правової охорони земель в Україні
- •73.Загальна характеристика системи засобів правової охорони земель.
- •74.Суб’єктно-об’єктний склад відносин правової охорони земель
- •75.Особливості правової охорони ґрунтів.
- •76.Правове забезпечення використання техногенно забруднених земель.
- •77.Правове забезпечення консервації земель.
- •78.Правове забезпечення рекультивації порушених земель.
- •79.Поняття та правові форми охорони земель від забруднення та псування
- •80.Поняття та форми плати за землю.
- •81.Юридична природа земельного податку: суб’єктно-об’єктний склад оподаткування
- •82.Юридична природа орендної плати за земельні ділянки.
- •83.Загальні засади обчислення розміру та справляння земельного податку за різні категорії земель.
- •85.Поняття, склад та види земельних правопорушень.
- •86. Поняття та види юридичної відповідальності за земельні правопорушення
- •87.Особливості адміністративної та кримінальної відповідальності за земельні правопорушення
- •88Майнова відповідальність за порушення земельного законодавства
- •Відшкодування втрат с/г та л/г виробництва
- •89.Земельно-правова відповідальність
- •90. Поняття правового режиму земель.
- •91.Поняття, юридичні ознаки, види та функціональне використання сільськогосподарських земель як об'єкта земельних правовідносин
- •92.Особливості здійснення права власності на сільськогосподарські землі
- •93.Собливості здійснення прав на користування сільськогосподарськими землями.
- •94 Державне регулювання правовідносин у сфері здійснення прав на сільськогосподарські землі, їх використання та охорони.
- •95Особливості правової охорони сільськогосподарських земель в Україні.
- •96.Поняття, склад та функціональне використання земель населених пунктів(нп).
- •97.Особливості здійснення права власності та прав на користування земельними ділянками в межах населених пунктів
- •98.Особливості державного регулювання у сфері використання та охорони земель населених пунктів
- •99.Особливості правової охорони земель населених пунктів.
- •100.Поняття та особливості правового режиму земель спеціального несільськогосподарського призначення
- •101.Землі промисловості: поняття, склад, особливості правового режиму
- •102.Землі транспорту: поняття, склад, особливості правового режиму
- •103.Землі зв'язку: поняття, склад, особливості правового режиму.
- •104.Землі енергетичної системи: поняття, склад, особливості правового режиму.
- •105. Землі оборони: поняття, склад, особливості правового режиму.
- •1.Внутрішні заборонені зони - розташовані в межах земельної ділянки закріпленої за військовими частинами
- •2.Зовнішні заборонені зони – розташовані на суміжних земельних ділянках.
- •106.Поняття, юридичні ознаки, та функціональне використання земель лісогосподарського призначення.
- •107.Особливості здійснення права власності та прав на користування землями лісогосподарського призначення.
- •108.Особливості державного регулювання відносин у сфері використання та охорони земель лісогосподарського призначення.
- •109.Особливості правової охорони земель лісогосподарського призначення.
- •2.Відтворення лісів шляхом відновлення та лісорозведення
- •3.Підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біорізноманіття у лісах пов’язані з поліпшення якісного складу лісових ділянок.
- •4. Особливою формою правової охорони земель лісогосподарського призначення можна вважати юридичну відповідальність
- •110.Поняття, види та функціональне використання земель водного фонду.
- •2) Підземні води та джерела;
- •1.Догляд за водними об’єктами :
- •111. Особливості використання земель водного фонду на різних юридичних титулах.
- •112.Особливості правової охорони земель водного фонду,
- •113.Поняття, види та функціональне використання земель природно-заповідного фонду.
- •114.Особливості використання земель природно-заповідного фонду на різних юридичних титулах.
- •115.Особливості правової охорони земель природно-заповідного фонду.
- •116.Поняття земель іншого природоохоронного призначення.
- •117.Поняття, склад та особливості правового режиму земель історико-культурного призначення
- •118. Поняття, склад та особливості правового режиму земель рекреаційного призначення.
