3. Організація фінансового аналізу та його методичне забезпечення

Умовою успішного проведення фінансового аналізу є чітка організація аналітичного процесу як системи раціональних, скоординованих дій щодо вивчення об'єкта дослідження відповідно до визначеної мети. Для забезпечення ефективності фінансового аналізу його потрібно добре продумати, спланувати й організувати. Процес фінансового аналізу повинен здійснюватись упоряд­ковано, у певній послідовності. Організацію фінансового аналізу можна уявити як технологічний процес, в якому необхідні аналітичні процедури здійснюються у встановленому порядку і реалізуються за допо­могою сукупності організаційних, методичних і технічних мето­дів, способів і прийомів. Виходячи із терміну, змісту і призна­чення виконуваних аналітиком процедур, процес фінансового аналізу умовно можна поділити на окремі складові щодо чоти­рьох основних етапів:

І етап – формування моделі аналітичного дослідження;

ІІ етап – дослідження стану, динаміки та можливостей функціонування економічної системи;

ІІІ етап – інтерпретація системи показників аналітичного дослідження;

ІV етап – розробка сценаріїв управлінських рішень та контролю їх ефективності.

Коротко пояснимо зміст кожного з етапів фінансового аналізу.

Визначальним етапом розроблення методики фінансового аналізу є процес формування його моделі (І). Він полягає у визна­ченні завдання, мети і об'єктів аналізу, вивченні матеріалів та результатів раніше проведених аналітичних досліджень, складанні плану аналізу і графіка його проведення, розробці програми і всього інструментарію методичних прийомів і алгоритмів розра­хунків для аналізу, обмеженні кола необхідної інформації для проведення аналізу і попередньому ознайомленні з нею.

Як відмічає відомий економіст Е. Хелферт, в будь-якій ситуа­ції слід чітко розуміти мету аналізу, перед тим як братися за олі­вець чи сідати за комп'ютер, інакше процес аналізу стає беззміс­товним перебиранням цифр.

Формування моделі аналізу дає змогу:

визначити оптимальну структуру інформаційних потоків щодо об'єктів для розв'язку всієї сукупності завдань, передбачених методикою аналізу;

за­безпечити максимальну оперативність та економічність аналіти­чного процесу;

виявити взаємозв'язки за видами і напрямами аналізу;

досягти максимальної адаптації методики аналітичного дослідження до запиту користувачів.

Планування фінансового аналізу охоплює широке коло пи­тань. До них належать не лише встановлення термінів виконання окремих робіт, перелік виконавців і розподіл обов'язків між ни­ми, а й складання самої програми аналізу, визначення його інфо­рмаційної бази.

Розробка програми і вибір методики аналізу – один з важли­вих етапів, що значною мірою визначає обсяг та ефективність всієї аналітичної роботи. У програмі потрібно відобразити мету, об'єкти й основні напрями аналізу, період, який він охопить, сту­пінь деталізації і глибину вивчення окремих сторін діяльності, його інформаційне і технічне забезпечення.

Програма аналізу передбачає розробку макетів аналітичних таблиць, алгоритмів їх заповнення, методичних вказівок вико­навцям щодо використання конкретних джерел даних технічних прийомів аналізу й оформлення результатів проведеної роботи.

Другий структурний етап фінансового аналізу – власне ана­літичне дослідження (ІІ) – включає в себе зведення і групування даних, розрахунок системи синтетичних та аналітичних показників побудову таблиць і графіків.

В процесі аналітичного дослідження використовується система логічних, математичних та евристичних методів фінансового аналізу.

Водночас, як застерігає Е. Хелферт, фінансовий аналітик час­то зазнає спокуси розрахувати все, що тільки можливо від поча­тку до кінця, однак в більшості випадків декілька правильно виб­раних коефіцієнтів містять в собі ту інформацію і той зміст які в дійсності йому необхідні.

Для кожного блоку завдань фінансового аналізу необхідно формувати окрему підсистему показників, враховуючи принципи їх достатності, для відповідної глибини аналітичних досліджень Водночас вивчаються взаємозв'язки між показниками та рівні їх значень.

Частіше за все аналіз фінансового стану господарюючих суб'єктів проводять у системі досліджень об’єктів їх діяльності за двома напрямами:

активи -> зо­бов'язання -> власний капітал;

доходи -> витрати -> фінансовий результат.

Інформація такого аналізу дає можливість здійснити оцінку повноти використання потенціалу господарської діяльно­сті економічної системи у формуванні фінансового результату

На етапі інтерпретації системи показників аналітичного дослі­дження (ІІІ):

- здійснюють в текстовому вигляді описовий якісний ви­клад кількісних показників фінансового аналізу, відображених в таблицях і на графіках;

- дають оцінку стану ефективності динамі­ки розвитку і потенційних можливостей діяльності господарюю­чих суб'єктів;

- узагальнюють досягнення і недоліки, виявляють наявні резерви і визначають заходи з їх реалізації;

- доводять до відома користувачів результати аналізу.

