Тема 12. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники

План.

1. Опрацювати теоретичний матеріал:

• субстантивація дієприкметників;

• наголос у дієприкметниках.

2. Виконання проблемних завдань:

• Від поданих дієслів утворити можливі форми дієприкметників. Записати їх групами за спільними формотворчим суфіксом, виділити його, пояснити вживання.

Настояти, виливати, спустити, зомліти, знепритомніти, зачарувати, випросити, виїздити, приголомшувати, розколоти, перевіряти, перевірити, зрадити, постраждати, зазеленіти, шанувати, зрадіти, квітувати, заквітчати, зберегти, виховати, змужніти, купити, розкроїти, приклеїти, заощадити, подовжити, перешити, припарку вати, закупити, вдосконалювати, випрасувати.

• Із трьома дієприкметниками складіть речення, визначте стиль кожного; зробити морфологічний розбір дієприкметників.

ЛІТЕРАТУРА:

основна [1, 2, 5, 8, 17];

додаткова [3, 4, 10, 16].

Тема 13. Правопис прислівників

План.

1. Опрацювати теоретичний матеріал:

• адвербіалізація;

• предикативні прислівники;

• написання прислівників разом, окремо, дерез дефіс.

2. Виконання проблемних завдань:

• Уведіть прислівники в речення, в яких би вони виконували функцію членів речення і вставних слів. Звичайно, очевидно, навпаки, видно, можливо, напевно.

• Складіть речення, у яких би по-нашому і по нашому, вдень і в день, догори і до гори, вперше і в перше, втрьох і в трьох, не сьогодні – завтра і не сьогодні, а завтра були написані разом, через дефіс і окремо.

• Перекладіть українською прислівники: бегло, безвозвратно, безраздельно, бесконечно, беспорядочно, бесследно, видимо-невидимо, воочию, ехидно.

ЛІТЕРАТУРА:

основна [1, 2, 5, 8, 17];

додаткова [3, 4, 10, 16].

Тема 14. Правопис службових частин мови

План.

1. Опрацювати теоретичний матеріал:

• вживання прийменників з відмінками іменників;

• перехід самостійний слів у сполучники; сполучні слова;

• особливості правопису прийменників, сполучників, часток.

2. Виконання проблемних завдань:

• Скласти речення з прийменниково-іменниковими сполученнями та омонімічними прислівниками. В останнє – востаннє, на пам'ять – напам’ять, у купі – укупі, по вовчому – по-вовчому, н бік – набік.

• Перекладіть подані словосполучення українською мовою. К десяти часам, обучать родному языку, год от года, выходить из себя, согласно распоряжению, быть на хорошем счету.

• З’ясуйте смислову різницю між сполучниками щоб, якби, зате, проте та сполуками слів що б, як би, за те, про те. Проілюструйте прикладами з педагогічних періодичних видань.

ЛІТЕРАТУРА:

основна [1, 2, 5, 8, 17];

додаткова [3, 4, 10, 16].

Тема 15. Підготовка до підсумкового контролю засвоєння модулю

План.

Написання підсумкової контрольної роботи.

Контрольний блок Вказівки до виконання контрольної роботи

Студенти денної форми навчання всіх спеціальностей обов’язково виконують одну контрольну роботу з дисципліни «Сучасна українська мова з практикумом». Завдання контрольної роботи охоплюють основні теми програми курсу.

Мета контрольної роботи – перевірити не лише рівень теоретичних знань студентів, а й вміння застосовувати їх на практиці. Саме тому рекомендується виконувати роботу після опрацювання лекцій та рекомендованої літератури.

Виконуючи перше завдання, студент повинен виявити розуміння у визначені роду іменників за морфологічною та синтаксичною ознаками.

Приступаючи до виконання першого завдання на, студент-заочник має усвідомити, що в іменниках – назвах істот граматичний рід виявляється кількома ознаками, зокрема:

морфологічно – закінченням і суфіксами: учень – учениця, учитель – учителька; родові форми іменників є спорідненими словами;

синтаксично – однозвучний іменник є назвою особи чоловічої й жіночої статі, на рід таких іменників указує слово, що має виразні родові ознаки: прийшов листоноша – прийшла листоноша. Подібно розрізняється рід іменників, які, називаючи особу, вказують на якусь її ознаку: нероба, роботяга, плакса, єхида, непосида, роззява, причепа, нездара;

лексично (семантично) – належність до граматичного роду визначається словами, що мають різні основи: дід – баба, батько – мати, син – дочка. Іменники, які називають малих віком тварин, належать до середнього роду без розрізнення статі: цуценя, котеня, лоша, курча, порося.