- •119.Поняття, склад та особливості правового режиму земель оздоровчого призначенню
13. Столипінська аграрна реформа в Росії
Необхідність реформи. Після півсторічного періоду відносного спокою та стабільності у земельних відносинах, на початку ХХ-го сторіччя у державі назріла потреба у новій земельній реформі, яка покликана була розв'язати проблеми, породжені попередньою реформою 1861 р.: неефективне общинне землеволодіння, несумісне з інтенсивною системою землеробства, вузькоземелля, довгоземелля, малоземелля (виключало використання основної на той час трипільної системи землеробства), черезсмужжя, дальноземелля та земельні сервітути, що перешкоджали ефективному використанню землі (наприклад, сервітути випасання худоби по парі та стерні), завеликий обсяг громадських пасовищ (використовувалися менш ефективно, ніж приватні) тощо. Реформа, що отримала назву столипінського, була спрямована на ліквідацію цих недоліків у землевикористанні за допомогою сприяння виділенню з общини, заохочення купівлі та оренди земель селянами, заохочення переселення й ін. заходів.
Правове закріплення реформи. 04.03.1906 було видано Указ про організацію землеустрою та утворення Комітету по землевпорядних справах, губернських і повітових землевпорядних комісій. На комісії покладено сприяння селянам у купівлі земель за допомогою Селянського банку, продаж та надання в оренду селянам казенних земель, сприяння переселенню на казенні землі Азіатської Росії, сприяння покращенню селянського землекористування, сприяння ліквідації черезсмужжя. До комісій включалося по 6 виборних та призначених членів (чиновників). Створено Комітет із Землевпорядних Справ. У виданому 19.09.1906 Комітетом наказі землевпорядним комісіям були визначені шляхи до перетворення землекористування: а) розділ земель між селянами, об'єднаними в одну громаду, б) розділ земель між частинами поселень, в) виділення земель під висілки, г) виділ земель окремим домогосподарям, д) повний поділ земель сільських общин на хутірські та відрубні ділянки, є) розділ загальних угідь . Реформується система підготовки землевпорядних кадрів, значно збільшується кількість землемірних училищ, проводиться технічне переозброєння землевпорядної служби. 09.11.1906 видасться Указ Урядового Сенату - Про доповнення деяких постанов чинного закону, що стосується селянського землеволодіння та землекористування, 14.06.1910 - Закон "Про зміну та доповнення деяких постанов про селянське землеволодіння", 24.05.1911 - Закон "Про землевпорядкування". 05.07.1912 було ухвалено Закон "Про видачу Селянським поземельним банком позик під заставу надільних земель" (позика надавалася як селянам-одноосібним власникам, так і сільським громадам). Ці акти закріпили основні положення реформи.
У 1907 р. видана Інструкція із виконання землемірних робіт при землевпорядкуванні, яка перероблялася у 1911 та 1913 рр. і являла собою повний посібник із виконання землевпорядних робіт. За роки здійснення аграрної реформи Столипіна роботи із землеустрою проведені на 3 1 млн. 182 тис. десятин (десятина - 0,95 га). Виділено в натурі 1 млн. 436,6 тис. одноосібних (хутірських та відрубних) господарств.
Вихід з общини. Вихід з общини всіляко заохочувався, до законодавства були внесені численні зміни, спрямовані на спрощення порядку виходу з общини. Розрізнялося "укріплення" земельних ділянок та виділ домогосподарю земельної ділянки "до одного .місця". "Укріплення" передбачало закріплення за особою у приватну власність частини общинної земельної ділянки (ділянок), що нею фактично використовувалася; виділ ділянки "до одного місця" передбачав здійснення землевпорядних дій щодо формування ділянки, технічно зручної для ведення дрібного господарства. Таке формування здійснювалося шляхом створення "відрубу" (ділянки без садиби) або "хутору" (ділянки із садибою).
Оренда землі. Оренда казенних земель була одним із основних заходів щодо ліквідації малоземелля. Надання казенних земель в оренду селянам здійснювалося землевпорядними комісіями за певними встановленими правилами277. Граничний строк оренди для селян було збільшено з 12 до 36 років, загалом, уряд сприяв розвитку довгострокової оренди.
