Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Cavchin_M_V_Vstup_do_spetsialnosti.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
22.11.2019
Размер:
1.39 Mб
Скачать

4.4. Взаємодія психолога з суміжними фахівцями

У психології складні проблеми є комплексними, пов'язані з безліччю інших проблемних запитань. Вони ніби «тягнуть» за собою цілий ланцюжок нових проблем, що часто виходять за межі компетенції самої психології. Для вирішення цих проблем часто потрібна взаємодія з суміжними фахівцями. Готовність психолога до такої взаємодії нерідко є найважливішим показником його професійної культури.

Умовно можна виділити наступні основні варіанти розв`язання складних (комплексних) психологічних проблем і завдань, що передбачають активність та ініціативу самих психологів:

1. Розвиток зовнішніх організаційних зв'язків і контактів з реальними та потенційними суміжниками. Це важливо не тільки в умовах традиційного виробництва, але й у роботі психолога у школі, у різних психологічних центрах і в багатьох інших організаціях, так чи інакше пов'язаних з роботою з людьми.

2. Розширення власного загального і професійного кругозору психолога. По-перше, це дозволяє краще розуміти своїх психологів-колег (які також можуть розглядатися як одні з можливих «суміжників»). По-друге, це дозволяє краще розуміти і знаходити спільну мову з фахівцями, що не мають психологічної освіти (а ініціатива в налагодженні таких ділових контактів повинна виходити від психолога, адже якраз психолог, незалежно від своєї спеціалізації вважається перш за все «фахівцем зі спілкування»). По-третє, психолог з широким професійним кругозором може й сам краще орієнтуватися у складних, комплексних проблемах, що дозволяє йому якоюсь мірою самому розв`язувати деякі проблеми, а не просто сподіватися на участь інших фахівців.

З деяких питань психолог стає ніби «сам собі суміжником». Тенденція до розширення професійного кругозору (підготовка багатопрофільного фахівця) зараз дуже популярна в зарубіжній організаційній психології. Це не тільки дає чисто економічний ефект (не потрібно кожного разу переучувати або доучувати працівників), але і моральний ефект (працівники можуть більшою мірою реалізувати свій творчий потенціал і менше залежати від інших фахівців).

Розглянемо особливості організації ділових контактів в типових місцях роботи психолога: школа і промислове підприємство. Взаємини у шкільному педагогічному колективі є переважно достатньо складними і якщо психологу все-таки вдається знайти в такому складному закладі своє місце, то в інших організаціях зробити це виявляється звичайно набагато простіше. Розглянемо узагальнені поради-рекомендації з організації взаємодії психолога з різними групами фахівців.

Особливості взаємодії з дирекцією школи. Типовий адміністратор боїться того, що Ви не знаєте своєї роботи, не знаєте, чим зайнятися у підпорядкованій йому школі, тобто можете внести елемент дезорганізації в загальну роботу, яку з «такими труднощами йому вдалося налагодити». І тоді директору самому доведеться «шукати вам роботу». Але оскільки більшість директорів погано уявляють собі, чим повинен займатися психолог у школі, то постарається «знайти» Вам такі заняття, після яких Вам доведеться трохи перекваліфіковуватися в педагога або в «масовика-витівника», наприклад, щоб постійно розважати дітей. Тому психологу рекомендується:

1. Взяти ініціативу у свої руки, показати, що ви й самі знаєте, як працювати:

• для першої зустрічі з директором підготувати план роботи;

• постійно виступати з якимись «ідеями» понад свій план (щоб не Ви «не уникали зустрічі» з директором в коридорі, а він від Вас.);

2. Дотримуватися субординації, особливо у присутності колег-педагогів, учнів.

Ідіть «назустріч», виконуйте окремі «прохання» і навіть «виручайте» адміністрацію (наприклад, виручати завуча, який «буквально перед уроком просить, щоб ви замінили якогось вчителя»). Природно, при цьому не дозволяти «сідати собі на шию».

Особливості взаємодії з педагогами. Головне, чого побоюється колега-педагог, це того, що Ви зачепите його самолюбство, особливо, якщо Ви ще достатньо молоді та недосвідчені, але вже зображаєте з себе «справжнього психолога». Але вони, як досвідчені педагоги, не “гірше за вас розуміються в дитячій психології”, тільки навчилися всьому цьому не “в університетах, а в реальному класі” (і в чомусь вони мають рацію).

У взаємодії з педагогами рекомендується:

1. Показати колегам-педагогам, що ви не збираєтеся принижувати їх самолюбство. Для цього::

  • частіше звертайтеся за порадою, особливо до класних керівників, навіть коли Вам здається, що не дуже потребуєте таких порад;

  • пропонувати провести їм самим нескладні, наприклад, деякі ігрові методики;

  • не демонструвати свою особливу психологічну освіченість, не тиснути на вчителів своїми специфічними знаннями і незрозумілою термінологією (улюблена гра початкуючих психологів).

2. Провести методичний семінар і показати на ньому деякі нескладні методики (показати, що Ви вмієте працювати, а не просто красиво говорити).

3. Прагнути організувати співпрацю, тобто спробувати передати педагогу частину своїх функцій (але спочатку зацікавити нескладними, але цікавими методиками).

Взаємодія психолога з колегами-психологами. Головне побоювання колег, що Ви виявитеся більш підготовленими, що діти любитимуть Вас більше, ніж їх, і взагалі, що виявитеся «кращими», ніж вони. Між тим багато психологів дуже самолюбиві. У взаємодії з колегами рекомендується:

1. Не поспішати, оскільки іноді для організації справжньої співпраці потрібен час.

2. Якщо психолог вже проводить у школі якусь роботу, то не забирайте її у нього навіть тоді, коли він робить це гірше Вас, інакше з його боку, швидше за все, буде образа.

