- •6.030503 – «Міжнародна економіка», 6.030508 – «Фінанси і кредит», 6.030509 – «Облік і аудит»
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії.
- •Предмет політичної економії.
- •Зародження і розвиток політичної економії, її напрями і школи.
- •Методи політичної економії.
- •Функції політичної економії.
- •Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці.
- •Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва
- •2.2. Виробничий потенціал і межа виробничих можливостей.
- •Тема 3. Економічні потреби та інтереси.
- •3.1. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб.
- •3.2. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності.
- •3.3. Економічні інтереси, їх взаємозв’язок з потребами, споживанням і виробництвом.
- •Тема 4. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку.
- •Економічна система: сутність, структурні елементи і критерії класифікації.
- •4.2. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •4.3. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності.
- •Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші.
- •5.2. Товарна форма організації суспільного виробництва
- •5.3. Товар і його властивості
- •Сутність грошей. Альтернативні теорії грошей. Функції грошей.
- •Закони грошового обігу. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Грошові реформи.
- •Тема 6. Капітал і наймана праця.
- •6.1. Капітал як економічна категорія
- •6.2. Капітал і праця
- •6.3. Заробітна плата: сутність, форми та організація. Види заробітної плати
- •Тема 7. Витрати виробництва і прибуток
- •7.1. Сутність та економічне значення витрат виробництва. Теорії витрат виробництва
- •7.2. Економічні та бухгалтерські витрати та їх структура
- •7.3. Валові, середні та граничні витрати
- •7.4. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на нього впливають
- •Тема 8. Ринок, його суть та функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення.
- •8.1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Умови формування і розвитку ринку. Види ринку та його функції
- •8.2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і функції
- •8.3. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції
- •8.4. Конкуренція і моделі ринків. Особливості ринкових відносин в Україні
- •Характеристика ринкових моделей
- •8.5. Ринок засобів виробництва. Ринок праці. Ринок капіталу. Ринок нерухомості (срс).
- •Тема 9. Домогосподарство в системі економічних відносин
- •9.1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.
- •9.2. Функції домогосподарств
- •9.3. Доходи та витрати домогосподарств
- •Тема 10. Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток.
- •10.1. Суть підприємництва, умови його існування. Функції підприємця.
- •10.2. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Класифікація підприємств
- •10.3. Капітал підприємства і його кругообіг
- •Тема 11. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента.
- •11.1. Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу
- •Диференційна рента першого та другого виду
- •11.2. Капітал в сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •11.3. Позичковий капітал та позичковий відсоток.
- •Тема 12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми
- •12.1. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення.
- •12.2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національний дохід
- •12.4. Національне багатство: його зміст і структура
- •Тема 13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою
- •13.1. Економічний розвиток та економічне зростання
- •13.2. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •16.3. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили
- •16.4. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття
- •16.5. Державне регулювання зайнятості в Україні (срс)
- •Тема 14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції
- •14.1. Господарський механізм, його сутність та елементи
- •16.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування та програмування
- •16.3. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави
- •Держава створює також юридично-інституціональні засади ринкової економіки.
- •Тема 15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік.
- •15.1 Економічна система сучасного капіталізму
- •15.2. Соціалістична економічна система та її еволюція
- •15.3. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- •Тема 16. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин.
- •Світове господарство: його сутність та структура. Міжнародний поділ праці і спеціалізація
- •16.3 Міжнародні економічні відносини та їх форми. Міжнародна торгівля
- •Міжнародний рух капіталу
- •Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •Міжнародна міграція робочої сили
- •Тема 17. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України
- •17.3 Міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем та розвитку світового господарства
16.3 Міжнародні економічні відносини та їх форми. Міжнародна торгівля
Однією з характерних особливостей світового господарства другої половини ХХ століття є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин. Відбувається розширення і поглиблення економічних відносин між країнами, групами країн, економічними угрупованнями, окремими фірмами і організаціями. Міжнародні економічні відносини пов’язані з рухом факторів виробництва, процесами інтернаціоналізації продуктивних сил та особливостей формування і розвитку міжнародної економічної політики держав.
