Зміст
Вступ
Розділ 1.
1.1 Поняття реалії. Відтворення реалій в художньому перекладі………………. 6
1.2 Прийоми передачі реалій при перекладі……….……………………………… 22
Розділ 2. Реалії-радянізми як проблема перекладу……………………………….. 29
Розділ 3. Відтворення реалій-радянізмів у творах «Більмо» М. Осадчого та «В тіні Сталіна» А. Дімарова…………………………………………………………….24
Розділ 4. Вплив біологічних ритмів на людину…………………………………… 35
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Протягом всієї історії людства формувались традиції, звичаї кожного народу. Вони передавались з покоління в покоління, несучи в собі надзвичайну цінність і неповторність. Кожна держава, кожна народ, кожна місцевість має свої особливі умови розвитку, характерні риси, які відрізняються від різних культур, надаючи їм щось своєрідне і особливе . У кожній мові існують спеціальні слова, які належать до національної лексики, не маючи повних аналогів в інших мовах. Такі слова називають реаліями. Виникнення реалій не залежить від наших уподобань, вони зумовлені суспільною необхідністю, позамовними чинниками. Реалії належать до диференційних мовних явищ. Ідейно-естетична цінність, пізнавальне значення цього розряду лексики надзвичайно важливі. Реалії щільно пов`язані з національним колоритом, національною самобутністю, як образно висловився Т. Шевченко в повісті “Близнюки ”, додаючи: “ Нація без своєї власної риси, що тільки їй належить і тільки їй характеризує, схожа просто на кисіль, і то на найменш смачний кисіль ” [25, с. 327].
Із виникненням реалій, паралельно винникає зацікавлення їх перекласти. Довголітня історія перекладознавства ґрунтується на потребі у фахівцях- перекладачах для уможливлення міжнародного спілкування. Все почалося в ті часи, коли виникла потребау людях, що володіли б декілька мовами і могли бути посередниками при спілкуванні різних мовних націй. Але як самостійна наука, переклад сформувався лише на початку ХХ ст. В умовах розширення міжнародних зв`язків та обміну інформацією, перекладознавство швидко розвивалось і цей процес триває досі, так як мова постійно оновлюється за рахунок неологізмів та запозичень. З`являються нові теорії, погляди на проблеми перекладу. Відповідно зростають вимоги до якості перекладу. Важливе місце у перекладі художньої літератури займає переклад реалій.
Переклад реалій – це частина великої і важливої проблеми передачі національної своєрідності, в якій важлива не тільки перекладацька техніка , а й перекладацьке мистецтво. Залежно від переваги того чи іншого виду інформації, що її несе реалія в тому чи іншому випадку, від композиційної заданості реалії в ситуативному контексті, перекладачі по - різному відтворюють її семантико – стилістичні функції. Перша умова адекватного відтворення реалій – глибоке знання їх. Розглядаючи проблему реалій при перекладі, виходимо перед усім з того, що в художньому тексті всі реалії – хоча частково – стильотворчі засоби, бо вони сприяють створенню національного колориту, який завжди є складником стилю.
Реалія – це елемент культури під яким розуміють сукупність матеріальних та духовних цінностей суспільства, що історично склалась на основі економічного базису. Вони відображають життєву конкретику, історію, побут, культуру, цивілізацію, літературу, навіть ландшафт і спосіб харчування.
Актуальність даної теми полягає в тому, що перекладач постійно стикається з проблемою перекладу реалій, зокрема реалій-радянізмів, які відносяться до елементів мови, що позначають поняття, незрозумілі для інших культур і завжди становлять в процесі перекладу неабияку складність, але з іншого боку, цей фактор забезпечує інтерес до даної проблеми. Актуальність також полягає у важливості конкретизації реалій-радянізмів на основі проаналізованого матеріалу у потребі детального опису характеристики реалій-радянізмів.
Об`єктом даного дослідження виступають реалії, зокрема реалії-радянізми і засоби та способи їх перекладу англійською мовою. Предметом роботи є дослідження перекладності реалій та реалій-радянізмів художніх текстів.
Метою роботи є визначення поняття «реалія» та «реалія-радянізм», класифікації способів перекладу реалій; встановлення та виявлення функціонально-прагматичних факторів використання реалій у художньому творі та встановлення рівня відповідності передачі конотативної національно-маркованої інформації у перекладі.
