- •6.030503 – «Міжнародна економіка», 6.030508 – «Фінанси і кредит», 6.030509 – «Облік і аудит»
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії.
- •Предмет політичної економії.
- •Зародження і розвиток політичної економії, її напрями і школи.
- •Методи політичної економії.
- •Функції політичної економії.
- •Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці.
- •Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва
- •2.2. Виробничий потенціал і межа виробничих можливостей.
- •Тема 3. Економічні потреби та інтереси.
- •3.1. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб.
- •3.2. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності.
- •3.3. Економічні інтереси, їх взаємозв’язок з потребами, споживанням і виробництвом.
- •Тема 4. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку.
- •Економічна система: сутність, структурні елементи і критерії класифікації.
- •4.2. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •4.3. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності.
- •Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші.
- •5.2. Товарна форма організації суспільного виробництва
- •5.3. Товар і його властивості
- •Сутність грошей. Альтернативні теорії грошей. Функції грошей.
- •Закони грошового обігу. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Грошові реформи.
- •Тема 6. Капітал і наймана праця.
- •6.1. Капітал як економічна категорія
- •6.2. Капітал і праця
- •6.3. Заробітна плата: сутність, форми та організація. Види заробітної плати
- •Тема 7. Витрати виробництва і прибуток
- •7.1. Сутність та економічне значення витрат виробництва. Теорії витрат виробництва
- •7.2. Економічні та бухгалтерські витрати та їх структура
- •7.3. Валові, середні та граничні витрати
- •7.4. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на нього впливають
- •Тема 8. Ринок, його суть та функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення.
- •8.1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Умови формування і розвитку ринку. Види ринку та його функції
- •8.2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і функції
- •8.3. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції
- •8.4. Конкуренція і моделі ринків. Особливості ринкових відносин в Україні
- •Характеристика ринкових моделей
- •8.5. Ринок засобів виробництва. Ринок праці. Ринок капіталу. Ринок нерухомості (срс).
- •Тема 9. Домогосподарство в системі економічних відносин
- •9.1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.
- •9.2. Функції домогосподарств
- •9.3. Доходи та витрати домогосподарств
- •Тема 10. Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток.
- •10.1. Суть підприємництва, умови його існування. Функції підприємця.
- •10.2. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Класифікація підприємств
- •10.3. Капітал підприємства і його кругообіг
- •Тема 11. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента.
- •11.1. Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу
- •Диференційна рента першого та другого виду
- •11.2. Капітал в сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •11.3. Позичковий капітал та позичковий відсоток.
- •Тема 12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми
- •12.1. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення.
- •12.2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національний дохід
- •12.4. Національне багатство: його зміст і структура
- •Тема 13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою
- •13.1. Економічний розвиток та економічне зростання
- •13.2. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •16.3. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили
- •16.4. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття
- •16.5. Державне регулювання зайнятості в Україні (срс)
- •Тема 14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції
- •14.1. Господарський механізм, його сутність та елементи
- •16.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування та програмування
- •16.3. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави
- •Держава створює також юридично-інституціональні засади ринкової економіки.
- •Тема 15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік.
- •15.1 Економічна система сучасного капіталізму
- •15.2. Соціалістична економічна система та її еволюція
- •15.3. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- •Тема 16. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин.
- •Світове господарство: його сутність та структура. Міжнародний поділ праці і спеціалізація
- •16.3 Міжнародні економічні відносини та їх форми. Міжнародна торгівля
- •Міжнародний рух капіталу
- •Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •Міжнародна міграція робочої сили
- •Тема 17. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України
- •17.3 Міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем та розвитку світового господарства
10.2. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Класифікація підприємств
Підприємство – це самостійний господарюючий суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Воно є основною, первинною ланкою народного господарства, оскільки: 1) здійснюється безпосереднє виробництво різноманітних благ та послуг;
2) на ньому зосереджується і поєднується в процесі виробництва певна сукупність продуктивних сил (предметів, засобів прці, працівників);
3) відбувається первинний розподіл знову створеного продукту на первинні доходи підприємця, працівників, держави;
4) на підприємстві виникають відносини власності як між членами колективу, так і цього підприємства з іншими суб’єктами.
