![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •6.030503 – «Міжнародна економіка», 6.030508 – «Фінанси і кредит», 6.030509 – «Облік і аудит»
- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії.
- •Предмет політичної економії.
- •Зародження і розвиток політичної економії, її напрями і школи.
- •Методи політичної економії.
- •Функції політичної економії.
- •Тема 2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці.
- •Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва
- •2.2. Виробничий потенціал і межа виробничих можливостей.
- •Тема 3. Економічні потреби та інтереси.
- •3.1. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб.
- •3.2. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності.
- •3.3. Економічні інтереси, їх взаємозв’язок з потребами, споживанням і виробництвом.
- •Тема 4. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку.
- •Економічна система: сутність, структурні елементи і критерії класифікації.
- •4.2. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •4.3. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності.
- •Тема 5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші.
- •5.2. Товарна форма організації суспільного виробництва
- •5.3. Товар і його властивості
- •Сутність грошей. Альтернативні теорії грошей. Функції грошей.
- •Закони грошового обігу. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Грошові реформи.
- •Тема 6. Капітал і наймана праця.
- •6.1. Капітал як економічна категорія
- •6.2. Капітал і праця
- •6.3. Заробітна плата: сутність, форми та організація. Види заробітної плати
- •Тема 7. Витрати виробництва і прибуток
- •7.1. Сутність та економічне значення витрат виробництва. Теорії витрат виробництва
- •7.2. Економічні та бухгалтерські витрати та їх структура
- •7.3. Валові, середні та граничні витрати
- •7.4. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на нього впливають
- •Тема 8. Ринок, його суть та функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення.
- •8.1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Умови формування і розвитку ринку. Види ринку та його функції
- •8.2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і функції
- •8.3. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції
- •8.4. Конкуренція і моделі ринків. Особливості ринкових відносин в Україні
- •Характеристика ринкових моделей
- •8.5. Ринок засобів виробництва. Ринок праці. Ринок капіталу. Ринок нерухомості (срс).
- •Тема 9. Домогосподарство в системі економічних відносин
- •9.1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин.
- •9.2. Функції домогосподарств
- •9.3. Доходи та витрати домогосподарств
- •Тема 10. Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток.
- •10.1. Суть підприємництва, умови його існування. Функції підприємця.
- •10.2. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Класифікація підприємств
- •10.3. Капітал підприємства і його кругообіг
- •Тема 11. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента.
- •11.1. Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу
- •Диференційна рента першого та другого виду
- •11.2. Капітал в сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •11.3. Позичковий капітал та позичковий відсоток.
- •Тема 12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми
- •12.1. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення.
- •12.2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національний дохід
- •12.4. Національне багатство: його зміст і структура
- •Тема 13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою
- •13.1. Економічний розвиток та економічне зростання
- •13.2. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •16.3. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили
- •16.4. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття
- •16.5. Державне регулювання зайнятості в Україні (срс)
- •Тема 14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції
- •14.1. Господарський механізм, його сутність та елементи
- •16.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування та програмування
- •16.3. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави
- •Держава створює також юридично-інституціональні засади ринкової економіки.
- •Тема 15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік.
- •15.1 Економічна система сучасного капіталізму
- •15.2. Соціалістична економічна система та її еволюція
- •15.3. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
- •Тема 16. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин.
- •Світове господарство: його сутність та структура. Міжнародний поділ праці і спеціалізація
- •16.3 Міжнародні економічні відносини та їх форми. Міжнародна торгівля
- •Міжнародний рух капіталу
- •Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •Міжнародна міграція робочої сили
- •Тема 17. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України
- •17.3 Міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем та розвитку світового господарства
11.2. Капітал в сфері обігу. Торгівельний прибуток.
Марксистська економічна теорія, яка має багато прихильників і в наш час, окремо виділяє торговий капітал і торговий прибуток. При цьму, торговим капіталом вважається капітал, що обслуговує процес реалізації продукції, створеної в сфері матеріального виробництва. Отже, торговий капітал являє собою частину промислового капіталу, яка відособилася і обслуговує процес реалізації товарів. На ранніх стадіях розвитку капіталізму, власник промислового капіталу сам займався реалізацією товарів. Але в міру розширення обсягів виробництва і збільшення часу обігу виникла потреба в особливій групі капіталістів – торговців, що займаються реалізацією готової продукції. Рух торгового капіталу може бути представлий формулою Г- Т- Г', яка мовою символів виражає дії капіталу торговця, а саме купівлю товарів заради продажу з прибутком.