Досягнення поставленої мети стало можливим завдяки поетапному рішенню наступних завдань:
визначити характерні ознаки та особливості реалій;
надати різнопланову класифікацію реалій;
проаналізувати способи відтворення реалій, зокрема реалій-радянізмів при перекладі.
шляхом зіставного аналізу оригіналів та англійських перекладів визначити і проаналізувати реалії-радянізми.
Методи дослідження: дескриптивний – для опису структурних та семантичних особливостей досліджуваних одиниць, особливостей їхнього відтворення; порівняльний – для виявлення відмінностей в інтерпретації реалій англійською та українською мовами.
Практична цінність роботи визначається можливістю використання її результатів і положень у курсах зі стилістики англійської мови, лексикології та практики перекладу. Результати дослідження можуть бути основою для поглибленого вивчення та порівняння функціональних особливостей реалій.
Розділ 1 Поняття реалії. Відтворення реалій у художньому перекладі
Лексема “реалія” походить від латинського іменника жіночого роду res, rei (“річ; предмет, факт, подія”). Логічно висловити здогад, що а латинській мові здавна побутував прикметник realis, утворений від іменника res, rei за допомогою прикметникового суфікса –al- по аналогії з прикметником hiemalis, утвореним від іменника hiems, hiemis. Проте лексикографічні джерела не підтверджують цього припущення. У найповнішому словнику латинської мови, давньої та класичної, - “ Totius latinitatis lexion” – зовсім не має слова realis як реєстрового. Згідно з оксфордським “A glossary of later Latin to 600 A.D.”, цей прикметник уперше вжив у ІVст. н.е римський філософ і ритор Г. М. Вікторінус у праці про Ціцерона. Відсутність лексеми realis у словникові Діканжа стверджує такий цікавий факт, що автори Середньовіччя та пізніші – аж до 19 ст. не вживали цього прикметника.[11]
Слово realia за походженням є формою множини жіночого роду пізньолатинського прикметника realis, що перетворився в іменник однини. Це слово у не зовсім точному значенні набуло універсальної чинності у філологічній літературі XIXст. І першої половини 20 ст. загалом для позначення матеріальних предметів і характерних національних звичаїв. Частота вживання його зросла з утвердженням реалізму.
У перекладознавчих працях лексема “реалія“ як термін з’явилася у 40-х роках. Його уперше вжив А.Федоров (його діяльність склала цілу епоху в історії радянського перекладознавства) у праці “Про художній переклад“ (1941), але для того, щоб позначити не лексему, а національно-специфічний об’єкт. Характеризуючи працю перекладача, автор зазначає: “Але водночас – це діяльність, що вимагає певних знань, не тільки практично-мовних, а й літературознавчих і історико-лінгвістичних, не кажучи вже про необхідність широкого культурного світогляду, що дозволяє усвідомити історичні і географічні реалії і т. ін., одним словом, уміти орієнтуватися в будь-якому тексті. [25, c.26] “У подальших працях дослідник, що зробив чимало для вивчення реалій, для обґрунтування їхньої класифікації та способів відтворення їхніх функцій у перекладі, залишився вірний такому розумінню терміну “ реалія В останньому виданні книжки “Основи загальної теорії перекладу: Лінгвістичні проблеми“ (1983) А.Федоров дещо уточнює дефініцію “реалії“: ідеться не просто про “слова, що позначають реалії, а про “слова, що позначають національно-специфічні реалії суспільного життя і матеріального побуту“.
Надто широко розумів обговорений термін С.Толстой – перекладознавець, що опрацював проблеми перекладу з англійської мови російською. Для нього “реалії” – “конкретні умови життя і побуту країни, з мови якої здійснюється переклад”.
Те, що реалії виникають у загальнонародному процесі словотворення, акцентує дефініція Я. Рецкера: “ Реалії – це слова, що позначають предмети, процеси і явища, характерні для життя і побуту країни, але не відзначаються науковою точністю визначення, властивою термінам ” [19, c. 45] . Проте автор не враховує відносності реалій, залежності їх від словникового складу мови – переймача, і в цьому хиба його визначення.
