РОЗДІЛ 1

ХАРАКТЕРИСТИКА ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ТА ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ДЖЕРЕЛ ВОДОПОСТАЧАННЯ ДРОГОБИЦЬКОГО РАЙОНУ

Централізоване водопостачання

Водопостачання – це забезпечення водою різних водоспоживачів (населених пунктів, виробничих підприємств та інших об'єктів) для задоволення господарсько - питних, технологічних і протипожежних потреб. Комплекс інженерних споруд, що виконують завдання водопостачання називають системою водопостачання або водопроводом.

Централізована система водопостачання населеного пункту або промислового підприємства повинна забезпечувати прийом води з джерела в необхідній кількості, її очищення, якщо це необхідно (тобто доведення її якості до потрібного рівня показників), передачу до обслуговуваного об'єкта і подачу споживачу під необхідним напором (тиском).

Основним джерелом водопостачання в місті Дрогобичі є підземні води. Поверхневі води використовуються в обмеженій кількості, в основному, для рибоводних ставів, технічного водопостачання підприємств та в гірських районах – для господарсько-питного водопостачання.

На екологічний стан поверхневих вод м. Дрогобича впливають різноманітні фактори, які тісно взаємопов'язані, а саме: забруднення ґрунтів, атмосфери, зміна ландшафтної структури та техногенне перевантаження території, неефективна робота каналізаційно-очисних споруд, не винесення в натуру і картографічних матеріалів прибережних захисних смуг і водоохоронних зон, а також їх недодержання, насамперед в населених пунктах, забруднення і засмічення річок побутовими та іншими відходами, трелювання лісу по потоках у гірській місцевості.

Комунальним підприємством, яке займається водопостачанням і водовідведенням у м. Дрогобич є КП «Дрогобичводоканал».

КП «Дрогобичводоканал» є міським комунальним підприємством, яке діє на підставі статуту, затвердженим виконкомом міської ради і підзвітне міському виконкому.

КП «Дрогобичводоканал» надає послуги з центрального водопостачання містам Дрогобичу, Стебнику, Трускавцю та 15 селам Дрогобицького і Стрийського районів.

Джерелами централізованого водопостачання є підземні води річок Стрий і Бистриця.

Вода поступає до Дрогобича з водозаборів «Гірне» та «Уріж».

Водозабір у районі р.Стрий - «Гірне» (с.Гірне Стрийський район) продуктивністю 73 тис./добу, збудований у 1973 році і розташований за 24 км від міста Дрогобича.

Вода від водозабору «Гірне» подається по водогону діаметром 900 мм до напірних резервуарів, звідки по водогонах діаметром 900 мм, 700 мм, 600 мм гравітаційно надходить до розподільника мереж міст Дрогобича, Стебника та Трускавця.

Станом на квітень 2013 року у постійній експлуатації перебуває 25 артезіанських свердловин. У результаті впровадження проекту Світового банку на артезіанських свердловинах, обладнання яких було зношене на 65%, встановлено 6 глибинних насосів, замінено запірну арматуру, змонтовано нові шафи керування з системою диспетчеризації.

Водозабір «Гірне» – це 25 артезіанських свердловин, розташованих на березі річки Стрий. Звідти вода подається на насосну станцію другого підйому. Для поліпшення санітарно-мікробіологічних показників там її знезаражують (дезінфікують) хлор-газом і подають до резервуарів.

Воду викачують потужними помпами з підземних водоносних камер, а не з поверхневого водосховища. Це і є очищена вода. Зі свердловин вода закачується у проміжні резервуари.

Свердловина – це великий колодязь з опущеною на глибину 20-25 м колоною, до якої внизу прикріплений насос. Вода відтак накопичується у резервуарах об’ємом 5000 м. куб, а з цих резервуарів насосні агрегати у машинному залі забирають воду і перекачують в компенсаційні резервуари. Надалі під тиском її хлорують (тобто знезаражують) – саме такою ми її і отримуємо.

Протяжність наших свердловин вздовж річки Стрий становить 7 км.

Завдяки тому, що поблизу водозабору нема жодного промислового центру, ми маємо можливість у санітарній зоні отримувати якісну питну воду. Питання очистки і дезінфекції води – це два різні поняття, які часто плутають.

Гіпохлоритом натрію воду не очищають, а дезінфікують, тобто ми позбавляємо можливість появи у воді кишкової палички. Якщо її кількість – більше 10 одиниць в 1 літрі води, то це вважається порушенням санітарних норм, а от у сільських колодязях кількість хвороботворних бактерій сягає 100, і навіть 200 одиниць.

Водозабір «Уріж» знаходиться у районі р. Бистриця (с. Уріж Дрогобицького району) продуктивністю 25 тис. /добу, збудований у 1934 році і розташований за 22 км від м. Дрогобича.

