- •1.Макаренко про виховання
- •2.Актуальні проблеми виховання у сучасній українській родині.
- •3. Актуальні проблеми виховання учнівської молоді
- •4.Аналіз розвитку освіти в роки ввв та післявоєнні роки
- •5.Взаємозвязок родинного та соціального виховання.
- •6.Звязок самовиховання і перевиховання.
- •8. Види контролю знань.
- •9.Визначення педагогіки.
- •10.Визначення поняття «зміст освіти».
- •12 Використання соціологічних методів при проведенні науково-педагогічного досліджння
- •13 Виникнення і розвиток дидактики
- •14 Внесок Коменського у розвиток дидактичної теорії
- •15 Внесок Ярослава Мудрого у розвиток вітчизняної освіти
- •16. Галузі педагогіки.
- •17. Духовно-моральне виховання молоді.
- •18. Екологічне виховання і формування екологічної культури молоді.
- •19. Ефективні форми організації виховання.
- •20. Забезпечення жіночої освіти в Україні.
- •21. Забезпечення навчально-виховного процесу в Києво-Могилянській академії.
- •22. Завдання / та функції класного керівника, куратора
- •23. Загальні форми організації виховання.
- •26 Засоби виховання молоді.
- •27 Засоби навчання.
- •28.29 Зв’язок педагогіки з іншими науками
- •30 Зміст братської освіти в україні
- •32 Ідеї народної педагогіки Стельмахович
- •33 Ідеї родинного виховання у визначних особистостей
- •34 Категорії родинного виховання
- •35 Мета та завдання педагогіки
- •36. Метод психолого-педагогічного експерименту
- •37. Методи контролю знань
- •39. Методи контролю і самоконтролю знань
- •40. Методи навчання у народній дидактиці
- •41. Методи навчання та їх класифікація
- •42. Методи наукових досліджень у педагогіці
- •43. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •44. Методи педагогічного спостереження
- •45. Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •46. Навчальна книга періоду київської русі
- •47. Навчальна книга періоду Київської Русі
- •48. Навчальний план, навчальна програма.
- •49. Навчальні плани, підручники, посібники, програми
- •50. Напрямки Виховання
- •51. Народна дидактика – основа наукової педагогіки
- •53. Національна доктрина розвитку освіти. Характеристика
- •53. Освіта і виховання періоду ополячення
- •54. Освіта періоду Київської русі
- •55. Освітні процеси в Україні періоду олитовлення
- •56. Освітня діяльність Володимира Великого
- •57. Основні категорії педагогіки
- •60. Особливості виховання у дохристиянські часи.
- •61. Особливості розвитку освіти у радянські часи.
- •60. Особливості виховання у дохристиянські часи.
- •61. Особливості розвитку освіти у радянські часи.
- •62.Педагогічна творчість
- •64,65. Поняття дидактики і її основних категорій.
- •66.Поняття коллективу
- •67.Поняття методу науково-педагогічного дослідження.
- •68.Поняття процесу навчання
- •69.Принципи виховання
- •72.Принципи освіти в Україні є:
- •73 Принципи системності і послідовності
- •74. Завдання / та функції класного керівника, куратора
- •75. Реформи Петра Завадського.
- •76. Реформування освітньої галузі на сучасному етапі.
- •77. Розвиток гімназійної освіти в Україні.
- •77.Розвиток ліцейної освіти в Україні
- •79.Розвиток педагогіки як науки та навчальної дисципліни
- •81.Санітарно-гігієнічне виховання молоді
- •82.Форма організації навчання
- •83.Стилі педагогічного спілкування
- •84. Структура процесу навчання
- •85.Система освіти України, її структура
- •86. Українські ліцеї та гімназії
- •87.Фізичне виховання та формування фізичної досконалості молоді
- •88.Форми організації виховання
- •89.Види і форми контролю знань
- •90. Формування правової культури молоді
- •91.Функції процесу навчання
- •92. Основні документи про освіту
- •93.Основні принципи виховання
76. Реформування освітньої галузі на сучасному етапі.
У Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI cт.”) визначено "стратегію розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу на XXI ст. створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації".
Вона визначає стратегічні завдання реформування освіти в Українській державі: відродження і розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави, формування освіченої, творчої особистості; виведення освіти в Україні на рівень розвинених країн світу шляхом докорінного реформування ії концептуальних, структурних, організаційних засад. Передбачається створення на рівноправній основі недержавних та глибока демократизація традиційних навчально-виховних закладів.