Вперше в українському перекладознавстві термін « реалія » вжив О. Кундзіч у праці «Перекладацькамисль і перекладацький недомисел» (1954), підкреслюючи при цьому неперекладність реалій: « Я схильний вважати народні пісні аналогічними реаліями даного народу, що, як правило, не перекладаються.
В свій час визначний митець слова Гете сказав: « При перекладі слід зачіпати неперекладне, тільки тоді можна зрозуміти інший народ, іншу мову». Шо ж означає слово «неперекладне», якому Гете надавав такої великої значимості?[15, с.254]
Як відомо, між словами двох мов може траплятися повна відсутність відповідностей. Слова, словосполучення, які не мають ні повних, ні часткових відповідностей у словнику іншої мови утворюють безеквівалентну лексику цієї мови. Всю безеквівалентну лексику можна умовно розподілити на дві групи:
1) Власні імена (особові імена, географічні назви, назви установ, організацій, газет тощо)
2) Слова-реалії – словникові одиниці, які означають предмети, поняття та ситуації, що не існують у практиці іншомовного соціального колективу. В цю групу входять слова, які означають різного роду предмети побуту, матеріальної та духовної культури, властивої тільки даному народові.
Особливу увагу варті слова-реалії. Вони виникають у мові кожного народу мимоволі, і оскільки відображають національну специфіку, створюючи перед перекладачем трудність.
У такому ж розумінні, як у А. Федорова, зустрічається термін « реалія » у кандидатській дисертації Г.Шаткова (1952), присвяченій проблемам перекладу російської безеквівалентної лексики норвезькою мовою, у кандидатській дисертації і в статтях Г.Чернова - дослідника способів відтворення російської безеквівалентної лексики в перекладах радянської публіцистики англійською мовою. На основі праці Я. Рецкера «Про закономірні відповідники при перекладі рідною мовою» (1950) та обґрунтованого ним поняття « еквівалентності », а також факту наявності в семантичній структурі різномовних слів значень, що не збігаються, Г. Шатков упроваджує поняття «безеквівалентності» [19 c. 16]. За його визначенням, «безеквівалентні слова – це такі лексичні одиниці будь-якої мови, які на певному історичному відрізку часу зовсім не мають готових еквівалентів у лексиці іншої мови». До безеквівалентної лексики Г. Шатков зараховує слова-реалії, окремі слова, деякі звороти. У своє визначення слів-реалій дослідник впроваджує формальний перекладацький критерій: фактор наявності/відсутності еквівалентного словникового відповідника у двох зіставлюваних мовах. Такий критерій не вказує на будь-які субстанційні якості слова-реалії, а переносить можливості його ідентифікації у сферу міжмовних відповідників. Це й природно: лише лінгвокраїзнавство може розглядати реалію у площині однієї мови; перекладознавство завжди пов’язане принаймі з двома мовами. Слабке місце Г. Шаткова – дуже приблизне визначення обсягу без еквівалентної лексики. До цього питання глибше підходить Г. Чернов, який виділяє декілька видів безеквівалентної лексики: лексико-предметну, лексико-семантичну та стилістичну безеквівалентності. По суті, реалії відносяться до лексико-предметної без еквівалентності.
У 1952 р. Л. Соболєв дав таке визначення «реалії»: « Терміном «реалії» позначають побутові і специфічно національні слова й звороти, що не мають еквівалентів у побуті, а отже, і мовах інших народів» [21, c.281]. З сьогоднішнього погляду, вище подана дефініція не зовсім чітка і вимагає внесення певних корективів. По-перше, слова, що належать до сфери безпосередньої лексичної номінації, не можуть мати «еквівалентів у побуті», де їм відповідають певні співвідносні денотанти – предмети та явища. По-друге – реалія – це варіативна категорія, пов’язана з процесом переважно зіставлення мов на лексичному та фразеологічному рівнях. Л. Соболєв без належних підстав збільшує обсяг реалій, включаючи до цієї категорії прислів’я. Окремі компоненти прислів’я, без сумніву, можуть бути реаліями, але прислів’я як цілісна одиниця через узагальнено-абстрактний характер не має відповідника, співвідносного денотанта у позамовній предметній дійсності, отже, його не можна зарахувати до реалій. Так, у складі прислів’я, використаного І. Франком в оповіданні «Історія кожуха» - «А без кожуха в зимі – як без духа !» [т.18, с. 320] є лексема «кожух» є реалія стосовно англійської мови як цільової, але ціле прислів’я – не реалія. Те, що реалії виникають у загальнонародному процесі словотворення, акцентує дефініція Я. Рецкера: «Реалії - це слова, що позначають предмети, процеси і явища, характерні для життя і побуту країни, але не відзначаються науковою точністю визначення, властивою термінам». Проте автор не враховує відносності реалій, залежності їх від словникового складу мови-переймача, і в цьому хиба його визначення. Не варто також вважати, що реалія часто виражається полілексемними одиницями.
