1.2. Економічне й соціальне значення підвищення якості продукції

У сучасних умовах об'єктивна необхідність підвищення рівня якості продукції обумовлена декількома причинами:

1) якість продукції стає одним з вирішальних факторів підвищення ефективності виробництва й інтенсивного розвитку економіки в цілому;

2) випуск неякісної продукції наносить великий економічний збиток як окремим підприємствам, так і всій національній економіці;

3) змінюється психологія споживача і його вимоги до якості продукції;

4) якість є одним з найважливіших факторів конкурентноздатності продукції в умовах посилення конкурентної боротьби за ринки збуту.

Підвищення якості продукції є найважливішим шляхом збільшення ефективності виробництва. Ефективність виробництва визначається відношенням отриманих результатів і виробничих витрат. Підвищити ефективність можна двома шляхами: зниженням витрат виробництва або підвищенням суспільної значимості результатів праці, що може зростати не тільки за рахунок збільшення кількості продукції, але й внаслідок підвищення її якості. Перший шлях має певні межі, другий – практично не обмежений.

Підвищення якості продукції є процес, орієнтований на більше повне задоволення потреб у даній продукції, що може здійснюватися по двох напрямках: поліпшення якісних параметрів уже освоєної продукції, а також створення й освоєння якісно нових її видів.

Ріст якості продукції має обмежники двоякого роду: науково-технічні досягнення й виробничий потенціал суспільства, який обумовлює величину витрат сукупної суспільної праці, необхідних на створення й використання продукції. Суспільству небайдуже та кількість праці, що потрібно на створення конкретної продукції й задоволення нею суспільної потреби. З економічної точки зору доцільно не будь-яке підвищення якості виробів, а тільки таке, що відповідає суспільним потребам і задовольняє ці потреби з найменшими витратами. Висока якість продукції – свідчення досягнення максимальної економії праці на задоволення певної потреби за рахунок оптимізації витрат праці на стадіях виготовлення й споживання продукції.

В наслідок зниження якості продукції зростає необхідність додаткових витрат праці в суспільстві на задоволення суспільної потреби. Так, при зниженні надійності й терміну служби технічних засобів зростають витрати на ремонт і технічне обслуговування. Якщо це стосується побутової техніки, то зростають витрати робочого й вільного часу, що виникають через необхідність її ремонту.

Підвищення якості забезпечує помітну економію засобів підприємств і фірм-виробників продукції. Незважаючи на первісні затрати, економія засобів настільки велика, що фірми можуть переглянути ціни на свої товари убік їхнього зниження, що значно підвищує їх конкурентоспроможність, що збільшує частку цих товарів на ринку зі збереженням і навіть зростанням прибутку. Аналіз показав, що збільшення вкладень у підвищення якості продукції на 2% на стадії її проектування дає приріст прибутку на 20%. Окупність вкладень у підвищення якості продукції становить близько 900%.

Звичайно, витрати на забезпечення й підвищення якості продукції на різних фірмах різних країн можуть значно відрізнятися. У США витрати на підвищення якості продукції в середньому становлять 3-5% від реалізації продукції, у Західній Європі - 6-8%, у Японії - 3%.

Задоволення суспільних потреб здійснюється через два аспекти продукції: її якість і кількість. Ці два аспекти продукції в певних межах взаємозамінні в задоволенні потреб. Окрема одиниця продукції з даним рівнем якості здатна задовольнити одиничну потребу. Весь обсяг задовольняє потреби, що, у даній продукції визначається добутком її кількості на рівень її якості. Таким чином, заданий обсяг потреб можна задовольнити меншою кількістю продукції при більш високій її якості.

У більшості випадків поліпшення якості стимулює ріст обсягів споживання, а отже, і виробництва. Це обумовлено тим, що більш висока якість не тільки створюється для задоволення більше високої потреби, але й змінює характер уже наявних потреб, або породжує нові й дає імпульси розвитку суспільного виробництва й підвищенню рівня життя людей.