У постійній експлуатації перебуває 21 артезіанська свердловина. За рахунок кредиту замінили глибинні насоси на 14-ти артезіанських свердловинах та всю запірну арматуру.

Вода від водозабору «Уріж» по двох водогонах (діаметром 400 і 500 мм) подається до розподільної мережі міста Дрогобича.

Загальна довжина трубопроводів у системі водопостачання 250 метрів.

КП «Дрогобичводоканал» спрямовує свої дії на забезпечення споживачів якісною питною водою відповідно до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

Питне водопостачання в місті забезпечується КП «Дрогобичводоканалом» на 100% з поверхневих водозаборів.

Основна діяльність КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради полягає у забезпеченні якісними послугами водопостачання та водовідведення населення, підприємств і установ міста Дрогобича, Стебника, Трускавця, Дрогобицького та Стрийського районів, а також здійснення оцінки стоків Дрогобицького районів.

Підприємство надає свої послуги таким категоріям споживачів:

• населення - 33773 абоненти;

• бюджетні установи – 79 абонентів;

• інші групи – 946 абонентів.

Надзвичайно важливою є реалізація проектів, завершенню яких зменшить енергоспоживання, що в свою чергу призведе до стабільного, якісного надання послуг.

Децентралізоване водопостачання

Місцеве або децентралізоване водопостачання - система водопостачання, призначена для забезпечення питною водою окремих будинків або невеликої групи будівель; має ряд особливостей. З цією метою можуть використовуватися різні за походженням води: атмосферні, відкритих водойм, підземні.

Децентралізоване (місцеве) водопостачання має ряд особливостей. Воно призначене для забезпечення питною водою окремих будинків або невеликої групи будівель. З цією метою можуть використовуватися різні за походженням води: атмосферні, відкритих водойм, підземні. Атмосферні води, як відзначалося вище, збирають у відповідні резервуари, де вони зберігаються і поповнюються за рахунок опадів. Ці води досить забруднені й перед вживанням їх обов'язково знезаражують. Найчастіше з цією метою воду для пиття кип'ятять. Для водопостачання часом використовують води відкритих водойм. Найкращі за якістю води гірських річок. Вони мають добрі органолептичні властивості, малу мінералізацію і, за деяким винятком, безпечні в епідемічному відношенні. На рівнині якість води значно погіршується внаслідок забруднення частинками ґрунту, використання водойм для культурно-побутових і господарських цілей. Тому для пиття не застосовують.

Найчастіше децентралізоване водопостачання організовується за рахунок підземних вод. Вода забирається з різних водоносних горизонтів і з різної глибини, але здебільшого використовують ґрунтові води з другого і третього водоносних горизонтів, захищених від забруднення. Чим глибше розташований шар води, тим вона чистіша. При децентралізованому водопостачанні додаткову обробку води, як правило, не проводять. Тому до колодязної води не можна ставити такі високі вимоги, як до води при централізованому водопостачанні. І все ж така вода повинна бути безпечною в епідемічному відношенні, мати нешкідливий хімічний склад і добрі органолептичні властивості.

Якщо санітарний стан колодязя і результати аналізу води задовільні, то вода може використовуватися для пиття в сирому вигляді, тобто без всякої попередньої обробки. Коли санітарний стан джерела й аналіз води незадовільні, то воду можна вживати лише після кип'ятіння чи хлорування. Колодязь і територія довкола завжди повинні знаходитися в технічно-справному й охайному вигляді, який гарантує стійку і високу якість води. Для забезпечення питною водою невеликого населеного пункту або його частини влаштовуються різного типу колодязі (рис. 4.10). З цією метою у сільських умовах часто будують шахтні або трубчасті колодязі. Щоб запобігти забрудненню підземних вод під час експлуатації, місце для колодязя вибирають на підвищенні не ближче 20-30 м від можливого джерела забруднення.

Стінки колодязів (цямриння) укріплюють бетонними кільцями, камінням або деревом. Вони повинні бути міцними. Благоустроєна українська шахтна криниця водонепроникними. Для цього використовують камінь, дерево тільки міцних порід, краще бетонні кільця. Цямриння повинно виступати на 0,8 м над поверхнею землі. Верх колодязя закривають кришкою і влаштовують навіс. Щоб не допустити забруднення води з поверхні, довкола колодязя влаштовують «глиняний замок» з добре вимішаної і пошарово утрамбованої глини або жирного суглинку глибиною 2 м і шириною 1 м. Зверху «глиняного замка» насипають пісок і влаштовують тверде покриття з каменю, цегли, асфальту тощо шириною 2 м і з ухилом 0,1 м від колодязя для відведення поверхневих вод. Колодязь громадського користування в радіусі 5 м повинен бути обгороджений.

Для забору води з колодязя використовують різні пристосування. Кращим способом піднімання води є електричні чи механічні насоси. Колодязі, устатковані насосами, наглухо закриті й не забруднюються ззовні. Щоб звести до мінімуму забруднення води при підніманні її за допомогою коловорота або "журавля", слід устя колодязя щільно закривати кришкою.

