36. Метод психолого-педагогічного експерименту

Метод – це спосіб досягнення мети, шлях пізнання того чи іншого явища. Методи науково-педагогічного дослідження розглядаються як способи розкриття психолого-педагогічних процесів формування особистості в умовах цілеспрямованого спеціально організованого навчання та виховання. Для того, щоб дослідити конкретне явище, необхідно підібрати комплекс методів, з допомогою яких можна забезпечити цю процедуру, розробити її структуру.

Методи педагогічного експерименту тлумачаться як методи дослідження, які застосовуються при перевірці того чи іншого прийому, методу, явища навчально-виховного чи науково педагогічного плану у спеціально створених і чітко визначених умовах.

Найбільш відомими видами експериментує констатуючий та формуючий. Констатуючий експеримент проводиться на початку дослідження для виявлення попереднього стану тієї чи іншої проблеми, ситуації, явища. Формуючий експери­мент включає зміни, перетворення, перебудову чогось існую­чого і здійснюється за допомогою експериментальної моделі впливу на предмет дослідження.

За місцем проведення експерименту він може бути природним чи лабораторним. Природний — організований у звич­них для учнівської молоді умовах, без порушення порядків; лабораторний — проведений за спеціально створених умов, змодельованих тим, хто його проводить або зацікавлений у про­веденні.

37. Методи контролю знань

Контроль знань відіграє важливу роль у забезпеченні виконання навчальних програм. Він сприяє забезпеченню ефективності навчання, бажанню кращого засвоєння знань, важливих для подальшої практичної діяльності.

Методи контролю знань - це способи виявлення та оціню­вання знань і фіксація їх результатів. Основними методами контролю є спостереження за навчальною діяльністю учнів­ської молоді, усне опитування, письмова перевірка знань, графічна перевірка, перевірка практикою, тестова перевірка.

Спостереження за навчальною діяльністю - метод, який супроводжує інші методи контролю і виконує допоміжну функцію, оскільки допомагає педагогові зробити певні виснов­ки про якість навчальної діяльності його підопічних.

Усне опитування сприяє посиленню в учнівської молоді навиків та вмінь грамотно, логічно правильно висловлювати свої думки, аргументувати відповідь, підтверджувати П фак­тами, прикладами, відстоювати власні погляди. Цей метод досить складний, оскільки вимагає ретельної підготовки не тільки учнів, а й педагога, який мас ставити питання таким чином, щоб воно впливало на бажання давати обґрунтовану відповідь.

Письмова перевірка знань - метод, який уможливлює глибокий і всебічний аналіз педагогом матеріалу, викладено­го в письмовій формі. Відомі такі види письмового контролю, як диктанти, перекази, твори, складання тез, анотацій тощо.

Графічна перевірка знань поширюється на заняття з геометрії, креслення, тригонометрії, географії, історії та інші, Вона включає складання таблиць, діаграм, графіків, схематичних зображень, таблиць. Цей метод сприяє прискоренню виявлен­ня знань учнівської молоді, їх умінь абстрактно мислити, узагальнювати.

Перевірка знань практикою сприяє виявленню умінь та навиків учнівської молоді у процесі трудової діяльності в ла­бораторіях, майстернях, від час екскурсій, змагань тощо. Найчастіше така перевірка застосовується при вивченні дис­циплін природничо-математичного циклу.

Тестова перевірка знань - це продуманий перелік запи­тань і завдань, який може бути запропонований для виконан­ня за варіантами після вивчення конкретних тем з дисципліни або дисципліни в цілому. Здебільшого тести бувають вибірко­вими (учень вибирає правильну відповідь)та конструйованими (учень самостійно конструює свою відповідь).

38. Методи заохочення і покарання у процесі виховання особистості(Власова, Марушкевич ст..213)

Методи стимулювання застосовуються педагогами для активізації діяльності особистості. До методів стимулювання належать методи заохочення та покарання.

Заохочення втілює у собі педагогічний вплив на особистість через позитивну характеристику чи оцінку її діяльності. Воно сприяє розвитку у вихованця бажання самовдосконалюватись, правильно орієнтуватись у подіях та ситуаціях. Особливо впливовим є колективне схвалення, яке помножує активність особистості,спонукає до подальшої роботи. Щоб заохочення мало якісний вплив, воно має бути безпомилковим, обґрунтованим, доброзичливим.

Покарання коректує поведінку, викликає хвилювання, почуття сорому, бажання не повторювати допущених помилок. Воно спрямовує поведінку, розвиває і посилює вольові якості і характер вихованця. Вибір міри покарання залежить від індивідуальних особливостей особистості, яка здійснила порушення, якостей її характеру і, відповідно, від рівня авторитету педагога, який прагне через покарання вплинути на свідомість вихованця. Застосовуючи метод покарання педагог має спиратись на колективну та громадську думку.

Заохочення і покарання вимагають від педагога майстерності, спрямованої на корекцію дій, вчинків, поведінки загалом. Покарання варто застосовувати тільки у випадку встановлення провини. Не користуючись при цьому здогадками. У випадку крайньої необхідності варто привернути увагу колективу до негативного вчинку ровесника і заручитись їх підтримкою.