13Кельтські творці художнього слова –т друїди, філіти, барди.

Очолювали кельтів військові вожаки й жерці – друїди – носії й хранителі «божественної мудрості», вихователі молоді. Вони відали жертвоприношеннями, виконували також судові функції, були лікарями, учителями, віщунами. Створювали та зберігали пісні та скелі філіти. Одночасно з ними пісенно-поетичною творчістю займалися барди. Це слово прижилося у нас і означає автора пісень, який сам виконує їх. У кельтів бардами називали народних співаків – поетів, які згодом стали займатися пісенно-поетичною творчістю професійно, живучи при дворах феодалів або мандруючи кам’янистими шляхами Шотландії. Уельсу та інших частин Британських островів. Філіди ж займалися літературною діяльністю начеб за сумісництвом, бо посідали дуже важливі посади при дворах кельтських володарів: були радниками, жерцями, зберігали генеалогію знатних кланів. Оскільки в суспільному становищі бардів і фелідів існувала така велика різниця, то й сфери літературної діяльності у них були різні: барди створювали різноманітні пісні – похвальні, викривальні, ліричні та інші, а філіти творили своєрідний літопис національної історії – епічні скели.

14.Давні германці та їхня міфологія)

Германці в історії з'являються значно пізніше кельтів. Власне, саме цю назву римляни почали вживати з I століття до н. е.. Як і інші народи старовини, що живуть родоплемінним ладом, давні германці були розділені на різні племена. Це призводило до значної різниці в їх віруваннях. Давньогерманську міфологію можна розділити на дві великі частини - міфологію континентальних германців і міфологію північних, скандинавських країн. Континентальні германці вже з самих ранніх часів підпали під вплив своїх найближчих сусідів - римлян, а також кельтів. Розпочата християнізація Європи також торкнулася їх першими. З цієї причини самобутня германська міфологія краще і довше зберігалася у північних скандинавів, віддалених від сторонніх впливів. Саме північнонімецька міфологія дійшла до наших часів, збережена двома видатними пам'ятками європейської літератури - так званими "Старшою" і "Молодшою Еддою". Перша з них являє собою збірник поетичних гімнів, друга написана прозою і належить перу одного автора. Головні боги скандинавського пантеону - Один, Тор, Фрейре, Локі, Хеймдаль, Тюр, Ньерд відрізняються різноманітними функціями і характерами. Богині - Фрігге, Фрейя, Ідун, Сів також володіють індивідуальними рисами. Наприклад, Сів відрізняється золотим волоссям, викувати для неї карликами-цверг. Родоначальником богів і людей, творцем землі є верховний бог Одін (Водан - у західних германців). Одін, бог війни, робить своїх улюбленців сильними і непереможними. Дочки Одіна, войовничі діви-валькірії, відносять полеглих героїв до Валгалли («чертог мертвих»), де вони змагаються в боях, а потім весело бенкетують з Одіном. Він - бог мудрості, покровитель поетів і сам поет. Сила його слова підкорює всіх. Мужній і стійкий, він здобув «мед поезії», віддав в заклад око, щоб стати мудрим, пожертвував своїм життям заради знань.

Дружина Одіна - богиня Фрігг - вважалася покровителькою шлюбів, втіленням родючості, богинею кохання.

Великою пошаною в скандінавів, як і Одін, користувався бог блискавки і грому рудобородий Тор (у західних германців - Донар). Тор наділений рисами простого селянина - скандінава, що століттями мужньо боровся з суворою природою. Озброєний кам'яним молотом, дуже сильний, добрий, але запальний Тор завжди готовий вступити у двобій зі злом. У колісниці, запряженій козлами, рудобородий бог часто прямує на схід, де б'ється з велетнями, боротьба з якими - запорука життя богів та людей. Ворог зла і несправедливості, Тор захищає [34] від чар, хвороб, біди. В епоху вікінгів його вважали також богом родючості. У давній Ісландії про простодушного Тора складено багато побутових гумористичних оповідок.

Втіленням руйнівних сил, чвар у скандінавській міфології був Локі. Енгельс вбачав у ньому риси Мефістофеля. Локі розумний, але злий жартівник. Він підступно занапастив світлого бога Бальдра, що стало передвістям загибелі богів.

У цілому скандинавська міфологія виробляє суворе і піднесене враження. Очевидно, що вона належала суворим і мужнім людям, які не боялися дивитися в обличчя смерті. Весь хід подій веде до загибелі світу, і всі учасники знають, що вона неминуча, але чесно і стійко виконують свій обов’язок. Такий світогляд був викликаний способом життя і соціальним положенням скандинавських князів-ярлів, їх дружинників і поетів-скальдів. Щоб підтримати своє високе положення в суспільстві, вікінг-воїн повинен був без страху кидатися назустріч небезпеці, іноді свідомо знаючи, що цей вчинок приведе його до загибелі. Весь лад скандинавської міфології покликаний утвердити його в рішучості не відступати, але безстрашно виконати свій обов'язок. Таким чином, скандинавська міфологія - плоть від плоті тих суворих умов, в яких жили ті люди, що винайшли її.