Лекція 2

Теоретичні основи розміщення продуктивних сил і регіональної економіки

1. Вітчизняні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки

2. Зарубіжні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки

3. Розвиток і розміщення продуктивних сил в умовах глобалізації та регіоналізації світового економічного простору

1. Вітчизняні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки

Теоретичні і методологічні дослідження з розміщення продуктивних сил і регіональної економіки в СРСР до початку входження у світову науку і переходу до ринкових відносин концентрувалися навколо трьох проблем:

• закономірності, принципи і чинники розміщення продуктивних сил;

• економічне районування;

• методи планування і регулювання територіального і регіонального розвитку.

Найбільшими авторитетами серед радянських регіоналістів-економістів і географів є, М. М. Баранський, М. М. Некрасов, А. Ю. Пробст, С. Л. Рудницький,

Формування закономірностей розміщення відображають наявні чи бажані тенденції і взаємозв'язки в розміщенні продуктивних сил

До найважливіших закономірностей, наприклад, відносять:

1) раціональне, найбільш ефективне розміщення виробництва;

2) комплексний розвиток господарства економічних районів;

3) раціональний територіальний поділ праці між регіонами і в межах їх території; 4) вирівнювання рівнів економічного і соціального розвитку регіонів. З погляду стратегії розміщення продуктивних сил зазначені закономірності являють собою нормативні вимоги або бажані тенденції, які насправді можуть і не здійснюватися.

Чинники розміщення продуктивних сил — це суттєві умови, які необхідно брати до уваги під час вивчення або вирішення відповідної проблеми. До складу чинників зазвичай включають: економіко-географічне положення; населення і трудові ресурси; створений виробничий апарат; інфраструктуру, яка є на території; локалізовані природні ресурси (енергетичні, мінерально-сировинні, біологічні, водні); транспортний чинник; науково-технічний потенціал; форми територіальної організації господарства; якість управління; соціальний клімат та ін. Сукупність чинників поділяється на об'єктивні та суб'єктивні, які відповідним чином групуються і оцінюються за важливістю. Зрозуміло, що склад чинників, які враховуються, залежить від проблеми, що розглядається.

поняття енерговиробничого циклу, під яким розумілась «уся сукупність виробничих процесів, що розгортаються в економічному районі на основі сполучення даного виду енергії і сировини, від первинних форм — видобування і облагородження сировини, для отримання всіх видів готової продукції, які можливо отримати на місці, виходячи з вимог наближення виробництва до джерел сировини і вимог комплексного використання всіх компонентів сировини і енергетичних ресурсів даного типу». M. М. Колосовський вирізнив вісім стійко повторюваних сукупностей виробничих процесів, що є основою для виокремлення великих економічних районів і економічних підрайонів: 1) пірометалургійний цикл чорних металів; 2) пірометалур-гійний цикл кольорових металів; 3) нафтоекономічний цикл; 4) гідроенергетичний цикл; 5) сукупність циклів переробної індустрії; 6) лісо-енергетичний цикл; 7) індустріально-аграрний цикл; 8) гідромеліоративний цикл.