- •6.030503 – «Міжнародна економіка», 6.030508 – «Фінанси і кредит», 6.030509 – «Облік і аудит»
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії.
- •Предмет політичної економії.
- •Зародження і розвиток політичної економії, її напрями і школи.
- •Методи політичної економії.
- •Функції політичної економії.
- •Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці.
- •Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва
- •2.2. Виробничий потенціал і межа виробничих можливостей.
- •Тема 3. Економічні потреби та інтереси.
- •3.1. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб.
- •3.2. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності.
- •3.3. Економічні інтереси, їх взаємозв’язок з потребами, споживанням і виробництвом.
- •Тема 4. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку.
- •Економічна система: сутність, структурні елементи і критерії класифікації.
- •4.2. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •4.3. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності.
- •Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші.
- •5.2. Товарна форма організації суспільного виробництва
- •5.3. Товар і його властивості
- •Сутність грошей. Альтернативні теорії грошей. Функції грошей.
- •Закони грошового обігу. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Грошові реформи.
- •Тема 6. Капітал і наймана праця.
- •6.1. Капітал як економічна категорія
- •6.2. Капітал і праця
- •6.3. Заробітна плата: сутність, форми та організація. Види заробітної плати
- •Тема 7. Витрати виробництва і прибуток
- •7.1. Сутність та економічне значення витрат виробництва. Теорії витрат виробництва
- •7.2. Економічні та бухгалтерські витрати та їх структура
- •7.3. Валові, середні та граничні витрати
- •7.4. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на нього впливають
- •Тема 8. Ринок, його суть та функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення.
- •8.1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Умови формування і розвитку ринку. Види ринку та його функції
- •8.2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і функції
- •8.3. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції
- •8.4. Конкуренція і моделі ринків. Особливості ринкових відносин в Україні
- •Характеристика ринкових моделей
- •8.5. Ринок засобів виробництва. Ринок праці. Ринок капіталу. Ринок нерухомості (срс).
- •Тема 9. Домогосподарство в системі економічних відносин
- •9.1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.
- •9.2. Функції домогосподарств
- •9.3. Доходи та витрати домогосподарств
- •Тема 10. Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток.
- •10.1. Суть підприємництва, умови його існування. Функції підприємця.
- •10.2. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Класифікація підприємств
- •10.3. Капітал підприємства і його кругообіг
- •Тема 11. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента.
- •11.1. Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу
- •Диференційна рента першого та другого виду
- •11.2. Капітал в сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •11.3. Позичковий капітал та позичковий відсоток.
- •Тема 12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми
- •12.1. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення.
- •12.2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національний дохід
- •12.4. Національне багатство: його зміст і структура
- •Тема 13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою
- •13.1. Економічний розвиток та економічне зростання
- •13.2. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •16.3. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили
- •16.4. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття
- •16.5. Державне регулювання зайнятості в Україні (срс)
- •Тема 14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції
- •14.1. Господарський механізм, його сутність та елементи
- •16.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування та програмування
- •16.3. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави
- •Держава створює також юридично-інституціональні засади ринкової економіки.
- •Тема 15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік.
- •15.1 Економічна система сучасного капіталізму
- •15.2. Соціалістична економічна система та її еволюція
- •15.3. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- •Тема 16. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин.
- •Світове господарство: його сутність та структура. Міжнародний поділ праці і спеціалізація
- •16.3 Міжнародні економічні відносини та їх форми. Міжнародна торгівля
- •Міжнародний рух капіталу
- •Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •Міжнародна міграція робочої сили
- •Тема 17. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України
- •17.3 Міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем та розвитку світового господарства
8.4. Конкуренція і моделі ринків. Особливості ринкових відносин в Україні
Форма конкуренції, що переважає, а також ступінь диктату виробників у сфері ціноутворення та обсягів виробництва визначають ту чи іншу конкретну модель ринку, основними з яких є:
досконала (чиста) конкуренція;
монополістична конкуренція;
олігополія;
монополія.
Для того, щоб зрозуміти, чим зумовлюються відмінності між ними, розглянемо таблицю 8.1.
Таблиця 8.1.
Характеристика ринкових моделей
Критерії характеристики |
Досконала (чиста) конкуренція |
Недосконала конкуренція |
||
Монополістична конкуренція |
Олігополія |
Монополія |
||
Кількість фірм, що виробляють однорідний продукт |
Велика кількість незалежних одна від одної фірм |
Багато фірм |
Декілька фірм |
Одна фірма |
Тип продукту |
Однорідний |
Неоднорідний (диференційований) |
Однорідний, неоднорідний |
Унікальний, не має аналогів |
Умови входження в ринок |
Вільні |
Відносно легкі |
Обмежені |
Практично неможливі |
Контроль за цінами |
Відсутній |
Практично відсутній |
Значний, за принципом лідерства |
Дуже значний, іноді повний |
Приклади |
Ринок сільськогосп. продукції |
Виробництво одягу, взуття |
Виробництво сталі і прокату, автомобілів, побутової техніки |
Регіональні підприємства комунальних послуг |
Незаперечними є переваги механізму досконалої конкуренції:
ефективний розподіл ресурсів на виробництво необхідних для суспільства товарів;
можливість його успішного функціонування при наявності досить обмеженої інформації (достатньо мати дані про ціну на продукт та витрати на його виробництво);
гнучкість та високий рівень пристосування до нових умов;
оптимальне використання результатів НТП. Прагнучи отримати максимально високий прибуток, товаровиробники йдуть на ризик, запроваджують новітні технології, розробляють нові товари;
свобода вибору та дій споживачів і підприємців. Вони незалежні в прийнятті своїх рішень, укладанні угод та ін.;
здатність до задоволення різноманітних потреб, підвищення якості товарів та послуг, більше досягнення рівноваги;
прагнення розширяти асортимент продукції, покращувати її якість, знижувати витрати і тим самим підвищувати її конкурентоспроможність та ін.
