52.Поезія трубадурів як культурне явище. Орбіта впливу поетичної школи Провансу.

У ліриці трубадурів домінувала тема кохання. «Висока» любов протиставлялась «безглуздій» любові — долі «дурних багачів», старих і скупих. Вишукана лірика трубадурів оспівувала лицарську куртуазну любов і радощі життя. Дама, що оспівувалася трубадуром, стала новим персонажем у середньовічній європейській культурі. Шляхетна дама виступала охоронницею культурних цінностей, що змушували лицаря вдосконалюватись і бути зразковим

представником привілейованого класу. Трубадури володіли музичною освітою. Головними жанрами і формами їх лірики були: серена (вечірня пісня), альба (вранішня пісня), пасторела (пісня-діалог), рондо, балада, естампіда (танцювальна пісня), плен (пісня-плач), сирвента (сатирично-політична пісня), кобла (любовна пісня).Провансальська лірика XI-XIII ст.- це перший досвід європейської авторської лірики народною мовою. Становлення її нерозривно пов'язане з кур туазним феноменом. Мова Провансу повиннг була передати всі тонкощі куртуазного коханні і служіння дамі. У творчій лабораторії трубадур" вона досягла високої чистоти, вишуканості й разол з тим зберегла близькість до розмовної народно мови. Завдяки високим достоїнствам лірики труба [91] дурів, провансальська мова на деякий час стала міжнародною мовою ліричної поезії.Лірика Провансу ввібрала в себе кращі поетичні традиції попередніх століть. Вона тісно пов'язана з животворною народною традицією й античною поезією; відчутний у ній вплив арабо-іспанської любовної лірики, а також середньовічної латинської поезії, зокрема творчості вагантів. У свою чергу, творчість трубадурів лягла в основу багатьох літературних явищ і зумовила шляхи їх розвитку. Вона сприяла виникненню французької, іспанської та португальської поезії; безумовною є її роль у становленні німецького міннезангу.Особливо значним був вплив Провансу на італійську культуру. Трубадури безпосередньо вплинули на становлення італійської лірики (зокрема, школи «Dolce stil nuovo» («Нового солодкого стилю»). Вони значною мірою визначили погляди Данте на роль та значення народної мови (Данте «Про народну красномовність»). Через Петрарку та пет-раркистів - вплинули на європейську поезію загалом. У наступні століття зацікавленість поезією трубадурів проявили Війон, деякі романтики, пізніше- Гейне, Рембо, Ростан, О. Блок, в наші дні - Луї Арагон. Секрет великої популярності поезії Провансу - у прагненні особистості до створення нових морально-етичних ідеалів, вільних від християнського аскетизму та приниження людських почуттів. У своїх кращих проявах куртуазна лірика відобразила загальнолюдські ідеали, почуття й уявлення.Условность поэтического языка, и ранее свойственная трубадурам, достигает крайней степени в религиозной лирике Прованса. Крупнейший представитель этой лирики — Гираут Рикьер называл сам себя «последним трубадуром». Образованная в начале XIV в. Тулузская «консистория весёлой науки» (gai saper — весёлая наука, — так называли свое искусство трубадуры) культивировала исключительно религиозная лирика, приобретавшая с течением времени всё большую сухость, условность и формализм. Традиция старопровансальской лирической поэзии совершенно прекращается. Но её влияние на всё развитие европейского поэтического искусства было очень велико — французская и испанская лирика, немецкий миннезанг и особенно итальянская поэзия (Данте, Петрарка, весь dolce stil nuovo находились под несомненным и большим воздействием старопровансальских поэтов). Позднее лирик трубадуров на долгое время была оставлена без внимания и лишь в начале XIX века романтики (Гейне, Гёте, Уланд, Кардуччи) заинтересовались средневековой литературой и в том числе провансальской поэзией. Через переводы романтиков В. А. Жуковского средневековая лирика вошла в русский литературный обиход. Сглаживая местный и исторический колорит, Жуковский делал акцент на символическом значении поэзии трубадуров. Мотив поклонения Деве Марии как куртуазной Даме использован Пушкиным в стихотворении «Жил на свете рыцарь бедный