З цього твердження випливає й той факт, що слова можуть бути реаліями в одній мові, але не бути такими в іншій. Наприклад, у Великобританії, як і у нас, є проїзні квитки, а у США – їх немає. Отже, стосовно американського варіанту англійської мови наш «проїзний квиток» - реалія, а стосовно британського варіанту – ні.
Ще більш яскравіший приклад можна навести, розглядаючи лексему « хліб » Лексема «хліб» не є реаліією у бінарному зіставленні українсько-російському, українсько-англійському, але ця ж лексема – реалія у зіставленні українсько-ескімоському. Ще донедавна хліб був для них екзотикою, чимось рідкісним. Відома історія з перекладом по-ескімоськи молитви «Отче наш», коли слова «хліб наш насуший» (« хліб наш щоденний ») виявилися носіям цієї мови такими ж дивними, недоречними, як би нам видалися слова «лососина наша щоденна». З погляду семантики реалії, завдяки наявності в їхньому семантичному континуумі метамовної інформації про закріплення за «своїм» мовним колективом, збігаються частково з діалектизмами. Як і діалектизми, вони надають мовленню певного колориту, формують мовленнєву характеристику літературних персонажів. Але принципова розбіжність між ними і діалектизмами полягає у тому, що географічна інформація реалій зв’язана з позначуваним предметом, це інформація про специфічні предмети та явища певного географічного ареалу. Місцева маркованість діалектизмів – це інформація про специфічні мовні засоби позначення загальновідомих предметів.
Вживається у філологічній літературі і термін «діалектні реалії». Його розуміють подвійно, позначаючи ним слова, що називають предмети і яаища вузького ареалу, або ж діалектні регіональні назви для предметів чи уявлень загальнонародних. Приміром, в українсько-якутському бінарному зіставленні лексема «картопля» - реалія української мови, бо це слово властиве всьому українському етномовному колективу, а лексеми ріпа, мандебурка, крумплі, бараболя – діалектні реалії у тому ж бінарному зіставленні. Якщо порівняти часові реалії «на Івана Купала» та «на зільського Йвана», то семантика їх конвергентна: вони позначають одне з найпоетичніших календарних дійств, що веде відлік з давніх-давен. Наші далекі предки в такий спосіб возвеличували розповінь літа, оспівували розквіт природи. Але щодо узусу, ці вирази дивергентні: вислів «на Івана Купала» поширений по всій Україні, а «на зільського Йвана» - вираз діалектної окресленості, відомий лише в Гуцулії, де колись існувало повір’я , що король Гуцул будиться від зачарованого сну один раз на сім років, якраз у день зільського Йвана. Оскільки англомовний світ такого святе не знає, хоч і має в календарі St.John the Baptist`s Day (24 червня), то в українсько-англійському бінарному зіставленні часове позначення селянського календаря «на Івана Купала» – загальнонародна реалія, а «на зільського Йвана» – реалія діалектна. Як і всі діалектизми, реалії такого характеру – лінгвостилістична категорія. В художньому тексті вони відразу набирають додаткових смислових і естетичних відтінків, різко контрастують з літературно-нормативною організацією тексту, а тому, очевидно, стають значною мірою промовистими, значущими. При перекладі належить дуже обережно поводитися з діалектними реаліями, не забувати,що вони часто несуть у собі пам’ять тисячоліть, відгомін далеких віків, що вони – свідки образного мислення предків. Певну близькість з семантичного та стилістичного боку мають реалії з термінами – мовними знаками, які репрезентують наукові поняття спеціальної професійної галузі знань. Їхня кореляція полягає в тому, що інколи термін збігається з реалією, тобто існують терміни-реалії. Наприклад, «рутин світ» – назва рослини і, отже, термін. Водночас в українсько-англійському бінарному зіставленні це – реалія, бо такої рослини немає в англомовному світі. Як і реалії, терміни можуть набувати переносного значення, це – один із активних процесів у сучасних мовах.
