2.Актуальні проблеми виховання у сучасній українській родині.

Зміна положення жінки в суспільстві викликало протиріччя між її соціальними ролями, яке нерідко породжує напруженість і конфлікти в сімейних відносинах і негативно позначається на вихованні дітей. Зайнятість жінки у сфері суспільного виробництва веде до ослаблення контролю за поведінкою дітей, недостатнього уваги до їхнього виховання. Крім того, протиріччя між професійною та сімейної ролями жінки поряд з деякими іншими обставинами виступає однією з причин зниження народжуваності. У зв'язку з цим виникає проблема виховання в сім'ї одну дитину. Відомо попередження А. С. Макаренка про те, що виховання єдиного сина або дочки набагато більш важка справа, ніж виховання декількох дітей.

Говорячи про сучасну сім'ю, не можна обійти мовчанням таку проблему, як зростання кількості розлучень. Це явище відбиває ломку старих і розвиток нових основ сімейних відносин, моральних норм. Причини розлучень різні: протиріччя між професійною та сімейної ролями жінки; прагнення подружжя до максимальної справедливості у розподілі прав і обов'язків у сім'ї, що породжує сімейні колізії, сварки, конфлікти. Тут мається на увазі і побутова перевантаження жінки, яка несприятливо позначається на подружніх взаєминах, створює напруженість у спілкуванні з дітьми. 

Певні труднощі становить виховання дитини в умовах повного достатку, а часом надлишку. Матеріальні блага часто звертаються на шкоду дітям, якщо батьки не виховують у них здорові духовні потреби.

3. Актуальні проблеми виховання учнівської молоді

Усі високорозвинені країни зіткнулися з важкими проблемами, пов'язаними з життям і поведінкою молоді, такими, як ріст злочинності, наркоманії, алкоголізму. У 70-і роки в західній педагогіці виділився сильний рух за гуманізацію освіти і виховання. Головне в гуманній побудові школи — створити умови для пізнання підлітком самого себе, укріпити його впевненість у собі, розвивати своє «Я» — стрижень особистості, виховати повагу до інших людей і уміння співпрацювати з ними. У навчальні плани включені курси «Людина», «Мотиви поведінки людини», «Причини і попередження неправильної поведінки» та інші, вони дають підліткам знання про найскладніший об'єкт природи — людину. Консультанти, психологи ведуть індивідуальну роботу з учнями, які мають утруднення, проблеми в поведінці. Водночас школа створює всі умови для успіхів у навчанні. Одночасно з навчанням школа заповнена іншими видами діяльності — спортом, виданням газети, заняттям музикою, ліпленням, малюванням, дизайном, моделюванням, роботою з комп'ютером. Драматизація, рольові ігри, дискусії, ситуаційне виховання — далеко не весь інструментарій школи.

4.Аналіз розвитку освіти в роки ввв та післявоєнні роки

Великих збитків було завдано нашому народу протягом війни 1941-1945 років. Здебільшого було припинено працю освітніх закладів, наукових установ. Багато молодих людей разом із наставниками добровільно пішли на фронт. 27 червня 1941 року було прийнято постанову уряду « про порядок визначення і розміщення людських контингентів і цінного майна». Згадно з її положеннями розпочалася евакуація вищих на інших навчальних закладів, наукових установ, дітей та підлітків.

Німці, перебуваючи на території України, намагалися впливати на виховання української молоді своєю ідеологією. У деяких містах, зокрема Севастополі, підпільно працювали школи, учні яких, навчаючись, доомагали підпільникам боротись проти ворогів. У місцях звільнених від фашистів, доводилось відбудовувати дошкільні заклади, школи та інші установи. Для малолітніх дітей намагались створювати санаторні групи. Спеціальні дитсадки. Навчання розпочиналось у тих містах і селах, де уціліли приміщення шкіл.

У 1943-1945 роках почали повертатись в Україну евакуйовані навчальні заклади разом із спеціалістами.

Заходи, які відбувались у період війни в галузі освіти, різно оцінені істориками, але, загалом, освітяни зберегли напрацювання попередніх десятиліть для продовження своєї діяльності у справі навчання та виховання української школи.

У післявоєнний період у країни відбудовувалась і розширювалась мережа шкіл, культурно – освтніх, науково – дослідних установ, поліпшувалась їх матеріально технічна база. Для працюючої молоді було створено вечірні школи. Важливим завданням була підготовка спеціалістів для народного та сільського господарства. У другій половині 50-х років відновили роботу всі навчальні заклади. Було здійснено перехід но семирічного навчання.

Поряд з цим продовжувалась науково-педагогічна робота: розроблялись питання теорії та історії педагогіки, теорії виховання, дитдактики. Йшов розвиток освітніх процесів на возз'єднаних західноукраїнських землях, де створювалися школи для дорослих і працюючої молоді. Відомо. Що у 1949 р. У Львові було відкрито цілодобову заочну середню школу, а в 1954 р. Такі заклади існували в кожному з великих міст регіону.

У школах створювали фонди всеобучу, які сприяли придбанню одягу, взуття, пудручників, продуктів для безкоштовного харчування учнів.

Жахливим було вилучення у 1947 р . із бібліотек фондосховищ великої кількості книжок, що стало перепоною на шляху усвідомлення молоддю націоналпатріотичних поглядів попередників, досвіду їх служіння батьківщині.