70. Суспільство і соціальна інформація.

Отже, інфо, що виникає в процесі пізнання світу людьми, називається соціальною. Оскільки людина завжди несе на собі відбиток суспільних умов життя, то і соціальна інформація відображає відносини і подання, що існують у суспільстві, його протиріччя і проблеми. Саме слово "соціальний" означає громадський. Людський сенс фактів завжди розкривається через їх значення для суспільного життя. Це, у свою чергу, додає соціальної інформації політичне забарвлення – в силу об’єктивно різного становища людей, груп, соціальних верств у матеріальному виробництві та суспільній структурі в цілому. Соціальна інформація виникає в процесі людської діяльності, відображає факти з точки зору їх суспільної значущості і служить для спілкування між людьми досягнення ними своїх цілей у відповідності з суспільними інтересами.

71. Сутність гуманістичної позиції журналістики.

У гуманістичній журналістиці людина розглядається як соціальна одиниця, частинка суспільства. Залежно від своєї поведінки, вона є або корисною для соціуму, або ж нікчема, негідник, «відходи суспільства». Зрештою, порушуються права людини, які так голосно проповідує гуманізм. Це яскраво спостерігається у пресі, коли журналіст оголошує підсудного негідником, покидьком, сволотою ще до вироку суду, вживає образливі слова на адресу політиків, державних діячів, акторів тощо. Ознакою гуманістичної журналістики є переважання прав людини над обов’язками. В сучасних мас-медіа дуже часто чуємо про наші права і лише зрідка про обов’язки. Таким чином концепція прав розглядається автономно, залишаючи людину поза контекстом. Зміщення акцентів на права в кінцевому результаті призводить до виникнення в людській свідомості «ідеї необмежених прав», яка втілюється у крилатих висловах молодого покоління: «в житті треба спробувати все», «вживати чи не вживати наркотики — це моє особисте право» і т.д

72. Сучасні проблеми мас-медіа.

Зростаючий розрив між невеликою кількістю журналістів агентств і загальною чисельністю журналістів. Цей розрив існував завжди, але сьогодні він набуває небезпечних розмірів, що пов'язано з надто швидкими темпами зростання журналістів і викликано збільшенням кількості носіїв писемної, аудіовізуальної і телематичної інфо. Справа в тому, що велика частина інфо, яка поширюється ЗМІ. має у своїй основі майже як ексклюзивні джерела, повідомлення світових телеграфних агентств (Франс-Пресс), нашого Укрінформу та кількох державних і приватних агентств ближнього закордоння, на яких і ґрунтується у підсумку «виробництво» інфо. А більша частина ЗМІ і журналістів лише повторюють, доповнюють і нюансують цю інфо, яка буквально є інфраструктурою їх власного виробництва. Виходить так, що переважна більшість журналістів опиняється у становищі коментаторів цієї інфо. Рекламний репортаж і похідні від нього форми журналістики. Уся система ЗМІ зіткнулася з новою проблемою, яку можна визначити як все більш сильне змішування реклами та інфо. Різниця між двома такими видами матеріалів зрозуміла кожному, однак при читанні численних текстів бачимо, як непомітно зникають ці грані, і в результаті реклама поглинає власне пресу, підриває її престиж.Політична влада і журналістика. Ця проблема пов'язана із зміною статусу комунікацій у нашому суспільстві. Ще вчора політична влада була якщо не оточена повною секретністю, то в усякому разі замкнутою на самій собі і майже не «відкривалась». Сьогодні політичні діячі і журналісти утворюють головну дійову пару в широкому комунікативному просторі, причому в такій мірі, що вже важко зрозуміти, хто ж тут кого підтримує. Конкуренція у межах системи ЗМІ . Конкуренція між ЗМІ завжди існувала, але вона набуває сьогодні особливого характеру в зв'язку з невідповідністю, яка існувала між постійним розширенням комунікативного простору і тим фактом, що більша частина інфо надходила від одних і тих же телеграфних агентств дальнього і ближнього закордоння. Тому журналісти опинилися в умовах нерівності, що змушує їх докладати ще більших зусиль для того, щоб хоч якось відрізнятися один від одного.