![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •6.030503 – «Міжнародна економіка», 6.030508 – «Фінанси і кредит», 6.030509 – «Облік і аудит»
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії.
- •Предмет політичної економії.
- •Зародження і розвиток політичної економії, її напрями і школи.
- •Методи політичної економії.
- •Функції політичної економії.
- •Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці.
- •Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва
- •2.2. Виробничий потенціал і межа виробничих можливостей.
- •Тема 3. Економічні потреби та інтереси.
- •3.1. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб.
- •3.2. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності.
- •3.3. Економічні інтереси, їх взаємозв’язок з потребами, споживанням і виробництвом.
- •Тема 4. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку.
- •Економічна система: сутність, структурні елементи і критерії класифікації.
- •4.2. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •4.3. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності.
- •Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші.
- •5.2. Товарна форма організації суспільного виробництва
- •5.3. Товар і його властивості
- •Сутність грошей. Альтернативні теорії грошей. Функції грошей.
- •Закони грошового обігу. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Грошові реформи.
- •Тема 6. Капітал і наймана праця.
- •6.1. Капітал як економічна категорія
- •6.2. Капітал і праця
- •6.3. Заробітна плата: сутність, форми та організація. Види заробітної плати
- •Тема 7. Витрати виробництва і прибуток
- •7.1. Сутність та економічне значення витрат виробництва. Теорії витрат виробництва
- •7.2. Економічні та бухгалтерські витрати та їх структура
- •7.3. Валові, середні та граничні витрати
- •7.4. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на нього впливають
- •Тема 8. Ринок, його суть та функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення.
- •8.1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Умови формування і розвитку ринку. Види ринку та його функції
- •8.2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і функції
- •8.3. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції
- •8.4. Конкуренція і моделі ринків. Особливості ринкових відносин в Україні
- •Характеристика ринкових моделей
- •8.5. Ринок засобів виробництва. Ринок праці. Ринок капіталу. Ринок нерухомості (срс).
- •Тема 9. Домогосподарство в системі економічних відносин
- •9.1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.
- •9.2. Функції домогосподарств
- •9.3. Доходи та витрати домогосподарств
- •Тема 10. Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток.
- •10.1. Суть підприємництва, умови його існування. Функції підприємця.
- •10.2. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Класифікація підприємств
- •10.3. Капітал підприємства і його кругообіг
- •Тема 11. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента.
- •11.1. Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу
- •Диференційна рента першого та другого виду
- •11.2. Капітал в сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •11.3. Позичковий капітал та позичковий відсоток.
- •Тема 12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми
- •12.1. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення.
- •12.2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національний дохід
- •12.4. Національне багатство: його зміст і структура
- •Тема 13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою
- •13.1. Економічний розвиток та економічне зростання
- •13.2. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •16.3. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили
- •16.4. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття
- •16.5. Державне регулювання зайнятості в Україні (срс)
- •Тема 14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції
- •14.1. Господарський механізм, його сутність та елементи
- •16.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування та програмування
- •16.3. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави
- •Держава створює також юридично-інституціональні засади ринкової економіки.
- •Тема 15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік.
- •15.1 Економічна система сучасного капіталізму
- •15.2. Соціалістична економічна система та її еволюція
- •15.3. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- •Тема 16. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин.
- •Світове господарство: його сутність та структура. Міжнародний поділ праці і спеціалізація
- •16.3 Міжнародні економічні відносини та їх форми. Міжнародна торгівля
- •Міжнародний рух капіталу
- •Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •Міжнародна міграція робочої сили
- •Тема 17. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України
- •17.3 Міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем та розвитку світового господарства
7.3. Валові, середні та граничні витрати
Зміна обсягів виробництва неможлива без зміни кількості ресурсів, що використовуються.
Кiлькiсть багатьох ресурсiв може бути змiнена швидко i легко. Це стосується сировини, найманих робiтникiв, палива, енергiї. Iншi ресурси (наприклад, виробничі потужностi: площа виробничих примiщень, кiлькiсть машин i обладнання) вимагають більше часу на освоєння.
Оскiльки на змiну кiлькостi різних ресурсiв, фірмою витрачається рiзний час, то в її діяльності розрiзняють короткостроковий i довгостроковий перiоди.
Короткостроковий перiод – це перiод часу надто короткий, щоб пiдприємство змогло змiнити свої виробничi потужностi, але достатньо тривалий для змiни ступеню iнтенсивностi їх використання. Тобто виробничi потужностi фiрми залишаються в цьому перiодi незмiнними, але обсяг виробництва може бути змiнений за рахунок застосування бiльшої кiлькостi найманих робiтникiв, сировини та iнших змінних ресурсiв.
Довгостроковий перiод – це перiод часу, достатньо тривалий, щоб змiнити кiлькiсть усiх зайнятих ресурсiв, в тому числі і виробничих потужностей.