ДУ «Львівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» та його відокремлені підрозділи здійснюють моніторинг за якістю води децентралізованих джерел громадського користування та індивідуальних криниць, воду з яких використовують для споживання дітьми до 3-х років. Про це повідомляє прес-служба Головного управління Держсанепідстанції у Львівській області.

Із загальної кількості дослідженої води за 9 місяців 2013 року (1749 проб) з джерел, воду з яких використовують для споживання дітьми до 3-х років, не відповідає за вмістом нітратів 192 проби, що становить 11%.

У Дрогобицькому районі показники відхилення становлять - 3,5%. За мікробіологічними показниками досліджено 1347 проб з джерел децентралізованого водопостачання, з них не відповідає вимогам 280 (20,8%). Показники відхилення у м. Дрогобич становлять – 50,0%.

Причиною бактеріального та нітратного забруднення питної води є перш за все неправильне розміщення та облаштування колодязів.

Місця влаштування колодязів слід розташовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 30 м від магістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 20 м від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод. Територію поблизу колодязя треба утримувати в чистоті та організовувати відведення поверхневого стоку. Поряд не дозволяється здійснювати миття транспортних засобів, водопій тварин, влаштовувати водоймища для водоплавної птиці, розміщувати пристрої для приготування отрутохімікатів та іншу діяльність, що може призвести до забруднення ґрунту та води. Забороняється влаштовувати колодязі у місцях, що затоплюються, зазнають розмивів, зсувів та інших деформацій, на понижених та заболочених територіях. Для утеплення і захисту колодязів від замерзання можна використовувати пінобетон, мати із чистої соломи, сіна, стружки тощо, але при цьому зазначений матеріал не повинен потрапляти у водозабір. Забороняється використовувати для цієї мети гній, перегній та інше.

Для забезпечення якісною питною водою власники повинні привести свої криниці до вимог санітарних норм, провести їх очистку, дезінфекцію та паспортизацію, що визначено пп.3.31-3.35 ДСанПіН 2.2.4-171-10 “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною”.

Про відповідність криниці, безпечність та якість питної води в ній свідчить наявність Санітарного паспорту. Санітарний паспорт оформляється власником бювету, колодязя чи каптажу джерела спільно з посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території у двох примірниках та ними підписується.

Знезараження води та санацію колодязів проводять із застосуванням дезінфекційних засобів, дозволених Міністерством охорони здоров’я до використання на території України: “Жавель-Клейд”, “Неохлор Таб”, “БіоТераДез”, “P3-polix CHLORANT”, “Дезактив –Хлор”, “Хлорне вапно” та ін. Всі роботи з дезінфекційними засобами необхідно проводити з дотримання запобіжних заходів у спецодязі, окулярах, респіраторі, захистивши шкіру рук гумовими рукавичками, дотримуючись правил з охорони праці та техніки безпеки.

Для проведення фахової дезінфекції колодязів слід звертатись до Державної установи “ Львівський обласний лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України ” та її відокремлених структурних підрозділів, які знаходяться на всіх адміністративних територіях Львівської області. Тарифи на наведені роботи визначені постановою КМ України від 27.08.03 №1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби» (із змінами та доповненнями, внесеними та затвердженими постановами КМ України від 11.05.06 №662, від 17.10.07 №1235).

РОЗДІЛ 2

МОНІТОРИНГ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ

2.2. Вплив забрудненої води на здоров’я людей

Здоров'я людини дуже залежить від такого важливого чинни­ка навколишнього середовища, як вода. В усіх економічно розвину­тих країнах постійно зростає об'єм водо потреб. У житлових будин­ках, що устатковані санітарно-технічним обладнанням із гарячим водопостачанням, витрата води на одну людину досягає v 250-350 л за добу; Вода витрачається на такі потреби, як підтрим­ка чистоти тіла, у тому числі гігієнічний душ (120-150 л), прання білизни, готування їжі і миття посуду (близько 10 л), прибирання житла, вилучення нечистот за допомогою каналізації тощо.

Вода необхідна для підтримки чистоти громадських будівель (шкіл, клубів), для поливу вулиць і зелених насаджень, а також для масових оздоровчих заходів (плавальні басейни тощо).

Вода необхідна для утворення багатьох структурних еле­ментів організму людини, тварин і рослин. Кількість води у тілі лю­дини складає близько 70 % його маси.

Основна кількість води знаходиться у клітинах тканин і тільки 18-20 % припадає на долю позаклітинної води. Вміст води у різних тканинах і органах різний. Так, у скелеті міститься 22 %, у печінці, м'язах, мозку, серці та інших органах — 70-80 %, у плазмі крові — близько 90 %, у поту і слині — 99,5 % води.

