Розділ 1 Сутність, економічне й соціальне значення якості продукції

1.1. Категорії якості. Визначення поняття "якість продукції"

У своєму житті й діяльності людина усюди має справу зі створеним його розумом і руками речовинним миром, що при всьому своєму різноманітті має єдину спільність, ім'я якої – якість продукції.

Якість продукції являє собою матеріальну основу задоволення як виробничих, так й особистих потреб людей, і цим визначається його унікальна суспільна, економічна й соціальна значність. Чим вище якість продукції, тим більшим багатством володіє суспільство й тим більше матеріальних можливостей воно має для свого подальшого прогресу.

Проблема якості продукції має багато аспектів. Одні дослідники розрізняють філософський, соціологічний, економічний, правовий, статистичний аспекти, інші виділяють кібернетичну, математичну, технічну, виробничу, споживчу її сторону.

Всі ці аспекти проблеми існують. Однак, економічний аспект якості є вирішальним серед інших, і дослідження інших аспектів будуть мати практичне значення тільки в тому випадку, якщо вони будуть здійснюватись на економічній основі. Тому рішення проблеми забезпечення якості продукції вимагає, насамперед, чіткого розуміння про якість як предмет економічної науки.

Якість – це універсальна філософська категорія, що охоплює як явища зовнішнього миру, так і свідомість людини. Якість, як філософська категорія, уперше було проаналізовано Аристотелем (3 в. до н.е.), який визначив ії як "видова відмінність, ... видова ознака, що відрізняє дану сутність ... від іншої сутності, що належить до того ж роду". Пізніше (19 в. н.е.) повно досліджував цю категорію Гегель. По Гегелю "якість є взагалі тотожна з буттям визначеність, так що щось перестає бути тим, що воно є, коли воно губить свою якість". Інакше кажучи, як філософська категорія, якість – це характеристика відмінності предмета від всіх інших. Гегель відзначив нерозривну єдність якості й кількості. Ті або інші кількісні зміни мають свої межі, свою якісну границю, вихід за яку веде до встановлення нового співвідношення кількості і якості.

Ф. Енгельс розглядав якість у двох варіантах: по-перше, усяка якість має нескінченно багато кількісних градацій, доступних для виміру й спостереження; по-друге, існують "...не якості, а тільки речі, що володіють якістю, і при тому нескінченно багатьма якостями".

Економічний зміст поняття "якість продукції" базується на тім, що якість продукції формується в процесі її виготовлення. Тому як економічна категорія якість продукції розглядається як упредметнений результат виробничої діяльності людей, пов’язаний з відповідними витратами.

Будь-які речі створюються для задоволення певних потреб людини й суспільства в цілому. Це призначення речей повністю відноситься й до їхньої якості. З огляду на це соціальне значення якості продукції, можна охарактеризувати його як соціально-економічну категорію.

Ступінь задоволення особистих і суспільних потреб певною річчю визначається її властивостями. А якість речі визначається сукупністю її властивостей. Властивості речі визначаються її технічною неперевершеністю, що планується при проектуванні й забезпечується при виробництві. Таким чином, як сукупність властивостей якість є технічною категорією й вивчається технічними дисциплінами.

Узагальнюючи розглянуті аспекти якості продукції, отримуємо наступне визначення: "Якість продукції – це сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення".

Визначення якості як сукупності властивостей продукту, спрямованих на задоволення певних потреб, можна віднести й до споживчої вартості. Тим часом це взаємозалежні, але не тотожні категорії.

Під споживчою вартістю мається на увазі корисність товару, його здатність задовольняти суспільні потреби – особисті або виробничі. Кожен продукт має безліч властивостей. Однак його споживну вартість формують тільки ті з них, які обумовлюють корисність, тобто служать задоволенню певних людських потреб.

Покупець, вступаючи в товарно-грошові відносини, розглядає споживні властивості речі й обирає ті з них, які потрібні для задоволення його потреби, тобто покупець оцінює корисність певної речі.

