73.Труктура та худ. Особливості поеми Данте «Божественна комедія».

«Божественна комедія» —- вершина творчості Данте Аліґ'єрі. Цей твір став не лише підсумком творчої діяльності письменника, а й підсумком розвитку художньої, філософської та релігійної думки Середньовіччя. Створення такого твору —- перший крок до епохи Відродження. Головною ідеєю твору є постійний пошук людиною нового шляху в житті. Структура твору — своєрідна подорож до потойбічного світу, здійснена поетом в уяві. Комедією твір був названий тому, що щасливо закінчується, а «Божественною» її назвав Джованні Боккаччо.Комедія складається з трьох частин: Пекла, Чистилища і Раю. Цей твір — символічне зображення реального світу, віддзеркалення внутрішніх переживань автора, сумнівів, боротьби, і в той же час весь твір пройнятий глибокою вірою в добро, яка ніколи не покидала Данте.Кожна частина комедії складається з 33 пісень, але в першій частині є ще додаткова пісня, завдяки якій кількість пісень у всьому творі дорівнює стам. Перша частина «Пекло» починається розповіддю про внутрішній стан поета, який «земне життя пройшовши до половини», раптом «опинився в похмурому лісі, втративши правий шлях у тьмі долини». Збившись з дороги у лісі поет зустрів рись, яка символізує хіть, вовчиху, яка символізує жадібність, і лева, який символізує гординю. Спроба знайти правильну дорогу і вийти з похмурого лісу, який символізує Італію, робиться на світанку, який символізує початок нового життя. Втративши дороговказну нитку — світло зірки в долині, герой зустрічає Вергілія — улюбленого поета Данте, який стає його провідником колами пекла.Починаючи з четвертої пісні, ми дізнаємося про структуру пекла, яке складається з дев'яти шарів. Чим легше гріх людини, тим легше покарання, але чим глибше він проникає в душу людини, тим сильніше покарання їй загрожує. І якщо на поверхні землі в перших колах пекла знаходяться душі нехрещених немовлят, порушників шлюбної вірності та черевоугодники, то в глибинних шарах пекла знаходяться зрадники і вбивці. У центрі пекла мешкає Люцифер. Побачивши пекло, поет стверджує, що в усіх своїх вчинках необхідно керуватися боргом, вірою, надією і любов'ю.Потім поет і його провідник потрапляють до Чистилища. Якщо пеклу відповідали чорний і червоний колір — колір тьми і вогню, то чистилищу властивий сірий колір — колір сутінків. За уявленнями Данте, чистилище виглядає як гора, біля підніжжя якої розташоване перед чистилище, трохи вище розташовано сім кіл, в яких грішники очищуються від семи гріхів. Нарешті, на самій вершині гори розташований земний рай, де жили Адам і Єва. Чистилище в усьому протиставляється пеклу: чим вище коло, тим людяніше і досконаліше душа. У дев'ятому колі чистилища відбувається зустріч з душами поетів-трубадурів. Під час підйому Данте знаходить те, що втратили люди — совість, волю, розум. Третя частина поеми — «Рай». У цій частині Данте подорожує зі своєю коханою — Беатріче. їм розкривається новий світ, в якому торжествують розум, любов, добро і краса. Цей світ осяяний світлом, яке випромінюють душі. Світло рухає планети і зірки. Світло — це також і символ знання. У кожному колі раю Беатріче розповідає Данте те, що він у змозі осягнути. Рай — це можливість любові. У ній вся таємниця буття. На цьому шлях Данте завершується. Він прийшов до заповітної мрії.Художня структура поеми «Божественна комедія» відображає уявлення про всесвіт, які були властиві епосі Середньовіччя. А переживання, роздуми і міркування, що прозвучали в поемі, свідчать про наближення епохи Відродження. Свою поему Данте вважав святим твором, а головну мету людства поет вбачав у тому, щоб вирватися з полону егоїзму до світла нового життя.Основні художні особливості творуСам Данте називає свій твір просто «Комедія». Значення середньовічне -тоді так називалося те, що починалося погано, а закінчувалося добре.Трагедія - навпаки. Дія - від пекла до раю. «Божественна» додаласятільки в 16 столітті, тому що стиль визнаний зразковим. У вигнанні чітковиявилися прагнення Данте допомогти людям стати досконалішими, знайтигармонію. 1301 рік - вигнання, вважає,щозаблудився на життєвому шляху,переносить цей стан на все людство. Егоцентризм - абсолютизує своїпочуття й думки. Людство треба привести до Бога, сам Данте приходить донього через любов до Беатріче.

