3. Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національний дохід

Одним із найбільш загальних макроекономічних показників є валовий внутрішній продукт (ВВП), який визначається як ринкова вартiсть всiєї виготовленої кiнцевої продукцiї та послуг в економiцi за рік на території даної країни резидентами.

Кожне ключове слово наведеного визначення має значення. По-перше, термін «валовий внутрішній продукт» означає, що йдеться про сукупну продукцію, виготовлену на економічній території країни. При цьому, під економічною територією розуміється територія, яка адміністративно керується урядом країни та в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватись. На відміну від географічної території, вона не охоплює територіальні анклави інших країн (посольства, військові бази тощо), але містить такі анклави даної країни, які розташовані на території інших країн. По-друге, ВВП створюється резидентами даної країни. Резидент – юридичні та фізичні особи, якi знаходяться та здійснюють свою діяльність на території даної країни більше одного року. По-третє, підкреслюється ринкова вартість товарів і послуг, яка, як відомо, вимірюється в грошах. Отже, ВВП – це грошовий показник. По- четверте, вказується на кінцеві товари і послуги. Отже, до уваги не береться вартість проміжної продукції. Це дозволяє уникнути повторного рахунку. Виключити подвiйний рахунок дозволяє також показник доданої вартостi, який являє собою рiзницю мiж ринковою цiною продукцiї фiрми та вартістю споживання сировини та матерiалiв, придбаних у постачальникiв. ВВП, який являє собою ринккову вартiсть усiх вироблених товарiв, можна визначити також як суму доданих вартостей, створених усiма пiдприємствами.

Крім того, до ВВП не включаються так звані непродуктивні угоди (операції), тобто ті з них, які не сприяють збільшенню кількості виробленої в економіці продукції. До них належать: чисто фінансові угоди та продаж речей, що були у вжитку.

Чисто фiнансовими угодами вважають:

• державнi трансфертнi платежi, якi включають виплати на соцiальне страхування, допомогу безробiтним та пенсiї ветеранам;

• приватнi трансфертнi платежi, куди входять щомiсячнi субсидiї, якi отримують студенти з дому, або разовi дарунки вiд багатих родичiв;

• операцiї з цiнними паперами, тобто купiвля-продаж акцiй i облiгацiй.

Вартість проданих речей, що були у вжитку також не включаєтся до ВВП, оскiльки вона вже була врахована до ВВП того року, коли ці речі були виготовлені.

Певною модифiкацiєю ВВП є показник валового національного продукту (ВНП), який являє собою ринкову вартiсть всiєї виготовленої кiнцевої продукцiї та послуг громадянами даної країни за рік як на її території, так і за кордоном.

Якщо до показника ВВП додати вартiсть мiж надходженнями вiд факторiв виробництва (факторними доходами) з-за кордону та факторними доходами, отриманими зарубiжними iнвесторами в данiй країнi, то ми отримаємо показник ВНП. Так, наприклад, для Францiї, пiсля розрахунку показника ВВП, потрiбно додати надходження факторних доходiв з Великобританiї, США, Германiї та інших країн i, вирахувати факторнi доходи британських, американських, германських та інших суб’єктiв ринкового господарства, які дiють у Францiї. Рiзниця мiж показниками ВНП та ВВП незначна i коливається в межах + 1 % вiд ВВП.

Валовий внутрішній продукт вираховується в поточних ринкових цiнах, що являє номiнальне його значення. Для отримання дiйсної величини цього показника потрiбно очистити цiни вiд впливу iнфляцiї, тобто застосувати iндекс цiн, що дає реальне значення валового нацiонального продукту. Вiдношення номiнального ВВП до реального ВВП показує збiльшення ВНП за рахунок зростання цiн та називається ВВП – дефлятором.

Методи розрахунку ВВП:

1) Виробничий метод:

ВВП = ВДВ + Податки на продукти і імпорт - Субсидії на продукти і імпорт,

де ВДВ - валова додана вартість, ВДВ= В - ПС,

В - випуск продукції (вартість всіх товарів і послуг, зроблених у поточному періоді, що прийняте в СНС обчислювати в основних цінах);

ПС - проміжне споживання (вартість товарів і послуг, які повністю споживаються або трансформуються в даний період у процесі виробництва інших товарів і послуг. Проміжне споживання включає матеріальні витрати (сировина, матеріали, паливо, енергія, матеріальні послуги, будівельні матеріали, покупка продуктів харчування й т.д.), оплату нематеріальних послуг (оплату дослідницьких і проектних робіт, фінансових послуг, витрати на кадрове навчання, оплату юридичних послуг, аудит, витрати на рекламу, орендні платежі й т.д.), витрати на відрядження, інші елементи проміжного споживання).