У програмі "Освіта" визначені також пріоритетні напрями, основні шляхи і принципи наступного реформування освіти. Вони спрямовані на досягнення певних стратегічних цілей. Зокрема, досить конкретно визначаються шляхи реформування кожної з ланок системи освіти: дошкільного виховання, в якому поєднуються сімейне і суспільне виховання; загальноосвітньої підготовки на національній основі. в якій реформуванню піддаються зміст гуманітарної та природничо-математичної освіти, трудової та фахової підготовки в середній ланці освіти. Сутгєва увага приділяється національному вихованню, головною метою якого є надбання молодим поколінням соціального досвіду успадкування духовного спадку українського народу, формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою.
77. Розвиток гімназійної освіти в Україні.
Варто відмітити, що умови розділення України між 2 імперіями — Російською та Австро-угорською зумовили окреме існування на українських землях гімназій відповідно російських і австро-угорських.
Імовірно, першою гімназією на території України, що знаходилась у складі Російської імперії, була Одеська комерційна гімназія (перша і одна з 2 у Російській імперії). Її було засновано у 1804 р., але вже у 1817 р. скасовано. Крім парафіяльного і повітового училища, вона містила у своєму складі власне комерційну гімназію, в якій викладались такі світські дисципліни, як мови новогрецька та італійська, алгебра і арифметика, а також «приспособи до комерції», право, загальна граматика, комерційна географія і бухгалтерія, комерційна справа, освоєння фабрик і товарів, історія комерції, комерційне і морське право.
Перші гімназії в Україні (по одеській) були створені в Харкові, Чернігові, Катеринославі — у 1805 році, Новгород-Сіверську, Полтаві — у 1808 році, Херсоні — у 1812 році[2].
Першу за часом класичну чоловічу гімназію в Києві було засновано 1809 року (вона са́ме називалась Перша чоловіча гімназія). Містилась вона спочатку на Подолі, а з 1811 року — у Кловському палаці на Печерську. Тут викладали відомі історики М. Ф. Берлінський та М. І. Костомаров; серед вихованців були художник М. М. Ге, історик М. В. Закревський, поет М. В. Гербель, скульптор П. П. Забіла. У 1850-52 рр. скульптор О. В. Беретті спроектував будинок для міської гімназії на Бібіковському бульварі (нині бульварі Шевченка). Проте міський уряд віддав приміщення гімназії кадетському училищу. Лише у 1857 році, після того як на сучасному Повітрофлотському проспекті за проектом І. В. Штрома виріс Кадетський корпус, Перша гімназія переселилась у будинок на Бібіковському бульварі. У роки Першої світової війни гімназію було переобладнано під військовий госпіталь. З 1959 року — це гуманітарний корпус Київського університету (КНУ)[3]
В Галичині, що входила до складу Австро-Угорщини у ХІХ ст. функціонували гімназії в наступних містах: Львів, Станиславів, Тернопіль, Теребовля та ін.
У Львівській гімназії з 1867 всі навчальні предмети в початкових класах викладалися українською мовою, а з 1874 — в усіх класах.
З розпадом СРСР на початку 1990-х років, занепаду і розвалу в Україні зазнали всі сторони життя — від економіки, соціальної сфери, медицини до галузі культури і освіти. Поруч із загальнодержавною освітньою системою постала новітня система реформованої і приватної освіти. Навчальні заклади середньої освіти також не стали виключенням: повсюди виникали новітні, в тому числі і платні приватні замінники ЗОШ (загальноосвітніх шкіл). Спостерігалась справжня анархія як з назвами таких закладів, так і особливо — з навчальними програмами, планами і самою системою і методиками викладання.
Покласти край і унормувати становище в царині середньої освіти в Україні був покликаний Закон України «Про загальну середню освіту», прийнятий 13 травня 1999 року, який чітко «прописав» усі норми середньої освіти. Згідно зі згаданим законом гімназія це:
Подальший розвиток і функціонування гімназій, як і решти закладів середньої освіти в Україні має ґрунтуватись виключно на засадах указаного Закону України. Гімназія — заклад нового типу, головною метою якого є задовольнити запити суспільства, держави у загальній середній освіті шляхом відбору і навчання обдарованих та здібних дітей, забезпечення їх науково-теоретичної, гуманітарної, загальнокультурної підготовки для подальшого навчання у навчальних закладах вищого рівня.
Так у 1999 році у місті Боярка було відкрито Києво-Святошинську районну класичну гімназію яка продовжує традиції елітних навчальних закладів України.