Сюжетом комедії Данте обирає стан душі після смерті, він хотівалегорично показати, що людина в силу волі підпорядкований правосуддю,що нагороджує або карає. Поема на італійській мові, було багато критикиз боку прихильників Данте. Але Данте говорив, що хоче бути зрозумілимтисячам, а не десяткам. Уже перші пісні принесли йому популярність ісеред знаті, і серед простих людей. Літературний твір сприймавсябуквально. Людина Середньовіччя вірила в магію слова - всі політичнісупротивники в 6-му колі. Жанр твору - візія, дуже популярний. Великавідмінність: герой середньовічних візій завжди істота пасивна, вінтільки сприймає те, що йому показують. Герой Данте відрізняється активністю, це ріднить його з ЕпохоюВідродження. Активність проявляється в тім, що він завжди сам висловлює

оцінку діяльності грішників. Характерне особисте відношення, немаєвигаданих персонажів – всі літературні герої це історичні діячі йсучасники Данте. Взаємини в реальному житті відігравали велику роль. «Божественнакомедія» написана дуже складно. Її варто розуміти в 4 вимірах:буквальний, алегоричний, моральний й анагогічний (що веде угору).Буквальний: зображення доль людей після смерті. Алегоричний: розкритиідею відплати й утримати людину від зла - мета Данте. Моральний:прагнення людини до єдності й гармонії з Богом. Анагогічний - прагненняпоета оспівати благодатну силу любові до Беатріче, що проясниласвідомість поета, і показати, як через любов до Беатріче він прийшов доБога.

Ідея: усе в цьому світі взаємозалежно. Воздаяння залежить від людськогоповодження. Реальному життю хотів протиставити ідеальний світ вічності,що має єдиний початок. Ідея всесвітньої гармонії відбивається в гармонії твору.

74.Алегоричний змiст поеми "Божественна комедiя" Данте Алiг'єрi "Божественну комедiю" визнано вершиною творчостi найвидатнi шого iталiйського поета, основоположника iталiйської лiтератури Данте Алiг'єрi. Сучасники поета з простих людей вiрили навiть, що вiн склав справжнiй путiвник потойбiчним свiтом, але насправдi змiст поеми не обмежується лише художнiм втiленням мiстичних уявлень про життя пiсля смертi. тлумачити змiст цього твору можна з рiзних поглядiв: як буквально (власне змалювання подорожi лiричного героя потойбiчним свiтом), так i алегорично, а також морально-етичного. тобто кожна подiя з одного боку описується, як така, але несе у собi додаткове навантаження. За традицiйним релiгiйним розумiнням, Пекло - це мiсце для покарання безнадiйних грiшникiв, Чистилище - для тих, хто ще має змогу врятуватись, тодi як Рай - винагорода за праведне життя. Йдеться про певну моральну оцiнку вчинкiв: куди саме потрапить людина визначається її земним життям: Душа тут кожна свiй проходить суд: Сказала, вчула та й пiшла до ями. Отже, навiть буквальний аспект вже подiляє людей на поганих та добрих. Але в "Божественнiй комедiї" Данте йдеться здебiльшого не про конкретних осiб, виведенi в поемi образи водночас символiзують певнi принципи або явища. Образ Вергiлiя, що супроводжує лiричного героя у Пеклi, не лише (i не стiльки) є образом конкретної особистостi, а втiленням принципiв пiзнання свiту, позбавленому вiри. Данте визнає його своїм вчителем, але Вергiлiй має лишатися в Пеклi. Не випадково як порятунок для нього пропонується чекати приходу Беатрiче - не просто жiнки, а алегорiї кохання, любовi до людей, а за деякими тлумаченнями - вiри, чи навiть теософiї. Алегорiї в творi теж не однозначнi, наприклад, звiрi, що заступають поетовi шлях у темному лiсi представленi за традицiйним тлумаченням символiв: леопард - коварство, лев - жорстокiсть, вовчиця - ненажерливiсть, хтивiсть, але iснує й iнше тлумачення: леопард - полi-тичнi супротивники Данте, лев - король Францiї, вовчиця - римське папство. Значення алегорiй нашаровуються одне на одне, надаючи змiсту нiби додатковий вимiр. Розгорнутою алегорiєю є й сама подорож - це пошук правильного шляху для людської душi, оточеної грiхами, спокусами та пристрастя ми. Пошук сенсу буття. Головна дiя взагалi вiдбувається саме в душi лiричного героя. Пiзнавши те, що є злом, пройшовши колами Пекла, вiн змiнюється, пiдноситься до розумiння найважливiших iстин про свiт i про себе: Були ж у мене крила надто кволi; Але яскравiсть сяйва тут прийшла, I мiць зростала розуму i волi. Саме у частинi, присвяченiй Раю (найменш досконалою з художньої точки зору), i визначається головна цiннiсть: любов. Не лише кохання, яке шукав лiричний герой на початку своєї подорожi, а любов у найширшому значеннi цього слова, "Любов, що водить сонце й зорнi стелi". Але ж i в Євангелiї стверджується, що Бог - це любов, хоча тривалими iсторичними перiодами церковнi дiячi намагалися не зосереджува ти увагу на цьому аспектi. У добу середньовiччя, коли створювалась поема, цей висновок був надто смiливим, та з ним важко не погодитися: саме любов є найголов нiшою цiннiстю.