Як зазначалось, протягом короткострокового перiоду деякi ресурси, пов’язанi з технiчним обладнанням пiдприємства, залишаються незмiнними. Кiлькiсть iнших ресурсiв може змiнюватись.
Таким чином, в короткостроковому перiоді рiзнi види витрат подiляють на: постiйнi і змiннi.
Постійні витрати (FC) – це такі витрати, які не залежать від обсягів виробництва. Їх величина є незмінною, оскільки вони пов’язані з самим існуванням підприємства і повинні бути оплачені, навіть якщо воно нічого не виробляє. До таких витрат належить: орендна плата (за землю, приміщення), амортизаційні відрахування на будівлі та обладнання, утримання управлінського апарату тощо.
Якщо на вісі абсцис ми відкладемо обсяг продукції (Q), а на вісі ординат витрати (С), то лінія постійних витрат (FC) буде виглядати як пряма лінія, паралельна вісі абсцис (рис. 7.2.).
Змінні витрати (VC) – це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. До них відносяться: витрати на сировину, паливо, енергію, транспортні засоби, виплата заробітної плати найманим працівникам тощо.
Динаміка змінних витрат (VC) є досить нерівномірною: починаючи з нуля, в міру збільшення випуску продукції спочатку вони зростають дуже швидко, потім їх зростання уповільнюється, що пояснюється дією фактора економії на масовому виробництві. Але потім, внаслідок дії закону спадної віддачі ресурсів, вони збільшуються швидше.
Рис. 7.2. Графіки постійних, змінних та валових витрат
Валові витрати (ТС) являють собою суму постійних та змінних витрат за кожного конкретного рівня виробництва. На графіку (рис. 7.2.) додавання постійних та змінних витрат означає зміщення вгору лінії VC на величину OF по вісі ординат.
Закон спадної віддачі полягає в тому, що розширення виробництва за рахунок збільшення кількості змінних ресурсів (наприклад, праці) за незмінних постійних ресурсів (наприклад, капіталу чи землі) є ефективним лише до певної межі. Починаючи з певного моменту, необхідний баланс між цими ресурсами порушується, і віддача від змінного ресурсу зменшується.
Крім показника валових витрат, підприємцю важливо знати також середні витрати виробництва, тобто витрати на одиницю продукції. Зокрема вони використовуються для порівняння з ціною, яка також вказується в розрахунку на одиницю продукції.
Середні
витрати дорівнюють валовим витратам,
поділеним на кількість виготовленої
продукції
,
де АTС
– середні витрати, ТС
– валові витрати, Q
–кількість продукції.
Ці витрати виробник завжди прагне мінімізувати. Крива середніх валових витрат (АТС) як правило має форму параболи (рис. 7.3.). Спочатку середні витрати досить високі. Це пов’язано з тим, що великі постійні витрати розподіляються на незначний обсяг продукції. Але в міру зростання виробництва постійні витрати припадають на все більше одиниць продукції, і середні витрати стрімко спадають, доходячи до мінімуму в точці М.
Але в міру подальшого збільшення виробництва, основний вплив на величину середніх витрат починають здійснювати вже не постійні, а змінні витрати, які згідно із законом спадної віддачі, зростають швидше, ніж обсяг виробництва. Тому крива АТС відхиляється вгору. Отже крива середніх валових витрат (АТС) безпосередньо залежить від кривих середніх постійних витрат (AFC) та середніх змінних витрат (AVC).
Рис. 7.3. Криві середніх витрат
Крива середніх витрат має велике значення для підприємця, оскільки дозволяє визначити, за якого обсягу виробництва витрати на одиницю продукції будуть мінімальними, а порівняння мінімальних середніх витрат фірми з рівнем ціни дає можливість оцінити її становище на ринку.
Для виробника важливо також знати, до якого рівня йому важливо збільшувати обсяг виробництва.
В зв’язку з цим важливим показником необхідно розглянути так звані граничні витрати, тобто додаткові витрати, пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукції. Граничні витрати розраховують як різницю між витратами виробництва n одиниць та витратами виробництва n–1 одиниць продукції (МС = ТСn – ТСn-1). На рис. 7.5. показано динаміку витрат.
Крива граничних витрат (МС) не залежить від постійних витрат, оскільки постійні витрати існують незалежно від того, чи виготовляється додаткова одиниця продукції, чи ні.
Спочатку зі збільшенням обсягів виробництва, середні витрати скорочуються, тому лінія МС деякий час залишається нижче від лінії середніх витрат. Це пояснюється тим, що якщо витрати на одиницю продукції зменшуються, відповідно кожний наступний продукт коштує виробнику менше, ніж попередній, а отже середні витрати вищі ніж граничні. Наступне зростання середніх витрат означає, що граничні витрати стають більшими від середніх. Таким чином, лінія граничних витрат перетинає лінію середніх витрат в її мінімальній точці М. В точці А, де АТС = МС, значення АТС мінімальне і фірма оптимізує виробництво з огляду на мінімізацію витрат.
Рис. 7.5. Криви витрат