За походженням терміни і реалії різняться між собою. Реалії виникають переважно в народній гущі, а терміни створюють учені та спеціалісти-практики, часто на основі елементів з латинської та грецької мов або шляхом свідомого переосмислення звичайних «неспеціалізованих» слів. Сукупність термінів з певної галузі створює єдине ціле – терміносистему. Опис значення терміна тотожний самому його значенню, у реалії ж можна виділити при описі окремі аспекти.
Терміни і реалії по-різному стають широковідомими: терміни як назви певних предметів починають часто вживатися з поширенням цих предметів, в науці це зв’язано з процесом обміну науковою інформацією. Реалії проникають в інші мови завдяки художньому перекладу і засобам масової комунікації. Головна розбіжність між ними – сфера їхнього вжитку, функціонально-стилістичний критерій: терміни найширше вживаються у мові науки, вони – основа всіх терміносистем. Реалії переважають у художніх текстах, усному мовленні. Деколи реалія як словосполучення складається з компонентів, які самі не є реаліями. Так лексема «півень» – не реалія (півні є усюди, або, принаймні, у дуже багатьох країнах), але народне часове позначення «до третіх півнів» – реалія української мови стосовно англійської. Ця реалія мальовнича, образна, багата конотаціями і, водночас, її експресивну семантику можна бодай частково відтворити засобами англійської мови, де є вислів the morning cock, а до семантичного поля “morning” належать лексеми cockcrow, cockcrowing.
У структурному плані виділяються:
1) реалії-одночлени: укр. вечорниці, криничар, денцівка, кобзарювати, валило; англ. a sheriff, a threepence, a maypole («травневе дерево»- «стовп, прикрашений квітами, різнобарвними прапорцями, довкруги якого танцюють в першу неділю травня у Великобританії ») та ін.
2) реалії-полічлени номінативного характеру: укр. курна хата, разовий хліб, троїста музика, братська могила, дзвінкова криниця («назва спеціальної радіопередачі про народну пісню»); англ. a banana split, St. Valentine`s Day, a Sussex pudding, a ticket day, a toffee apple, a soup- opera, garden seats, a means test man та ін.
3) реалії-фразеологізми: укр. лоби забрити, коло печі поратися, дбати про скриню, стати під вінок, на панщині бути; англ. to reach the woolsack, to ї enter at the Stationer`s hall та ін. З погляду перекладацької практики можна виділити явні і скриті реалії. Останні – це слова типу укр. піч, сорочка (“вишиванка”), скриня в українсько-англійському бінарному зіставленні. Вони начебто мають відповідники у мові-сприймачі, але співвідносні денотати в позамовній дійсності дуже відрізняються між собою, так що беззастережна субституція їх позначень, що мають різну художньо-стилістичну наповненість, може спричинити ряд додаткових труднощів (лексичний збіг відповідних номінацій при культурологічній розбіжності). В українсько-англійському бінарному зіставленні до прихованих реалій належить лексема рушник. У значенні «утиральник» для позначення необхідної в хаті ужиткової речі, вона рівно вартна рос. «полотенце» , англ. towel. Але на Україні лексемою «рушник» позначають і декоративні рушники, вишивані та ткані, що споконвіку є суттєвим атрибутом повсякденних і урочистих народних звичаїв.
Крім перкладознавства, термін “реалія” досить поширений в етнолінгвістиці і лінгвокраїнознавстві. У цих галузях філології під терміном “реалія” розуміють слова і словосполучення, що позначають специфічно національні предмети та явища, реальні факти, характерні для культури того чи іншого народу. Факти дво- і багатомовності, бінарного зіставлення не враховуються. Велика увага присвячується національно-історичному колориту референта. Деякі дослідники відносять до реалій і окремі факти життя, що не мають сталого мовного оформлення. Для англійців, наприклад, вважає М.Вайсбурд, як реалія виступає той факт, що на Україні рудий колір волосся зустрічається зрідка. У такому випадку лінгвокраїнознавство перетворюється просто в краєзнавство.
Крім того, з погляду перекладацької практики пропонується розмежовувати явні і скриті (приховані, потаємні) реалії.
