![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •6.030503 – «Міжнародна економіка», 6.030508 – «Фінанси і кредит», 6.030509 – «Облік і аудит»
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії.
- •Предмет політичної економії.
- •Зародження і розвиток політичної економії, її напрями і школи.
- •Методи політичної економії.
- •Функції політичної економії.
- •Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці.
- •Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва
- •2.2. Виробничий потенціал і межа виробничих можливостей.
- •Тема 3. Економічні потреби та інтереси.
- •3.1. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб.
- •3.2. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності.
- •3.3. Економічні інтереси, їх взаємозв’язок з потребами, споживанням і виробництвом.
- •Тема 4. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку.
- •Економічна система: сутність, структурні елементи і критерії класифікації.
- •4.2. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •4.3. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності.
- •Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші.
- •5.2. Товарна форма організації суспільного виробництва
- •5.3. Товар і його властивості
- •Сутність грошей. Альтернативні теорії грошей. Функції грошей.
- •Закони грошового обігу. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Грошові реформи.
- •Тема 6. Капітал і наймана праця.
- •6.1. Капітал як економічна категорія
- •6.2. Капітал і праця
- •6.3. Заробітна плата: сутність, форми та організація. Види заробітної плати
- •Тема 7. Витрати виробництва і прибуток
- •7.1. Сутність та економічне значення витрат виробництва. Теорії витрат виробництва
- •7.2. Економічні та бухгалтерські витрати та їх структура
- •7.3. Валові, середні та граничні витрати
- •7.4. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на нього впливають
- •Тема 8. Ринок, його суть та функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення.
- •8.1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Умови формування і розвитку ринку. Види ринку та його функції
- •8.2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і функції
- •8.3. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції
- •8.4. Конкуренція і моделі ринків. Особливості ринкових відносин в Україні
- •Характеристика ринкових моделей
- •8.5. Ринок засобів виробництва. Ринок праці. Ринок капіталу. Ринок нерухомості (срс).
- •Тема 9. Домогосподарство в системі економічних відносин
- •9.1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.
- •9.2. Функції домогосподарств
- •9.3. Доходи та витрати домогосподарств
- •Тема 10. Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток.
- •10.1. Суть підприємництва, умови його існування. Функції підприємця.
- •10.2. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Класифікація підприємств
- •10.3. Капітал підприємства і його кругообіг
- •Тема 11. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента.
- •11.1. Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу
- •Диференційна рента першого та другого виду
- •11.2. Капітал в сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •11.3. Позичковий капітал та позичковий відсоток.
- •Тема 12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми
- •12.1. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення.
- •12.2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національний дохід
- •12.4. Національне багатство: його зміст і структура
- •Тема 13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою
- •13.1. Економічний розвиток та економічне зростання
- •13.2. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •16.3. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили
- •16.4. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття
- •16.5. Державне регулювання зайнятості в Україні (срс)
- •Тема 14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції
- •14.1. Господарський механізм, його сутність та елементи
- •16.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування та програмування
- •16.3. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави
- •Держава створює також юридично-інституціональні засади ринкової економіки.
- •Тема 15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік.
- •15.1 Економічна система сучасного капіталізму
- •15.2. Соціалістична економічна система та її еволюція
- •15.3. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- •Тема 16. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин.
- •Світове господарство: його сутність та структура. Міжнародний поділ праці і спеціалізація
- •16.3 Міжнародні економічні відносини та їх форми. Міжнародна торгівля
- •Міжнародний рух капіталу
- •Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •Міжнародна міграція робочої сили
- •Тема 17. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України
- •17.3 Міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем та розвитку світового господарства
8.5. Ринок засобів виробництва. Ринок праці. Ринок капіталу. Ринок нерухомості (срс).
Тема 9. Домогосподарство в системі економічних відносин
Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.
Економічні функції домогосподарств. Місце домогосподарства в кругообігу продуктів, ресурсів і доходів.
Доходи та витрати домогосподарства. Розподіл доходів.
9.1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.
Основними учасниками господарювання є три основні групи суб’єктів економічних відносин:
домашні (сімейні) господарства;
підприємства (фірми) різних видів, форм і господарської спеціалізації;
держава з її розгалуженим апаратом управління та захисту.
