- •1. Поняття і система адміністративного права України.
- •2. Предмет та метод адміністративного права.
- •3. Джерела адміністративного права.
- •4. Виникнення та розвиток адміністративного права.
- •5. Поняття та ознаки державного управління.
- •6. Поняття та характерні риси публічної адміністрації
- •7. Публічна адміністрація, державне управління та виконавча влада: співвідношення понять.
- •8. Види суспільних відносин, що є предметом адміністративно-правового регулювання.
- •9. Поняття і особливості адміністративно-правових норм
- •10.Поняття та особливості адміністративно-правових відносин
- •11.Поняття і види суб’єктів адмін.Права.
- •12.Система органів виконавчої влади в Україні
- •13. Повноваження Президента України в сфері виконавчої влади.
- •14. Кабінет Міністрів України - вищий орган виконавчої влади в Україні.
- •15. Система центральних органів виконавчої влади в Україні.
- •16. Місцеві органи виконавчої влади в Україні.
- •17. Органи місцевого самоврядування як суб'єкти адміністративно - правових відносин.
- •18. Адміністративно-правовий статус громадян України.
- •19.Поняття і правове регулювання державної служби в Україні.
- •20.Основні етапи проходження державної служби в органах державної влади та їх апараті.
- •21.Об'єднання громадян як суб'єкти адміністративного права у країни.
- •22. Поняття та види адміністративного примусу, їх порівняльна характеристика.
- •23. Поняття і ознаки адміністративного правопорушення.
- •24. Поняття та юридичний склад адміністративного правопорушення.
- •25.Суб'єкт адміністративного правопорушення.
- •26. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб'єктів.
- •27. Мета, загальна характеристика та види адміністративних стягнень.
- •28. Адміністративний договір
- •29. Поняття і види спеціальних адміністративних режимів
- •30. Поняття, види та роль звернень громадян до органів публічної адміністрації. Провадження щодо звернень громадян
1. Поняття і система адміністративного права України.
Адміністративне право як галузь права - це галузь права (сукупність правових норм), що регулює з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої влади, внутрішньо-організаційній діяльності інших державних органів, а також у процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх юридично-владних повноважень Інакше кажучи, адміністративне право - це управлінське право, яке відрізняється від інших галузей права специфікою предмета, методу регулювання та структурними особливостями.
Адміністративне право як наука - це система знань про сукупність правових норм, що регулюють відносини управлінського характеру у названих сферах суспільства. Як наука адміністративне право має загальнонаукові завдання, а саме: виявлення, опис, пояснення процесів, явищ, закономірностей і формулювання на цьому ґрунті передбачень, прогнозів, рекомендацій щодо вдосконалення й розвитку адміністративної практики. Проте ототожнювати цю правову галузь із наукою управління недоречно, оскільки державне управління та управлінська діяльність частково юридизовані, до того ж управління реалізується не тільки в адміністративно-правовій формі.
Адміністративне право як навчальний курс - це навчальна дисципліна, яка вивчається в юридичних ВНЗ та інших навчальних закладах з метою ознайомлення майбутніх юристів, працівників управління із системою знань про суспільні відносини управлінського характеру, щоб навчити їх застосовувати адміністративно-правові норми у практичній діяльності.
Наприклад, у юристів з адміністративно-правовою спеціалізацією читається як основна дисципліна "Адміністративне право", так і спеціальні курси ("Адміністративна відповідальність", "Державна служба в Україні"), у ВНЗ МВС читається також курс "Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ" тощо.
Адміністративне право як навчальна дисципліна - це систематизовані відповідно до типової програми знання щодо предмета регулювання норм цієї галузі права, їх особливостей, встановленого порядку управління в різних галузях державної виконавчої влади та відповідальності у сфері державного управління.
Ні в якому разі не можна ототожнювати поняття "адміністративне право" з поняттям "адміністративне законодавство", під яким необхідно розуміти систему правових актів, у яких ці норми знаходять свій вираз.
Система адміністративного права — це внутрішня будова галузі, яка відображає послідовне розміщення елементів, — інститутів і норм, створюючих її, їх єдність і структурний взаємозв'язок. Вона складається з двох частин: Загальною і Особливою, що обумовлене суттю і специфікою державного управління, його багатогалузевим характером і необхідністю постійного вдосконалення. Іноді говорять про спеціальну частину адміністративного права.
Загальна частина адміністративного права об'єднує норми, які закріплюють принципи державного управління; правове положення суб'єктів адміністративного права (органів виконавчої влади, державних службовців, громадян і ін.); форми і методи виконавчої і розпорядливої діяльності; адміністративний процес; способи забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні.
Особлива частина адміністративного права містить норми, які регулюють управління промисловістю, агропромисловим комплексом, соціально-культурною сферою (освітою, наукою і ін.), адміністративно-політичною діяльністю (управління внутрішніми справами, управління юстицією), а також міжгалузеве державне управління в сферах статистики, стандартизації, ціноутворення і т.п.
Зміст Загальної і Особливої частин адміністративного права є взаємозалежним і складає єдине ціле. Норми Загальної частини застосовуються до всіх інститутів Особливої частини. Наприклад, загальні правила, регулюючі порядок підготовки, видання, вступи в силу і дії актів державного управління, реалізуються в процесі виконавчо-розпорядчої діяльності органів управління у всіх галузях соціально-культурного будівництва з урахуванням їх специфіки.
Разом з двома основними частинами (Загальною і Особливою) система адміністративного права складається з адміністративно-правових інститутів — груп норм, які регулюють тісно зв'язані, однорідні суспільні відносини (наприклад, державної служби).