3.3. Методи оцінки рівня якості продукції

Для кількісної оцінки якості продукції використається відносна характеристика, заснована на порівнянні сукупності показників якості оцінюваної продукції з відповідною сукупністю базових показників, названа рівнем якості продукції (ДЕРЖСТАНДАРТ 15467-79). У ролі базових значень показників якості використаються або регламентовані значення, встановлені у відповідних нормативних документах (у технічних регламентах, стандартах, технічних умовах), або значення показників якості аналогічних зразків продукції - базових зразків. В останньому випадку вибір базових зразків є найважливішим елементом оцінки рівня якості продукції.

Установлення базових зразків залежить від мети оцінки, залежно від якої застосовуються різні групи базових зразків.

При оцінці рівня якості розроблювальної продукції за базові приймають перспективні зразки, що характеризуються прогнозованою сукупністю реально досяжних показників якості в майбутньому періоді. Це може бути гіпотетичний виріб, у якому при його розробці одержали б технічне втілення на сучасному етапі розвитку всі відомі досягнення науки й техніки. Таким чином, результат порівняння параметрів гіпотетичного й розроблювального виробів характеризує ступінь реалізованості параметрів гіпотетичного зразка в розроблювальному виробі.

При оцінці продукції, що випускається, за базовий зразок приймають продукцію, показники якості якої відповідають світовому рівню або кращим вітчизняним зразкам.

Рівень якості продукції, оцінюваний по сукупності показників, у яку не входять економічні, називається технічним рівнем якості продукції. Коли враховуються й економічні показники, то говорять про техніко-економічний рівень якості продукції.

Для оцінки рівня якості продукції використаються наступні методи: диференціальний, комплексний і змішаний.

Диференціальний метод оцінки рівня якості складається в порівнянні одиничних показників якості оцінюваної продукції (виробу) з відповідними базовими одиничними показниками якості. При цьому для кожного показника розраховуються відносні показники якості:

(3.1)

або

(3/2)

де - P_i значення і-го показника якості оцінюваної продукції;

P_іб- базове значення і-го показника якості.

Формула (3.1) використається, коли збільшення абсолютного значення показника якості відповідає поліпшенню якості продукції (наприклад, продуктивність, чутливість, точність, термін служби, коефіцієнт корисної дії й ін.).

Формула (3.2) використається тоді, коли поліпшенню якості продукції відповідає зменшення абсолютного значення показника якості (наприклад, маса, витрата палива, споживана потужність, зміст шкідливих домішок, трудомісткість обслуговування й ін.).

Якщо оцінювана продукція має всі відносні показники якості K_i≥1, то її рівень якості вище або дорівнює базовому; якщо всі K_i <1, то нижче.

Можливі випадки, коли частина значень K_i≥1, частина K_i<1. При цьому необхідно всі показники розділити на дві групи. У першу групу повинні ввійти показники, що відбивають найбільш істотні властивості продукції, у другу - другорядні показники.

Якщо відносні показники першої групи й більша частина відносних показників другої групи більше або дорівнюють одиниці, то рівень якості оцінюваної продукції не нижче базового.

Якщо для першої групи частина значень <1, то необхідно провести комплексну оцінку рівня якості.

Обмеження для застосування диференціального методу оцінки рівня якості складається в труднощі ухвалення рішення за значеннями багатьох одиничних показників якості.

Комплексний метод оцінки рівня якості передбачає використання комплексного (узагальненого) показника якості.

При цьому методі рівень якості визначається відношенням узагальненого показника якості оцінюваної продукції до базового узагальненого показника якості Q_баз, тобто

K=Q_оц/Q_баз (3.3)

Вся складність комплексної оцінки полягає в об'єктивному знаходженні узагальненого показника.

Існують різні варіанти методу:

1. Коли можна виділити головний показник, що характеризує основне призначення виробу або продукту, і встановити функціональну залежність цього головного показника від інших одиничних показниківє

Вид залежності може визначатися кожним з можливих методів, у т.ч. й експертним.

Головним показником може бути, наприклад, продуктивність машин, ресурс, питома собівартість й ін.

У якості узагальненого може використатися інтегральний показник якості, що показує величину корисного ефекту від експлуатації або споживання продукції, що доводиться на кожен рубль сумарних витрат на її створення й експлуатацію або споживання.

2. У тих випадках, коли неможливо побудувати функціональну залежність виходячи з основного призначення продукції, узагальнений показник обчислюється як середньозважена величина.

Диференціальний і комплексний методи оцінки рівня якості продукції не завжди вирішують поставлені завдання. При оцінці складної продукції, що має широку номенклатуру показників якості, за допомогою диференціального методу практично неможливо зробити узагальнюючий висновок, а використання тільки одного комплексного методу не дозволяє об'єктивно врахувати всі значимі властивості оцінюваної продукції.

У цих випадках оцінку рівня якості роблять змішаним методом, що використовує одиничні й комплексні показники якості. При цьому методі одиничні показники якості поєднуються в групи (наприклад, показники призначення, ергономічні, естетичні) і для кожної групи визначають комплексний показник. При цьому окремі, найбільш важливі показники не поєднують у групи, а використають як одиничні. За допомогою отриманої сукупності комплексних й одиничних показників оцінюють рівень якості продукції диференціальним методом.