Інтерпретацією одержа­них результатів завершується кожний крок дослідження. При цьому визначають який висновок можна зробити, виходячи із проведеного аналізу, що говорять одержані цифри, чи підтвер­джують вони вихідні передбачення або відкривають щось нове.

Надзвичайно популярною формою подання результатів фінан­сового аналізу є економічні експрес-доповіді. Це письмові повід­омлення суб'єктів аналізу, користувачів про результати аналіти­чного дослідження. Рівень якості інтерпретації даних фінансо­вого аналізу характеризують інформаційність, виразність і наоч­ність матеріалів.

На завершальному етапі фінансового аналізу (ІV) на підставі інфо­рмаційних ресурсів статистичних таблиць і графіків та формулю­вання проблем, які потребують розв'язання в економічних екс-прес-доповідях, користувачі розробляють сценарії управлінських рішень і визначають систему контролю оцінки їх ефективності. Фінансовий аналіз дозволяє вияснити все корисне, що знаходить­ся у вихідних даних і визначити, що і як можливо використати для прийняття рішень.

В процесі прийняття рішень виконавчі органи можуть допов­нювати одержану інтерпретовану інформацію додатковими пока­зниками і висновками.

Передумовою підготовки та прийняття управлінського рішен­ня завжди є наявність проблеми, тобто встановлення за допомо­гою фінансового аналізу невідповідності між фактичним і бажа­ним станом діяльності господарюючих суб'єктів.

Технологія прийняття рішень охоплює діагностику проблеми, виявлення можливих способів її вирішення, оцінку варіантів і вибір варіанта, який дасть змогу найвигіднішим для економічної системи способом вирішити проблему. Вибір відповідного варіа­нта рішення здійснюється з урахуванням рівня показників фінан­сового аналізу щодо критеріїв часу, величини і ймовірності оде­ржання необхідного результату.

Відносно ж другої частини досліджуваного питання необхідно відмітити ти, що методичне забезпечення може бути результа­том власних розробок або адаптації наявних готових рекомен­дацій. Серед останніх можна виділити методичні рекомендації державних органів виконавчої влади:

1. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. – Наказ Агентства з питань запобі­гання банкрутству підприємств та організацій. – 23.02.1998 р. -№22.

2. Методика оцінювання роботи центральних і місцевих орга­нів виконавчої влади щодо залучення інвестицій, здійснення за­ходів з поліпшення інвестиційного клімату у відповідних галузях економіки та в розрізі регіонів, рейтингової оцінки інвестиційної привабливості галузей, регіонів та суб'єктів господарювання. - Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, – 25.03.2004 р. – № 115.

3. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та органі­зацій. – Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству під­приємств та організацій. – 27.06.1997 р. – № 81.

4. Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господар­ського стану підприємств та організацій. – Лист Державної по­даткової адміністрації України. – 27.01.1998 р. – № 759/10/20-2117.

5. Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплато­спроможності підприємства та ознак дій з приховування банк­рутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. - Наказ Мінекономіки України. – 17.01.2001 р. –№ 10.

6. Методичні рекомендації щодо проведення аналізу фінансо­вого стану підприємства-боржника при отриманні відстрочок (розстрочок). – Лист Державної податкової адміністрації Украї­ни. – 15.06.1998 р. – № 7141/10/20-0017.

7. Методичні рекомендації щодо проведення системного еко­номічного аналізу фінансово-господарської діяльності по здійс­ненню випереджувальних заходів запобігання банкрутству під­приємств транспортно-дорожнього комплексу. – Наказ Міністер­ства транспорту України. – 10.02.2003 р. – № 92.

8. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації. – Наказ Мініс­терства фінансів України. – 26.01.2001 р. – № 49/121.

9. Рекомендації щодо оцінки комерційними банками кредито­спроможності та фінансової стабільності позичальника. – Лист Національного банку України. – 02.06.1994 р. – № 23011/79.

10. Рекомендації щодо інтегральної оцінки обсягів тіньової економіки. - Наказ Міністерства економіки України. - від 03.06.2005 р. № 156.

11. Методика аналізу фінансово-господарської діяльності під­приємств державного сектору економіки. – Наказ Міністерства фінансів України. – 14.02.2006 р. – № 170.

12. Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану підприємства. - Рішення Правління Укоопспілки. - 28.07.2006 р.

Найчастіше ж з метою проведення ґрунтовного фінансового аналізу використовуються методичні рекомендації представлені в:

1. Методичних рекомендаціях щодо підготовки аудиторського висновку при перевірці відкритих акціонерних товариств та підприємств – емітентів облігацій (крім комерційних банків) схвалених Аудиторською палатою України протокол засідання АПУ від 23.02.2001 р.

2. Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвердженого наказом Мінфіну України від 26.01.2001 р. №49/121

3. Методичних рекомендаціях щодо аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій, затверджених ДПА України від 16.06.2000 р.