Тема 2.

1. Поняття кримінально-правової кваліфікації, її зміст та види

Це етап застосування кримінально-правової норми уповноваженими органами державної влади(органами дізнання, досудовим слідством, прокуратури, судом) у ході якого здійснюється оцінка суспільно-небезпечного діяння на встановлення відповідності ККУ і визначається чи вчинене діяння є злочином і якщо так, то яким саме.

Зміст:

• кваліфікація - це частина процесу застосування кримінального закону.

• в ході кримінально-правової кваліфікації оцінці підлягає суспільно-небезпечна поведінка.

• зміст кримінально-правової кваліфікації полягає у визначенні кримінально-правової норми, яка передбачає скоєне діяння.

Види:

За результатом:

• кваліфікація злочинів

• незлочинів

Кваліфікація злочинів відповідн окласифікується6

За стадією, якої досягло посягання:

- кваліфікація закінченого злочину;

- кваліфікація готування до злочину;

- кваліфікація замаху на злочин.

В залежності від того, вчинений злочин "одноосібно" чи у співучасті:

- кваліфікація злочину, вчиненого однією особою;

- кваліфікація злочину, вчиненого у співучасті.

Виходячи з кількості злочинів, які піддані кваліфікації:

- кваліфікація одиничного злочину;

- кваліфікація множинності злочинів

Так, з врахуванням того, чи встановлена особа, діяння якої піддаються оцінці (тобто, здійснюється оцінка певного діяння чи поведінки конкретної особи) існує:

- кваліфікація "за фактом";

- кваліфікація діяння особи.

З врахуванням того, які учасники процесу кваліфікують скоєне виділяється:

- кваліфікація, яка здійснюється органами досудового слідства;

- судова кваліфікація.

Залежно від співставлення моменту вчинення діяння і часу проведення кваліфікації може бути виділена:

- перспективна кваліфікація (оцінка діяння, яке ще не вчинене);

- ретроактивна кваліфікація (оцінка вже вчиненого діяння).

2. Вимоги до формули кримінально-правової кваліфікації

Загальні вимоги до формули кваліфікації такі:

• - в ній має бути названий кримінальний закон, за яким кваліфікується діяння.

• якщо стаття поділена законодавцем на кілька частин або пунктів, слід вказати структурну частину відповідної статті.

• при необхідності потрібно зробити посилання на статті Загальної частини КК:

1.якщо має місце готування до злочину то при кваліфікації потрібно послатися на ч.1 ст.14 .

2. якщо має місце замах на злочин, то залежно від його виду (закінчений чи незакінчений) потрібно послатися на ч.2 або ч.3 ст. 15 КК) та на відповідну статтю Особливої частини КК.

3. якщо злочин вчинений у співучасті - і це не “співучасть Особливого роду”, яка прямо передбачена статтею Особливої частини КК, то при кваліфікації слід вказати частину ст.27 КК, яка передбачає діяльність співучасника того виду, діяння якого кваліфікуються.

• у формулі кваліфікації належить правильно розставити розділові знаки, записати її так, щоб уникнуто неясності чи двозначності:

1.якщо має місце множинність злочинів, то кожна стаття Особливої частини має бути відокремлена крапкою з комою;

2.посилання на статті Загальної частини відокремлюються від статті Особливої частини дефісом;

3.посилання на статтю Загальної частини здійснюється окремо щодо кожної із статей Особливої частини КК

4. формула кваліфікації щодо кожної особи записується окремо

• Якщо особа вчинила кілька злочинів, то статті ОЧ КК України пишемо в порядку зростання через кому

3. Підстави кваліфікації злочинів.

• Фактична - одержана законним шляхом інформація про фактично вчинене суспільно-небезпечне діяння, його наслідки та інші обставини, які мають юридичне значення

• Юридична – наявність статті у КК та інших законах (де закріплено ознаки злочину) – положення інших НПА які конкретизують зміст окремих ознак складу злочину рішень КСУ, рішень Європейського суду.

4. Назвати принципи кримінально-правової кваліфікації

1) Законність

2) Офіційність

3) Об’єктивність

4) Точність

5) Індивідуальність

6) Повнота

7) Вирішення спірних питань в користь особи

8) Недопустимість подвійного інкримінування

9) Стабільність

5. Конкуренція кримінально-правових норм: поняття і види

Це правове явище, яке виникає на стадії правозастосування і має місце у тому випадку, коли на застосування у конкретних обставинах претендують дві кримінально-правові норми, однак можна застосувати лише одну з них.

Види:

- конкуренція загальної і спеціальної норми

- конкуренція кількох спеціальних норм

- конкуренція частини і цілого

6. Конкуренція частини і цілого

Вид конкуренції кримінально-правових норм, при якому вчинений злочин підпадає під дію двох (або більше) кримінально-правових норм, одна з яких охолює все посягання (норма про ціле) а інша лише його частину – норма про частину.

Загальне правило для кваліфікації злочину при конкуренції частини і цілого, полягає в тому, що завжди повинна застосовуватись та норма, яка охоплює з найбільшою повнотою всі фактичні ознаки вчиненого діяння.

Приклади:

Наприклад, Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого” і “Вбивство через необережність”. Буде застосовуватись ч.2 ст 119 КК.