Вода потрібна людині для забезпечення нормального функціонального стану організму, оскільки є середовищем, у яко­му проходять обмінні процеси. З водою залишкові продукти обміну виводяться з організму через нирки, легені, кишки, шкіру. Втрата води протягом доби відбувається у таких об'ємах: з сечею виділяється в середньому 1,5 л, шляхом потовиділення — близько 0,5 л, через легені з повітрям, що видихається, — 350 мл і 100-150 мл води — з калом.

Добова потреба у воді покривається за рахунок рідини, що над­ходить до організму (питна вода, чай та інші напої, рідкі страви — 1,5 л), за рахунок води, яка міститься у харчових продуктах (600-900 мл), і тієї, що утворюється у тканинах під час окислення харчових речовин (300-400 мл). Відомо, що в разі окислення 100 г білків утворюється 41 г води, жирів — 107 г, крохмалю — 55 г.

Отже, потреба у воді визначається не тільки нормальним пе­ребігом фізіологічних процесів, але й витратою на гігієнічні, госпо­дарчо-побутові і виробничі цілі.

Середньодобові норми водовитрат на одну людину подано у табл. 1. Їх слід ураховувати під час проектування централізовано­го водопостачання для населених пунктів з різним ступенем благо­устрою. Для неканалізованих районів житлової забудови у разі ко­ристування водою з водорозбірних колонок норма витрати води на одного мешканця становить 30-50 л на добу.

Таблиця 1.Норми господарсько-питного водоспоживання для населених пунктів 

Ступінь благоустрою районів житлової забудови	Водоспоживання на одного мешкан­ця (середньодобове, л на добу)
Забудова будівлями, обладнаними внутріш­нім водопроводом і каналізацією, без ванн	125-160
Те ж саме, з ваннами і місцевим підігрівом	160-230
Те ж саме, з центральним гарячим водопостачанням	250-350

Велике значення має хімічний склад води, оскільки він може впливати на перебіг захворювань, зокрема зумовлених надмір­ним або недостатнім надходженням в організм людини мікро­елементів. Відомо, що разом з водою в організм надходять такі мікроелементи, як фтор, йод, мідь, цинк, марганець, що відіграють велику роль в обміні речовин. Розподіл мікроелементів у природі нерівномірний, тому люди можуть недоотримувати або, навпаки, отримувати їх у надмірній кількості з їжею і водою. У людей мо­жуть розвиватися захворювання, що звуться геохімічними ендеміями, причиною виникнення яких є збільшення вмісту деяких мікроелементів у воді. Як правило, вони охоплюють велику кількість людей і характерні для певної місцевості, де у мінеральному складі фунту і води відсутні або наявні у великій кількості ті чи інші мікроелементи.

Так, за відсутності достатньої кількості йоду у воді та їжі пору­шуються функції щитовидної залози і нормальний розвиток, виникає ендемічний зоб. Для запобігання цьому захворюванню у районах, ен­демічних щодо зоба (наприклад, у західних областях України), люди повинні споживати сіль, у яку додано калію йодид (йодована сіль).

Велике гігієнічне значення має наявність у воді такого мікрое­лемента, як фтор, що вимивається водою з ґрунту і гірських порід. Вміст фтору у воді, що дорівнює 0,7-1 мг/л, сприяє нормальному розвитку і мінералізації кісток і зубів. Надходження в організм підвищеної кількості фтору викликає захворювання, яке нази­вається флюорозом і проявляється в ураженні емалі зубів у вигляді пігментних жовтих або коричневих плям. Якщо вміст фтору у воді перевищує 5 мг/л, уражається і кістково-суглобний апарат. Нехват­ка фтору у воді (менше ніж 0,7 мг/л) призводить до розвитку іншо­го захворювання зубів — карієсу. У зв'язку з тим, що більшість джерел водопостачання містить мало фтору, водопровідну воду у деяких містах почали збагачувати цим елементом, тобто фторувати. Фторування проводять натрію фторидом або кремнефторидом.

Однією з геохімічних ендемій є токсичний ціаноз (метгемо-глобінемія). Це захворювання уперше було описане у 1945 р. і воно розвивається у разі споживання води з підвищеною концент­рацією солей азотної кислоти — нітратів. На нього частіше хворіють діти, коли молочні суміші готують на воді із вмістом нітратів, що перевищує 40 мг/л. Нітрати у травному каналі дітей за допомогою мікрофлори відновлюються у нітрити, які у крові спо­лучаються з оксигемоглобіном і утворюють метгемоглобін, який неспроможний переносити кисень. Таким чином, знижується вміст кисню у крові. Усе це проявляється ціанозом слизової обо­лонки очей, губ і шкіри. Патологічні явища поширюються на киш­ки, серцево-судинну систему.