Міжнародні економічні відносини (світогосподарські зв’язки) – це система економічних відносин, що виникають між суб’єктами з різних країн з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг.
До основних форм міжнародних економічних відносин належать: міжнародна торгівля, міжнародна міграція робочої сили, міжнародний рух капіталу, міжнародні валютні відносини.
Найбільш давньою формою міжнародних світогосподарських зв’язків є міжнародна торгівля.
Міжнародна торгівля – це форма економічних відносин, яка передбачає переміщення товарів та послуг за межі, що позначені державними кордонами. Іншими словами, це обмін товарами та послугами між національними економіками. Вона виступає в двох формах: експорт (реалізація товарів за кордон) та імпорт (придбання товарів за кордоном). Сума експорту та імпорту отримала назву зовнішньоторгового обороту.
На співвідношення між експортом та імпортом суттєвий вплив справляє рівень розвитку країни та обраний нею тип зовнішньоторгової політики: фрітрейдерство чи протекціонізм.
Фрітрейдерство (від англ. free – вільний, trade – торгівля) – відкритий тип політики, яка заохочує або не перешкоджає вивозу і ввозу товарів. Вона застосовується тими країнами, які не бояться серйозної конкуренції з боку іноземних виробників того чи іншого товару.
Протекціонізм – (від лат. protectiа – захист) – це політика захисту власного виробника від конкуренції з боку іноземних товарів та сприяння національним компаніям у проникненні на зовнішні ринки. Протекціонізм здійснюється через встановлення високих митних тарифів на товари, що ввозяться з-за кордону; нетарифні обмеження, до яких належать кількісні (встановлення квот, добровільне обмеження експорту, ліцензування), валютні (регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями, проведення митної процедури) обмеження, а також через встановлення підвищених вимог до технічних, санітарних стандартів, оподаткування товарів на внутрішньому ринку, антидемпінгових мит тощо.
В сучасних міжнародних економічних відносинах мають місце обидва типи зовнішньоторгової політики. З одного боку, об’єктивний процес інтернаціоналізації виробництва потребує свободи торгівлі, з іншого – гостра конкурентна боротьба на світовому ринку змушує країни звертатись до протекціонізму.
Вплив зовнішньої торгівлі на розвиток національної економіки виявляється у її функціях:
доповнення відсутніх елементів національного виробництва – ресурси, якими країна не володіє, чи складна, наукомістка продукція, якої вона поки не в змозі виробити тощо;
трансформаційна – зовнішня торгівля видозмінює структуру ВНП, пристосовує її не тільки до внутрішніх, але й до міжнародних потреб;
ефектостворююча – максимізація національного доходу за зменшення витрат на його виробництво (вигоди міжнародного поділу праці);
економія від збільшення масштабів виробництва – особливо важлива для малих країн з відносно невеликим внутрішнім ринком, дає можливість розгортати масове виробництво;
підвищення конкурентоздатності національної продукції – за допомогою міжнародної конкуренції стимулює національного товаровиробника.
Для характеристики зовнішньоторгівельної діяльності країни важливим показником виступає торговий баланс – співвідношення між коштами, отриманими протягом року за експорт товарів, та коштами, витраченими на імпорт. Якщо вартість експорту даної країни перевищує вартість імпорту, то торговий баланс є активним (має позитивне сальдо), якщо ж навпаки, – сальдо буде негативне (його ще називають дефіцитне або пасивне сальдо).