Первинним (базовим) суб’єктом економічних відносин є домашнє господарство. Згідно з рекомендаціями ООН до сектора економіки під назвою «домашні господарства» включають групи людей, а також групи осіб, які ведуть власне домашнє господарство для забезпечення життєдіяльності. Отже, домашнє господарство – це окрема господарююча одиниця, що складається з однієї особи чи групи осіб, об’єднаних місцем проживання і спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в економіку за які одержує кошти для придбання необхідних благ з метою забезпечення своєї життєдіяльності.
Всі ці характеристики можна віднести і до сім’ї. В традиційному розумінні: сім’я – це, як правило, свідомо організована на основі родинних зв’язків та спільного побуту група людей, які мають спільні доходи і спільно їх використовують.
Хоча часто на практиці поняття «домогосподарство» і «сім’я» часто ототожнюються, необхідно розуміти принципові відмінності між ними. По-перше, домогосподарства ширші за своїм складом за рахунок осіб, які ведуть спільне з сім’єю домашнє господарство, але які не є членами сім’ї в сенсі родинних стосунків. Такими особами можуть бути домашня прислуга, вихователі, секретарі, домашні вчителі тощо, якщо вони живуть в сім’ї наймачів а також особи, котрих сім’я прийняла до себе, щоб підтримати або матеріально, або через їх нездатність до самообслуговування. До «домогосподарства» належить і одна людина, яка не вважається сім’єю, але її діяльність із самостійного ведення домашнього господарства являє собою саме домогосподарство. Домогосподарство може складатися з однієї або декількох сімей.
Термін „домогосподарство” об’єднує всіх споживачів: найманих працівників, підприємців, власників капіталів, природних ресурсів, осіб, що зайняті і незайняті в суспільному виробництві.
Домогосподарства розглядаються за рядом класифікаційних ознак:
Територіально-регіональна приналежність (східні, західні, північні, південні, центральні регіони; міське, сільське населення, великі міста, села тощо).
Демографічна характеристика (число членів сім'ї, наявність дітей; однонаціональні, змішані; за статтю членів домогосподарства; вікові характеристики тощо).
Доходна характеристика (кількість і структура доходів, кількість утриманців, тип споживання, орієнтація на заощадження чи максимальне задоволення поточних потреб).
Майнова характеристика (характер житла – квартира, будинок, дача; наявність засобів механізації та автоматизації домашньої праці тощо)
Економічна характеристика (зайнятість членів домашнього господарства; підприємництво, робота за наймом, в державній, комерційній структурах, сфера діяльності; число працездатних; особисте підсобне господарство, малий бізнес тощо).
Соціальний статус (працюючий, непрацюючий, пенсіонер, безробітний, рівень освіти, сектор економіки, професія, посада тощо).
Критерії влади (патріархальні, матріархальні, егалітарні).
Домашнє господарство є найбільш активним суб’єктом економічних відносин, оскільки саме в ньому виникають первинні економічні потреби, формуються первинні економічні інтереси, які стимулюють розвиток суспільного виробництва.
Домашні господарства постачають підприємствам незамінні виробничі ресурси: робочу силу, підприємницькі здібності, землю тощо.
Домогосподарство – основний суб’єкт відтворення трудових ресурсів, а також найважливіший соціальний суб’єкт, від якого залежить повнота самореалізації індивідів в праці. Ця роль домогосподарств пояснюється, по-перше, тим, що воно здійснює функцію первинної соціалізації нових поколінь, включаючи їх залучення до трудової діяльності. По-друге, домогосподарство створює матеріальні і соціально-психологічні умови, які можуть сприяти або, навпаки, заважати трудовій діяльності його членів. Все це в кінцевому підсумку позначається на показниках економічного розвитку суспільства.
А оскільки все це також впливає на економічну поведінку, то домогосподарство виявляється одним з головних регуляторів останньої. Наприклад, в одних домогосподарствах виховується дух ощадливості, а в інших – марнотратства. В одних прищеплюється раціональний тип споживання, а в інших – престижний. Природно, що ці ціннісні установки формують різні моделі поведінки, які позначаються на поведінці людей в суспільстві. Сюди ж можна віднести виховання патріотизму в дітях, оскільки домогосподарство виступає тут основним чинником, тобто воно опосередковано може формувати політичну ситуацію в країні.