2. Історичні періоди становлення й розвитку адміністративного процесу.

Етапи становлення та розвитку інституту адміністративної юстиції:

1. 9-17ст – за часів існування Київської русі та козацької доби.

2. 18-20ст – за часів існування Австро-Угорської та Російської імперій

(1764- 1917)

3. 20-21ст- за часів становлення та укріплення української державності:

- (1917-1922) – формування адміністративної юстиції в період УНР та національно- демократичних революцій.

- (1922-1991) – розвиток адмін. юстиції(від радянських часів до незалежності)

історія в пит. 1

3. Сутність адміністративного процесу. Концепція адміністративного процесу у сучасній українській адміністративно-правовій та адміністративно-процесуальній науці й законодавстві.

Адміністративний процес - це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність виконавчих органів (посадових осіб) з розгляду і вирішення різного роду індивідуальних адміністративних справ, що виникають у сфері державного управління, в порядку реалізації завдань і функцій виконавчої влади. Специфіка адміністративного процесу, який сформувався в якості теоретично виділеної області правовідносин всередині адміністративного права, полягає в тому, що на відміну від кримінального або цивільного процесу, де процедура встановлюється виключно стосовно до вирішення спірної ситуації в рамках судочинства, адміністративний процес має в своїй основі позитивні процедури, існуючі в рамках реалізації виконавчих і розпорядчих правомочностей суб'єктів державного управління.

Управлінська діяльність органів державного управління і посадових осіб засобами адміністративного права укладена в певні процедурні рамки.

По-перше, це сукупність, система послідовно здійснюваних суб'єктами публічного права дій.

По-друге, порядок здійснення юридично значущих дій регулюється процесуальними нормами адміністративного права.

По-третє, адміністративний процес як діяльність суб'єктів публічного права складається з стадій, на кожній з яких учасниками процесу відбуваються певні юридичні дії, спрямовані на досягнення конкретного юридичного результату: прийняття акта управління; видачу юридичного документа; надання інформації тощо

По-четверте, кінцевою метою і результатом адміністративного процесу є реалізація суб'єктами правовідносин прав і обов'язків на основі відповідних матеріальних норм права.

Адміністративний процес є специфічним видом юридичного процесу, який, на відміну від інших видів процесів (кримінального, цивільного), має складну структуру проваджень, що відрізняються одне від одного за характером справ.

Сучасне розуміння адміністративного процесу базується на широкому розумінні даного явища, яке сформовано, як нами зазначалося вище, в радянській правовій доктрині. Разом з тим, сучасна правова дійсність виходить за межі наведених правових дефініцій, оскільки враховує появу нових інститутів і правових явищ.

Ознаками адміністративного процесу як виду юридичного процесу є:

- як і інші різновиди юридичного процесу, адміністративний процес має на меті виявлення та реалізацію матеріальних відносин;

- адміністративному процесу властиві аналогічні іншим галузевим формам процесуального права закономірності, які пов'язують його з матеріально-правовою сферою;

- усі процесуальні механізми, властиві адміністративному процесу, є внутрішніми, спеціальними механізмами правової системи;

- як і інші різновиди процесуального права, адміністративний процес має структуру, подібну до будь-якого іншого галузевого різновиду права (однакові набір елементів і зв'язок між елементами).

Вивчаючи зміст адміністративного процесу, не можна не згадати про нові наукові пошуки щодо розуміння змісту адміністративного процесу.

Так, О. І. Миколенко у докторській дисертації (2011 р.) на тему "Місце процедурного права в системі знань та в системі права України" висловлює точку зору, згідно з якою адміністративна процедура - це врегульована адміністративно-процедурними нормами послідовність дій суб'єктів нормотворчої і правозастосовної діяльності, структурованих відповідними процедурними відносинам, щодо прийняття нормативно-правових актів управління та вирішення адміністративних справ.

Адміністративний процес, на думку вченого, - це врегульована адміністративно-процесуальними нормами послідовність дій суб'єктів право-застосовної діяльності, спрямованих на вирішення адміністративної справи та структурованих відповідними процесуальними відносинами. Виходячи з викладеного вчений дійшов висновку, що адміністративна процедура є видом юридичної процедури, а адміністративний процес е видом адміністративної процедури.

В. М. Бевзенко у докторській дисертації (2010 р.) на тему "Суб'єкти владних повноважень в адміністративному судочинстві України" зазначає, що адміністративний процес являє собою сукупність правовідносин, які виникають у зв'язку із захистом у спеціальному судовому порядку прав, свобод і законних інтересів приватних осіб від неправомірних дій (рішень) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також інших невладних за характером своєї діяльності суб'єктів у разі здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (суб'єктів владних повноважень). За змістом і суб'єктним складом процесуальних правовідносин адміністративний процес певною мірою подібний до інших існуючих процесуальних галузей національного права: цивільного процесу, господарського процесу тощо.

Принциповою відмінністю адміністративного процесу від інших видів процесу є його цільове призначення - забезпечення законності діяльності суб'єктів владних повноважень і гарантування вільного здійснення прав і свобод фізичних та юридичних осіб.

Продовжуючи розмову про стан і перспективи розвитку адміністративного процесу, необхідно відзначити, що дане правове утворення має складну структуру, яку можна розглядати як по вертикалі, так і по горизонталі.

Дослідимо структуру адміністративного процесу по горизонталі.

Адміністративний процес складається з проваджень.

Треба визнати, що термін "адміністративне провадження" має різне смислове навантаження.

По-перше, це певні правовідносини, що охороняються названим провадженням та відрізняються предметною характеристикою і спорідненістю з відповідними матеріальними відносинами.

По-друге, під терміном "провадження" розуміють і відмінний від інших проваджень порядок розгляду юридичних справ.

По-третє, цей термін означає прийняття у справі рішення, яке розрізняється з рішенням в іншому провадженні.

Провадження будь-якого процесу - це закріплена відповідним нормативно-правовим актом (Кодексом адміністративного судочинства, Кодексом України про адміністративні правопорушення) сукупність специфічних правил, за якими у межах конкретного виду процесу розглядається та вирішується справа у певній судовій інстанції; це система процесуальних дій, об'єднаних кінцевою процесуальною метою (розгляд і вирішення справи)1.

Провадження - це головний елемент процесу, який становить системне утворення, комплекс взаємопов'язаних і взаємообумовлених процесуальних дій, що: а) утворюють певну сукупність процесуальних правовідносин, які вирізняються предметною характеристикою і взаємозв'язком із відповідними матеріальними правовідносинами; б) зумовлюють необхідність встановлення, доказування, а також обґрунтування всіх обставин і фактичних даних відповідної юридичної справи; в) обумовлюють необхідність закріплення, офіційного оформлення отриманих процесуальних результатів у відповідних актах-до-кументах2.

Отже, адміністративне провадження - це врегульована адміністративно-процесуальними нормами послідовна діяльність публічної адміністрації з розгляду та вирішення тих чи інших однорідних груп адміністративних справ.

Існує три види адміністративних проваджень у системі адміністративного процесу: адміністративно-процедурні; адміністративно-деліктні; адміністративно-судочинські.