3. Краще чітко розділити свої функції та оформити це документально (в планах роботи).

4. Відразу не робити спільних заходів («співавтори» часто лаються через дрібниці).

5. Поступово, коли стосунки стануть взаємними, можна пробувати спільні справи, обмін функціями тощо.

6. Дуже важливо не з'ясовувати стосунки у присутності педагогічного колективу, інакше колеги-педагоги, якщо вони недостатньо доброзичливі, із задоволенням спостерігатимуть за тим, які психологи конфліктні, як вони самі «навіть спілкуватися не вміють».

Організація взаємодії з колегами з інших організацій. Шкільний психолог контактує з працівниками кадрових служб підприємств, з представниками навчальних професійних закладів, з громадськими організаціями, з медико-паталогічними центрами та ін. Головне у цих контактах враховувати досвід спілкування з людьми, знання специфіки даного підприємства, а також те, що нерідко вони сильно залежать в діях і прийнятті рішення від свого керівництва. Нерідко найважливішим недоліком працівників є недостатньо розвинутий професійний такт у стосунках з людьми. Тут психолог не повинен демонструвати свою кращу підготовленість, але у перспективі можливо проконсультувати їх і з даних проблем. В цілому особливості даних контактів виражаються у наступному:

- зацікавити в доцільності контактів, шанобливо ставитися до колег;

- оформити стосунки документально (у вигляді договорів);

- планувати спільні заходи так, щоб брали у них участь всі, визначивши у договорі чітко завдання та заходи і відповідальних за їх виконання.

Які особливості побудови ділових стосунків в умовах підприємства (організації)? Вони полягають у наступному:

1. Виробничники серйозніше сприймають стосунки, які оформлені документально, у вигляді планів, контрактів, договорів. Психолог неминуче повинен засвоїти «мову документів» та основи юриспруденції.

2. В умовах виробництва звичайно кількість контактів різко збільшується: психологу доводиться запам’ятовувати безліч людей, що займають в даній організації різне становище у ієрархії (від начальника до рядових працівників). З деякими людьми доводиться працювати достатньо багато, відповідно, треба добре знати та розуміти їх. З кимось контакти носять достатньо поверховий характер. Важливо так розподілити свій час і сили, щоб їх вистачало на особливо важливі контакти, на вирішення важливих проблем.

3. В умовах виробництва чіткіше, ніж у школі, виражені стосунки, побудовані на підпорядкуванні та субординації. Хоч зовні це не завжди демонструється, психолог повинен враховувати ці особливості ділових контактів. Він повинен не дозволяти собі фамільярності щодо керівників, особливо у присутності підлеглих.

4. Психолог часто набагато більше контактує з керівництвом, вирішуючи кадрові та організаційні проблеми. Тому рядовий персонал нерідко сприймає психолога як «одного з начальників». Іноді це може виражатися у підвищеній підозрілості та недовірливості до психолога, тим більше що в деяких фірмах результати психологічних досліджень можуть використовуватися керівниками для посягання на права працівників. Розуміючи це, частина працівників сприймає психолога як своєрідного «стукача» і менш відверто відповідає на запитання анкет і опитувальників. У цій ситуації психолог змушений, з одного боку, не перетворювати свої дослідження у збір матеріалу для маніпуляції персоналом, іноді це вимагає волі і принциповості у позиції щодо керівництва, а з іншого, поступово і терпляче встановлювати довіру до себе з боку рядових працівників.

Дуже багато чого в роботі організаційного психолога чи консультанта залежить від того, наскільки йому вдалося побудувати довірливі, людські стосунки з різними працівниками. Тому проблеми моральності виявляються актуальними не тільки в роботі шкільного психолога, але і у роботі психолога на промисловому виробництві, в організації чи в установі.

Отже, основною організаційною формою діяльності практичного психолога є психологічна служба. Найбільше вона розвинена у системі освіти, основною метою якої є забезпечення психічного, морального і духовного здоров’я школярів та їх постійний, гармонійний та різнобічний розвиток. В основу роботи психолога у системі освіти покладена система принципів. Ця служба має юридично закріплену структура (науково-методичний центр, центри психологічної допомоги, кабінети психологічної служби, практичної психології у закладі освіти). Робота практичного психолога в системі освіти здійснюється у певних напрямах (психологічна освіта, психопрофілактика, психодіагностика, психокорекція і психоконсультування).

Однією з форм діяльності практичного психолога у школі є організація та проведення психолого-педагогічних консиліумів у формі спільного обговорення та конкретних програм виховної, розвивальної та колекційної роботи, стратегії і тактики розвитку педагогічного колективу.

Виділяються індивідуальні та групові форми практичної діяльності психолога. Вони мають свої особливості та переваги. Однією з форм групової роботи є проведення тренінгових груп.

У своїй професійній діяльності психологи взаємодіють з колегами-психологами та суміжними фахівцями.

Запитання. Завдання.

  1. Які основні завдання психологічної служби освіти?

  2. Охарактеризуйте основні принципи діяльності практичного психолога у закладах освіти.

  3. Яка структура психологічної служби освіти?

  4. Охарактеризуйте основні напрями та види діяльності практичного психолога системи освіти.

  5. Які труднощі у взаємодії шкільного психолога з педагогами?

  6. Охарактеризуйте етапи взаємодії психолога з педагогами.

  7. Охарактеризуйте завдання психолога в педагогічному консиліумі.

  8. У чому відмінності індивідуальних та групових форм роботи практичного психолога?

  9. Охарактеризуйте особливості діяльності психотренінгової групи.

  10. У чому суть проблеми взаємодопомоги у практичній діяльності практичних психологів?

  11. Охарактеризуйте особливості діяльності команди психологів-однодумців.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]