У проміжне споживання не включаються споживання основного капіталу, а також витрати, не зв'язані безпосередньо з виробництвом товарів і послуг. ПП оцінюється на момент надходження відповідних товарів і послуг у виробництво в ринкових цінах.

1) Метод розрахунку ВВП за витратами. ВВП також можна визначити шляхом підсумовування всіх витрат економічних суб'єктів на придбання кінцевих продуктів:

ВВП = C + Іg + G + Xn

де З - споживчі витрати населення,

Іg - валові частки інвестиції в національну економіку,

G - державні закупівлі товарів і послуг,

Xn - чистий експорт (різниця між експортом і імпортом даної держави), Xn= Ex-Іm.

1) Метод розрахунку ВВП за доходами. ВВП також можна розраховувати як суму доходів власників факторів виробництва. У ВВП включаються доходи всіх суб'єктів, що здійснюють свою діяльність у географічних рамках даної країни, як резидентів (громадян, що проживають на території даної країни, за винятком іноземців, які перебувають у країні менш року), так і нерезидентів:

ВВП = W + Q + R + P + T

де W - заробітна плата, виплачена підприємствами й організаціями даної країни своїм робітникам та службовцям, незалежно від того, чи є вони резидентами або нерезидентами даної країни;

Q - відрахування на соціальне страхування;

R - валовий прибуток;

P - валовий змішаний дохід;

T - податки на виробництво й імпорт (за винятком субсидій).

Як вимірник валового річного обсягу виробництва ВВП має один важливий недолік: він завищує обсяг виробництва на вартість річних амортизаційних відрахувань і на суму непрямих податків.

Нас цікавить насамперед величина, которою виробництво реально додало до добробуту суспільства, а суми амортизаційних відрахувань, що накопичуються в спеціальних фондах, добробуту суспільства не підвищують.

Внаслідок цього, зменшивши величину ВВП на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих за рік, можна одержати ще один макроекономічний показник - чистий національний продукт (ЧНП):

ЧНП = ВНП - А.

де А - Амортизація.

За допомогою цього показника виміряється загальний річний обсяг виробництва товарів і послуг, що країна зробила й спожила у всіх секторах своею національного господарства. Інакше кажучи, ЧНП показує розмір доходу постачальників економічних ресурсів за надані їм землю, робочу силу, капітал, підприємницьку здатність, за допомогою яких створений цей ЧНП.

Єдиним компонентом, що не відбиває щирого внеску економічних ресурсів у ЧНП, є непрямі податки. Виходить, щоб визначити показник загального обсягу заробітної плати, рентних платежів і прибутку, необхідно відняти зі ЧНП суму непрямих податків. Отриманий показник зветься "національний доход".

Національний доход (НД) - це знову створена за рік вартість, що характеризує, що додало виробництво в даному році до благососто- янию суспільства. Тому при його підрахунку, на відміну від ВВП, у нього не включаються суми амортизації, непрямих податків, державні субсидії:

НД = ВВП - А (Споживання основних фондів) - КН (непрямі податки).

Це чистий "зароблений дохід" суспільства, цим і визначається важливість НД як макроекономічного показника і його широке застосування при порівняльному аналізі. Особистий дохід (ОД) являє собою отриманий дохід, на вiдмiну вiд НД, який є заробленим доходом. Тут слiд вiдмiтити, що частина заробленого доходу – внески на соцiальне страхування, податки на прибуток пiдприємств та їх перерозподiл – не надходить в розпорядження населення. В той же час трансфертнi виплати (допомога по безробiттю, по старостi, непрацездатностi, субсидiї на освiту та iн.), якi не є результатом господарської дiяльностi працiвника, в той же час становлять частину їх доходу. Отже, особистий дохід, як фактично отриманий дохід, можна вирахувати шляхом вiднiмання з нацiонального доходу внескiв на соцiальне страхування (Вс), податкiв на прибуток пiдприємств (ПП), та додавання суми всiх трансфертних платежiв (Тр):

ОД=НД-Вс-ПП+Тр (11.6)

Дохід, що залишається в особистому розпорядженні (ДР) це та частина доходу, якою єкономічні суб’єкти можуть розпоряджатись на власний розсуд, витрачаючи його на споживання або заощаджуючи. Величину ДР можна отримати шляхом вирахування iндивiдуальних податкiв (ІП) (прибуткового, податкiв на особисте майно, на спадщину) iз особистого доходу:

ДР=ОД-ІП