Недосконала конкуренція характеризується певним контролем виробників над ринковою ціною. Виробники, сконцентрувавши в своїх руках виробництво значного обсягу однорідної продукції або виробляючи товари з певними особливостями, перетворюють індивідуальні витрати на суспільно-необхідні, монополізуючи виробництво, що й дозволяє їм здійснювати контроль над ринковою ціною
Основними формами недосконалої конкуренції є:
монополія,
олігополія;
монополістична конкуренція.
Чиста монополія виступає повною протилежністю чистої конкуренції. Сам термін «монополія» означає виключне право виробництва, промислу, торгівлі та інших видів діяльності, що належать одній особі, певній групі осіб або державі.
В економічній літературі дається наступна класифікація видів монополії.
З урахуванням ступеня охоплення економіки виділяють такі види монополістичних організаціій:
В масштабі певної галузі – чиста монополія. В цьому випадку діє один продавець, доступ на ринок для можливих конкурентів закритий, продавець має повний контроль над кількістю товару, призначеного для продажу, і його ціною.
В масштабі національного господарства – абсолютна монополія. Вона знаходиться в руках держави або її господарських органів ( наприклад, державна монополія зовнішньої торгівлі тощо)
Монопсонія ( чиста і абсолютна ) – один покупець ресурсів, товарів.
Залежно від характеру і причин виникнення розрiзняють такi види монополiй.
Природна монополiя. Нею володiють власники i господарськi органiзацiї, що мають у своєму розпорядженнi рiдкiснi i вiльно невiдтворюванi елементи виробництва (наприклад, рiдкiснi метали, особливi земельнi дiлянки пiд виноградник тощо). Сюди також вiдносяться цiлi галузi iнфраструктури, що мають особливо важливе i стратегiчне значення для всього суспiльства (залiзничний транспорт, військово-промисловий комплекс). Часто iснування природних монополiй виправдовується тим, що вони дають величезний економiчний ефект вiд масштабу виробництва.
Легальнi монополiї утворюються на законних підставах ( їх називають «захищеними» від конкуренції):
патентна система. Під патентом розуміють свідоцтво, видане урядом країни винахіднику на право виключного користування зробленим винаходом. Патентом також називається документ, виданий на право заняття промислом, торгiвлею;
авторське право, згiдно з яким автори отримують виключне право продавати або розмножувати їх вироби протягом життя або в якийсь перiод;
торговi знаки – спецiальнi малюнки, назви, символи, якi дозволяють iдентифiкувати (ототожнювати) товар, послугу або фiрму (конкурентам при цьому забороняється використовувати зареєстрованi торговi знаки).
Штучнi монополiї. Пiд цiєю умовною назвою (яке вiддiляє цi органiзацiї вiд природних монополiй) мається на увазi об’єднання пiдприємств, що створюється заради отримання монополiстичних вигод.
Штучнi монополiї утворюють ряд конкретних форм – картель, синдикат, трест i концерн.
Картель – союз кiлькох пiдприємств однiєї галузi промисловостi, в якому його учасники зберiгають свою власнiсть на засоби i продукти виробництва, а створенi вироби самi реалiзують на ринку, домовляючись про квоту – частку кожного в загальному випуску продукцiї, про продажнi цiни, розподiл ринкiв тощо.
Синдикат – об’єднання ряду пiдприємств, що виготовляють однорiдну продукцiю. Тут власнiсть на матерiальнi умови господарювання зберiгаються за учасниками об'єднання, а готова продукцiя реалiзується як їх спiльне надбання через створену для цього контору.
Трест – монополія, в якій має місце спільна власність даної групи підприємців на засоби виробництва і готову продукцію.
Концерн – союз формально незалежних підприємств (як правило різних галузей промисловості, торгівлі, траспорту та банків), в рамках якого головна фiрма органiзує фiнансовий, грошовий контроль за усiма учасниками. Пануючi на ринку фiрми використовують манiпулювання монопольною цiною як свій основний iнструмент.
Монопольна цiна – особлиий вид ринкової цiни, яка встановлюється на рiвнi вищому або нижчому від суспiльної вартостi або рiвноважної (ринкової) цiни з метою отримання монопольного доходу.
По-своєму монополiя i конкуренцiя поєднуються в олiгополiї.
Олiгополiя (гр. oligos – небагато, polіo – продаю) – панування невеликої кiлькостi великих фiрм у виробництвi та на ринку.
Хоча при олiгополiї немає явного зговору, але цiновi рiшення продавцiв взаємопов’язанi. Олiгополiстичнi фiрми виходять з того, що прибутки будуть вищими, якщо проводиться спiльна полiтика, нiж коли кожна фiрма переслiдує свої вузькоегоїстичнi iнтереси. В олiгополiстичних галузях дiє тенденцiя в напрямку до колективних дiй, наближаючи цiнову поведiнку до чистої монополiї. Фiрми, що дiють в рамках олiгополiстичної структури ринку, прагнуть до створення системи зв’'язкiв, яка б дозволяла координувати поведiнку в загальних iнтересах. Однiєю з форм такої координацiї є так зване лiдерство в цiнах. Воно полягає в тому, що змiни в справочних цiнах оголошуються певною фiрмою, яка визначається лiдером усiма iншими фiрмами, що слiдують за нею в цiновiй полiтицi.
Монополістична конкуренція – поширений тип ринку, найближчий до досконалої конкуренції.