Тема 1.2. Передумови виникнення друкарства в Європі

1. Зростання в XIV — першій половині XV ст. попиту на книгу:

1.1. Потреба в університетській книзі.

1.2. Розповсюдження гуманістичної книги.

1.3. Популярність книги для городян.

1.4. Необхідність ідентичних церковнослужбових книг.

2. Матеріально-технічний поступ у сфері книговиготовлення:

2.1. Виготовлення паперу.

2.2. Створення блокових книг.

2.3. Використання преса.

3. Прототипи друкарського процесу:

3.1. Відбитки зі штампів.

3.2. Відбитки з опуклих форм.

3.3. Вибійка тканини.

3.4. Ксилографія.

3.5. Гравюра на металі.

1. Зростання в XIV — першій половині XV ст. Попиту на книгу

Розвиток ремісництва і торгівлі в Європі XI—XIII ст., зміцнення міських, державних та військо­вих адміністративних апаратів породжують потребу у великій кількості осві­чених чиновників, а це, в свою чергу, вимагає зміни характеру самої освіти. В міських шко­лах, починаючи з кінця XI ст., помітним стає послаблення впливу церковної ідеології на навчальний процес. Виникає необхідність у заснуванні вищих навчальних закладів.

1.1. Потреба в університетській книзі

В італійському місті Саперно було відкрито перший у Європі вищий медичний навчальний заклад (XI ст.). Наприкінці XIV — на початку XV ст. у країнах Європи вже діяло 55 університетів.

Щоб забезпечити учнів і студентів необхід­ною літературою, книжкові майстерні були змушені значно збільшити «тиражність» книг навчального та науково-пізнавального змісту: від букварів і лекційних курсів до науково-популярних та довідково-енциклопедичних рукописів.

Переписувачі в монастирських скрипторіях займалися копіюванням канонічних рукопи­сів і були не в змозі задовольнити попит на книги для освітянських закладів. Тому:

1. в містах почали відкриватися численні книжкові ремісничі майстерні для масового виготовлення потрібної літератури, які з часом стали об'єдну­ватись у цехи;

2. у майстернях відбувся поділ праці: одні майстри каліграфічно писали текст, інші оздоблювали рукопис;

3. створювалися скрипторії і при універси­тетських бібліотеках, де самі студенти за не­велику платню власноруч переписували лек­ційні курси, наукові трактати та необхідні для навчання праці з науково-пізнавальними ко­ментарями;

4. представники навчальних закладів розшукували найбільш потрібні універси­тетам рукописи і за великі гроші їх купували.

В економічно розвинених містах, де існували університети, у XII—XIII ст. почали з'являтися переписувачі книжок зі знаннями ла­тини, грецької та єврейської мов, які мали наукову університетську освіту, — антиквари. Вони закуповували стародавні рукописи, переписували їх, робили звірку списків з оригі­налами, виконували в текстах необхідні уточнення та виправлення і продавали примірни­ки у своїх крамницях. Діяльність антикваріїв згодом почала регламентуватися університе­тами: ціна рукописів мала бути доступною для студентів.

Наприклад, за регламентом Паризького уні­верситету від 1342 р., всі книгопродавці міста були зобов'язані вивішувати перелік існуючих у них манускриптів і продавати їх студентам за помірними цінами, встановленими універси­тетом. Такі ж університетські регламенти-цін­ники діяли у Відні, Лондоні, Тулузі та інших містах Європи.

Типовий загальний підготовчий процес до вступу в університети і саме навчання в них у XIV ст. сформували масову потребу в книзі навчального характе­ру. До того ж тексти цих книжок повинні були пройти наукове редагування. Отже, технологія виготовлення книги мала змінитися відповідно до попиту на книгу: треба було розробити методи механічного розмноження текстів.