Слова-реалії останнього типу начебто мають відповідники в мові перекладу, але співвідносні поняття в позамовній дійсності дуже відрізняються між собою, тому беззастережна підстановка їхніх позначень, що мають різне художньо-стилістичне забарвлення, може спричинити додаткові труднощі для розуміння вихідного змісту. Очевидно, справа не стільки у предметно-логічних відмінностях міжмовних відповідників слів типу калина, піч, рушник, тополя тощо, скільки у відсутності в них аналогічних символічних функцій. Саме властиві українській мові символічні функції роблять ix прихованими, або, точніше, асоціативними реаліями, які не мають прямих аналогів у інших європейських мовах. Проте існує можливість передавання цих реалій за допомогою різних типів синонімічних, гіперонімічних або ситуативних відповідників. Наприклад, відносним відповідником української асоціативної реалії калина може виступати англійська лексема cranberry (журавлина), яка вживається в літературі з конотативною семантикою дівочої цнотливості й червоної барви.
Одныэю з найкращих класифікацій реалій є класифікація С.Влахова та С.Флорина, які розглянули реалії, під різними кутами зору. Класифікація реалій має на їх погляд :
поділ за предметною ознакою;
поділ за місцевою ознакою (в залежності від національної та мовної залежності).
Предметна ознака реалій.
Географічні реалії: — найменування об'єктів фізичної географії, в тому ж числі і метеорології: степ, прерія, сопка, солончак, торнадо; — найменування географічних об'єктів, пов'язаних з діяльністю людини: польдер, крига, язовір, грид, арик; — найменування ендеміків: ківі, снігова людина піщундська сосна.
Етнографічні реалії:
побут (матеріальна культура)
їжа, напої, побутові заклади та інше: щі, чебуреки, кумис, ель, сидр, таверна, пиріжкова, бістро, сауна, драгстор;
одяг (включно: взуття, головні убори та ін.) і прикраси: кімоно, архалук, каньги, дхоті, парео, сарі, рукавички, лапті, сомбреро, кокошник, фібула, верик;
житло, меблі, посуд та ін. обладнання: ізба, юрта, дівчача, горниця, обрік, амфора, кубишка;
транспорт (засоби та «водії»): рикша, кеб, ландо, пірога; ямщик, кебмен, гондольєро;
Праця:
професії: передовик, бригадир, фермер, грум, консьєржка;
знаряддя праці: кетмень, мачете, бумеранг, ласо, чубарка;
організація праці (включно з формами господарювання): колгосп, ранчо, гільдія, лабаз, мандра.
Духовна культура і мистецтво:
музика і танці: козачок, гопак, йойк, ламбада, блюз, тарантела, жок;
музичні інструменти та ін.: балалайка, сигу дек, тамтам, кастаньєти, най;
фольклор: сага, билина, частушки;
театр: кабукі, комедія дель арте, містерія, арлекін, каспер, петрушка;
інші мистецтва та предмети мистецтв: ікебана, чинте, пелікани;
звичаї та ритуали: коляда, вендета, конфірмація, тамада, ряжені, масниця, рамазан;
свята та ігри: День перемоги, Паска, День подяки, лапта, крикет, пітчер;
культи (прихильники та послідовники) і культові будівлі та предмети: лама, абат, мормони, квакери, дервіші; мечеть, пагода, розп'яття, мани;
календар: вайшак, вересень, бабине літо.
Етнічні об'єкти:
етноніми: гуцул,кафр,тотонакі,баски,казах;
прізвиська (звично жартівливі або образливі): хохол, кокні, фріц, грінго, кацап;
найменування осіб за місцем проживання: габровець, канака, шоп, обердинець.
