54.Специфіка жанру біографії трубадурів

Написані в 1 половині 13 толіття, ці біографії представляють собою цікаві зразки новелістичної прози.їх композиція і тематика в багатьох випадках випереджують форми в більш пізніх новел. І в деяких випадках взагалі скаладають її основу(біографія Гільйома де Кабестаня і новела про графа Руссильонького, в «Декамероні» Боккаччо). Історична цінність біографій незначна. Для судження про умови життя і поетичної роботи Т. одним з найбільш ранніх джерел є їх біографії, складені в XIII в. в дусі коротких середньовічних хронік. Однак відомості, що повідомляються біографами Т., не раз змушують засумніватися у своїй достовірності: в цих біографіях чимало легендарного вимислу, багато фактів явно складені ad hoc, у вигляді наївної спроби витлумачити ту чи іншу поетичну тему, що зустрічається в піснях даного Т.; використані тут і так зв. «Мандрівні сюжети» оповідної літератури. Все ж таки біографії Т., навіть якщо розглядати їх як вигадані новели, вірно відтворюють основні риси тієї історичної та побутової обстановки, в якій розвивалася діяльність Т.+ читацький щоденник!

55.Міська література пізнього Середньовіччя. Витоки її формування.

З 12 ст. у Західній Європі внаслідок зростання продуктивних сил і відокремлення ремесла від сільського господарства відбувається швидкий розвиток міст. Війни, феодальні чвари, сутички між сеньйорами і містами гальмували їхній розвиток. Населення міст, яке вийшло головним чином з кріпосного селянства, часто виступало проти феодального сеньйорства, тяжіло до централізованої влади, державної єдності,і тому підтримувало короля в його боротьбі з анархічними прагненнями гордовитої знаті.

Пізніше середньовічне місто стає не тільки могутньою економічною силою, а й адміністративно-політичним і культурним центром. Престижу міст сприяє піднесення містобудування та архітектури.

З розвитком міст виникають світські школи, а на їхньому грунті – перші європейські університети. Завдяки поглибленню інтересів до античності, маловідомих раніше творів Арістотеля та праць арабських учених відбувається значне піднесення філософської та наукової думки.

Міське середовище було дуже строкатим, в місті панував патриціат, який складався з багатих купців і ремісників, до них приєднувались заможні землевласники, лицарі середньої руки, котрі в 12 – 13 ст. охоче оселялись в містах. Але основну масу становили ремісники, торговці, слуги, представники вільних професій.

Література, яка створювалась в місті, відбивала світогляд і буття молодого третього стану. Зрозуміло,вона не могла бути ізольованою від інших сучасних її напрямів (героїчного епосу, поезії вагантів, лицарської літератури). Міська сприяла і засвоїла певні їх риси, використала, відповідно перетворюючи, деякі жанри, але за тематикою, змістом, ідейною спрямованістю й поетикою становила новий, окремий напрям тогочасної літератури. Її стиль відповідав потягу до реалістичного зображення дійсності. Міську л-ру відзначає приземленість, здоровий глузд, а також грубуватий гумор, жарт, що іноді межує з натуралізмом. Мова її близька до народної міської говірки. Міська л-ра має свого позитивного героя, в якому підкреслюються працьовитість, енергійність,розсудливість, а також цінуються хитрість, спритність; місто не любить людей слабких, кволих душею – його симпатії на боці веселих, кмітливих, наполегливих, котрі знаходять вихід з будь-якого скрутного становища.

У міській л-рі побутували жанри лірики, епосу, драми. Характерною рисою міської л-ри є дидактизм, повчальність – вона вчить, висміює, викриває.

Найулюбленішим жанром міської л-ри є невелике оповідання комічного або сатиричного змісту, спочатку віршоване, потім – прозове. У Нім. – шванк ( цикл шванків «Піп Аміс»), у Фр. – фабльо ( «Заповіт осла», «Про вілана, який тяжбою здобув рай»).

Міська література:

Сміхова культура (легалізація сміху поза канонами; виконання святів дурнів; Апологія – твір на захист свята дурнів, блазнування хоч раз на рік; мова близька до народної говірки – дидактизм – повчання)

Тваринний епос (поеми сатиричного або алегоричного епосу; роман про Лиса – поема із 30 епізодів; єдність не сюжетна, бачимо лише маски, головний конфлікт незавершений)

Алегоричний епос

+ читацький щоденник