26. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб'єктів.

До спеціальних суб'єктів адміністративних правопорушень належать посадові особи, неповнолітні, іноземці та особи без громадянства, військовослужбовці, інші особи. Помітна особливість спеціальних суб'єктів - наявність певних додаткових ознак порівняно із загальними суб'єктами адміністративних правопорушень.

1. Неповнолітні. Говорячи про неповнолітніх віком від шіст­надцяти до вісімнадцяти років, слід наголосити, що чинне законо­давство (статті 12, 24-1 КУпАП) визначає реакцію держави щодо правопорушників вказаної вікової категорії. За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

• зобов'язання публічно або в іншій формі попросити виба­чення у потерпілого;

• застереження;

• догана або сувора догана;

• передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх заступають, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективові з їхньої згоди, а також окремим громадянам на їх прохання.

У цілому ж усі правопорушення, за вчинення яких неповнолітні можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності, можна розділити на три групи:

• правопорушення, за вчинення яких до неповнолітніх застосовуються заходи впливу (переважна більшість правопорушень, визначених чинним КУпАП);

• правопорушення, за вчинення яких неповнолітні підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, або (з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника) до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу. До цієї категорії правопорушень належать:

1) незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КУпАП);

2) дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП);

3) адміністративні правопорушення у сфері транспорту (стат­ті 121-127 КУпАП);

4) керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані сп'яніння (ст. 130 КУпАП);

5) дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП);

6) стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку (ст. 174 КУпАП);

7) адміністративні правопорушення, пов'язані з вогнепальною, холодною чи пневматичною зброєю (статті 190-195 КУпАП);

• правопорушення, за вчинення яких неповнолітні підлягають адміністративній відповідальності виключно на загальних підста­вах. До цієї групи належить єдине правопорушення - злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст. 185 КУпАП). Виходячи з цієї обставини можна зробити висновок, що, згідно з вимо­гами чинного законодавства, саме вказане правопорушення може вважатися найбільшою мірою суспільно небезпечним (із тих, що вчиняють неповнолітні віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років).

1 останнє, на що доцільно звернути увагу в характеристиці адміністративної відповідальності неповнолітніх,- роль батьків та осіб, які їх замінюють у разі вчинення неповнолітнім віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 184 КУпАП, вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років адміністративного правопорушення тягне за собою накладення штрафу на батьків чи осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян. Своєю чергою, вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачено Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Посадові особи. Коли йдеться про вказану категорію спеціальних суб'єктів адміністративних правопорушень, необхідно усвідомлювати, що йдеться про особливі правопорушення. Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністра­тивні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їхніх службових обов'язків. Ступінь суспільної небезпеки таких порушень є вищою.

Даючи визначення посадовим особам, доцільно вказати, що це громадяни, які здійснюють організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції в державних і комунальних органах та організаціях. Ключовою ознакою посадової особи може вважа­тися наявність владних повноважень. Саме ця обставина характе­ризує негативний аспект адміністративних правопорушень з боку посадових осіб.

Важливою обставиною, на яку необхідно вказати у контексті адміністративної відповідальності посадових осіб, є корупція і корупційні діяння. Під корупцією розуміється використання посадовою особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди посадовій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей (ЗУ «Про засади запобігання та протидії корупції»).

3. Військовослужбовці та інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів. Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальниць­кого складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпе­чення безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, учинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушен­ня тиші у громадських місцях, неправомірне використання держав­ного майна, незаконне придбання чи зберігання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання про­курора, ухилення від виконання законних вимог прокурора, пору­шення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв ін­формації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, ці особи несуть адміністративну відповідальність на за­гальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт (ст. 15 КУпАП).

4, Іноземці та особи*без громадянства. Вказані категорії осіб, які перебувають на території України, підлягають адмініст­ративній відповідальності на загальних підставах із громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні право­порушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України корис­туються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним способом (ст. 16 КУпАП).

Стосовно до іноземців та осіб без громадянства може вико­ристовуватися видворення за межі України. Іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопо­рушення, після відбуття призначеного йому покарання чи вико­нання адміністративного стягнення може бути витвореним за межі України. Рішення про видворення його за межі України після від­буття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебуван­ня з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. Також підставами для видво­рення можуть стати ситуації, за яких дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус інозем­ців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечен­ня безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України (Закон України від 4 лютого 1994 р. № 3929-ХП «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).