2. Методика розрахунку та економічна інтерпретація показників фінансової стійкості підприємства

Значна кількість чинників, що впливає на фінансову стійкість підприємства, обумовлює значною мірою відсутність в економіч­ній літературі єдиного підходу до її визначення та оцінки. Перед­умовою оцінки фінансової стійкості майже в усіх методичних підходах визнається проведення аналізу фінансового стану підприємства та його оцінка за допомогою системи коефіцієнтів, які дають змогу зробити висновок про ступінь фінансової стійкості підприємства. Фінансова стійкість є однією з найважливіших характеристик фінансового стану. В Україні використовують різні методики оцінки фінансового стану підприємств. Різні системи показників оцінки фінансового стану і стали причиною існування не одного підходу до визначення та оцінки фінансової стійкості.

Фінансову стійкість підприємства оцінюють за допомогою абсолютних і відносних показників. За абсолютний показник фінансової стійкості приймають наявність власних оборотних коштів. Це розрахунковий показник. Він визначається як різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями:

НВОК = II р. АБ - IV р. ПБ = р. 260 – р. 620,

де II р. АБ — поточні активи, тобто підсумок за II розділом акти­ву балансу;

IV р. ПБ — поточні зобов'язання, підсумок за IV роз­ділом балансу.

Цей розрахунковий показник показує, яка сума поточних ак­тивів сформована за рахунок власного капіталу. При цьому наявність власного оборотного капіталу в кожний конкретний період часу буде характеризувати фінансову залежність підприємства та його стан.

Крім абсолютних показників оцінки фінансової стійкості під­приємства застосування відносних дозволяє більш детально її оцінити. Виділяють три методичних підходи щодо визначення фінансової стійкості за відносними показниками:

1) коефіцієнт­ний;

2) агрегатний;

3) інтегральний.

Суть КОЕФІЦІЄНТНОГО ПІДХОДУ оцінки фінансової стійкості підприємства полягає в обчисленні та аналізі низки фінансових коефіцієнтів. Методичний підхід до визначення фінансової стій­кості за допомогою фінансових коефіцієнтів є найбільш пошире­ним. При використанні коефіцієнтного підходу кількість фінан­сових коефіцієнтів коливається від одного до шістнадцяти і більше. Зокрема, Положенням про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, за­твердженим Наказом Мінфіну України та Фонду державного майна України від 26 січня 2001 р. № 49/121, визначено лише чотири коефіцієнти фінансової стійкості, хоча практикою доведено доцільність брати не менш як сім.

Так аналіз фінансової стійкості підприємст­ва здійснюють за даними Балансу підприємства. Проведений аналіз характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, суть фінансової стійкості та незалежності підпри­ємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

Аналіз фінансової стійкості підприємст­ва здійснюють через розрахунок та оцінку таких коефіцієнтів (табл. 1).

Таблиця 1

Алгоритм розрахунку основних показників (коефіцієнтів)

фінансової стійкості підприємства

№ з/п	Показник	Норматив	Порядок розрахунку показника (коефіцієнта)
1	Коефіцієнт фінансової автономії	Критичне значення – 0,5, збільшення
2	Коефіцієнт фінансової залежності	Критичне значення – 2, зменшення
3	Коефіцієнт фінансового ризику	≤0,5, критичне значення - 1
4	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	>0 – збільшення
5	Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень	-
6	Коефіцієнт довго­стро­ко­вого залучення коштів	0,4
7	Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел	0,6

З метою забезпечення єдиного порядку і основних методич­них принципів проведення аналізу фінансового стану приватизо­ваних підприємств Мінфіном України і Фондом державного май­на України встановлено скорочений перелік коефіцієнтів для оцінки фінансової стійкості (табл. 2).

Таблиця 2

Алгоритм розрахунку показників (коефіцієнтів)

фінансової стійкості підприємства при приватизації

№ з/п	Показник	Порядок розрахунку показника
1	Коефіцієнт платоспромож­ності (автономії)
2	Коефіцієнт фінансування
3	Коефіцієнт забезпечено­сті власними оборотними коштами
4	Коефіцієнт маневреності власного капіталу

Охарактеризуємо найбільш суттєві із коефіцієнтів капіталізації.

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) (коефіці­єнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважають, що в підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки вони мають можливість погасити борги за рахунок власних кош­тів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повин­на перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто дже­рела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) мають бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів.