Міри і гроші:
одиниці мір: аршин, ярд, пуд, десятина, акр, четверть, бушель;
грошові одиниці: лев, рубль, ліра, франк, песо, пенс, фунт стерлінг, долар;
простомовні найменування мір і грошей: осьмуха, сотка, четвертинка, двушка, п'ятак, бакс;
Суспільно-політичні реалії:
адміністративно-територіальний устрій:
адміністративно-територіальні одиниці: губернія, область, департамент, графство, воєводство;
населені пункти: аул, станиця, хутор, стійбище;
деталі населеного пункту: аррондісман, медіна, променад, ларго, ряд;
органи та носії влади:
органи влади: народні збори , сейм, рада, муніципалітет, верхня палата;
носії влади: канцлер, лорд-мер, гетьман, хан, цар;
Суспільно-політичне життя:
політична діяльність та діячі: більшовики,ку-клукс-клан,віги,торі,есдеки;
патріотичні та суспільні рухи (і їх діячі): партизани,карбонарії,західники,слав'янофіли;
соціальні явища та рухи (і їх представники): бізнес,пабліситі,НЕП,лобі,стиляги,хіпі;
звання, титули, звернення: бакалавр, князь, принц, містер, сер, мадам;
заклади: облвно, загс, золотий стіл, торгпредство;
навчальні заклади і культурні установи: десятилітка, коледж, ліцей, кампус, аула;
стани та касти (і їх члени): дворянство, купечество, юнкерство, джентрі, дворянин, самурай;
станові знаки і символи: червоний прапор, півмісяць, свастика, юньон джек.
Військові реалії:
підрозділення: легіон,фаланга,табір,орда,сотня;
зброя: арбалет, мушкет, ятаган, таран, фінка.
1.2 Прийоми передачі реалій при перекладі
Реалія як перекладознавчий термін, як компонент етнокультурного контексту вивчено ще недостатньо. Не досліджено лінгвістичної сутності реалій, не випрацьовано чітких критерій її ідентифікації.
Ми вже визначили, що таке реалія, яка в неї може бути структура і типи реалій. Як же повинен поводитися з реаліями перекладач? Якщо даний предмет чи явище незнайомі народу, якщо в його мові немає найменування даного
предмету, поняття, явища, означає тоді це, що слово не можна перекласти. А
якщо воно перекладне, то як знайти найбільш вдалу відповідність? Л.Н.Соболєв вважає так: “якщо говорити про неперекладність, то саме реалії,
як правило, і неможливо перекласти” [21, с. 270]. Проте “немає такого
слова, яке не могло би бути перекладеним на іншу мову, принаймні описово,
тобто поширеним сполученням слів даної мови” [26, с. 182] - це у відношенні
словникового перекладу, і “ те, що неможливо у відношенні окремого
елементу, можливо у відношенні складного цілого” [26, с. 182], тобто у
відношенні контекстуального перекладу. Таким чином вважаємо, що питання
зводиться не до того, чи можливо, чи неможливо перекласти реалію, а до
того, як її перекласти.
При перекладі реалій існує дві труднощі:
1. Відсутність в перекладацькій мові відповідності (еквівалента, аналога) із-за відсутності у носіїв цієї мови об`єкта, який ця реалія позначає.
2. Необхідність, передати тільки предметне значення (семантику) реалії, а також і її колорит (конотацію) – національне і історичне забарвлення.
Ця справа ускладнюється ще й необхідністю урахувати цілий ряд обставин, які заважають дати одну на всі випадки життя відповідь. Безумовним є лише одне: «рецептів тут, як і в перекладі загалом, немає, і перекладач, ураховуючи загальні теоретичні положення і спираючись на володіння мовою, на свій досвід, чуття і картотеку, а в першу чергу на «контекстуальні обставини», в кожному окремому випадку вибирає шлях, який підходить більш всього, а інколи є одним можливим.
За С. Флорин і С. Власовим у практиці перекладу зустрічаються такі засоби передачі реалій:
- Транскрипція (транслітерація)
- Переклад
1. Неологізми:
А) калька
Б) півкалька
В) освоєння
Г) семантичний неологізм
2. Приблизний переклад:
А) відповідність за родом і видом
Б) функціональний аналог
В) опис, пояснення, тлумачення
- Контекстуальний переклад [7, c. 87].
Розглянемо ці засоби перекладу більш докладно:
І. Транскрипція реалії передбачає механічне перенесення реалії із іноземної мови в перекладацьку графічними засобами останньої із максимальним наближенням до оригінальної форми. [6, c. 440]
Бажання, а часто і необхідність застосування транскрипції при передачі реалій зумовлена тим, що, таким чином, перекладач може одержати можливість перебороти дві вказані вище труднощі, але, якщо вибір між транскрипцією зроблений невдало, це може дуже ускладнити розуміння перекладу читачем. Транслітерація реалії передбачає передачу літер, які складають англійське слово, літерами перекладацької мови (тобто українськими) [7, c. 88];
Waterloo – Ватерлоо, Murray – Муррей
ІІ. Переклад реалій (або заміна, субституція) як засіб передачі її на перекладацьку мову вживають у тих випадках, коли транскрипція (транслітерація) за тих чи інших умов неможлива або небажана.