Існує помилкова думка, що при дефіциті продукції її якість відходить на другий план, тому що купується все, що виробляється. Але продукція низької якості не може зменшити дефіцит, тому що здатна задовольнити конкретну потребу далеко не повністю по своїй сукупності споживчих властивостей і на короткий строк, якщо знижуються такі показники якості, як зберігаємость і довговічність. При цьому зростає потрібна маса товарів.

Більш того, низька якість даного виду продукції може викликати дефіцит інших видів. Так, дефіцит легкових автомобілів може бути наслідком не тільки обмежених потужностей по їхньому виробництву, але й низької якості металу; дефіцит автомобільного палива – наслідок його більших питомих витрат через неякісність двигунів; дефіцит взуття з натуральної шкіри – багато в чому результат низької якості сировини через поганий догляд за худобою й т.д.

Підвищення якості еквівалентно росту обсягу випуску продукції, без додаткових витрат ресурсів. Розрахунки показали, що ефективність вкладень, спрямованих на підвищення якості продукції, приблизно в 2 рази вище ефективності витрат на збільшення обсягу її виробництва.

Самий надійний шлях задоволення потреб у товарах – підвищення якості.

Розвинутий товарний ринок вирішує проблему якості просто: товар низької якості не знаходить споживача. У цих умовах якість продукції – головний показник її конкурентноздатності.

Стійке положення фірм на ринку в умовах конкуренції забезпечується стабільною підтримкою рівня якості продукції, що вони випускають. Постійний випуск високоякісної продукції дає можливість великим корпораціям одержувати урядові замовлення, брати участь в загальнодержавних програмах і проектах, що забезпечує гарантований ринок збуту.

В умовах гострої конкурентної боротьби положення на ринку дрібних і середніх фірм цілком залежить від якості продукції, що випускається ними. Якщо положення великих компаній представляється практично непорушним, тому що, зазнавши невдачі у виробництві одного виду продукції, вони можуть компенсувати її успіхом у виробництві іншого виду, то випуск неякісної продукції дрібними фірмами, у яких номенклатура найчастіше обмежена, може привести до повного банкрутства. Крім того, дрібні й середні фірми часто є постачальниками великих корпорацій, які пред'являють їм тверді вимоги відносно якості продукції, що поставляється. Контракт підписується лише з фірмами, що довели свою здатність робити високоякісну продукцію.

Визначальне значення якості в конкурентноздатності продукції підтверджується наступним фактом. При дослідженні 200 великих фірм США 80% опитаних відповіли, що якість продукції є основним фактором для її реалізації. Жодна фірма не поставила ціну на перше місце.

Досить давно проблема якості в розвинених країнах перестала бути турботою окремих фірм, а розглядається як загальнонаціональна проблема. Так, проблема керування якістю продукції розглядається як найважливіше національне завдання в Японії, у США організуються щорічні "місячники якості", у Швеції за рішенням уряду проводяться загальнонаціональні кампанії боротьби за якість, у Голландії розробляється загальнонаціональний п'ятирічний план підвищення якості продукції.

Така пильна увага в розвинених країнах до якості продукції викликана дією об'єктивних причин, названих раніше, а також зміною умов, форм і методів конкурентної боротьби, що загострилася, за ринки збуту між провідними фірмами різних країн. Каталізатором являється "японський феномен" в області якості виробів. Японські фірми практично витиснули конкурентів на світовому ринку аудіо- і відеоапаратури, годинників, фотоапаратів, тіснять провідні американські й європейські фірми на ринку автомобілів і ряду інших товарів.

Більшість країн докладають величезних зусиль, щоб підвищити зі своїх товарів і тим самим відстояти свій престиж і положення на світовому ринку в запеклій боротьбі проти конкурентів з Японії. Промислові фірми різних країн переймають японський досвід організації виробництва й керування якістю.