Епідеміологічне значення води полягає в тому, що через воду можуть передаватися такі інфекційні захворювання, як черевний тиф, холера, дизентерія, гепатит тощо. Збудники цих захворювань потрапляють у воду з виділеннями хворих і бактеріоносів. Це може відбуватися під час масових купань у водоймищах, у разі за­бруднення нечистотами території, що оточує водоймище, прання білизни у водоймищі, скидання нечистот у водоймище. Збудники інфекційних захворювань можуть потрапляти у підземні води з вигрібної ями, яка неправильно зроблена, а в колодязну воду — у разі користування забрудненими відрами.

Багато збудників інфекційних захворювань, що потрапля­ють у воду, тривалий час можуть зберігати свою життєздатність (табл. 2).

Таблиця 2. Терміни виживання мікроорганізмів у воді (за В.Г.Кондратьевим, 1972)

Мікроорганізми	Виживання у воді (дні)
	колодязній	річковій
Кишкова паличка	21	21-183
Бактерії черевного тифу	1,5-107	4-183
Бактерії дизентерії	-	12-92
Холерний вібріон	1-92	0,5-92
Лептоспіри	7-75	до 150
Бактерії туляремії	12-60	7-32
Бруцели	4-45	-

Крім патогенних мікроорганізмів у воді можуть міститися яйця гельмінтів. Через воду можуть передаватися і зоонозні інфекції. Так, з сечею хворих гризунів, свиней, корів у водоймище можуть потрапляти лептоспіри, що викликають лептоспіроз у лю­дини. До організму людини лептоспіри потрапляють у разі пиття води, що забруднена лептоспірами, а також через слизову оболон­ку та ушкоджену шкіру.

Збудники туляремії, бруцельозу, сибірки, можуть потрапляти у водоймище не тільки з виділеннями хворих тварин, але і з їх трупами.

Отже, постачання достатньої кількості доброякісної води є важливішим оздоровчим заходом і одним з основних елементів бла­гоустрою населених місць.

До біологічного забруднення води призводять також господарсько - побутові стоки, що можуть викликати кишково - шлункові захворювання (холеру, тиф) та захворювання печінки (гепатит). Особливо небезпечні стічні води пунктів санітарної обробки білизни та спецодягу, стоки лікарень тощо. Органічні забруднення часто призводять до зв'язування кисню у воді, загибелі живих організмів та фітопланктону. Надлишки фосфору та азоту у воді призводять до її цвітіння та порушення біологічної рівноваги у водоймах.

Радіоактивні речовини потрапляючи до води викликають її іонізацію, що негативно відбивається на розвитку живих організмів. Більш того фітопланктон та риби здатні засвоювати велику кількість радіоактивних речовин та накопичувати їх у своєму організмі. Споживання такої риби небезпечне для здоров’я людей.

Забруднення підземних та поверхневих вод може спричинити до загибелі не тільки організмів у воді, але може стати загрозою для людини. Ґрунтові води досить легко забруднюються через ґрунти і породи зони аерації. Проникненню забруднюючих речовин у напірні горизонти сприяє відсутність регіональних витриманих водо упорів та вплив розвинутої дренажної системи річкової та ерозійної мережі, що підсилюють водообмін гідро літосфери.

Слід відмітити, що досить небезпечним видом забруднення гідросфери є теплове забруднення. Воно спричинене спуском у водойми теплих вод від різних енергетичних установок. Велика кількість тепла, що надходять з нагрітими водами в ріки й озера, істотно змінює їх термічний і біологічний режим. Особливо сильне забруднення викликають теплові й атомні електростанції, що скидають у водойми воду, нагріту до 45 градусів. Слід звернути увагу на дослідження канадських вчених, які встановили, що підвищення температури води у водоймі посилює токсичний вплив на мешканців водойми різних хімічних забруднювачів.

Наслідки споживання людиною забрудненої води.

Характер споживання води	Забруднювач	Захворювання
Біологічний
Пиття та їжа	Патогенні бактерії	Холера, дизентерія, черевний тиф, гастроентерит, лептоспіроз, туляремія
	Віруси	Інфекційний гепатит
	Паразити	Амебна дизентерія, дракункульоз, гельмінтоз, ехінококоз.
Вмивання, прання у воді	Паразити	Шестосоміазиз, дерматит, стронгілоідоз
Проживання або знаходження біля води	Через комах – переносників	Малярія, жовта лихоманка, сонна хвороба, філяритоз
Хімічний
Пиття та їжа	Нітрати	Метагемоглобінемія
	Сполуки фтору	Ендемічний флюороз
	Миш'як	Інтоксикація
	Селен	Селеноз, інтоксикація
	Свинець	Інтоксикація
	Поліциклічні ароматичні вуглеводні	Рак
	Надто м'яка вода	Артесклероз, гіпертонія
	Хром	Уровська хвороба
	Нікель	Алергія шкіри
	Мідь	Ураження нервової системи
	Фенол	Отруєння

 

Отже зміна будь якого показника спричиняє до погіршення якості питної води. Нижче наведемо ще деякі показники, за якими оцінюють не тільки якість води але й непридатність до споживання:

