![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •6.030503 – «Міжнародна економіка», 6.030508 – «Фінанси і кредит», 6.030509 – «Облік і аудит»
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії.
- •Предмет політичної економії.
- •Зародження і розвиток політичної економії, її напрями і школи.
- •Методи політичної економії.
- •Функції політичної економії.
- •Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці.
- •Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва
- •2.2. Виробничий потенціал і межа виробничих можливостей.
- •Тема 3. Економічні потреби та інтереси.
- •3.1. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб.
- •3.2. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності.
- •3.3. Економічні інтереси, їх взаємозв’язок з потребами, споживанням і виробництвом.
- •Тема 4. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку.
- •Економічна система: сутність, структурні елементи і критерії класифікації.
- •4.2. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •4.3. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності.
- •Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші.
- •5.2. Товарна форма організації суспільного виробництва
- •5.3. Товар і його властивості
- •Сутність грошей. Альтернативні теорії грошей. Функції грошей.
- •Закони грошового обігу. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Грошові реформи.
- •Тема 6. Капітал і наймана праця.
- •6.1. Капітал як економічна категорія
- •6.2. Капітал і праця
- •6.3. Заробітна плата: сутність, форми та організація. Види заробітної плати
- •Тема 7. Витрати виробництва і прибуток
- •7.1. Сутність та економічне значення витрат виробництва. Теорії витрат виробництва
- •7.2. Економічні та бухгалтерські витрати та їх структура
- •7.3. Валові, середні та граничні витрати
- •7.4. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на нього впливають
- •Тема 8. Ринок, його суть та функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення.
- •8.1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Умови формування і розвитку ринку. Види ринку та його функції
- •8.2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і функції
- •8.3. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції
- •8.4. Конкуренція і моделі ринків. Особливості ринкових відносин в Україні
- •Характеристика ринкових моделей
- •8.5. Ринок засобів виробництва. Ринок праці. Ринок капіталу. Ринок нерухомості (срс).
- •Тема 9. Домогосподарство в системі економічних відносин
- •9.1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.
- •9.2. Функції домогосподарств
- •9.3. Доходи та витрати домогосподарств
- •Тема 10. Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток.
- •10.1. Суть підприємництва, умови його існування. Функції підприємця.
- •10.2. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Класифікація підприємств
- •10.3. Капітал підприємства і його кругообіг
- •Тема 11. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента.
- •11.1. Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу
- •Диференційна рента першого та другого виду
- •11.2. Капітал в сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •11.3. Позичковий капітал та позичковий відсоток.
- •Тема 12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми
- •12.1. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення.
- •12.2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національний дохід
- •12.4. Національне багатство: його зміст і структура
- •Тема 13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою
- •13.1. Економічний розвиток та економічне зростання
- •13.2. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •16.3. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили
- •16.4. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття
- •16.5. Державне регулювання зайнятості в Україні (срс)
- •Тема 14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції
- •14.1. Господарський механізм, його сутність та елементи
- •16.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування та програмування
- •16.3. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави
- •Держава створює також юридично-інституціональні засади ринкової економіки.
- •Тема 15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік.
- •15.1 Економічна система сучасного капіталізму
- •15.2. Соціалістична економічна система та її еволюція
- •15.3. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- •Тема 16. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин.
- •Світове господарство: його сутність та структура. Міжнародний поділ праці і спеціалізація
- •16.3 Міжнародні економічні відносини та їх форми. Міжнародна торгівля
- •Міжнародний рух капіталу
- •Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •Міжнародна міграція робочої сили
- •Тема 17. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України
- •17.3 Міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем та розвитку світового господарства
13.2. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
Функціонування ринкової економіки, як і будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним.
Ринкова економiка схильна до повторення однакових явищ. Це значить, що глибиннi економiчнi процеси розвиваються по певному колу, точніше, спiралi. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку.
Циклічність — це об’єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Інакше кажучи, закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до іншої.
За змістом циклічність досить багатоструктурна. З точки зору тривалості виокремлюють декілька типів економічних циклів: короткі (2—3 роки), середні (близько 10 років) та довгі (40 — 60 років).
Оскільки характерна риса циклічності — рух економіки не по колу, а по спіралі, то вона є формою прогресивного її розвитку. За сучасних умов циклічність можна розглядати як один зі способів саморегулювання ринкової економіки.
У теорії цикл трактується як період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступної.
Криза — це різке порушення існуючої економічної рівноваги внаслідок диспропорцій у процесі відтворення, що різко зростають.
Перша економiчна криза в ринковiй системi мала мiсце в 1825 р., пiсля утворення в усiх провiдних капiталiстичних країнах нацiональних ринкiв. Класичною за глибиною та охопленням капiталiстичної економiки стала криза 1829–1933 рр., яка отримала назву "Велика депресія". Соцiально-економiчнi наслiдки цiєї кризи були величезними, зокрема безробiття у провiдних капiталiстичних країнах досягло 33–40 %.
Ця криза стала поворотним пунктом i для економiчної науки, яка нарештi iнтенсивно зайнялась дослiдженням макроекономiчних процесiв та обгрунтувала необхiднiсть державного регулювання економiки.
Вперше природу i причину економiчних криз, що перiодично повторюються, розкрив К. Маркс, але, оскiльки вiн був автором руйнiвної для капiталiзму економiчної теорiї, економiсти – його сучасники – в основному "спростовували" його висновки, а не займались проблемою криз. I тiльки завдяки зусиллям Дж. М. Кейнса – англiйського економiста, який через циклiчнiсть розвитку капiталiстичної економiки довiв необхiднiсть її регулювання державою, – положення рiзко змiнилось. Економiчна теорiя фронтально повернулась до вивчення природи i характеру економiчних циклiв.