Взаємини в реальному житті відігравали велику роль. «Божественнакомедія» написана дуже складно. Її варто розуміти в 4 вимірах:буквальний, алегоричний, моральний й анагогічний (що веде угору).Буквальний: зображення доль людей після смерті. Алегоричний: розкритиідею відплати й утримати людину від зла - мета Данте. Моральний:прагнення людини до єдності й гармонії з Богом. Анагогічний - прагненняпоета оспівати благодатну силу любові до Беатріче, що проясниласвідомість поета, і показати, як через любов до Беатріче він прийшов доБога.Ідея: усе в цьому світі взаємозалежно. Воздаяння залежить від людськогоповодження. Реальному життю хотів протиставити ідеальний світ вічності,що має єдиний початок. Ідея всесвітньої гармонії відбивається в гармонії твору.

75.Структура та художні особливості поеми Данте “Божественна комедія”. Природа алегоризму. Традиції і новаторство в поемі. Щоб вдихнути життя в цю неосяжну схоластичну алегорію, щоб влити трепет дійсності в цю абстрактну схему, потрібен був грандіозний поетичний геній. Для потомства "Комедія" перш за все грандіозний синтез феодально-католицького світогляду і настільки ж грандіозне прозріння нової культури.  Найбільш досконалі ті частини поеми, в яких Данте є людиною новою. Середньовічна мудрість - алегорія, схоластика, богословські тонкощі - примушувала його триматися у рамках абстрактних уявлень, в яких тісно було навіть генію. А там, де його творчість розривала абстрактну схему в реальному житті, де вона стикалася з новими ідеалами, що народилися в результаті соціальних зрушень, там, де вона починала відчувати безмежну широчінь світу, розкритого в культурі, там геній поета творив чудеса. Його поема - цілий світ, і світ цей живе, світ цей реальний. У його поемі вперше в новий час знайшло себе повнокровне реалістичне мистецтво. Це мистецтво в поемі народилося не відразу. Коли Данте почав писати поему, йому багато довелося попрацювати над її формальної конструкцією. Старі канони йому сильно допомогли, формальна сторона поетичної творчості у його попередників, що писали як латиною, так і на трьох романських мовах, рішення щодо народної мови, було найбільш розробленим. План, побудова, архітектоніка, членування поеми далися поетові так дивно легко тому, що він міг скористатися формальними досягненнями своїх попередників. Допомагали, звичайно, і класики, яким поет зобов'язаний тим, що вмів завжди підкоритися "узді мистецтва" .  Надзвичайна формальна організованість "Комедії" - результат використання досвіду як класичної поетики, так і поетики середньовічної. Але вся формальна сторона служить головнй меті - бути обрамленням для реалістичного мистецтва. Данте відчув, що шлях справжнього художника в його дні - це шлях реалізму  Данте і тут довго тримався старих норм. Коли він давав своїй поемі заголовок, він обертався в колі понять середньовічної естетики. Але коли він приступив до зображення світу своїх поетичних видінь, він заговорив іншою мовою. Правда, не відразу. У XI пісні "Пекла" він твердій пам'яті, що природа створена богом.У цьому твердженні змішано старе й нове. Стара естетика вимагала посилання на божественне походження мистецтва. Для нової естетики важливо було установити зв'язок між мистецтвом і природою. Поет відчув у власній творчості цей новий струмінь і дав йому вихід. Далі його теоретичні положення стають все вільніше, все ближче до реалізму. У XXXII пісні "Пекла" йдеться про муз. Відступ від старих естетичних канонів ставав активнішим в міру того, як росла поема. У XII пісню "Чистилища" Данте описує зображення на плитах, якими вимощений один з кіл чістіліщної гори.Ідеал визначився. Задача мистецтва - зображувати так, щоб зображуване здавалось дійсністю. Така основна теза. Надалі він, проте, піддасться новим виясняти. Наприкінці XVII пісні "Раю" Каччагвіда, в числі інших повчань, дасть нащадку та урок поетики. Це вимога конкретності і досяжності зображуваного є найціннішим доповненням до вимоги реальності.  В "Чистилище" поет показав результат внутрішньої роботи, що зробила його по-справжньому народним поетом. Коли він зустрічається ("Чистилище", XXIV) з тінню Бонаджунти, то на його питання він відповідає віршами, які стали маніфестом його власного поетичного напрямку.  Поет творить не тому, що йому потрібно формулювати філософські думки,а тому, що йому потрібно знайти умовні вирази для умовних почуттів. Він творить, щоб дати вихід внутрішньому хвилюванню, викликаного безпосереднім відчуттям. Слово і вірш повинні передавати справжній живий трепет, тільки що народжений в грудях поета. Поезія повинна розвиватися в напрямі до простоти і природності, звільняючись від умовностей. Поезія Данте хоче передавати лише реальні відчуття. У своєму прагненні стати реалістичною вона вільно користується творчими прийомами поетів з народу і прийомами народної лірики, виправляє вишуканість вчених порядків.