При цьому все більшого значення набуває соціальний аспект якості, коли якість розглядається в широкому змісті – якість життя, життєдіяльності. Під цим розуміється сукупність об'єктів якості: навколишнє середовище, охорона здоров'я, утворення й розвиток особистості, товари й послуги, комунікації й ін.

Особливо гостро проблема якості стоїть й вимагає свого рішення в нашій країні. Ця проблема для нас застаріла, вона виникла ще в умовах директивної економіки, коли всі роботи із забезпечення й поліпшення якості продукції планувалися й контролювалися зверху. Однак при цьому слабко враховувалися вимоги споживачів й якість продукції оцінювалася по її відповідності вимогам нормативних документів, які найчастіше відставали від попиту споживачів. При монопольному положенні виробників і відсутності потужного ринкового стимулу якісного росту – конкуренції – вони не були зацікавлені в підвищенні якості продукції, у витраті додаткових фінансових ресурсів на ці цілі. Положення з якістю продукції потім погіршилося зростанням товарного дефіциту, коли попит усе більше перевищував пропозицію, і позбавлений вибору споживач був готовий купити товар будь-якої якості й по існуючий ціні (правда, ціни були доступними).

Тому що наші виробники практично не виходили на зовнішній ринок (за невеликим винятком), то була відсутня й зовнішня конкуренція й не було необхідності порівнювати якість наших товарів з товарами інших країн.

Зараз же, коли ринок насичений імпортними товарами, проблема якості встала перед нашими товаровиробниками в повний зріст. Без її рішення наша продукція не буде мати збуту ні усередині країни, ні на світовому ринку.

Визначимо поняття соціально-необхідної якості. Важливо не проста якість основної маси даної продукції, не будь-який рівень її загальносуспільної корисності, а такий рівень, що необхідний для суспільства на даному етапі його розвитку з обліком реально наявних потреб. Мірою суспільної корисності продукту є соціально-необхідна якість. Під соціально-необхідною якістю розуміють такий рівень споживчих властивостей продукції, що забезпечує задоволення суспільних й індивідуальних потреб при найбільш ефективному використанні всіх видів ресурсів, наявних у розпорядженні суспільства.

Якість продукції тоді буде соціально необхідна, коли її рівень буде перебувати в межах реалізованої суспільної корисності, а витрати праці на виробництво продукту будуть відповідати середнім загально-суспільним витратам на одиницю споживчої вартості. Підвищення якості продукції в рамках суспільно необхідного рівня повинне супроводжуватись зниженням витрат розраховуючи на одиницю корисності.

Які межі соціально-необхідної якості? Нижньою границею можна вважати технічну якість, тобто такий її рівень, при якому продукт ще є споживчою цінністю, а нижче цього рівня він стає річчю, що не може задовольнити ні одну потребу індивіда й суспільства. Верхньою границею соціально-необхідної якості може бути максимальна величина суспільної потреби, при якій якість продукції повністю виступає як суспільна корисність.

Контрольні питання до розділу 1

1. До яких категорій відносять поняття "якість"? Охарактеризуйте ці категорії.

2. У чому полягає відмінність категорій "якість" й "споживча цінність"?

3. Як визначається поняття "якість" державним і міжнародним стандартами?

4. У чому відмінність підходів до оцінки якості продукції з боку інженерів й економістів?

5. Які об'єктивні й суб'єктивні фактори впливають на вимоги суспільства до якості продукції?

6. Які стадії виділяють у процесі розвитку суспільства стосовно до задоволення суспільних потреб у товарах?

7. Чим обумовлена об'єктивна необхідність підвищення якості продукції в сучасних умовах?

8. По яких напрямках може здійснюватися підвищення якості продукції?

9. До яких результатів у загальному випадку приводить відповідно підвищення й зниження якості продукції?

10. Що розуміється під "необхідною якістю"? Які границі необхідної якості?

Розділ 3. Оцінка рівня якості продукції