Фірма (так підприємства визначаються в західній літературі) – це, з одного боку, організація, що перетворює вихідні ресурси на кінцевий продукт, а з іншого – юридично самостійна форма існування бізнесу, відповідним чином зареєстрована підприємницька одиниця, що має комерційну самостійність.
Класифікація підприємств (рис. 10.1.).
Рис. 10.1 Форми і види підприємств
Розглянемо їх особливості.
Залежно від форм власності розрізняють: приватні підприємства – засновані на власності однієї особи з правом наймання робочої сили; індивідуальні – засновані на особистій власності та особистій праці власника; сімейні – засновані на власності та праці членів однієї родини; колективні – засновані на власності трудового колективу, кооперативу, партнерства, громадської або релігійної організації; комунальні (муніципальні) – засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць; державні – засновані на загальнодержавній власності; змішані – засновані на об’єднанні підприємств різних форм власності.
Виробництво в ринковій економіці здійснюється на підприємствах малих, середніх та великих. До малих підприємств українським законодавством віднесено підприємства з кількістю зайнятих 15–200 осіб залежно від галузі та виду діяльності. Малі підприємства засновуються на будь-якій формі власності та здійснюють діяльність у виробничій, комерційній, фінансовій та інших сферах. Особливо важливе значення цих підприємств – у розвитку сфери послуг і торгівлі. Великі підприємства (кількість працюючих понад 1000 осіб) виготовляють масову продукцію стабільного асортименту. Середніми вважаються підприємства, які здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях з кількістю зайнятих від 200 до 1000 осіб.
Підприємства класифікують також за сферою, видом господарської діяльності. Розрізняють: виробничі, фінансові, посередницькі та страхові підприємства.
10.3. Капітал підприємства і його кругообіг
Капітал підприємства – це засоби виробництва, інше майно та цінності, які обслуговують процес виробництва, а також просте і розширене відтворення підприємства.
Хоч би яка була суспільна форма процесу виробництва на підприємстві, він у будь-якому разі має бути безперервним протягом досить тривалого періоду, тобто повинен періодично знов і знов проходити одні й ті самі стадії. Тому будь-який процес виробництва на підприємстві, який розглядається в постійному зв’язку і безперервному потоці свого відновлення, є водночас процесом відтворення.
Якщо процес виробництва на підприємстві відновлюється у зростаючих масштабах, то має місце розширене відтворення. Якщо масштаби виробництва не збільшуються, відтворення у цьому випадку – просте.
Капітал підприємства починає свій рух із грошової форми. Грошовий капітал Г використовується на купівлю факторів виробництва (ФВ) тобто засобів виробництва і робочої сили, які поєднуються в процесі виробництва В і створюють новий товар Т', після реалізації якого капіталіст отримує його вартість у грошовій формі Г'.
У процесі кругообігу капітал проходить три стадії.
Перша стадія: Г – Т (ФВ ) – стадія обігу, тобто купівля на ринку факторів виробництва (засобів виробництва і робочої сили ).
Друга стадія: …В…Т' – стадія виробництва, на якій створюються нові товари. Літера В означає процес виробництва, а літера Т' – обсяг товару з такими витратами, що дають можливість отримати прибуток.
На другій стадії капітал підприємства діє як продуктивний капітал. Вироблена продукція Т/ виступає як товарний капітал – форма, в якій капітал існує на цій стадії, яка є перехідною до третьої.
Третя стадія кругообігу: Т'- Г' – стадія реалізації виробленої продукції, тобто товарного капіталу, на конкурентному ринку.
