2.3. Використання преса

Відбитки з рельєфних форм (глиняної, де­рев'яної, кам'яної, металевої) у стародавні часи робили досить просто: форму покривали чорнилом або водяною фарбою, потім на неї клали аркуш папірусу, пергаменту, паперу чи тканину, притискали їх до поверхні форми гладким камінням або камінням, обтягнутим шкірою, торцем щітки або просто долонею. Можливо, китаєць Бі Шен робив відбитки зі своїх форм ручним способом, бо вони були складені з глиняних літер, які вимагали при друкуванні великої обережності.

Для виготовлення відбитків із гравійова­них на дошках форм європейські майстри вже користувалися пресом, загальна конструкція якого була відома людству зі стародавніх ча­сів. Коли почали виготовляти оправи для книг кодексного типу, прес став найнеобхіднішим пристроєм у палітурних майстернях — без нього неможливо було також виготовити кни­жковий блок. Європейські палітурники здав­на користувалися пресом для тиснення на шкіряних оправах металевими штампами де­коративних суперекслібрисів і прізвищ влас­ників коштовних манускриптів.

Наприклад, окремими металевими штам­пами-літерами (рельєфними або заглиблени­ми) у першій половині XV ст. користувався німецький палітурник Конрад Форстер із Нюрнберґа.

Прес виготовляли з дерева, він був дуже громіздкий і важкий. Закріплювали його на чотирьох міцних брусах, посередині яких було вмонтовано дерев'яний гвинт із натискною плитою. Дерев'яну форму (дереворит), попе­редньо покриту фарбою, клали на стіл, а поверх неї — папір, який щільно притиска­ли рухомою плитою за допомогою гвинта.

Таким чином, давнє технічне пристосу­вання послугувало базовою моделлю для кон­струювання друкарського преса.

3. Прототипи друкарського процесу

3.1. Відбитки зі штампів

У багатьох країнах світу здавна люди ко­ристувалися власними печатками-штампами. Гончарі при виготовленні глиняного посуду витискували на м'якій глині перед випалю­ванням своєї продукції індивідуальні знаки. Використовувати штампи і власники домашніх тварин, ставлячи розпечене тавро на ріг, вухо або спину тварини. Давні штампи виготов­ляли з різних порід каменю (яшми, агату, сердоліку, оніксу, гірського кришталю), ви­різьблюючи на поверхні різноманітні опуклі зображення. Наприклад, у Єгипті в III ст. разом з ієрогліфами, які засвідчували осо­бистість власника печатки, вирізьблювали жука-гнойовика, якого вважали священною комахою.

Народи Індії на плоских штампах з ієро­гліфічними написами виконували зображен­ня слонів, носорогів і биків (III тис. до н. є.). У Месопотамії, де з III тис. до н. є. виготовля­ли глиняні таблички, користувалися печатка-ми-штампами у вигляді кам'яних циліндрич­них роликів. На їх поверхні вирізьблювали рельєфний малюнок міфологічного змісту, а також прізвище власника печатки. Такий штамп мав наскрізний отвір уздовж своєї осі для встановлення палички, за допомогою якої циліндр прокочували по поверхні м'я­кої глиняної таблички, залишаючи чіткий відбиток.

В Ассирії у І тис. до н. є. було винайдено своєрідне «друкування» — тиражування царських наказів. Робилося це так: на глиняній табличці вирізьблювали опуклі клинописні рядки у дзеркальному відображенні, а потім її обпалювали. Нею й тиражували, тобто видавлювали на м'яких глиняних табличках ідентичні тексти, які також обпалювали і розсилали у міста великої імперії.

Ще з давніх часів на зливках дорогоцінних металів купці ставили свій знак, підтверджуючи їх вагу, і користувалися ними як грошима. Згодом це стало державною справою:на монетних дворах майстри відливали та кар­бували за допомогою штампів металеві моне­ти різної ваги, спочатку із золота і срібла, а пізніше з міді та бронзи. Значна увага приді­лялась ідентичності зображень і написів на грошах, тому штампи вирізьблювали з міцно­го та якісного матеріалу.

Для рекламування своєї продукції майстри з виготовлення цегли використовували фор­ми з опуклими знаками. З цією ж метою при виготовленні печива на поверхню кожного шматка м'якого тіста перед випіканням печа-ткою-штампом наносили декоративні зобра­ження та написи.