48. Потреби та мотиви

Потреба, опосередкована складним психологічним процесом мотивації, виявляє себе психологічно у формі мотиву діяльності або поведінки.

Потреба – це нестача суб’єкта в чомусь конкретному, а мотив – обгрунтування рішення задовольнити або не задовольнити зазначену потребу в даному об’єктивному й суб’єктивному середовищі. Перш ніж потреба спричинить дію, особистість переживає складний психологічний процес мотивації, який полягає в усвідомленні тією або іншою мірою об’єктивної й суб’єктивної сторін потреби й дії, спрямованої на її задоволення.

Схема переходу потреби в мотив: потреба – мотивація – мотив(нестача у чомусь)–(усвідомлення потреби)–(обгрунтування рішення).

Мотивом може стати тільки усвідомлена потреба й тільки в тому разі, якщо задоволення цієї конкретної потреби, багаторазово проходячи через етап мотивації, безпосередньо переходить у дію.

З часом, якщо дія стала звичною, між потребою та дією встановлюється прямий зв’язок. Процес мотивації, здійснений раніше, залишається в неактуалізованому стані. Напр: людина кожного дня йдучи на роботу навіть не замислюється над тим чому вона це робить, які потреби спонукають її працювати. Відповідне рішення було обгрунтоване людиною раніше.

Отже, мотив є результатом мотивації і являє собою внутрішню психологічну активність, що організовує та планує діяльність і поведінку, спрямовану необхідністю задоволення потреби. В процесі мотивації потреба дістає одну із своїх суттєвих властивостей – предметність. Предмет, який відповідно до мотиваційної концепції О.М.Леонтьєва, розглядається як мотив, може бути „матеріальним, ідеальним, таким, який чуттєво сприймається або існує лише в уяві, у мисленнєвому плані”. Визначаючи місце мотиву серед чинників, які мотивують людську діяльність, розглянемо таку класифікацію:

- потреби та інстинкти як джерела активності, які пояснюють, чому організм взагалі приходить до стану активності;

- мотиви як причини, які визначають вибір спрямованості поведінки, а також те, заради чого здійснюється вибір саме цих актів поведінки;

- емоції, суб’єктивні переживання, установки, які дають відповідь на запитання про те, яким чином регулюється динаміка поведінки.

Джерелом спонуки виступають потреби й особистісні цінності суб’єкта. Вони мають стійкий понадситуативний, понаддіяльнісний характер, який разом з їх множиною викликає необхідність визначення спрямованості поведінки у кожній конкретній ситуації. Установка є тим психологічним механізмом, який „зсередини” управляє діяльністю відповідно до спрямованості, заданої мотивом.

Кожна діяльність має єдиний мотив, з яким вона пов’язана взаємно-однозначно; у свою чергу, мотив має чисельні зв’язки з різноманітними потребами.

Отже, мотив ніби прив’язаний до конкретної діяльності: у кожної діяльності є лише один мотив; він виникає одночасно з нею і припиняє своє існування разом з нею. Мотив формується на основі актуальних потреб та особливостей ситуації; перші зумовлюють необхідність саме даної конкретної спрямованості діяльності, другі – її можливість.

Однією з найважливіших характеристик мотиву є його здатність породжувати діяльність, яка срямована на деяку зміну життєвого світу суб’єкта. Мотив спонукає людину до таких змін, які є необхідними для задоволення потреб. Тбт завдяки мотиву у суб’єкта виникає необхідність здійснити за доп діяльності ті чи інші зміни у своєму життєвому світі. Критерієм цього виступає необхідність реалізації (задоволення) потреб суб’єкта.