• Окисленість. Величини окисленості більше 5 – 8 мг/л кисню вказує на можливе забруднення води стічними водами; викликає піну води у парових котлах; вказує на можливість розвитку органічних речовин в охолоджуючих теплообмінних апаратах;

• Жорсткість – це властивість, зумовлена наявністю солей кальцію й магнію вигляді сульфатів, хлоридів  і бікарбонатів. Підвищена жорсткість спричиняє до перевикористання мила, утруднення варіння м'яса та овочів; жорстокість води господарсько - питного значення повинна бути не більше 7 мг – екв/л в окремих випадках – до 14 мг/ л. Більшість вчених вважає, що чим м’якша вода тим більша ймовірність серцево – судинних захворювань. 

• Залізо – підвищення вмісту заліза у воді господарсько – питного водопроводу впливає на смак води, може викликати старіння білизни і появу ржавчини; вміст заліза у питній воді не повинен перевищувати 0,3 мг/ л;

• Сульфати та хлориди – викликають агресивність води по відношенню до бетону на силікатному цементі; Ці речовини негативно впливають на функції системи травлення. Мінералізація негативно впливає також на вагітність, на плід і новонароджених, збільшує ймовірність гінекологічних захворювань;

• Фториди – підвищення їх вмісту викликає мінералізацію води, що перешкоджає її використанню у питних цілях; недостаток фтору у питній воді менше 0,5 мг/ л, а також його залишок – більше 1,5 мг/л – при довготривалому вживанню такої води викликає захворювання зубів – ендемічний флюороз;

• Аміак, нітрати, нітрити – вміст їх є сигналом, що вода забруднення стічними водами; Ці речовини спричиняють до захворювання крові, особливо у дітей (дитячий ціаноз), зв’язування у крові форм гемоглобіну.

• Розчинений кисень – підсилює корозію металу котлів та водопровідних труб;

• Сірководень – надає воді поганий запах; викликає корозію труб і їх заростання в результаті розвитку сіркобактерій;

Найбільш поширена хвороба, яка передається через води Гепатит А. В народі цю хворобу також називають “жовтяниця”. Поширення цієї хвороби відбувається через водний, побутовий та харчовий шлях. На території України забруднення води вірусом Гепатиту є досить поширене. Для Івано – Франківської області річні показники захворювання сягають 300 – 500 випадків на кожні 100 тисяч населення., з яких третину складають діти. В захворюванні на гепатит А в області чітко виражена осінньої - –зимова сезонність (вересень – лютий), коли реєструється від 0 % до 82 % випадків захворювання на рік. Під час досліджень проведених обласною СЕС виявлено, що хвороба найбільш поширена у гірських районах ( 114 – 645 на 100 тис. нас.), де є постійні проблеми із водопостачанням, і населення користується в основному водою з відкритих джерел.

У багатьох випадках якість води може також погіршуватися під час її обробки на очисних станціях. По – перше, в якості коагулянта там часто використовують алюміній. Однак накопичення алюмінію у питній воді викликає небезпеку, так як є данні, що алюміній здатний накопичуватися в організмі людини, особливо в головному та спинному мозку, і негативно впливати на нервову систему людини (хвороба Альцгеймера). Ще небезпечним є хлорування води. Тут проблема полягає в тому, що хлорування можна використовувати для добре очищеної води, яка на території України взагалі відсутня. Хлорування призводить до появи найбільш токсичних речовин, ніж ті, які знаходяться у воді. Зараз встановлено, що хлорування води збільшує її токсичність у 3 – 6 раз по відношенню до оброки. Надмірне хлорування води може викликати утворення у воді групи небезпечних речовин – діоксини.  Ці речовини називаються «гормонами деградації людини»так як вони різко послаблюють імунну систему людини. В організмі людини за рік не повинно поступати більше0,000002 гдіоксинів.

У деяких випадках хлор не очищає воду від таких небезпечних мікроорганізмів, як цисти лямблій (вони стійкі до хлору). Знищує небезпечні мікроорганізми хлор також знищує й корисні бактерії мікрофлори  кишечника людини.

Небезпечним фактором водопостачання є поганий стан труб через які подається вода і які десятками років не мінялися. Хімічні та бактеріологічні речовини накопичуються у них роками, поки не досягнути «критичної маси», після чого попадають у крани квартир. У трубах також спостерігається таке явище як розмноження синьо – зелених водоростей, виділення яких досить небезпечне для людини ( так звані ДВ – молекули, які проявляють стійкість до кипіння та хлору).