Отже, критичне значення коефіцієнта автономії має становити 0,5, хоча частка залученого капіталу в японських компаніях — 80 %, що на 58 % більше, ніж у США.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії, є коефіцієнт фінансової залежності. Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижуєть­ся до одиниці (100 %), то це свідчить про те, що власники під­приємства повністю його фінансують, а якщо перевищує оди­ницю, то навпаки. Так, наприклад, якщо значення коефіцієнта 1,40, це озна­чає, що при вкладенні в активи підприємства 1,40 грн, позиче­ними є 40 коп.

Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показни­ка в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінан­сової стійкості, і навпаки.

Оптимальне значення — Кф р ≤ 0,5. Критичне значення — 1.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використанні власних коштів підприємства необхідно, щоб коефіцієнт манев­реності за своїм значенням був досить високим.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховують як відношення власного оборотного капіталу підприємства до влас­них джерел фінансування. Інформацією для розрахунку цього коефіцієнта є пасив Балан­су та розрахункові дані, що відображують величину власних оборотних коштів. Величину власного капіталу підприємства показують у розд. І пасиву Балансу, тоді як величину власних оборотних коштів потрібно розрахувати.

Цей показник характе­ризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джере­лом покриття його поточних активів. Його можна розрахувати двома способами:

1) як різницю між сумою власного капіталу та сумою необо­ротних активів:

Кв = Підсумок розд. І пасиву Балансу - Підсумок розд. І активу Балансу =

= р. 380 (ф. № 1) – р. 080 (ф. № 1);

2) як різницю між сумою оборотних активів і сумою власного капіталу

Кв= (Підсумок розд. II активу Балансу + Підсумок розд. III активу Балансу) - (Підсумок розд. II пасиву Балансу + + Підсумок розд. III пасиву Балансу + Підсумок розд. IV пасиву Балансу + Підсумок розд. V пасиву Балансу) =

= (рядок 260 (ф. № 1) + рядок 270 (ф. № 1)) - (рядок 430 (ф. № 1) + рядок 480 (ф. № 1) + рядок 620 (ф. № 1) + рядок 630 (ф. № 1)).

За своїм значенням показник — величина власних оборот­них коштів може значно коливатися залежно від структури ка­піталу та галузевої належності підприємства. Зміни коефіцієн­та маневреності можуть бути як позитивними, так і негатив­ними. Позитивним буде незначне збільшення коефіцієнта ма­невреності в динаміці. Різке збільшення цього коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність підприємства, оскіль­ки зростання значення цього показника відбувається за умови або зростання власного оборотного капіталу, або при змен­шенні власних джерел фінансування. Збільшення цього показ­ника автоматично викличе зменшення інших показників, на­приклад коефіцієнта фінансової автономії, що призведе до посилення залежності підприємства від кредиторів.

Для визначення оптимального значення коефіцієнта маневре­ності потрібно цей показник по конкретному підприємству порів­няти із середнім його значенням по галузі або в суб'єктів госпо­дарювання — конкурентів.

Найчастіше, чим вищий рівень коефіцієнта фінансової авто­номії і нижчий коефіцієнта фінансової залежності та коефіцієнта фінансового ризику, тим стійкіший фінансовий стан підприємст­ва. Для підприємства дуже важливо знайти оптимальне спів­відношення коефіцієнта фінансової автономії і коефіцієнта маневреності власного капіталу, іншими словами, співвідно­шення власного і позикового капіталу.

Важливу роль при оцінці фінансової стійкості підприємства відіграють також коефіцієнти покриття.

Методика розрахунку коефіцієнта структури покриття дов­гострокових вкладень ґрунтується на припущенні, що довго­строкові позики використано для фінансування придбання основ­них засобів та інших капітальних вкладень, тобто:

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень по­казує, яка частина основних засобів та інших необоротних акти­вів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіці­єнта в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. Водночас фінансування є ознакою доб­ре розробленої стратегії підприємства. Цей показник може бути інтерпретований по-різному, що залежить насамперед від корис­тувачів аналітичних даних. Для банків та інших інвесторів більш надійною є ситуація, коли значення цього коефіцієнта нижче, то­ді як з позицій підприємства більш високе значення показника е ознакою нормального функціонування.

Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансу­вання. Визначаючи значення цих показників, у розрахунок при­ймають тільки довгострокові джерела коштів. У цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показники — коефіцієнт дов­гострокового залучення позикових коштів (Кд.з.п.к.) і коефіцієнт фінансо­вої незалежності капіталізованих джерел (Кф.н.к.д.), які обчислюють за формулами:

Сума цих показників дорівнює одиниці. Зростання коефіцієн­та Кд.з.п.к в динаміці є негативною тенденцією і означає, що з по­зиції довгострокової перспективи підприємство все більше й біль­ше залежить від зовнішніх чинників. Що стосується ступеня за­лучення позикових коштів, то в зарубіжній практиці існують різ­ні думки. Найпоширенішою є думка про те, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел довгострокового фінансування Кф.н.к.д має бути досить великою, при цьому нижню межу означе­но на рівні 0,6 (60 %). При більш низькому рівні цього показника рентабельність власного капіталу не буде відповідати визнаним оптимальним значенням.

ІНТЕГРАЛЬНИЙ ПІДХІД дає змогу дати інтегровану оцінку ступеню фінансової стійкості. Його можна застосовувати на практиці, особливо в умовах кризового стану економічної сис­теми, коли господарські зв'язки підприємства, що існували ра­ніше, порушені і відбувається процес налагодження ним нових зв'язків з партнерами, зацікавленими у достатній фінансовій стійкості.

Показники фінансової стійкості за цього підходу характери­зують стан і структуру активів підприємства та забезпеченість їх джерелами покриття.

Склад, суть та алгоритм розрахунку кожного з показників фі­нансової стійкості при використанні інтегрального підходу наве­дено в табл. 3.

Таблиця 3

Характеристика показників фінансової стійкості,

визначеної за інтегральним підходом

Назва показника	Суть показника	Алгоритм розрахунку
1. Коефіцієнт покриття матеріальних запасів власними оборотними коштами (Звок)	Характеризує ту частку матеріальних оборотних активів, що фінансується за рахунок власних оборотних коштів	ВОК : МОА, де ВОК — власні оборотні кошти, МОА — матеріальні оборотні активи
2. Коефіцієнт маневреності власних коштів (Кман)	Відображує мобільність власних джерел коштів	ВОК : ВК, де ВК — обсяг власного капіталу
3. Індекс постійного активу (Кпа)	Характеризує частку основних за­собів та необоротних активів у складі власних джерел коштів	ОЗ : ВК, де ОЗ — основні засоби та інші необо­ротні активи
4. Коефіцієнт довгостроко­вого залучення позикових коштів (Кдп)	Дає оцінку інтенсивності викорис­тання підприємством довгостроко­вих позикових коштів на віднов­лення та розширення	ДК: ВК, де ДК — обсяг довгострокового капіта­лу підприємства
5. Коефіцієнт накопичення зносу (Кнз)	Слугує для оцінки ступеня фінансу­вання, заміни та оновлення основних засобів за рахунок їх зносу	З : Пбв, де 3 — нарахована сума зносу, Пбв — первісна балансова вартість ос­новних засобів
6. Коефіцієнт реальної вартості майна (Крв)	Характеризує рівень виробничого потенціалу підприємства	(ОЗ + ВЗ + MB + МШП) : А, де ОЗ — вартість основних засобів; НВ — вартість незавершеного виробни­цтва; ВЗ — вартість виробничих запасів; МШП — вартість малоцінних та швидко­зношуваних предметів
7. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (Кзс)	Відображує залежність підприємст­ва від позикових коштів	ПК : Вк, де ПК — обсяг позикового капіталу підприємства

Цей підхід цікавий тим, що на відміну від усіх охарактеризова­них вище, у процесі його здійснення кожний з показників розгляда­ється у взаємозв'язку з іншими показниками. Крім того, для загаль­ної оцінки фінансового стану за цим підходом використовують узагальнюючий показник зміни фінансової стійкості підприємства:

де Кдп¹, Кдп⁰ — коефіцієнт довгострокового залучення коштів у звітному та попередньому періодах;

Звок¹, Звок⁰ — коефіцієнт за­безпечення матеріальних запасів власними оборотними коштами у звітному та попередньому періодах;

Кзс¹, Кзс⁰ — коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів у звітному та попе­редньому періодах;

Крв¹, Крв⁰ — коефіцієнт реальної вартості майна;

Kпа¹, Kпa⁰ — коефіцієнт постійного активу.

Критерії оцінки цього показника такі:

якщо Фс > 0, то це свідчить про збільшення фінансової стійко­сті підприємства;

якщо Фс < 0, то це свідчить про зниження фінансової стійкості підприємства.