Друге завдання ставить своєю метою перевірити у студента вміння визначати розряд прикметника за значенням, його семантику, граматичні ознаки.

Для того, щоб правильно відповісти на питання, слід пам’ятати, що на основі семантики, вираженої прикметником, та властивими йому мовними ознаками розрізняють прикметники якісні, відносні, присвійні.

Якісні прикметники виражають ознаку предмета безпосередньо (блакитні очі, глибока ріка), натомість відносні виражають ознаку опосередковано, тобто через відношення до чогось (шкільне подвір’я, паперовий змій). Присвійні прикметники виражають ознаку за належністю предмета істоті (бабусина хата, зозулине гніздо). Кожен із розрядів має свої не лише лексичні, а й граматичні особливості. Якісним прикметникам властиві такі граматичні, лексичні та словотвірні особливості:

• від більшості якісних прикметників утворюються форми ступенів порівняння: людина щаслива, щасливіша, найщасливіша;

• окремі відмінкові форми прикметника мають співвідносні повні нестягнені й короткі форми: луг зелений – зелен;

• ці прикметники вступають у синонімічні та антонімічні відношення: хлопець гарний, вродливий, привабливий, милий;

• щодо морфемної будови, то серед якісних прикметників є такі, що мають непохідну основу (мудрий, багатий) і похідну (здоровенний, зручний).

Відносні прикметники характеризуються такими мовними ознаками:

• усі вони мають похідну основу: вишневий сад, потрійні завдання;

• відносні прикметники синонімічні до конструкцій, що не містять прикметника, складаються з іменника і прийменника: зарічне село – село за рікою.

Присвійні прикметники, що виражають належність предмета особі, утворюються від відповідних іменників першої відміни за допомогою суфіксів –ин, -ін: Галина – Галинині черевики, Ольга – Ольжині діти; від іменників другої відміни – за допомогою суфікса –ів: брат – братів сад. Від назв тварин присвійні прикметники творяться за допомогою суфіксів –ач, -яч, -еч, -ин, -ін, закінчення та чергування звуків: бик – бичачий ріг.

Третє завдання охоплює матеріал морфології іменних частин мови. Виконуючи його, необхідно не лише уважно опрацювати обрану тему за рекомендованою літературою, а й звернути увагу на практичний бік досліджуваних явищ, оскільки характер цього завдання вимагає уміння застосовувати набуті знання на практиці, вміння проводити морфологічний розбір іменних частин мови.

Четверте завдання охоплює матеріал теми «Займенник». Необхідною умовою, що забезпечує успіх розв’язання четвертого завдання, є усвідомлення студентами-заочниками особливості граматичних ознак займенника, співвіднесеність його з іншими частинами мови та поділ займенників за значенням на розряди.

Виконуючи п’яте завдання студент повинен пам’ятати, що дієслово – змінна повнозначна частина мови, що об’єднує слова зі значенням дії або стану предмета як процесу й оформляє його граматичними категоріями виду, перехідності / неперехідності, стану, способу, часу, особи. За характером виконання завдання за темою «Дієслово» однотипні.

Під час роботи над виконанням шостого завдання, студентові необхідно пригадати, що у граматиці повнозначним частинам мови протиставляються неповнозначні, або службові, частини мови. До них належать прийменник, сполучник і частка, які об’єднуються в один клас на основі спільних ознак: 1) вони позбавлені номінативної функції, тобто не називають ні предметів, ні ознак, ні дій, ні кількості; 2) не мають граматичних категорій; 3) не виступають членами речення.

Необхідною умовою, що забезпечує успіх розв’язання граматичних завдань, є усвідомлення студентами-заочниками граматичної термінології, розуміння змісту тих понять, які виражені словами-термінами: лексичне та граматичне значення слів у їх єдності граматичні форми, граматичні категорії, принцип класифікації мовного матеріалу. Окреслені питання є ключовими в навчальному курсі, з ними пов’язане вивчення лексико-граматичних розрядів слів – частини мови.