Питання якості води для кожної людини є не абстрактним, а життєво важливим. Однак фахівці Київського інституту екогігієни та токсикології ім. Л. Медведя свідчать, що у воді, яку ми п'ємо, містяться сотні шкідливих органічних сполук та важкі метали. Технології, які використовують для оброблення води, багато в чому недосконалі. Приміром, хлорування спричинює утворення мутагенних та канцерогенних хлорорганічних сполук. Хлор, вступаючи в реакцію з розчиненими у воді гуміновими кислотами та іншими сполуками, утворює близько 2 тисяч мутагенів. Донедавна панацеєю вважалися підземні джерельні води. Але їхня якість теж неухильно погіршується. Це наслідок надмірного використання мінеральних добрив і пестицидів. Тому нині в джерельній воді виявляють нітрати, феноли, нафтопродукти, сполуки міді, цинку,марганцю.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, вода містить 13 тисяч токсичних елементів, понад 80% усіх захворювань передаються через воду. Експерти ВООЗ стверджують, що з 1995 по 2000 рік у навколишнє середовище потрапило стільки ж відходів, скільки за попередні 70 років. З кожним роком ситуація погіршується. Практично всі водойми України містять вірус гепатиту А.

РОЗДІЛ 3

ЗАХОДИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ ВПЛИВУ ЗАБРУДНЕНОЇ ВОДИ НА САМОПОЧУТТЯ ЛЮДЕЙ

На питання, де взяти придатну для пиття та приготування їжі воду, фахівці дають одну відповідь: доочищати в домашніх умовах або купувати очищену промислово. Сьогодні ми розглянемо всі плюси й мінуси найпоширеніших серед населення способів очищення води.

Відстоювання води - передбачає видалення нерозчинних у воді часток (до речі, не найшкідливіших). Однак це досягається лише частково. Приміром, хлор видаляється далеко не повністю. А ось про мікробіологічну небезпеку, яку несе цей спосіб, чомусь мало задумуються. Річ у тім, що навіть короткочасного контакту води з пилом достатньо, щоб мікроорганізми, принесені з пилом, потрапили у воду і почали розмножуватися. І через 24 години вода стає не придатною для вживання через надлишок організмів.

Кип'ятіння води - теж недосконалий метод порятунку від хвороботворних мікроорганізмів, оскільки не всі з них гинуть за температури 100 градусів. Збудник вірусного гепатиту гине за температури 260°С. Кип'ятіння може частково видалити з води солі кальцію та магнію (утворюючи накип) і частково солі заліза (підфарбовує стінки посуду). А ось кадмій, ртуть, пестициди і нітрати нікуди не діваються. Під час тривалого кип'ятіння відбувається випаровування води і концентрація шкідливих речовин ще збільшується.

Фільтрування води. Це єдиний на сьогодні ефективний метод очищення води. Звичайно, на нього потрібно витратити гроші. Але слід усвідомити, що на сьогодні чиста вода в усьому світі стала товаром. У більшості регіонів її вже не можна відшукати в природі. Тому так само, як ми купуємо продукти, нам потрібно витрачати кошти для отримання якісної питної води. Адже таким чином вкладатимемо гроші у своє здоров'я. Сьогодні у торговельній мережі досить широкий вибір фільтрів різної ємності, конфігурації та вартості (є досить дешеві). Зазвичай вони складаються з корпусу й очисних елементів. Корпус може служити роками, а ось очисні елементи потрібно час від часу міняти, адже у разі забруднення вони стають розплідником інфекції. Зазвичай очисні елементи розраховані на рік. Може бути, й на довший чи коротший термін. Про це обов'язково повідомляється в інструкції до фільтра. Бажано, щоб фільтр мав, як мінімум, два ступені очищення - механічний і сорбентний.

Пляшкова вода. Сьогодні в Європі та Америці водопровідну воду здебільшого використовують для побутових потреб (прання, миття тощо). Для приготування їжі користуються пляшковою водою. У нас така практика ще малопоширена. Для тих, хто вибере такий варіант, треба дати наступну пораду: купуйте воду лише у великих магазинах, які працюють безпосередньо з виробниками, надавайте перевагу товару великих і відомих фірм.

Мінеральна вода. Вона в жодному разі не може бути замінником питної води. Адже має підвищений вміст тих чи тих солей. По-перше, її потрібно вживати дозовано з оздоровчо-лікувальною метою, по-друге, в жодному разі не можна нею запивати ліки - можуть бути непередбачені реакції.

Запровадження

Серед багатьох галузей сучасної техніки, вкладених у підвищення рівень життя людей, благоустрою населених місць й розвитку промисловості, водопостачання займає велика й чільне місце. Адже вода – це неодмінна частина всіх живих організмів, життєдіяльність яких без води неможлива. Для нормального течії фізіологічних процесів в людини й у створення сприятливих умов життя людей дуже важливо гігієнічний значення води. Нині забезпечення населення водою високої якості стало справжньої проблемою.