Циклiчний характер капiталiстичної економiки означає, що швидке зростання виробництва через певний промiжок часу змiнюється таким же швидким його падiнням.
За всезагальним визнанням, класичний цикл має чотири фази: криза, депресiя, пожвавлення, пiдйом.
Вiдповiдно, економiчним циклом є процес проходження ринкової економiки через всi вказанi фази i повернення до висхiдної. Наприклад, вiд кризи до кризи або вiд пiдйому до пiдйому (рис.13.3.).
Рис. 13.3. Економічний цикл
Найбiльш руйнiвною та критичною фазою промислового циклу є криза. Перш за все, через свою раптовiсть. До цього моменту економiка знаходилась у фазi пiдйому, коли вона процвiтала в усiх вiдношеннях. Раптовiсть кризи обумовлює її руйнiвний характер. Просто пiдприємцi, як правило, не бувають до неї готовi. Порушується рiвновага не в якiйсь однiй галузi, а в усiй економiцi.
Ринок виявляється переповненим товарами, попит стрiмко зменшується, хоча товарнi запаси небезпечно зростають. Природно, вiдбувається стрiмке падiння цiн, руйнується механiзм кругообігу капiталу. Виникає криза неплатежiв i величезний дефiцит готiвкових грошей. Виробництво, хоча й з запiзненням, але швидко згортається. Курс цiнних паперiв падає, вони знецiнюються, векселям вже нiхто не вiрить. Починається перiод крахiв, лiквiдацiя пiдприємств. В першу чергу, зазнають краху банки та кредитнi установи, оскiльки неповернення кредитiв носить масовий характер. Природно, рiзко збiльшується позичковий вiдсоток. Зростає безробiття, досягаючи критичної межi, а заробiтна плата падає. Очевидно, коли прибутки зменшуються навiть у найбiльших пiдприємств, нiхто не думає про інвестиції – їх масштаби падають. Таку картину являє собою фаза кризи.
Фаза депресiї слiдує за кризою. Для неї характерним є "замороження" економiки в тому станi, в якому вона опинилась внаслiдок кризи. Ця фаза носить тривалий характер, iнодi є найтривалiшою. Під час депресiї стрiмко змiнюється на фонi загального застою тiльки величина позичкового вiдсотку. Вiн знижується, оскiльки у "виживших" капiталiстiв з’являються вiльнi грошовi кошти внаслiдок низьких витрат виробництва. Адже заробiтна плата застигла на найнижчому рівні.
В період депресiї створюються передумови для переходу економiки в третю фазу – пожвавлення. А саме: стабiлiзуються товарнi запаси, цiни. Низькi цiни стимулюють споживання, попит. При чому не тiльки на предмети споживаня. Криза продемонструвала технологiчну i технiчну неспроможнiсть капiталу. Відповідно починається його замiна, яка означає, що почалась фаза пожвавлення i виробництво бере повiльний розгiн.
Фаза пожвавлення характеризується, перш за все, розширенням виготовленням засобiв виробництва. Вiдповiдно, iмпульс пожвавлення починається з пiдприємств, якi виробляють обладнання, елементи основного капiталу. Далi повiльно, але впевнено вимальовується картина зворотня кризi: виробництво розширюється услiд за зростанням попиту, зменшується безробiття, зростає заробiтна плата. Економiка переходить у фазу пiдйому. Критерiєм переходу економiки вiд пожвавлення до пiдйому є досягнення докризового рiвня виробництва. Саме пiсля цього починається пiдйом (рис. 13.3. точка В).
Пiдйом харектеризується розвитком всiх форм капiталу, зростанням кредитiв, позичкового проценту тощо. Економiка стрiмко рухається через розвиток факторiв кризи до наступної кризи.
Передумови (причини) циклу. Існують різні погляди щодо появи передумов середніх економічних циклів. Серед них на увагу заслуговують такі:
1) циклічні коливання зумовлені специфікою сфери обігу — розбіжністю у часі актів продажу товарів, послуг і оплати за них (проте це лише формальна можливість, а не реальна причина);
2) головна причина спаду — це суперечність між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів (К. Маркс, Ф. Енгельс та їхні послідовники). Ще до Маркса близько до цієї позиції стояли й ті, хто економічний спад пояснював недоспоживанням значної кількості людей, яке було викликане недоліками розподілу (Дж. Гобсон, Г. Мальтус);
3) цикл зумовлюється співвідношенням оптимізму і песимізму в економічній діяльності людей (В. Парето, А. Пігу);
4) цикл — результат технічних нововведень, що вимагає зростання інвестицій, а останні й спричиняють піднесення виробництва (Й. Шумпетер);
5) циклічність зумовлюється надлишком заощаджень і нестачею інвестицій у виробництво (Дж. Кейнс);
6) причиною циклів є невідповідність між наявним грошовим капіталом і його пропонуванням (І. Фішер).
Незважаючи на відмінність у підходах, практично всі згадані економічні концепції розглядають економічний цикл як породження внутрішніх причин. Це — так звані інтернальні теорії.
Ті ж теорії, які пояснюють появу економічних циклів зовнішніми причинами, наприклад, зміною сонячної активності, що призводить до неврожаю в сільському господарстві та до загального економічного спаду, війнами і різними політичними потрясіннями, освоєнням нових територій (що зумовлює надмірну міграцію робочої сили), називаються екстернальними.
Регулярнiсть повторення циклiв, їх дестабiлiзуюча дiя на економiку в цiлому визначили необхiднiсть державного антициклiчного регулювання. Проти цього не заперечують навiть опоненти державного втручання в економiку. Теоретично, дуже важливим є визнання того, що держава може і повинна зглажувати ці циклiчнi коливання.