Метою функціонування торгового капіталу (як і будь-якого іншого) є присвоєння прибутку. Це породжує формально-логічну суперечність при виділенні капіталу, що професійно займається реалізацією товарів. З одного боку, такий капітал оперує лише в сфері обігу де вартість не створюється (відповідно не може відбуватись самозростання капіталу). З іншого боку – такий капітал реально існує і достатньо багато людей займається такого роду діяльністю (очевидно, що вони б не стали нею займатись, нічого не отримуючи натомість, не присвоюючи якогось надлишку вартості над понесеними затратами, адже економіка врешті завжди базується на раціональній основі реалізації економічних інтересів її суб’єктів). Очевидно, що торгові капіталісти тому й займаються реалізацією товарів і доведенням їх до кінцевого споживача, що в підсумку вони отримують прибуток не нижчий за нормальний. В іншому разі ці капітали шукатимуть собі інше застосування.
Але де в такому випадку виникає нормальний прибуток, якщо в сфері обігу не створюється вартість? Відповідь – очевидна: промисловий капіталіст (що займається виробництвом товару, де відбувається зростання варості) передаючи частину своїх функцій (щодо реалізації товарів) торговому капіталу, повинен поділится додатковою вартістю з торговим капіталістом, який виконує ці функції професійно і з меншими витратами, ніж промисловий капіталіст-виробник товарів. За таких умов у останнього знизяться загальні витрати. Врешті загальний прибуток, який отримує капітал (торговий і промисловий) також зросте.
Отже і промисловий, і торговий капітал зацікавлені в розподілі між різними суб’єктами актів виробництва товару та його реалізації (загальний прибуток зростає, а отже, зростає і норма прибутку, що присвоюється і торговим, і промисловим капіталами).
Формула руху торгового капіталу як обособленої частини промислового капіталу набуває вигляду:
Г - Т -Г' (Г' >Г). |
(11.2) |
Торговий прибуток, за К. Марксом, – це частина додаткової вартості, створеної в процесі матеріального виробництва, що присвоюється торговим підприємцем пропорційно авансованому у сферу обігу капіталу. Участь торговця в перерозподілі додаткової вартості зменшує норму і масу прибутку промислових підприємців. Але ці втрати з боку останніх є меншими, ніж якби вони самі організовували виробництво товару.
Промисловий капіталіст продає всю вироблену ним продукцію торговому капіталісту, який доводить товар до кінцевого споживача, здійснюючи при цьому певні витрати. Кінцева ціна для споживача виявиться безумовно вищою за ту, за якою промисловий капіталіст продав свій товар. Вона компенсує торговому капіталісту його витрати та забезпечує прибуток, не нижчий за нормальний.
Витрати, пов’язані з реалізацією товарів, утворюють витрати обігу. Останні поділяються на чисті витрати обігу і додаткові витрати обігу.
Чисті витрати обігу – це витрати, зумовлені виключно самим процесом купівлі–продажу. До таких витрат відносять витрати на оплату праці працівників, що здійснюють бузпосередню реалізацію товару, а також витрати на ведення обліку, кореспонденцію, рекламу тощо. Чисті витрати обігу не беруть участі в утворенні вартості товарів. Джерелом цих невиробничих витрат є додаткова вартість, створена в сфері матеріального виробництва.
Додаткові витрати обігу пов’язані з продовженням виробництва в сфері обігу. До них відносять: сортування, розфасовку, упаковку товарів, їх зберігання, транспортування тощо.
Праця працівників, зайнятих цими операціями, є продуктивною. Оскільки продуктивні витрати обігу збільшують вартість товарів, що реалізуються, їх відшкодування здійснюється в результаті реалізації цих товарів.
Виділення самостійного капіталу, що займається реалізацією виробленого товару, створює і нового конкурента. Зрозуміло, що віднині і промисловий, і торговий капітали починають боротьбу за ту частину прибутку, яку кожний з них врешті отримує. В результаті цієї конкуренції обидва отримають прибуток в межах саме нормального.
Роздвоєння ціни реалізації на оптову і роздрібну створює два типи торгових відносин:
оптова торгівля (за суб’єктів має, з одного боку, капіталістів, що виробляють товар, з іншого боку – капіталістів, які займаються його кінцевою реалізацією);
роздрібна торгівля (пов’язує торгового капіталіста вже з кінцевим споживачем (це, як правило, фізична особа)).
Поява двох типів торгівлі в рамках єдиного акту реалізації виробленої продукції в умовах відхилення від конкуренції створює сприятливе середовище для появи чисельних торгових посередників, тобто між виробником товару і кінцевим споживачем виявляється не один торговий капіталіст, а декілька різних торгових посередників. Ситуація досить типова для України, коли товар проходить через декілька рук, які претендують на частину “пирога” додаткової вартості у вигляді прибутку. Кількість посередників відображає ситуацію в суспільстві, коли в конкуренції між промисловим капіталом і торговим перемагає останній. Причиною цього є незрілість, несформованість ринкових відносин та інститутів в перехідний період.