Проблема питного водопостачання зачіпає дуже чимало сторін життя людського суспільства, протягом всієї історії його існування. Нині проблема соціальна, політична, медична, географічна, і навіть інженерна ні економічна. На питні і побутові потреби, комунальних об'єктів, лікувально-профілактичних установ, і навіть на технологічні потреби підприємств харчової промисловості витрачається близько 5-6% загального водоспоживання. Технічно забезпечити подачу такої кількості води неважко, але потреби має задовольнятися водою певного якості, так званої питної води.

Питна вода – це вода, відповідальна за своєю якістю у природній змозі або після обробки (очищення, знезараження) встановленим нормативним вимогам, і призначена для питних і побутових потреб людини. Найвища вимога до якості питної води: бути безпечної в епідемічному і радіаційному відношенні, бути нешкідливої за хімічним складом, мати сприятливими органолептичними властивостями. Для задоволення цих вимог щодо час використовується ціле пасмо заходів з підготовки питної води.

Звісно, у річках та інших водоймах відбувається природний процес самоочищення води. Але він протікає надто повільно. Ріки віддавна не справляються зі скидами стічних вод мовби та інші джерелами забруднення. Адже рівень бактерицидного впливу на стічних водах часто стає більше норми в тисячі і мільйони раз. Стоки потрапляють у річки і озера, а більшість міських водоканалів беруть воду саме їх. Отже, обов'язковими процесами підготовкою питної води є якісна очищення і знезаражування стічні води.

Знезараження води називається процес знищення існуючих у ній мікроорганізмів. У процесі первинної очищення вод затримуються до 98% бактерій. Але навіть серед решти бактерій, і навіть серед вірусів можуть бути патогенні (хвороботворні) мікроби, знищення яких потрібна спеціальна обробка води – її знезаражування.

За повної очищенні поверхневих вод знезаражування потрібно завжди, а під час використання підземних вод – тільки тоді ми, коли мікробіологічні властивості вихідну воду постійно цього вимагають. Але практично використання для пиття і підземних, і поверхневих вод практично завжди без знезараження неможливо.

1. Гігієнічні завдання знезараження питної води

Вода природних джерел питного водопостачання, зазвичай, відповідає гігієнічним вимогам до питну воду і вимагає перед подачею населенню підготовки — очищення знезараження.

Очищення води, куди входять її очищення і знебарвлення , є першою етапом підготовкою питної води. Через війну її із води видаляються зважені речовини, яйця гельмінтів і значної частини мікроорганізмів. Але певну частину патогенних бактерій і вірусів проникає через очисні спорудження та міститься у фільтрованій воді. До сформування надійної і керованого бар'єра по дорозі можливої передачі з водою кишкових інфекцій та інших щонайменше небезпечних хвороб застосовується її знезаражування, тобто знищення живих патогенних мікроорганізмів – бактерій і вірусів. Адже саме мікробіологічні забруднення води займають перше місце оцінці ступеня ризику здоров'ю людини. Сьогодні доведено, що створює небезпеку захворювань від присутніх у питній воді хвороботворних мікроорганізмів в тисячі разів вище, аніж за забруднення води хімічними сполуками різної природи. Тому знезаражування до меж, відповідальних встановленим гігієнічним нормативам, є обов'язковою умовою отримання води питного якості.

У практиці комунального водопостачання використовують реагентні (хлорування, озонування, вплив препаратами срібла), безреагентні (ультрафіолетові промені, вплив імпульсними електричними розрядами, гамма-променями та інших.) і комбіновані методи знезараження води. У першому випадку належний ефект досягається внесенням в воду біологічно активних хімічних сполук. Безреагентні методи знезараження розуміють обробку води фізичними впливами. На комбінованих методах використовуються одночасно хімічне та фізичне впливу.

При виборі методу знезараження треба враховувати небезпеку обману здоров'я залишкових кількостей біологічно активних речовин, що застосовуються знезараження чи які виникають у процесі знезараження, можливість зміни фізико-хімічних властивостей води (наприклад, освіту вільних радикалів). Важливими характеристиками методу знезараження є також наявність його ефективність у відношенні різних видів мікронаселення води, залежність ефекту та умовами середовища.

При хімічних засобах знезараження питної води задля досягнення стійкого знезаражуючого ефекту необхідно вірно знайти дозу який вводимо реагенту й забезпечити достатню тривалість його контакту із жовтою водою. Доза реагенту визначається пробним знезараженням чи розрахунковими методами. Задля підтримки необхідного ефекту при хімічних засобах знезараження питної води доза реагенту розраховується з головою (залишковий хлор, залишковий озон), гарантує знищення мікроорганізмів, які у воду кілька днів після знезараження.

При фізичних засобах необхідно підвести до одиниці обсягу води заданий кількість енергії, обумовлений як твір інтенсивності впливу (потужності випромінювання) тимчасово контакту.

Є й решта обмежень використання тієї чи іншої методу знезараження води. Цими обмеженнях, і навіть на достоїнствах і недоліках методів знезараження ми докладно зупинимося нижче.