Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Страхування - шпори.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
27.04.2019
Размер:
609.79 Кб
Скачать
  1. Суть та особливості пропорційного та непропорційного перестрахування.

Страховик може брати на своє утримання обмежені за розміром ризики. Ці межі визна­чаються наявністю в компанії страхових фондів. Згідно із Зако­ном України «Про страхування» страховик може укласти страхо­вий договір на суму, що не перевищує 10% сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів. Такі обме­ження диктуються інтересами додержання достатньої платоспро­можності страховика.

Перестрахування буває двох видів: – Пропорційне, непропорційне.

Пропорційне. У відповідності до цього методу страхове відшкодування можна ще визначити за допомогою процентних розрахунків: страхове відшкодування повинно складати стільки відсотків від суми страхового збитку, скільки страхова сума від майнової оцінки застрахованого майна.

Особливістю пропорційної системи страхування є те, що розподіл збитку між страховиком та страхувальником не зале­жить від його розміру.

Непропорційне страхування. Призначення непропорційного перестрахування - гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період. Отже, у непропорційному перестрахуванні цедент сам оплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик у межах ліміту відповідальності за договором. Відповідальність за непропорційним договором установлюється в абсолютній сумі (договір ексцедента збитку) чи у відсотках (договір ексцедента збитковості). У непропорційних договорах утримання цедента називають першим збитком, франшизою, пріоритетом.)

Непропорційне перестрахування представлене договором ексцедента збитку та договором ексцедента збитковості. Згідно з договором ексцедента збитку механізм перестрахування вступає в дію тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованим ризиком перевищує межу обумовленої в договорі суми у разі настання страхового випадку. У разі недостатньої місткості першого ексцедентного договору у договорі ексцедента збитку, як і в договорі ексцедента суми, застосовують другий, третій і наступні ексцеденти.

  1. Страхові фонди і форми їх організації.

СТРАХОВИЙ ФОНД - сукупність натуральних і фінансових резервів, призначена для попередження і відшкодування збитків, завданих стихійними лихами, техногенними аваріями або іншими надзвичайними випадками.

Форми страхового фонду: централізований (резервний) фонд; фонд самострахування; страховий фонд страховика.

Централізований (резервний) страховий фонд – формується централізованим методом на рівні держави, територіаль­но-адміністративної одиниці, його призначення - відшкодуван­ня збитків та усунення наслідків стихійного лиха, великих аварій, інших страхових подій шляхом перерозподілу загальнодержав­них ресурсів, формується як в натуральній ,так і в грошовій формі.

Фонд самострахування - формується децентралізованим ме­тодом на рівні господарюючого суб'єкта, його мета - долання тимчасових труднощів та відшкодування втрат в процесі вироб­ництва при настанні страхового випадку шляхом цільового використання власних ресурсів, переважно формується у вигляді на­туральних запасів суб'єкта, але може мати й грошову форму.

Страховий фонд страховика - формується децентралізова­ним методом за рахунок внесків страхувальників, його мета - ор­ганізація страхового захисту у відповідності до встановлених пра­вил та умов страхування шляхом виплати страхових сум страху­вальникам при настанні страхового випадку, а також реалізація економічних інтересів страховика в отриманні прибутку. В сучас­них умовах зазначений страховий фонд формується тільки у гро­шовій формі та знімає суперечливість відносини між страхуваль­ником та страховиком, хоча й залишає відмінності у пріоритетах. Так, для страхувальника страховий фонд - це, насамперед, гарант виконання зобов'язань страховика з організації страхового захи­сту, а потім вже існує зацікавленість у його кількісному зростанні.

Для страховика, навпаки, пріоритетним є те, що страховий фонд, насамперед, капітал, який може прирости, тобто принести прибу­ток, а на другому плані - засіб виконання зобов'язань перед стра­хувальниками з приводу страхових виплат.

Мета страхового фонду - відновлення ситуації, її стабілізація, але не покращення. Тому, значення страхового фон­ду полягає ще й в тому, що в ньому реалізуються певні еко­номічні відносини процесу виробництва, він є фактором стабілізації економіки, сприяє економічному прогресу суспільства у якості джерела інвестицій в економіку.

Задача

Визначіть величину страхового платежу, котру страхова компанія повинна повернути страхувальнику внаслідок дострокового припинення договору страхування цивільної відповідальності власника транспортних засобів за вимогою страхувальника згідно з такими даними:

1. Термін, на який укладено договір страхування – 12 місяців.

  1. Період часу, котрий договір діяв – 6 місяців.

  2. Страховий платіж, сплачений страхувальником згідно з договором страхування – 42 тис.грн.

  3. Виплата страхового відшкодування, здійснена страховиком унаслідок страхового випадку – 160 тис.грн.

  4. Величина нормативних витрат на утримання страхової компанії – 25 відсотків

ДОГОВІР РОЗРИВАЄТЬСЯ ЗАДАЧА АЛЕ ЗА ЦИМ ВИДОМ СТРАХУВАННЯ МАКСИМАЛЬНА ВИПЛАТА 50 000 ГРН. Розв’язку нема.

Білет №21