Торговий баланс значною мірою характеризує економічне становище даної країни, є одним з найважливіших показників ступеню залежності її економіки від зовнішніх ринків, конкурентоспроможності її продукції на світових ринках. Якщо країна має пасивний торговий баланс, вона змушена покривати його дефіцит шляхом витрачання процентів та дивідендів від інвестицій за кордоном, використання резерву іноземних валют та вивозу золота. Країна, яка має активний торговий баланс, стикається з проблемою імпортованої інфляції своєї національної валюти. Стійке перевищення експорту над імпортом призводить до нагромадження грошових засобів, іноземних золотих депозитів в банках країни, посиленню кредитної експансії при одночасному скороченні товарного забезпечення грошей в країні. Це змушує її девальвувати власну валюту (підвищувати її курс відносно іноземних валют), що знижує конкурентоспроможність товарів країни на світовому ринку. Тому урядам доводиться активно регулювати стан торгового балансу, виходячи з пріоритетів конкретних умов та цілей національної економіки на даний момент.
За об’єктами продажу міжнародна торгівля існує у таких формах:
обмін споживчими вартостями у вигляді засобів виробництва та предметів споживання;
торгівля різноманітними послугами: інжиніринг (послуги, пов’язані з проектуванням та будівництвом різних об’єктів: від попередніх техніко-економічних досліджень до вводу об’єкта в експлуатацію), будівництво, оренда обладнання та транспортних засобів (лізинг), обробка та передача інформації, експертиза проектів, банківські, туристичні, страхові, транспортні послуги тощо;
обмін технологією, який здійснюється у вигляді продажу: ліцензій, патентів, «ноу-хау».
У міжнародній торгівлі відрізняють також такі види:
традиційна торгівля – це торгівля між суб’єктами різних національних економік за традиційними правилами, тобто за формулою: товар-гроші (залежно від попиту і пропозиції);
торгівля продукцією в рамках кооперації – реалізація продукції між суб’єктами міжнародної виробничої кооперації, яка здійснюється, як правило, за трансфертними цінами в пільговому режимі;
безвалютний товарообмін (зустрічна торгівля) – закупівля продукції супроводжується зворотним постачанням товарів з метою досягнення балансу експортно-імпортних операцій.
На сучасному етапі в міжнародній торгівлі відбулись такі зміни:
випереджаюче зростання торгівлі послугами порівняно з темпами міжнародної торгівлі;
випереджаюче зростання торгівлі готовими виробами порівняно з товарами паливно-сировинної групи, а в межах перших – машинами й устаткуванням;
поступове зростання торгівлі напівфабрикатами, окремими деталями, виробами для складання кінцевого продукту.
збільшення у світовій торгівлі частки внутрішньофірмового обміну, що пояснюється передусім, зростанням кількості та могутності транснаціональних корпорацій, збільшенням кількості їхніх філіалів;
випереджаючі темпи зростання міжнародної торгівлі між розвиненими країнами світу. У загальному обсязі світової торгівлі частка взаємної торгівлі розвинених країн сягає 70 %;
нерівномірність розвитку міжнародної торгівлі, що зумовлено нерівномірністю економічного розвитку, гігантською концентрацією економічного потенціалу у небагатьох країнах світу;
зростання в експорті розвинених країн світу частки продукції, виробленої за допомогою інтелектуально та інформаційно насиченої праці (мікроелектроніки та ін.).;
поступовою лібералізацією міжнародної торгівлі.
Найзагальнішою метою державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є створення сприятливих умов для розширеного відтворення всередині країни, зокрема для привласнення національними та транснаціональними компаніями максимальних прибутків. У процесі реалізації цієї мети спостерігається суперечливе поєднання протекціонізму й лібералізму.
Державне регулювання міжнародної торгівлі доповнюється наддержавним – з боку міжнародних організацій і, насамперед, з боку СОТ, створеної в 1947 р. у Женеві (як ГАТТ).
Нині членами цієї організації є 140 країн, на яких припадає понад 90 % світового товарообороту.
Основним видом діяльності СОТ є проведення країнами-учасницями багатосторонніх торговельних переговорів. Оскільки вони можуть тривати не один рік, то отримали назву “раунди”.