Отже, споживна вартість являє собою цілісну сукупність властивостей продукту, завдяки яким він здатний задовольняти ту або іншу людську потребу, тобто визначає корисність даного продукту, а категорія якості означає ступінь, у якій дана споживна вартість здатна задовольняти ту або іншу потребу, тобто виражає міру корисності даної споживної вартості.

Інакше кажучи, споживна вартість виражає взагалі корисність речі, а якість означає міру, у який вона об'єктивно здатна задовольняти конкретні потреби.

Такому розумінню якості відповідає визначення, що дає міжнародний стандарт ИСО 9000-2000: "Якість – ступінь відповідності існуючих характеристик вимогам".

Таким чином, для інженера якість продукції є сукупність властивостей (краще набір властивостей – вище якість), а для економіста - ступінь задоволення потреби (чим ближче якість до конкретної, реально існуючої потреби, до оптимального рівня якості – тим краще).

Будь-який продукт має два аспекти: він є об'єктом виробництва й споживання. Звідси якість продукції виражає міру обліку сукупних вимог до неї як до об'єкта виробництва або споживання відповідно з боку виробників або споживачів при її розробці, виробництві й використанні відповідно до потреб кожного конкретного суспільства. Тому якість продукції варто розглядати як міру конструктивної й експлуатаційної її досконалості, що проявляється в корисних властивостях, сукупність і значення яких відбивають вимоги суспільства до неї, які склалися на даному етапі, як до засобу задоволення певних потреб.

Уявлення про якість постійно змінюється. Якість, яка задовольняла споживача рік тому, може вже не відповідати його вимогам цього року.

На кожному етапі розвитку суспільства вимоги до якості – результат взаємодії об'єктивних і суб'єктивних факторів. Перші проявляються в рівні розвитку продуктивних сил, насамперед науки й техніки, другі – у силі й характері впливу споживачів на суспільне виробництво, які значною мірою проявляються в платоспроможному попиті на конкретні види продукції.

У процесі розвитку суспільства виділяють ряд стадій залежно від ступені задоволення суспільних потреб у товарах. В індустріально розвинених країнах до середини 30-х років ХХ сторіччя була епоха масового попиту на основні споживчі товари. В 30-і роки ця епоха закінчилася практичним насиченням цього попиту. До досягнення цієї стадії головні завдання підприємницької діяльності складалися в розробки й удосконаленні механізму масового виробництва, що знижувало витрати випуску продукції. Успіх у конкурентному збуті мали фірми, що пропонували товари по найнижчій ціні.

На зміну епосі масового попиту в 30-50-і роки прийшла епоха масового збуту. Її символізував принцип щорічної зміни моделей, перехід від стандартної продукції до диференційованої. Головними завдання керівництва фірмами в умовах конкуренції, що загострилася, стали пропозиція нових моделей на ринок, організація реклами й збуту, інші маркетингові способи впливу на вибір споживача. Основна увага в науково-дослідних і дослідно-конструкторських роботах й у виробництві стала приділятися якості продукції і її асортиментам. Турбота про виробничій потенціал для підтримки рівня прибутку за рахунок збільшення обсягу виробництва відійшла на другий план.

Стадії масового виробництва й масового збуту закордонні вчені розглядають як "індустріальну епоху", коли було досягнуте задоволення первинних життєвих потреб і насичення попиту на основні товари. Із середини 50-х років настала "постіндустріальна епоха", для якої характерне виробництво високоякісних товарів, що розраховано на споживача з відносно високим рівнем доходів. Центр ваги в підприємницькій діяльності в цей період перемістився на технічний прогрес – створення нових високоякісних видів продукції на базі новітніх технологій. Більш активну життєву позицію у відношенні до якості товарів зайняли в цей період споживачі. Вони стали вимагати усе більш повної інформації про товар, що купує, гарантій якості й за-щити своїх інтересів. Для забезпечення цього створювалися відповідні правові механізми.