3.Розмежування ризиків та їх оцінка.

Передумовою виникнення страхових відносин є ризик, без якого не існує страхування, бо безризику немає страхового інтересу. Зміст ризику і міра його вірогідності визначають межі страхового захисту

Найбільш послідов­ним є твердження, згідно з яким ризик у своїй першо­основі є невизначеністю.

Ризик – це імовірність реалізації негативної події у відповідному часі та просторі в силу обмеженості ресурсів любого типу.Класифікація:А. Природні/антропогенні

Б. Майнові/особистіВ. Катастрофічні/великі/середні/малі та незначні ризикиГ. Чисті/спекулятивні

Чистий ризик має 2 альтернативи:відсутність збитків чи збитки.Спекулятивний ризик: 3альтернативи- отримання прибутку, відсутність збитків і прибутку, наявність збитків.Залежно від джерела небезпеки виділяються ризики, зумовлені проявом стихійних сил природи й діяльності людини (суспільства). За обсягом відповідальності страховика ризики підрозділяються на індивідуальні й універсальні.

Особливу увагу складають специфічні ризики: аномальні й катастрофічні. До сукупності аномальних включаються ті ризики і тоді, коли неможливо величину їх віднести до тієї чи іншої групи страхової відповідальності.Аномальні ризики бувають нижче і вище нормального. Катастрофічні ризики складають значну групу, що охоплює велику сукупність застрахованих об’єктів або страхувальників, нерідко спричиняючи збитки в значних розмірах. До числа їх належать землетруси, урагани, цунамі

та інші прояви стихійних сил природиКатастрофічні ризики можуть бути застраховані на особливих умовахдоговору між страховими партнерами.

У міжнародній страховій практиці використовуються всілякі методи для оцінки ризику. Найбільш поширені з них: метод індивідуальних оцінок, метод середніх величин і метод процентів. Метод індивідуальних оцінок застосовується лише тоді, коли ризик не можна зіставити з середнім типом ризику. Страховик може зробити лише довільну оцінку, що випливає з його професійної підготовки і досвіду та суб'єктивного погляду. Метод середніх величин полягає в тому, що окремі ризикові групи розмежовуються на декілька підгруп, щоб створити аналітичну базу для визначення ризику за ризиковими ознаками. До них відносяться балансова вартість об'єкта страхування, підсумкові виробничі потужності, характер технологічного циклу тощо. При використанні методу процентів береться до уваги, що він виражає собою сукупність скидок і надбавок (накидок) до тієї аналітичної бази, яка зумовлена можливими позитивними й негативними відхиленнями від середнього ризикового типу. Ці скидки або надбавки виражаються в процентах (інколи в промілях) від середнього ризикового типу.

Задача

Громадянин Живко Г. Г. Укладає договір добровільного страхування від нещасних випадків для себе, дружини і двох дітей віком 7 і 12 років. Страхові суми на кожну із застрахованих осіб становлять по 1000 грн. Страхові тарифи визначено в таких розмірах: для дорослих осіб – 1% від страхової суми, для дітей віком до 10 років – 3% і віком від 10 до 18 років – 5% від страхової суми. Виплати відшкодувань для усіх застрахованих однакові і становлять: у випадку смерті внаслідок нещасного випадку – 100% страхової суми; при встановленні інвалідності I групи - 90%, II групи – 75 %, III групи – 50% страхової суми; при лікуванні наслідків травми внаслідок нещасного випадку виплачується по 10 грн. За один день лікування, але не більше 50% страхової суми. Визначіть: 1) страховий платіж за страхування родини Живка Г. Г.; 2) величину страхової виплати при умові, що сім’я постраждала в ДТВ і отримала такі збитки: батько – інвалідність II групи, мати – інвалідність III групи, діти отримали травми, лікування котрих тривало по 24 дні.

Рішення

Страхові платежі для родини Живка такі

1. за мати і за батька =1000*0,01*2=20

2. дитина до 7 років = 1000*0,03=30

3. дитина 12 років=1000*0,05=50

Сума платежів повністю за родину 20+30+50=100

Виплати відшкодувань становитимуть

- За батька 1000*0,75=750

- За мати 1000*0,5= 500

- за дітей :10*24*2= 480

Білет №10