46. Поняття інформації як складової частини суспільних обов’язків і взаємодій.

Спочатку інфо сприймалась у науці як повідомлення, що передається людьми. Із середини 20 ст. вона описується як загальнонаукове поняття, що включає в себе обмін відомостями між людьми, людиною і автоматом, автоматом і автоматом, обмін сигналами у тваринному і рослинному світах, передачу ознак від клітини до клітини, від організму до організму. Людина оцінює, насамперед, зміст усього того, що відбувається в оточуючій її дійсності. Змістова інфо складає основу спілкування між людьми: обмін ідеями, досвідом, емоціями, результатами інтелектуальної діяльності. Жодна людина не може набути необхідних їй знань про світ, спираючись лише на особистий досвід. Для всебічної орієнтації індивіду, колективу чи суспільству в цілому служать відомості, накопичені людством за його довгу історію. Інфо, що виникає у процесі пізнання світу людьми є соціальною. Оскільки людина завжди має на собі «відбиток» суспільних умов життя, то і соціальна інфо відображає стосунки та уявлення, що побутують у суспільстві, його протиріччя і проблеми.

47. Поняття інформації.

Інформація – будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. (За законодавством (Закон України «Про інформацію»). В інших наукових сферах. Поняття інфо по-різному розлядають у теоретичних дисциплінах, що мають з ним справу: у математиці й лінгвістиці, біології і соціології тошо. Спочатку інфо сприймалась у науці як повідомлення, що передається людьми. Із середини 20 ст. вона описується як загальнонаукове поняття, що включає в себе обмін відомостями між людьми, людиною і автоматом, автоматом і автоматом, обмін сигналами у тваринному і рослинному світах, передачу ознак від клітини до клітини, від організму до організму. Загальне поняття інфо подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу. В залежності від галузі використання термін «інфо» одержав безліч визначень, зокрема: відомості або повідомлення про щось (побутове); роз'яснення, виклад; оригінальність, новизна; комунікація та зв'язок, в процесі якого усувається невизначеність (теорія зв'язку,); відображена різноманітність (радянський вчений Аркадій Дмитрович Урсул);

48. Порядок доступу журналістів до публічної інформації. Регулюється Законом України «Про доступ до публічної інформації». Цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, яка була отримана або створена у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Метою цього Закону є забезпечення прозорості і відкритості суб'єктів владних повноважень та створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень під час здійснення ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Стаття 5 Забезпечення доступу до інформації. Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. Стаття 6 Інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Стаття 19. Оформлення запитів на інформацію. 1. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації, надати публічну інформацію, що знаходиться у його володіння. 2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації з запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. 3. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. 4. Письмовий запит подається в довільній формі. Журналісти мають особливий правовий статус з огляду на право доступу до інформації. Здійснюючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, журналіст використовує права та виконує обов’язки, передбачені Законом України «Про інформацію» та Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Журналіст зокрема має право: на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації; відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами; відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом; на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України; переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації; на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів; звертатися до спеціалістів при перевірці одержаних інформаційних матеріалів; на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.