Першу і третю стадії руху грошового капіталу підприємства слід розглядати у тісному взаємозв’язку з домогосподарствами як суб’єктами ринкової економіки. Схематично цей зв’язок представлено на рис. 10.2.
З цієї схеми видно, що підприємство, здійснюючи витрати (Г), купує необхідні йому ресурси на ресурному ринку. Власниками ресурсів, що купує підприємство (землі, праці, капіталу, здатності до підприємництва), є домогосподарства. Витрати домогосподарств на ці ресурси для домогосподарства мають форму доходів (зарплати, ренти, відсотку, прибутку). Ці доходи домогосподарства витрачають, купуючи товари на ринку споживчих товарів. Таим чином забезпечується органічний зв’язок домогосподарств із кругообігом капіталу підприємства.
Рис. 10.2. Зв'язок руху грошового капіталу з домогосподарствами
Якщо абстрагуватись від домогосподарств, то кругообіг капіталу визначають за формулою, розробленою К. Марксом:
Г –Т(ФВ)…В…Т' - Г' (10.1)
З формули видно, що грошовий капітал перетворюється на продуктивний, продуктивний – на товарний, а товарний – на грошовий. Отже, існує три функціональні форми капіталу підприємства – грошовий, продуктивний, задіяний у прцесі виробництва, і товарний. На першій і третій стадіях кругообіг функціонує у сфері обігу, на другій – у сфері виробництва, яка є вирішальною.
Кругообіг капіталу – це безперервний рух капіталу, у процесі якого він послідовно проходить три стадії, набуває на кожній з них певної функціональної форми і повертається до своєї вихідної форми – грошової.
У широкому і схематичному вигляді кругообіг капіталу можна представити таким чином (рис.10.3.):
Рис. 10.3. Кругообіг капіталу
Оборот капіталу – це кругообіг капіталу, узятий не як окремий акт, а як процес, що безперервно повторюється. Оскільки капітал, рухаючись, проходить сферу виробництва і сферу обігу, то його час обороту складається з часу виробництва і часу обігу.
Основний капітал – частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість на новий продукт частинами (у міру зношення). До основного капіталу відносять ту частину авансового капіталу, яка втілюється в засобах праці (споруди, машини, устаткування, інструмент). У витрати виробництва входить лише частина вартості основного капіталу, яка розраховується за терміном служби цього капіталу. Перенесена частина вартості основного капіталу створює амортизаційний фонд.
Оборотний капітал – бере участь лише один раз у виробничому циклі, або кругообігу. Його вартість повністю переноситься на створений продукт і повертається до підприємця у грошовій формі протягом одного кругообігу. До витрат виробництва входить вся вартість оборотного капіталу. Це сировина та інструмент, термін служби якого не перевищує рік. До оборотного капіталу включають також заробітну плату, оскільки спосіб обороту грошових засобів, що були затрачені на оплату праці, є однаковим з оборотом вартості предметів праці.
Підприємець постійно піклується про відтворення основного капіталу. Безперервне відтворення вартості основного капіталу відбувається за певними нормами відповідно до його зношування. Існують два види зношування основного капіталу – фізичне і моральне. Фізичне зношування – матеріальне зношування машин, інструментів, будинків і споруд, інших засобів праці за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання. Фізичне зношування є наслідком виробничих навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу, з якого виготовлено знаряддя праці тощо.
Моральне зношування основного капіталу відбувається, по-перше, коли з’являються дешевші технічні засоби, внаслідок чого знецінюється старе. діюче обладнання, по-друге, коли старі машини замінюються на більш продуктивні, внаслідок чого обладнання швидше переносить свою вартість на готові вироби. Отже, процес знецінення і «старіння» основного капіталу під впливом технічного прогресу називається його моральним зношуванням.
Процес відшкодування вартості основного капіталу у грошовій формі, що відповідає його зношуванню, називається амортизацією. А самі відрахування – амортизаційними відрахуваннями.