4. Територіальна приватність

Протягом 2007 року до судів надійшло 39 384 подань правоохоронних органів про проведення обшуку житла чи іншого володіння особи. З них було повернуто без розгляду 171 подання. Із подань, було задоволено – 37736, суд відмовив у санкції в 1 477 випадках. Тобто, суд відмовив у задоволенні приблизно менше 4 % таких подань.

Суди також розглянули 22772 подань правоохоронних органів про виїмку із житла чи іншого володіння особи, а також виїмку документів, що містять державну чи банківську таємницю. З них, суди задовольнили 21579 подань, тобто відмовили щодо 1 193 подань (приблизно 5,2% від загальної кількості подань).

Крім того, суди розглянули 9193 подань правоохоронних органів про огляд житла чи іншого володіння особи. З них було задоволено 8914 подань. Тобто, було відмовлено у 279 випадках (приблизно 3 %).[32]

Проблемою залишається порядок проведення обшуків та виїмки, що проводяться не в житлі чи іншому володіння особи, оскільки такі дії можуть здійснюватися без санкції суду, що не відповідає міжнародним стандартам.

5. Інші аспекти приватності та повага до сімейного життя

Однією з проблем, яка стосувалася права на приватність є встановлення камер відеоспостереження в публічних місцях. Доволі часто особа навіть не підозрює, що за нею ведеться відеоспостереження. Так, восени 2007 року Міська рада м. Львова спільно з керівництвом ГУ УМВС у Львівській області вирішила встановити камери відеоспостереження в 29 школах м. Львова та 19 камер відеоспостереження на площі Ринок та в приміщенні Ратуші. У зв’язку з відсутністю законодавчого регулювання такого способу збору інформації існує ризик порушення права на приватне життя.

Відповідно до європейських стандартів відеоспостереження може відбуватися, проте воно повинно відповідати наступним вимогам:

- Слід систематично позначати зони, в яких ведеться спостереження;

- Слід утворити незалежний орган на національному рівні для незалежного контролю щодо встановлення спостереження, а також зберігання та використання інформації про особу.[33]

При здійсненні усиновлення залишається законодавча проблема неврахування інтересів усиновленої дитини в контексті права на приватне життя. Таємниця усиновлення гарантується можливістю усиновителям дитини записати себе її батьками (стаття 229 Сімейного кодексу), змінити вказівку про місце її народження в рамках 6 місяців і дату народження (стаття 230 Сімейного кодексу), а розкриття таємниці усиновлення тягне за собою кримінальну відповідальність (стаття 168 Кримінального кодексу України). Проте право дитини знати своїх біологічних батьків (стаття 7 Конвенції ООН про права дитини) та право на збереження своєї індивідуальності (стаття 8 Конвенції ООН про права дитини) цілком забуті. Навіть більше, закон містить положення про збереження таємниці усиновлення для самої дитини (частина 2 статті 226 Сімейного кодексу).[34]

Існують також проблеми з примусовими медичними процедурами. Наприклад, мова йде про централізовані щеплення дітей. У разі відсутності щеплень, дитину не приймають до школи чи дитячого садочку.

Так, 30 листопада 2007 р. Міністерство охорони здоров'я України оприлюднило лист № 4.25-58/3095 щодо прийому дітей, яким не зроблено щеплення, до дошкільного навчального закладу. В ньому зазначалося: «в Україні заходи з профілактичної вакцинації запроваджені на державному рівні. Відповідно до статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень. Відповідно до статті 15 вказаного Закону України прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров'я, яка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень. Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. Відповідно до статті 41 цього Закону особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України». [35]

Проте сама процедура щеплень не є безспірною. Так, супротивники щеплення посилаються на вітчизняне законодавство, стверджуючи необхідність проведення щеплення лише за згодою особи, а щодо особи, яка не досягла віку 15 років, за згодою її батьків. Щодо заборони відвідувати дитячі заклади, то вони стверджують, що це суперечить передбаченому у Конституції праву на освіту.[36] Протягом року ця проблема неодноразово піднімалася на сторінках ЗМІ. [37]

Протягом 2007 року суди отримали 2555 подань про проведення примусової стаціонарної експертизи для обвинувачено (в порядку статті 205 Кримінально-процесуального кодексу України). З них було задоволено 2478. Тобто, було відмовлено в 77 випадках (приблизно 3 %).[38]

Протягом 2006-2007 років УГСПЛ отримувала численні скарги від засуджених щодо неможливості ними здійснити розлучення чи одруження під час перебування в місцях позбавлення волі. Для вчинення обох цих дій, відповідно до законодавства, особі необхідно з паспортом особисто з’явитися в органи РАЦС за місцем проживання. Проте це, звісно, неможливо для ув’язнених, особливо, коли ці дії потрібно було зробити за місцем минулого проживання, а не відбування покарання. При цьому органи РАЦС відмовлялися виїжджати до місць позбавлення волі, а адміністрація місць позбавлення волі відмовлялася етапувати засудженого до органу РАЦС. Дана ситуація становила порушення права на одруження та сімейне життя.

УГСПЛ звернулася до Мін’юсту з проханням вирішити цю ситуацію на основі нормативних актів, що регламентують діяльність відділів РАЦС. Мін’юст повністю погодився й визнав наявність проблеми. 21 листопада 2007 року було видано Наказ Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від № 1154/5 «Про внесення змін до Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні», який фактично врегулював це питання і ліквідував цю проблему.[39]