16.4. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття
Однією з найхарактерніших рис хворобливого стану економіки в різні часи та в різних країнах було й залишається безробіття, яке виникає внаслідок порушення макроекономічної рівноваги.
Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена перевищенням пропозиції праці над попитом на неї.
За українським законодавством безробітними визнаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити.
Безробіття вимірюється за допомогою ряду показників:
Кількість безробітних – це абсолютний показник безробіття, що показує його розміри.
Рівень безробіття обчислюється як частка офіційно зареєстрованих безробітних в чисельності робочої сили:
(13.1)
Рб – рівень безробіття
Б – безробітні
Рс – робоча сила
Показник тривалості безробіття, який показує, скільки в середньому безробітний залишається в такому стані. Іноді краще 5 % безробіття тривалістю 3 місяці, ніж 3 % тривалістю 1 рік.
Питання щодо причин виникнення безробіття є одним з найбільш дискусійних в економічній науці. Існує декілька пояснень виникнення цього явища.
Пояснення 1. Безробіття виникає через надто високу заробітну плату. Ця думка належить представникам класичної школи в економічній теорії. Якщо ціна праці (тобто зарплата) підвищується, наприклад під тиском профспілок, підприємці не в змозі брати на роботу усіх, кого вони бажають, оскільки їх витрати на заробітну плату збільшуються. Виникає надлишок робочої сили, тобто безробіття.
Відповідно класики рекомендували для подолання безробіття знизити заробітну плату.
Пояснення 2. Безробіття виникає через недостатній попит на товари та послуги. Це пояснення належить Дж. М. Кейнсу та його послідовникам. Вони шукали причини безробіття в зменшенні сукупного попиту, найдинамічним елементом сукупного якого, є споживчі витрати. Тому держава для подолання безробіття має здійснювати заходи, спрямовані на їх стимулювання (збільшення державної допомоги малозабезпеченим, зниження податків тощо).
Пояснення 3. Безробіття виникає через негнучку структуру пропозиції праці, а саме через її нездатність швидко реагувати на зміни попиту на трудові ресурси. Автори цього пояснення (його можна назвати структурним) виходять з того, що ринок праці – явище динамічне. На ньому постійно з’являються нові працівники і нові робочі місця. Але нові робочі місця не призначені для нових працівників і, до того ж, з’являються тільки в певних регіонах. Для досягнення відповідності між робочими місцями та працюючими останні мають пройти перекваліфікацію, набути нових професій та досвіду або переїхати на нове місце проживання.
Яке ж з цих пояснень правильне? Навряд чи можна відповісти на це питання однозначно. Все залежить від того, в якій конкретній ситуації виникло безробіття.
Види безробіття:
Фрикційне безробіття (від лат. frictio – тертя). Це поняття використовується стосовно працівників, які шукають роботу або чекають отримання роботи в найближчому майбутньому. В суспільстві завжди існує деяка кількість осіб, що не працюють: одні добровільно змінюють місце працевлаштування, інші вперше обирають роботу, зважуючи це важливе рішення.
Структурне безробіття. Термін “структурне” вживається у значенні “складове”. З часом у технології та структурі суспільного виробництва відбуваються зміни, які, в свою чергу, видозмінюють структуру попиту на робочу силу. Попит на деякі види професій зменшується або зовсім зникає, а на деякі, в тому числі нові, збільшується. Пропозиція робочої сили повільно реагує на ці зміни, тому виникає ситуація, за якої її структура не відповідає новій структурі робочих місць, тобто безробіття.
Головною ознакою такого безробіття є його довгостроковий характер, тому воно вважається більш гострою проблемою ринкової економіки ніж фрикційне безробіття.
Циклічне безробіття. Під “циклічним” розуміють безробіття, викликане спадом виробництва та скороченням попиту на робочу силу. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість теж скорочується, а безробіття зростає.
У періоди економічних криз рівень циклічного безробіття нерідко перевищує 10 %, що перетворює його на найстрашнішу соціально-економічну проблему, яка може спричинити непередбачувані соціально-політичні зміни.
Важливою проблемою зайнятості в Україні (як і в інших пост-соціалістичних країнах) є приховане безробіття. Основна причина цього явища – спад виробництва і неадекватне йому скорочення зайнятості. Кількісно приховане безробіття означає чисельність працівників, які стали непотрібними у зв’язку зі спадом виробництва або структурними змінами в ньому, але продовжують формально вважатися зайнятими, і які або при покращенні економічної кон’юнктури будуть (готові) працювати ефективно, або повинні бути вивільнені.
Різновидом прихованого безробіттях є часткове безробіття, що виникає в результаті зменшення попиту на продукцію підприємства і відповідне скорочення виробництва. Якщо при такому скороченні роботодавець намагається зберегти трудовий колектив, сподіваючись на покращення економічної кон’юнктури в найближчому майбутньому, він скорочує тривалість робочого дня (тижня) для всіх працюючих, не звільняючи персонал. Такі рішення вважаються соціально справедливими і економічно доцільними, однак це призводить до виникнення часткового безробіття.
Досі ми не раз використовували поняття «повна зайнятість». На перший погляд, цей термін можна трактувати таким чином: усе працездатне населення має роботу. Проте повна зайнятість не означає відсутність безробіття. Як зазначалось, економісти вважають фрикційне та структурне безробіття неминучим явищем в ринковій економіці, а повну зайнятість визначають як таку, що становить трохи менше 100 % зайнятості робочої сили. Отже, рівень безробіття, який дорівнює сумі фрикційного та структурного безробіття, має назву природного рівня безробіття. Отже, якщо циклічне безробіття дорівнює нулю, то безробіття перебуває на природному рівні, тобто має місце повна зайнятість.
Природний рівень безробіття – це той мінімальний його рівень, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю повної зайнятості. Для кожної країни природний рівень безробіття різний і залежить від рівня соціальної забезпеченості населення, систем підготовки та перепідготовки кадрів, інформаційних служб зайнятості тощо. Західні економісти вважають, що неминучий рівень фрикційного та структурного безробіття в 60-ті роки становив 4 % робочої сили, у 80-ті роки – 5–6 %, тобто при використанні 94–95 % робочої сили забезпечувалася повна зайнятість працездатного населення.
Реальний обсяг національного продукту, вироблений за умови існування природного рівня безробіття, називається виробничим потенціалом економіки (потенційним ВНП).
Стрес, що відчуває людина, яка втратила роботу поступається лише стресу, викликаному смертю близького родича або ув’язненням. Американські дослідники встановили, що 1 рік безробіття вкорочує вік людини на 5 років. Не важко уявити, яку потенційну небезпеку для суспільства являє собою людина, що втратила роботу, до того ж кинута напризволяще. Не випадково в економічно розвинутих країнах на подолання негативних наслідків безробіття витрачається 3–5 % ВНП. Особливу роль у цьому відіграє держава. Її діяльність здійснюється у двох напрямах: регулювання рівня і тривалості безробіття та соціальний захист безробітних.