Запровадження неологізму – найбільш придатний після транскрипції шлях.
Збереження змісту й колориту реалії, яка перекладається шляхом створення нового слова ( або словосполучення), інколи вдається добитися такого ж ефекту.Такими новими словами, в першу чергу, можуть бути кальки та пів кальки.
А) Кальки – це запозичення шляхом буквального перекладу ( дуже часто по частинам) слова або звороту з наступним складанням перекладених частин без будь-яких змін.
Дуже поширені кальки усталених словосполучень:
People of good will – люди доброї волі; the United Nations Organisation – Організація Об`єднаних Націй
Б) Півкальки – це свого роду часткові запозичення, також нові слова або словосполучення, «але складені частково зі свого власного матеріалу, а частково з матеріалу іншомовного слова» [7, c. 89].
При калькуванні існує небезпека з`явлення в перекладі буквалізму, який зовсім непотрібен. І перекладач повинен цей засіб перекладу лише тоді, коли в українській мові дійсно відсутнє відповідне слово або словосполучення.
В) Освоєння – це адаптація іншомовної реалії; тобто надання їй на основі іншомовного матеріалу вигляду рідного слова[7, c. 89] .
Г) Семантичний неологізм – це нове слово або словосполучення, «вигадане» перекладачем і яке дозволяє передати смисловий зміст (склад) реалії. Від кальки його відрізняє відсутність етимологічного зв`язку з оригінальним словом.
Але Влахов І Флорин зазначають, що «спосіб перекладу реалій неологізмами найменш використовується: причина досить очевидна – творцем мови є народ і дуже рідко – окремий автор» [7, c.90].
2. Приблизний переклад застосовується частіше, ніж будь-який інший спосіб. Застосовуючи цей спосіб вдається, хоча і не досить точно, передати передати предметний предметний зміст реалії, але колорит дуже часто є втраченим, тому що відбувається заміна очікуваного конотативного еквіваленту на нейтральний за стилем, тобто на слово або словосполучення з нульовою конотацією.
Можливі декілька випадків:
А) Принцип заміни одиницею відповідно роду та виду дозволяє передати зміст реалії одиницею з більш поширеним (дуже рідко – більш вузьким) значенням, підставляє родове поняття замість видового. По суті справи, замінюючи вид родом, більш часткове більш загальним, перекладач застосовує відомий у теорії перекладу прийом генералізації [28, c. 250] .
Б) Функціональний аналог – це «елемент остаточного вислову, який викликає східну реакцію у російського читача» [7, c. 251] . Цей шлях дозволяє замінити незнайоме, іншим нейтральним, не забарвленим у національні барви перекладацької мови аналог, який дійсно зображав функціональну заміну реалії, яка перекладається. Часто функціональний аналог є зручним для передачі реалій-мір, зокрема, коли вони призначені для створення у читача якісних уявлень.
В) Опис, пояснення, тлумачення, як спосіб приблизного перекладу, застосовується у тих випадках, коли немає іншого шляху: поняття, яке не може бути передане транскрипцією, доводиться просто пояснювати.
Влахов і Флорин зазначають, що «приблизний переклад реалій, як підказує сама назва, не є адекватним, передає зміст відповідної одиниці не повністю, а що стосується національного і історичного колориту, то про нього читач може здогадуватися, якщо митець-перекладач зумів підказати це своїм вибором засобів вираження» [6, c. 454] .
3) Контекстуальний переклад звично протиставляють «словниковому перекладу», зазначаючи, таким чином, відповідності, яке слово може мати в контексті на відміну від наданих у словнику. Я. Рецкер говорить, що цей засіб перекладу міститься в заміні словникової відповідності при перекладі контекстуальною, логічно зв`язаної з нею відповідністю [19, c. 45] .
Наприклад, в науковому тексті реалії частіш є термінами, отже і перекладаються відповідно термінами; в науково-популярному творі можна надати коментарі відповідно пізнавальним напрямком твору; у пригодницькому використовується транскрипція із-за елементу екзотики.