6.3. Заробітна плата: сутність, форми та організація. Види заробітної плати

Підходи до визначення заробітної праці:

1. Заробітна плата: неокласичний підхід. Переходячи до вивчення економічної природи заробітної плати, слід мати на увазі, що вона є трудовим доходом, тобто доходом, одержаним робітником від праці. Трудові доходи є основним джерелом доходів для величезної більшості людей. Заробітна плата та інші різновиди заробітку становлять сьогодні в розвинутих країнах до 80% національного доходу.

2) Заробітна плата: марксистській підхід. Протилежною неокласичній є марксистська теорія заробітної плати за капіталістич­ної ринкової системи. К. Маркс розглядав заробітну плату в органічній єдності з вартістю товара «робоча сила». «…Вартість робочої сили — це вартість життєвих засобів, необхідних для підтримання життя її власника… Сума життєвих засобів, — писав К. Маркс, — повинна бути достатньою для того, щоб підтримати трудящого індивіда як такого в стані нормальної життєдіяльності». (Маркс К. Капітал: Т. 1 // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 23. — С. 169.).

На противагу іншим товарам вартість робочої сили включає в себе історичний і моральний елемент. На вартість робочої сили впливають також умови праці, і перш за все ті, які небезпечні для життя носія робочої сили або є тяжкими для її здійснення. Посилена затрата праці передбачає посилене заміщення.

Недолік Марксової теорії полягає насамперед у тому, що в ній заробітна плата не пов’язується з результатами праці трудящого.

Отже, заробітна плата — це ціна, що виплачується за використання праці. Вона як економічна категорія розвинутих товар­но-ринкових відносин виражає вартість товару робоча сила і оплату за працю, за витрати й результати її, що визнані ринком.

Основні форми заробітної плати:

Відрядна - це оплата працівникові залежно від розмірів виробітку (виготовлених виробів або здійснених операцій). Відрядна заробітна плата використовується для підвищення інтенсивнос­ті праці, скорочення витрат на контролювання робітників, посилення конкуренції між ними.

Почасова - це оплата працівникові за певний час (годину, робочий день, тиждень) його роботи (праці).

В останні два-три десятиліття погодинна зарплата у багатьох країнах перетворилася у головну форму оплати праці. Вона охоплює приблизно 70% робітників обробної галузі промисловості США і Франції та до 60% промислових робітників Великобританії і Німеччини.

Особливо вигідно застосовувати погодинні ставки заробітної плати, оскільки у цьому разі робітникові оплачується не денна (або тижнева чи місячна) вартість його робочої сили, а тільки фактично відпрацьована кількість годин. Переводячи робітників на погодинну оплату праці, підприємець таким чином може зменшувати оплату праці відповідної кількості працюючого персоналу.

З розвитком НТП дедалі ширше застосовується погодинно-преміальна система заробітної плати. У розвинутих країнах застосовуються такі системи заробітної плати (у різних їх комбінаціях): тарифні, преміальні, акордні, колективні. За їх допомогою власники підприємств намагаються заінтересувати найманий персонал у найбільшій віддачі, у найкращому виконанні своїх трудових обов’язків, в ініціативності та винахідливості.

У Законі України «Про оплату праці» наводиться таке її визначення: «Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Мінімальна ж зарплата в даному Законі визначається, як «законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт)».

Основою організації зарплати є тарифна система оплати праці, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки (схеми посадових окладів); тарифно-кваліфікаційні довідники.

Розмір заробітної плати в різних країнах неоднаковий, оскільки існують національні відмінності щодо її величини.

Види заробітної плати:

1. Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку одержує працівник за годину, день, тиждень, місяць у касі підприємства. Включає в себе відрахування на соціальне страхування і прибутковий податок.

2. Реальна заробітна плата — це та кількість товарів і послуг, яку працівник може придбати на свою номінальну заробітну плату, очищену від відрахувань на прибутковий податок.

Рисунок 6.1 – Темпи зростання номінальної та реальної заробітної плати, 1995-2009 рр.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг роботи).

У провідній країні світу — США — вона коливається в межах від 40 до 50% середньої заробітної плати, і нині приблизно 5 дол. на годину. Для сравнения: средний уровень почасовой зарплаты в Европе — €11, а в США — более $7. А в Україні на 1 жовтня мінімальна заробітна плата становить 907 грн., а почасова – 5.43 грн.

Продуктивність праці і заробітна плата. Як правило, всі, хто працює, зацікавлені у зростанні заробітної плати. Матеріальною основою такого процесу зростання є продуктивність праці на людино-годину. У всіх країнах з розвинутою ринковою економікою спостерігається унікальний зв’язок між динамікою продуктивності праці й оплати праці.

У ринковій економіці попит на працю (або на будь-який інший ресурс) залежить від продуктивності. У цілому чим вища продуктивність праці, тим більший попит на неї. Висока чи низь­ка продуктивність праці, включаючи її граничну продуктивність, залежить від:

• якості затраченої праці,

• кількості та якості факторів виробництва, що взаємодіють,

• рівня використання технічних знань.

У свою чергу якість праці залежить від:

- грамотності, освіченос­ті, навченості та кваліфікованості робітників. Країна з малоосвіченими робітниками не спроможна освоїти сучасні технології, що вимагають використання комп’ютерів і складної техніки.

Велике значення для рівня і динаміки продуктивності праці мають прогресивні технології, форми власності та методи управління. Країна може мати значні ресурси і високоосвічених робітників, але слабий менеджмент, низьку виконавчу та технологічну дисципліну. Останні фактори знижують рівень продуктивності праці в країні.

Зрештою, поєднання вищої якості робочої сили і праці, нагромадження капіталу і науково-технічного прогресу веде до значного підвищення продуктивності праці й попиту на працю. На цьому матеріальному підґрунті зростає й заробітна плата.

Відмінності в заробітній платі. Завершуючи виклад теми, розглянемо відмінності в заробітній платі та її об’єктивні чинники. Спочатку дослідимо структуру заробітної плати в різних галузях.

Рисунок 6.2 – Середньомісячна  заробітна плата за видами економічної діяльності за період з початку 2010 року на серпень місяць

Об’єктивні чинники відмінності в заробітній платі:

1. Компенсаційні відмінності – відмінності в заробітній платі, що покликані компенсувати відносну непривабливість, або нематеріальні відмінності самої праці. Різна праця має різну привабливість, складність, зручність, тому заробітну плату можуть підвищувати, щоб компенсувати додаткові витрати на відтворення робочої сили (праця на атомних електростанціях є небезпечною для здоров’я, тому атомні електростанції змушені багато платити, щоб наймати людей для небезпечної роботи).

2. Відмінності в якості праці - спричинені вродженими та фізичними здібностями, освітою, підготовкою та досвідом (більш висока заробітна плата у працівників вищої кваліфікації (інженерів, юристів, лікарів, економістів, менеджерів)).

3. Елементи унікальної праці та сегментація ринку праці. Ринки праці поділені на неконкуруючі групи. Оскільки люди спеціалізуються в певній діяльності, то вони стають частиною субринку робочої сили: атомних електростанцій, сільського господарства, лісохімічної галузі, торгівлі тощо. Через те вони є об’єктом пропонування та попиту на це вміння, а тому їхні власні трудові доходи зростають чи спадають залежно від стану справ в українському машинобудуванні, що характеризується глибокою кризою; цим пояснюється низька оплата пра­ці, яка в цій галузі загалом є висококваліфікованою.