Напередодні подій 1917 р. орендними відносинами в Україні було охоплено 43,2 % господарств, що орендували біля 20 % площі земель селянського землекористування". Роль Селянського банку в реформі. Продаж земель за сприяння Селянського банку здійснювався в першу чергу малоземельним селянам, з урахуванням потреб в ліквідації недоліків землекористування, проте лише таким селянам, що мали необхідний інвентар для обробітку землі. Під час реформи 80 % купівлі землі відбувалося через Селянський поземельний банк, за його сприянням селянами було придбано біля 6 млн. десятин. Уряд заборонив землевпорядним комісіям передачу казенних земель бідноті, що не мала ні інвентарю, ні коней. Поряд із цим, Селянський банк повинен був всіляко допомагати заможним селянам у будівництві господарських споруд і видавати кредити для закупівлі сільськогосподарської техніки. За 2-3 роки 70% хуторян здійснили на своїх землях меліоративні роботи.
Землевпорядне нормування. Як і під час попередніх земельних реформ, реформа Столипіна знову покликала до життя нормативи набуття земель. Так. відповідно до п. 4 Указу Урядового Сенату "Про призначення вільних казенних земель у Європейській Росії до продажу для розширення селянського землеволодіння'" від 27.08.1906, передбачалося встановлення граничного розміру земельної ділянки (враховуючи надільні та раніше куплені землі), що могли викупатися одним домогосподарем з казенних земель. Ці граничні розміри встановлювалися місцевими комітетами у справах землеустрою за поданням повітових землевпорядних комісій. Крім того. Законом "Про зміну та доповнення деяких постанов про селянське землеволодіння" від 14.06.1910 у ст. 56 було передбачене тимчасове обмеження "в межах одного повіту зосереджувати в одних руках шляхом купівлі або прийняття в дарунок" земельних ділянок понад певні норми, хоча для деяких губерній граничні розміри не встановлювалися. Можна зустріти й інші приклади нормування: так. Циркуляром Головного управління землеустрою та землеробства завідуючим переселенською справою у губерніях та областях Азіатської Росії щодо заготівлі та розподілу хутірських та переселенських ділянок від 06.02.1909 було обмежено площу ділянок під переселенські селища площею у 1-3 тисячі десятин. На відміну від попередніх реформ, під час здійснення "столипінського" землеустрою отримав потужний поштовх розвиток нормативів структури земель, що було обумовлено спрямованістю реформи на досягнення раціонального землекористування. Нормуванню були піддані форма, склад та розташування ділянок, що виділялися при здійсненні землеустрою. Наприклад, встановлювалося, що форми ділянок повинні, по можливості, наближатися до квадрату чи прямокутника, довжина якого не перевищує ширини більш ніж як у 5 разів. Також передбачалося, що при проектуванні меж ділянок бажано було уникати кутів, менших від 45 градусів (гарний приклад для відтворення у сучасному законодавстві). Встановлювалися вимоги до облаштування земельних ділянок: вони повинні були бути забезпечені водою, шляхами сполучення, тощо" . Земельні ділянки не повинні були, по можливості, перетинатися з дорогами, річками, ярами та іншими перешкодами в обробітку. У цей період висловлювалися ідеї (у тому числі і П. А. Столипіним) щодо необхідності законодавчого закріплення нормативу неподільності земельних ділянок, однак ідея ця до кінця реалізована не була. Це не означає, що нормативи неподільності не існували: вони визначалися нормами звичаєвого права. Нормування часів столипінської аграрної реформи являє собою надзвичайно корисні приклади для сучасного законодавця. Досвід земельно-правового регулювання цього періоду може бути застосований в Україні надзвичайно широко.
Результати реформи. З 01.01.1906 по 01.01.1913 було створено понад 204 тис. одноосібних селянських господарств (6,8 % кількості селянських дворів) на площі 1296 тис. десятин. Відбулися величезні зрушення у структурі землевикористання, що істотно підвищило ефективність використання земель.