Тема 2 Природні ресурси та їх оцінка

1. Природно-ресурсний потенціал

2. Класифікація природних ресурсів

3. Підходи до економічної оцінки природних ресурсів

4. Принципи визначення плати за використання природних ресурсів та її розподіл

1. Природно-ресурсний потенціал

Україна має досить розвинутий природно-ресурсний потенціал, тобто ресурси природи, які використовуються або можуть бути використані в суспільному виробництві. До них належать земельні, водні, лісові та біологічні, мінеральні, кліматичні, рекреаційні ресурси, які створюють природну систему територіального поділу праці як у середині країни, так і за її межами. Різноманітність і особливості розміщення природних ресурсів істотно впливають на спеціалізацію країни, структуру її економіки та обсяги виробництва відповідних галузей та розміщення продуктивних сил. Рівень і напрями їх використання залежать від рівня розвитку суспільства.

Гармонійне поєднання земельних, мінеральних, лісових і водних ресурсів зі сприятливими кліматичними умовами сприяє накопиченню первинного капіталу і є основою для подальшого економічного зростання. Цим шансом скористалися передові країни світу, зокрема США, Канада, Англія, Німеччина, Франція, Італія. Решта країн, багатих на природні ресурси, або не використала їх для свого економічного зростання, або, навпаки, довела використання цих ресурсів до розмірів, які перевищили адаптивну єдність довкілля, що зумовило їх незбалансований розвиток, деформовану структуру економіки і стало однією з основних причин політичної і економічної кризи. Прикладом може бути Україна. Протягом декількох десятиріч вона перетворилась на сировинний регіон СРСР.

В літературі існує велика кількість визначень термінів «природні ресурси» і «природні умови». Різниця між цими поняттями суттєва.

Природні ресурси – це тіла і сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва і предмети споживання для задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей.

Головною особливістю природних ресурсів з економічної точки зору є можливість їх використання у виробничому процесі та обмеженість або обмеження, що пов’язані з рівнем сучасного розвитку техніки і технології.

Природні умови – це тіла і сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей.

Природні ресурси не можуть існувати і використовуватись поза природними умовами і такий поділ є певною мірою умовним. Для виникнення і розвитку ресурсів необхідні певні природні умови. За своєю економічною сутністю природні ресурси мають споживну вартість. Їх придатність і корисність, техніко-економічні властивості, масштаби та способи використання визначаються суспільними потребами.

Природні ресурси Землі складаються з:

• земельних – освоєння земель (територія України, займаючи 0,4 % загальної поверхні суші та 6 % європейського субконтиненту, майже повністю освоєна (92 %), а сільськогосподарські угіддя становлять 70 %);

• агрокліматичних – температури повітря і ґрунту в поєднанні з кількістю опадів і запасами вологи в ґрунті;

• мінеральних – сировини;

• біологічних – флори й фауни;

• рекреаційних – створення умов, максимально наближених до природних для відновлення фізичних і духовних сил людини, витрачених у процесі праці.

Для забезпечення життєдіяльності людини необхідний цілий ряд ресурсів:

Біологічні – повітря, вода, харчові продукти тваринного і рослинного походження – необхідні для існування людини, задоволення її фізіологічних потреб.

Мінеральні та енергетичні (руда, нафта, газ, вугілля) – є основним джерелом матеріального виробництва.

Життєвий простір – із загальної площі материків (148,85 млн. км²) 10 % - оброблено і припадає на міста і села, 20 % - на луги і пасовища, 40 % - на скелі, пустелі, льодовики, 30 % - ліси.

Природні ресурси є матеріальною базою виробництва, постійно споживаються ним і вимагають свого повного відновлення у натуральній формі. Тому важливим завданням економістів є складання балансу між господарськими потребами суспільства і природними можливостями їх задоволення.